Рішення

від 29.06.2021 по справі 631/84/20

НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 631/84/20

провадження № 2/631/143/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2021 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Мащенко С. В.

за участю:

секретаря судового засідання Колодяжної А. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та інтересах якої діє адвокат Мякота Тетяна Миколаївна до ОХОЧЕНСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ «Про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за законом»,-

в с т а н о в и в:

в с т а н о в и в:

29.01.2020 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Мякота Т. М., звернулась до суду із позовом до ОХОЧЕНСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ «Про визначеннядодаткового строкудля прийняттяспадщини зазаконом»(вхідний № 580/20-вх), в якому просила визначити їй додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , мотивуючи свої вимоги тим, що рідна сестра її батька ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а її батько рідний брат ОСОБА_2 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . ЇЇ баба, мати померлих ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, до складу якої входять:

- земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Таранівської сільської ради Зміївського району Харківської області, площею 26,2914 гектарів (кадастровий № 6321786000:02:000:0017), відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку (серії ЯД № 057877), виданого 04.01.2008 року Зміївською районною державною адміністрацією;

- земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Охоченської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, площею 0,4689 гектарів (кадастровий № 6324283500:04:001:0365), відповідно до свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 , виданого 29.01.2015 року Реєстраційною службою Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області;

- земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Охоченської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, площею 0,9927 гектарів (кадастровий № 6324283500:04:001:0366), відповідно до свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 , виданого 18.12.2014 року Реєстраційною службою Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області;

- земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Охоченської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, площею 1,8629 гектарів (кадастровий № 6324283500:04:001:0367), відповідно до свідоцтва про право власності № НОМЕР_3 , виданого 10.12.2014 року Реєстраційною службою Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області.

В шестимісячний термін з моменту смерті ОСОБА_2 вона не подала заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини за законом, у зв`язку із відсутністю можливостей отримати свідоцтво про смерть спадкодавця, оскільки ОСОБА_2 тривалий час була безвісно відсутньою. 18.11.2018 року на луках, поблизу вулиці Миру, в селі Охоче Нововодолазького району Харківської області були виявлені кісткові залишки людини, які належали ОСОБА_2 , що підтверджується листом прокурора Нововодолазького відділу Первомайської місцевої прокуратури Харківської області від 20.11.2020 року до завідуючого відділом судово-медичної експертизи трупів Харківського обласного бюро судово-медичних експертиз, листом слідчого СВ Нововодолазького ВП Первомайського ВП ГУНП в Харківській області від 21.11.2019 року до начальника Харківського обласного бюро судово-медичних експертиз, лікарським свідоцтвом про смерть № 10-12/3399-ДМ/18 від 03.12.2019 року. У зв`язку із цим, актовий запис про смерть ОСОБА_2 був складений 31.12.2019 року та видане свідоцтво про смерть (серії НОМЕР_4 ) від 31.12.2019 року. Звернувшись до Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на майно, яке належало ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 51 від 25.01.2020 року, у зв`язку із пропуском строку, встановленого законом на прийняття спадщини. Тому просила визнати поважною причину пропуску строку на прийняття спадщини за законом, встановити додатковий строк для прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 2 5).

03.03.2020 року представник позивача адвокат Мякота Т. В. звернулася до суду із клопотанням (вхідний № 1368/20-вх) про витребування доказів по справі, а саме: інформацію пронаявні заповіти,які булизалишені зажиття ОСОБА_2 ,копії спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , - яке задоволене й на підставі ухвали суду від 03.04.2020 року копія справи витребувана, долучена до матеріалів справи та досліджена в ході судового розгляду (а. с. 36, 43 46, 63 75).

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не повідомила, заяви про відкладення розгляду справи або про її розгляд за її відсутності не надала, однак скористалася правом, наданим їй частиною 1 статті 58 Цивільного кодексу України, щодо участі у справі через свого представника адвоката Мякоту Т. В.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Мякота Т. В., що діє за ордером серії ПТ № 152754, виданим на підставі договору про надання правової допомоги № 6/20 від 25.01.2020 року, а також свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (серії ПТ № 1646), виданого 21.03.2017 року Радою адвокатів Полтавської області, до суду теж не з`явилася, про час та місце розгляду справи була сповіщена своєчасно та належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, однак надала суду заяву, зареєстровану під вхідним № 2448/21-вх від 11.05.2021 року, в якій просила справу розглянути за відсутності сторони позивача, зазначивши, що позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі (а. с. 25, 26, 27, 111).

Представник відповідача - ОХОЧЕНСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ, у судове засідання також не з`явився, про місце та час розгляду справи був сповіщений своєчасно та належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи або про її розгляд за його відсутності не надав, однак від сільського голови Шестакова М. В. 30.04.2020 року за вхідним № 2481/20-вх надійшла заява, в якій останній просив справу розглядати за відсутності представника сільської ради, зазначивши, що з позовними вимогами вони згодні та не заперечують проти їх задоволення у повному обсязі (а. с. 65).

Відповідно до змісту частини 1 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, а згідно з частиною 1 статті 223 цього ж кодексу неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Крім того, на підставі частини 3 статті 211 наведеного кодифікованого процесуального закону України особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у сторін та їх представників свідчать їх відповідні заяви, долучені до матеріалів справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що підстав для визнання необхідним давання сторонами особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Здійснюючи правосуддя на засадах змагальності й рівності учасників судового процесу перед законом і судом, всебічно, повно, об`єктивно, справедливо, неупереджено та своєчасно з`ясувавши всі обставини справи і всі фактичні данні в межах заявлених вимог, що мають значення для вирішення справи за суттю й на які сторони та їх представники посилались як на підставу своїх вимог та при їх визнанні, перевіривши їх доказами, отриманими відповідно до правил цивільного процесуального кодифікованого закону й безпосередньо дослідженими у судовому засіданні, що відповідають вимогам закону про їх належність, допустимість, достовірність та достатність, а саме: дослідивши письмові докази у справі,- суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.

За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.

Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзацу 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворений Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, затвердженої Кабінетом Міністрів України, тощо.

При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.

Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.

Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, а тому справа перебувала на розгляді належного суду.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства, визначеним у частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Тому згідно з приписами частини 1 статті 4 цього ж нормативно-правового акту, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Отже, суд відповідно до приписів частини 1 статті 13 цивільного процесуального кодифікованого закону України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

При цьому частиною 1 статті 77 вказаного нормативно-правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У відповідності до припису частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 цивільного процесуального кодифікованого закону України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

Одночасно із цим, згідно з частиною 2 статті 77 та частиною 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відтак, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.

Згідно зі Свідоцтвом про смерть (серії НОМЕР_4 ), виданого Нововодолазьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) 31.12.2019 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 80 років у селі Охоче Нововодолазького району Харківської області, про що 31.12.2019 року складено відповідний актовий запис № 03 (а. с. 6).

З листа прокурора Нововодолазького відділу Первомайської місцевої прокуратури Харківської області від 20.11.2019 року, надісланого на ім`я завідуючого відділом судово-медичної експертизи трупів Харківського обласного бюро судово-медичних експертиз, убачається, що той надав дозвіл ОСОБА_5 забрати кісткові залишки людини, що були виявлені 18.11.2018 року на луках, поблизу вулиці Миру, в селі Охоче Нововодолазького району Харківської області, та належать ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на підставі висновків судово-медичної експертизи № 3399 Дм/18р. від 11.12.2018 року (а. с. 17).

21.11.2019 року слідчий СВ Нововодолазького ВП Первомайського ВП ГУНП в Харківській області Циганенко Ю. С. звернулась до начальника Харківського обласного бюро судово-медичних експертиз Кравченка Ю. М. із листом, в якому просила видати ОСОБА_5 лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а. с. 18).

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 10-12/3399 Дп/18, виданого Комунальним закладом охорони здоров`я Харківським обласним бюро судово-медичної експертизи 03.12.2019 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Охоче Нововодолазького району Харківської області, причини смерті встановити не вдалося (а. с. 19).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за № 195544647, сформованої 03.01.2020 року об 11:57:15 годин, з параметрами запиту права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження які належать фізичній особі з реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_5 , вбачається що ОСОБА_6 є власником наступних земельних ділянок:

- земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Таранівської сільської ради Зміївського району Харківської області, площею 26,2914 гектарів, кадастровий № 6321786000:02:000:0017, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку (серії ЯД № 057877), виданого 04.01.2008 року Зміївською районною державною адміністрацією;

- земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Охоченської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, площею 0,4689 гектарів, кадастровий № 6324283500:04:001:0365, відповідно до свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 , виданого 29.01.2015 року Реєстраційною службою Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області;

- земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Охоченської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, площею 0,9927 гектарів, кадастровий № 6324283500:04:001:0366, відповідно до свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 , виданого 18.12.2014 року Реєстраційною службою Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області;

- земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Охоченської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, площею 1,8629 гектарів, кадастровий № 6324283500:04:001:0367, відповідно до свідоцтва про право власності № НОМЕР_3 , виданого 10.12.2014 року Реєстраційною службою Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області (а. с. 13 15).

Як убачається з довідки, виданої Охоченською сільською радою 05.01.2020 року за вихідним № 04, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , була зареєстрована за адресом: АДРЕСА_1 з дня народження та по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 та мешкала одна (а. с. 16).

Із копії запису акту про народження № 108, виданого відділом актів громадянського стану народного комісаріату внутрішніх справ УРСР в червні 1938 року вбачається, що ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 , та її батьками зазначені громадяни: ОСОБА_7 та ОСОБА_4 (а. с. 11).

Також, згідно зі Свідоцтвом про смерть (серії НОМЕР_6 ), виданого повторно Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Нововодолазького районного управління юстиції у Харківській області 07.08.2015 року, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 85 років у селі Охоче Нововодолазького району Харківської області, про що 25.10.1999 року складено відповідний актовий запис № 34 (а. с. 8).

Як убачається з Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України № 00024040054, виданого 25.09.2019 року о 09:38:41 годин Нововодолазьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області на запит ОСОБА_5 , за параметрами запиту ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є реєстрація актового запису про народження, який складений 03.07.1959 року Старовірівською сільською радою Нововодолазького району Харківської області за № 50, матір`ю якого зазначена ОСОБА_4 (а. с. 10).

Відповідно до Свідоцтва про смерть (серії НОМЕР_7 ), виданого повторно Охоченською сільською радою Нововодолазького району Харківської області 04.06.1991 року, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 48 років у селі Охоче Нововодолазького району Харківської області (причина смерті хронічний обструктивний бронхіт), про що 16.11.1990 року зроблено запис за № 32 (а. с. 7).

Наведеним підтверджений факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , про що складено актовий запис тільки 31.12.2019 року, яка на день смерті мешкала у Нововодолазькому районі Харківської області сама й за життя мала матір ОСОБА_4 , померлу ІНФОРМАЦІЯ_3 , і рідного брата ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також наявність у спадкодавеці спадкової маси, зокрема, у виді земельних ділянок.

Згідно зі Свідоцтвом про народження (серії НОМЕР_8 ), виданим Охоченським сільським відділом записів актів громадянського стану Нововодолазького району Харківської області 25.07.1973 року, ОСОБА_8 народилася ІНФОРМАЦІЯ_8 в селі Охоче Нововодолазького району, про що в книзі реєстрації актів про народження 25.07.1973 року зроблено запис за № 11, та її батьками зазначені громадяни України: ОСОБА_3 та ОСОБА_9 (а. с. 9).

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу (серії НОМЕР_9 ), виданого Охоченським сільським відділом записів актів громадянського стану 07.08.1993 року, громадянин ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , уродженець села Охоче Нововодолазького району Харківської області, та громадянка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , уродженка села Охоче Нововодолазького району Харківської області, уклали шлюб 07.08.1993 року, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу в цей день зроблено запис за № 10. Прізвище подружжя після укладення шлюбу « ОСОБА_11 » (а. с. 12).

Зважаючи на це, суд упевнився, що позивач до укладення шлюбу мала прізвище « ОСОБА_12 », а її батько був рідним братом померлої ОСОБА_2 .

Згідно з Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 59151583, що сформований 25.01.2020 року Нововодолазькою державною нотаріальною конторою, до Спадкового реєстру внесено реєстраційний запис, параметрами якого є реєстрація спадкової справи (номер у спадковому реєстрі 65405547, номер у нотаріуса 14/2020), яка зберігається у Нововодолазький державній нотаріальній конторі (а. с. 20).

Зі спадкової справи № 14/2020, заведеної державним нотаріусом Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області Змієвською Т. М., щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , наданої суду за вхідним № 2482/20-вх від 30.04.2020 року, вбачається, що:

-25.01.2020 року ОСОБА_1 звернулася до Нововодолазької державної нотаріальної контори із відповідною заявою про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , що складається із житлового будинку з надвірними будівлями за адресом: АДРЕСА_1 (а. с. 70);

-з інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 59151563, наданої 25.01.2020 року об 11 годині 27 хвилин Нововодолазькою держаною нотаріальною конторою, за параметрами пошуку ОСОБА_2 у Спадковому реєстрі інформація відсутня. (а. с. 72).

Постановою державного нотаріусу Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області Змієвською Т. М., вихідний № 51 від 25.01.2020 року, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке належить ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ,- оскільки спадкоємець протягом 6 місяців з дня смерті спадкодавця не подала заяву про прийняття спадщини (а. с. 21).

Отже, наведені письмові докази не містять явних суперечностей та очевидних ознак підробки, відповідають критеріям належності, достовірності, допустимості, достатності та взаємозв`язку у їх сукупності, враховуються судом у їх повному обсязі та доводять, що:

1)позивач ОСОБА_1 є рідної племінницею спадкодавеці ОСОБА_6 ;

2)актовий запис про смерть померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 складений тільки 31.12.2020 року на підставі лікарського свідоцтва № 10-12/3399 Дп/18 від 03.12.2019 року;

3)на час відкриття спадщина ОСОБА_6 вона мешкала одна, а отже осіб, які б прийняли спадщину в строк не має;

4)ОСОБА_1 звернулась до нотаріусу в продовж шестимісячного строку з часу як вона дізналась про смерть ОСОБА_6 , однак поза установленого цивільним законодавством строку з часу смерті тої, внаслідок чого їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Під час вирішення спірних правовідносин суд виходить з того, що їх правове регулювання здійснюється нормами Цивільного кодексуУкраїни №435-ІVвід 16.01.2003року (із змінами та доповненнями).

Приписами статей 1216 та 1217 вказаного кодифікованого закону України обумовлено, що спадкуванням, яке може здійснюватися за заповітом або за законом, є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з правилами частини 1 та 2 статті 1220 цього ж нормативно-правового акту спадщина відкривається внаслідок смерті, а часом її відкриття вважається день смерті особи, зазначений у свідоцтві про смерть, що виданий відповідним державним органом реєстрації актів цивільного стану.

При цьому, частиною 1 статті 1222 Цивільного кодексу України обумовлено, що спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а згідно із змістом частини 1 статті 1223 зазначеного останнім нормативно-правового кодифікованого акту України - право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Отже, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, а у разі його відсутності право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 1265 Цивільного кодексу України (частини 1 та 2 статті 1223 зазначеного останнім нормативно-правового кодифікованого акту України).

Положення статті 1258 Цивільного кодексу України роз`яснюють, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово, при цьому кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Відповідно до приписів статті 1265 Цивільного кодексу України, у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступень споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

Таким чином, встановлення судом споріднення споживача із спадкодавцем як між рідними тіткою та племінницею породжують саме такий ступень споріднення, який може бути віднесений до п`ятої черги спадкоємців за законом.

Частиною 1 статті 1268Цивільного кодексуУкраїни визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина 1 статті 1269 зазначеного вище кодексу).

Частини 1 та 2 статті 1270Цивільного кодексуУкраїни передбачають, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

При цьому, як визначено у частина 2 статті 1220 цього ж нормативно-правового кодифікованого акту України часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Так як матеріалами справи доведено, що спадкодавець на час своєї смерті проживала сама й позивач із померлою були зареєстровані за різними адресами, остання мала подати нотаріусу впродовж шести місяців з дня смерті ОСОБА_6 , тобто з 18.11.2018 року по 18.05.2018 року, заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до правил, обумовлених частиною 1 та 3 статті 1272Цивільного кодексуУкраїни якщо спадкоємиць протягом строку, встановленого статтею 1270цього кодексу не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Пункт 24 Постанови ПленумуВерховного судуУкраїни №7від 30.05.2008року «Просудову практикуу справахпро спадкування» роз`яснює, що особа, яка не приняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини 3 статті 1272 Цивільного кодексу України. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняти спадщину, а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. При вирішенні питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску. Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Відтак, за змістом наведеного діючий цивільний кодифікований закон України гарантує особі, яка є спадкоємцем та пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини, право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на її подання, якщо причини пропуску є поважними та пов`язаними з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Тобто, за правилом вищенаведеної норми цивільного кодифікованого закону України додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини може бути наданий за одночасним існуванням двох обставин: якщо у спадкоємця були перешкоди для її подання й ці обставини визнані судом поважними.

Таким чином, оцінюючи надані позивачем докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позивач ОСОБА_1 впродовж встановленого законом шестимісячного строку з часу відкриття спадщини, тобто у період з 18.11.2018 року по 18.05.2018 року, не прийняла її з об`єктивних причин, викликаних відсутністю юридичного встановлення смерті спадкодавця, а тому суд вважає, що строк для прийняття спадщини нею пропущений з поважних причин і їй може бути наданий додатковий строк, достатній для подачі заяви про прийняття спадщини, тобто протягом трьох місяців з часу набрання рішенням законної сили, ураховуючи, що жодна особа спадщину не прийняла та відповідач повністю згодний із позовом.

Ухвалюючи рішення, суд бере до уваги, що відповідно до приписів частини 2 статті 1270 й положень частин 1 та 3 статті 1277 Цивільного кодексу України якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, а у разі відсутності спадкоємців, усунення їх від права спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови у її прийняття, покладаючись на те, що спадкоємців, які б могли б надати згоду ОСОБА_1 на прийняття спадщини ОСОБА_13 не має, і суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування, тому й приходить до обґрунтованого висновку про те, що до участі у справі залучений належний відповідач.

Окрім того, суд зазначає, що він ураховує правозастосовну практику, викладену Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України, який, з огляду на імперативну норму пункту 6 частини 2 статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями), забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій (тобто сталість та єдність судової практики) у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, а саме: постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду, прийняту 17.10.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 681/203/17 (провадження № 61-26164св18), якою констатовано, що «принцип пропорційності тісно пов`язаний із принципом верховенства права та вимагає дотримання розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства».

Ухвалюючи рішення,суд такожзауважує,що напідставі приписівчастини 1,3,4та 5статті 53Цивільного процесуальногокодексу Українитреті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, можуть вступити в справу або бути залучені за заявою учасників справи на стороні позивача або відповідача у разі, коли рішення у справі може вплинути на їхні права та обов`язки щодо однієї із сторін. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов`язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і в заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

Зважаючи на таке, суд у відповідності до приписів пункту 3 частини 5 статті 12 вказаного кодексу роз`яснив представнику позивача за ордером, яка брала безпосередню участь у розгляді справи в суді, про необхідність та можливість процесуального права сторони, інтереси якої вона представляє, звернутись до суду із заявою про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5 , а також наслідки вчинення або невчинення цього.

Натомість сторона позивача відмовилась від реалізації належного їй процесуального права, а суд з власної ініціативи не знайшов підстав задля такого залучення з огляну на таке.

Так, припис вище наведеної частини 5 статті 53 цивільного процесуального кодифікованого закону України обумовлює, що суд, залучаючи третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, у своїй ухвалі повинен зазначити, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 разом із померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавицею не мешкала та звернулася до Нововодолазької державної нотаріальної контори із відповідною заявою про прийняття спадщини тільки 25.01.2020 року, тобто поза законодавчо установленого шестимісячного строку з часу відкриття спадщини, що свідчить про те, що спадщину вона не прийняла.

Положеннями статей 1 і 34 Закону України «Про нотаріат» № 3425-ХІІ від 02.09.1993 року (із змінами та доповненнями) обумовлено, що видача свідоцтва про право на спадщину визнається нотаріальною дією, яка вчиняється нотаріусами.

На дату подання нею заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_6 , порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України регламентований відповідним Наказом Міністерства Юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, підпункт 1.2. пункту 1 глави 10 розділу ІІ якого передбачає, що при зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус з`ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

При цьому, на виконання вимог підпункт 4.1. пункту 4 глави 10 розділу ІІ того ж Порядку, при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус перевіряє наявність підстав для закликання до спадкування за законом осіб, які подали заяви про видачу свідоцтва.

Отже, жодного доказу, окрім письмового ствердження ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_5 є рідною племінницею ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , в матеріалах справи не має, як і не має письмової відмови нотаріусу у вчиненні такої нотаріальної дії, як видача свідоцтва про право на спадщину за законом або за заповітом саме їй, тоді як позивачу така постанова складалась.

Відтак, ОСОБА_6 у законний спосіб спадщину не прийняла, відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину не отримала, до суду із відповідним позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини не зверталась, будь-яку зацікавленість у спадщині не проявляла, а тому жодним чином рішення, що ухвалюється, не зачіпляє її прав та не позбавляє у майбутньому звернутись із таким самим позовом до суду.

Також, позивач, звертаючись до суду із цим позовом, не вимагає компенсації (відшкодування) понесених нею і документально підтверджених судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись статтею 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), статтями 1216, 1217, 1220, 1223, 1233, 1258, 1265, 1268, 1270 та 1272 Цивільного кодексуУкраїни №435-ІVвід 16.01.2003року (із змінами та доповненнями); статтею 17 та пунктом 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року; статями 1 і 34 Закону України «Про нотаріат» № 3425-ХІІ від 02.09.1993 року (із змінами та доповненнями); Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства Юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року; пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року; Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», Постановою Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування»; постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду, прийнятою 17.10.2018 року в межах справи з єдиним унікальним № 681/203/17 (провадження № 61-26164св18); статтями 1 - 5, 7, 10 - 13, 17,19, 23, 42, 48, 53, 58, 60, 62, 65, 67, 76, 83, 89, 128, 131, 133, 141, 211, 214, 223, 235, пунктом 2 частини 1 та частиною 3 статті 258, статтями 259, 263 - 265, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, частиною 1 статті 352, статтями 354, 355 і пунктами 8, 9 й підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу ХІІІ«Перехідні положення»Цивільного процесуальногокодексу України№ 1618-ІVвід 18.03.2004року (в редакції Закону України№ 2147-VІІІвід 03.10.2017року із змінами та доповненнями), -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , від імені та інтересах якої діє адвокат Мякота Тетяна Миколаївна до ОХОЧЕНСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ «Про визначеннядодаткового строкудля прийняттяспадщини зазаконом» задовольнити.

Визнати поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини та встановити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , додатковий строк, достатній для подачі до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , - протягом трьох місяців з часу набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду або до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи через Нововодолазький районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну його частини (скорочене рішення) - в той же строк з дня складання повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано, а у разі подання - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, що набрало законної сили, обов`язкове для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання чи перебування ( АДРЕСА_2 ), реєстраційний номер облікової картки платника податків ( НОМЕР_10 ), паспорт громадянина України (№ НОМЕР_11 , орган що видав 6347);

Відповідач: ОХОЧЕНСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА, місцезнаходження (вулиця Заозерна, будинок № 32, село Охоче Нововодолазького району Харківської області, 63262), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (04398005).

Скорочене рішення було ухвалено шляхом прийняття, складено за допомогою комп`ютерного набору та підписано суддею у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Повне рішення складено з урахуванням приписів частини 3 статті 124 Цивільного процесуального кодексу України за допомогою комп`ютерного набору та підписано суддею в одному примірнику 12.07.2021 року.

Суддя: С. В. Мащенко