Рішення

від 07.07.2021 по справі 189/284/21

ПОКРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 189/284/21

2/189/238/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.07.2021 року смт. Покровське Дніпропетровської області

Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чорної О.В.,

за участю секретаря судового засідання Корхової М.Г.,

учасники судового розгляду:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача ОСОБА_2 ,

представник відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про розірвання договору оренди землі і стягнення заборгованості з орендної плати,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , яким просила: розірвати Договір оренди земельної ділянки, укладений 17 квітня 2014 року між ОСОБА_1 та фізичною особа-підприємець ОСОБА_4 , зареєстрований 22 квітня 2014 року; стягнути з відповідача на її користь заборгованість з орендної плати за 2019-2020 роки з урахуванням пені та індексу інфляції в сумі 8882,5 грн.; стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на її користь понесені судові витрати.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 2,930 га кадастровий номер 1224255100:01:001:0477, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серія II-ДП №004935, зареєстрованого 25.04.2000 року.

17 квітня 2014 року між ОСОБА_1 (Орендодавець) і фізичною особа-підприємець ОСОБА_4 (Орендар) був укладений Договір оренди цієї земельної ділянки. Договір укладений строком на 10 років, зареєстрований 22 квітня 2014 року, номер запису про право 5429936 згідно Інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 03.03.2021 року.

Відповідно до п. 7 Договору орендна плата вноситься орендарем у розмірі: 1500 кг зернових, 150 кг зерна соняшника, 50 кг цукру або у грошовому вигляді, але не менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням індексації на момент її виплати. В грошовому виразі розмір орендної плати на момент укладення договору становить 2182 грн.

Згідно п. 8 Договору орендна плата вноситься орендарем до 30 грудня поточного року. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації.

Позивач стверджує, що в порушення умов договору Орендар несвоєчасно виплатив орендну плату за 2018 рік Орендодавцю лише в кінці березня 2019 року.

Орендну плату за 2019 рік, яку згідно умов Договору відповідач повинен був сплатити до 30 грудня 2019 року, Відповідач взагалі не виплатив, що позивач вважає систематичним порушенням умов Договору.

На початку січня 2020 року позивач отримала від відповідача запрошення для отримання орендної плати за 2019 рік, після чого позивач у телефонному режимі попросила надати орендну плату в натуральній формі, на що отримала грубу відмову.

Орендна плата за 2020 рік, яку згідно умов Договору відповідач повинен був сплатити до 30 грудня 2020 року, відповідач теж не виплатив, що позивач також вважає систематичним порушенням умов Договору.

02 січня 2021 року на адресу відповідача була позивачем на адресу відповідача була направлена заява про витребування орендної плати, в якій позивач просила виплатити орендну плату за 2019-2020 роки і пеню.

В кінці січня позивач знову отримала від відповідача запрошення для отримання орендної плати за користування земельною ділянкою, стверджує, що відповідач на даний час свої зобов`язання за Договором так і не виконав, у чому вбачає систематичне невиконання відповідачем умов договору оренди.

Посилається на ст. 32 Закону України Про оренду землі згідно якої на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним Кодексом України та іншими законами України.

У пункті д частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Відповідно до частини першої статті 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за її користування протягом трьох місяців підряд.

Вважає що наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди, у зв`язку з чим і просить розірвати договір оренди.

Також просить стягнути невиплачену орендну плату за 2019-2020 роки, яка, на його думку, складається з самої орендної плати у розмірі 2500,00 грн. за кожен рік, і пеню у розмірі 3655 грн., а також суму інфляційних виплат у розмірі 102,5 грн. за 2019 рік і 125,00 грн. за 2020 рік, що разом складає 8882,5 грн. (а. с. 1-4).

Відповідач ФОП ОСОБА_4 надала відзив на позов, яким позовні вимоги заперечила у повному обсязі, мотивуючи їх наступним.

Відповідач зазначає, що 17.04.2014 року між нею та позивачем був укладений договір оренди земельної ділянки, зареєстрований 22.04.2014 року в Покровському районному управлінні юстиції Дніпропетровської області.

Посилається на п. 36 договору цього договору згідно якого сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Зазначає, що відповідач у повній мірі виконує свої обов`язки за договором щодо виплати орендної плати позивачу. Зазначає, що позивачем не отримано орендну плату за останні два роки не з вини відповідача, а з вини самого позивача, який умисно відмовляється отримувати орендну плату з метою штучного створення порушення відповідачем умов договору.

Зазначає, що 06.12.2018 року відповідачем було перераховано позивачу орендну плату за 2018 рік в сумі 2682,88 грн. Позивач навмисно відмовився отримати орендну плату та направив відповідачу листа-вимогу 08.01.2019 виплатити орендну плату.

05.03.2019 року позивач отримав орендну плату за 2018 рік у повному обсязі, що підтверджується розпискою.

20.12.2019 року на адресу позивача було направлено лист з проханням отримати орендну плату за 2019 рік, проте позивач відмовився.

10.01.2021 року на адресу позивача знову було направлено лист з проханням отримати орендну плату за 2019 та 2020 роки, проте, незважаючи на намагання відповідача виконати свої обов`язки за договором, позивач уникає від отримання орендної плати.

Окрім того, відповідач зазначає, що кожного року ним розміщувалося оголошення в районній газеті Покровський край про запрошення позивача отримати орендну плату за 2018, 2019, 2020 роки.

02.01.2021року позивачка направила вимогу про витребування орендної плати у грошовому виразі.

10.01.2021 року відповідач поштовим переказом направив позивачу орендну плату за 2019, 2020 роки, але позивач відмовився її отримати.

26.03.2021 року відповідач знову поштовим переказом направив позивачу орендну плату за 2019, 2020 роки, але позивач відмовився від її отримання.

У зв`язку з наведеним просить відмовити у позові повністю (а. с. 37-38).

16.04.2021 року позивач надала відповідь на відзив, в якому зазначила ту ж саму аргументацію, що і у позові (а. с. 70-71).

Ухвалою суду від 16.03.2021 року відкрите провадження у справі і справа призначена до судового розгляду у загальному позовному провадженні.

Ухвалою суду від 17.06.2021 року закрите підготовче провадження і справа призначена до розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позов і просила задовольнити.

Пояснила суду, що у 2014 році уклала договір оренди належної їй земельної ділянки з відповідачем, стверджувала, що відповідач не виплачує вчасно орендну плату. Також пояснила, що з 2014 по 2017 рік орендну плату отримувала в натуральній формі, зерном, вважає, що це її право обирати вид сплати орендної плати - в натуральній чи грошовій формі і пояснила своє небажання отримувати орендну плату у грошовій формі тим, що вартість зерна є вищою ніж сума оренди, передбачена договором. Стверджувала, що відповідач відмовлялася платити орендну плату, звинувативши чоловіка позивача, який працював у 2018 році у ФОП ОСОБА_4 у крадіжці солярки. Також стверджувала, що неодноразово вимагала від ОСОБА_5 сплатити їй орендну плату в натуральній формі зерном, однак та відмовлялася. У той же час не заперечувала той факт, що відповідач надсилала орендну плату за 2019-2020 роки грошовими переказами, своє небажання їх отримати пояснювала незгодою із сумою орендної плати.

Представник позивача ОСОБА_2 підтримав свою довірительницю, пояснивши, що згідно умов договору саме позивач має право обирати у якій формі бажає отримати орендну плату - у грошовій чи натуральній, вважає небажання позивача отримати орендну плату за 2019-2020 роки правомірним, вважає відповідача винним у простроченні сплати орендної плати, а його дії такими, що дають підстави вважати, що має місце систематична несплата орендної плати, що є підставою для розірвання договору оренди.

Представник відповідача ОСОБА_3 позов заперечив повністю, пояснивши, що укладеним договором оренди передбачений альтернативний спосіб виплати орендної плати - або у натуральній формі або у грошовій без права такого вибору з боку позивача. Також пояснив, що відповідач кожного року вчасно сплачував орендну плату, однак з 2018 року позивач почав відмовлятися від її отримання, намагаючись створити штучні підстави для розірвання договору оренди. Посилався на те, що відповідач телефоном і шляхом розміщення об`яви у газеті Покровський край запрошував позивача отримати орендну плату, двічі направляв на адресу позивача орендну плату за 2019-2020 роки поштовими переказами, однак позивач відмовлялася їх отримати.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показала суду, що у червні-липні 2020 року (дату точно не пам`ятає) приїхала до с. Романки провідати свою хвору матір і ОСОБА_1 (її добра знайома) попросила свідка передати ОСОБА_7 (її сусідці) повідомлення про необхідність сплати податок за землю, яке надійшло з податкової служби. Однак ОСОБА_4 відмовилася прийняти від свідка це повідомлення, пояснивши, що ОСОБА_1 сама повинна сплатити податок на землю.

Також пояснила, що про обов`язок сплачувати орендну плату за договором, укладеним між сторонами, у натуральній формі чула тільки від позивачки, особисто свідком такої вимоги до відповідача з боку позивача не була. Також пояснила, що її матір також отримує орендну плату за аналогічним договором оренди у грошовій формі, точну суму виплати не пам`ятає, однак знає, що вона вище ніж та, що отримує позивач, що пояснює іншою (кращою) якістю земельного паю матері.

Свідок ОСОБА_8 показала суду, що працює на посаді обліковця у ФОП ОСОБА_9 з 2017 року. В її обов`язки у тому числі входило обдзвонювати пайщиків і складати списки пайщиків, коли їм зручно прийти і отримати орендну плату.

Показала, що десь у жовтні 2019 і у жовтні 2020 року вона телефонувала на телефонний номер чоловіка ОСОБА_1 , який був зазначений як контактний. Чоловік ОСОБА_1 питав у якому розмірі буде виплачуватися орендна плата, на що свідок відповідала, що у розмірі, передбаченому договором оренди, у грошовій формі. Після того з ними не спілкувалася, їй тільки відомо, що у подальшому вони спілкувалися вже з ОСОБА_4 , не з`являлися для отримання орендної плати, про причини їй нічого не повідомляли.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,930 га, розташованої на території КСП Побєда Покровської селищної ради на підставі рішення сесії Покровської селищної ради народних депутатів №9/23 від 28.12.1999 року про передачу їй у приватну власність цієї земельної ділянки (копія державного акту на право приватної власності ІІ-ДП №004935, а. с. 7).

Згідно Інформації з Державного земельного кадастру про право власності на земельну ділянку від 03.03.2021 року земельна ділянка кадастровий номер 1224255100:01:001:0477, загальною площею 2,930 га належить на приватної власності позивачці (а. с. 10).

17 квітня 2014 року між ОСОБА_1 (орендодавцем) і ФОП ОСОБА_4 (орендарем) укладений договір оренди земельної ділянки, згідно п. 2 якого в оренду передається земельна ділянка кадастровий номер 1224255100:01:001:0477, загальною площею 2,930 га, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 10 років (п. 6 договору) (а. с. 8).

Згідно пункту 7 договору орендна плата вноситься орендарем у розмірі 1500 кг зернових, 150 кг зерна сояшника, 50 кг цукру або у грошовому вигляді, але не менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням індексації на момент її виплати. В грошовому виразі розмір орендної плати на момент укладання договору становить 2182 грн. До складу орендної плати за бажанням орендодавця додаються послуги по обробітку присадибної ділянки до 0,5 га (оранка восени, культивація весною), 50 тюків соломи. Грошова компенсація за обробіток землі не допускається.

Згідно пункту 8 договору орендна плата вноситься орендарем до 30 грудня поточного року. Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексації. Можлива дострокова сплата орендної плати (а. с. 8).

Згідно акту про передачу та прийом земельної ділянки згідно договору оренди орендодавець ОСОБА_1 передала, а орендар ФОП ОСОБА_4 прийняла земельну ділянку кадастровий номер 1224255100:01:001:0477, загальною площею 2,930 га (а. с. 9).

Даний акт не є датованим, однак сторони в судовому засіданні не заперечували факту передання земельної ділянки та її використання орендарем з 2014 року.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2019 рік складає 108960,94 грн. (лист ФОП ОСОБА_4 , а. с. 11, копія).

У цьому листі відповідач також роз`яснює, що виходячи з нормативної оцінки землі орендна плата за 2018 рік складає 3268,83 грн. (3%), до якої входить 588,39 грн. податок з фізичних осіб та 49,04 грн. військовий збір.

Також у листі викладене запрошення отримати орендну плату за 2018 рік і зазначається, що 06.12.2018 року на поштову адресу позивача направлявся поштовий переказ (орендна плата за 2018 рік), однак з невідомих причин позивач відмовився від отримання орендної плати (а. с. 11).

В судовому засіданні позивач не заперечувала факту отримання такого листа.

В матеріалах справи також міститься лист-вимога від ОСОБА_1 та ОСОБА_10 (орендодавців) на адресу ФОП ОСОБА_11 , в якому позивач вимагає розірвати договір оренди у зв`язку з тим, що орендар не сплачує орендну плату у повному обсязі (продукція) і звинувачує орендодавців у крадіжці 2 тон солярки (копія, а. с. 12).

При дослідженні цього документу в судовому засіданні встановлено, що у ньому відсутня дата і докази відправки його відповідачу та отримання його відповідачем.

В матеріалах справи міститься запрошення (копія) від ФОП ОСОБА_4 до позивача з пропозицією отримати орендну плату за 2019 рік (копія, а. с. 13).

Згідно штемпеля на поштовому конверті даний лист-запрошення направлене на адресу позивача 20.12. 2019 року (а. с. 14).

30.01.2020 року від ОСОБА_12 на адресу ФОП ОСОБА_4 направлений лист-запит про надання відомості про сплату орендної частки на земельний пай за період з 2014 по 2019 рік (а. с. 15), даний запит отриманий відповідачем 01.02.2020 року (а. с. 16).

02.01.2021 року ОСОБА_12 склала заяву про витребування орендної плати за 2019-2020 роки, яку вимагала здійснити у грошовому виразі з урахуванням інфляції, а також вимагала сплатити пеню згідно п. 10 договору (а. с. 17).

Згідно листа від ФОП ОСОБА_4 нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 108960,94 грн., орендна плата за 2019-2020 роки разом складає 6537,66 грн. (3%), до якої входить 1176,78 грн. податок з фізичних осіб та 98,07 грн. військовий збір (а. с. 18).

Також у цьому листі відповідач запрошує позивача отримати орендну плату і зазначає адресу і час такого отримання: АДРЕСА_1 , в робочі дні з 9.00 до 17.00 години та у вихідні дні з 09.00 до 13.00 години (а. с. 18).

Згідно штампу на конверті даний лист направлений ФОП ОСОБА_4 до ОСОБА_12 20.01.2021 року (а. с. 20).

Як вбачається з копії газети Покровський край (номери газети за 18.01.2019, 13.12.2019, 18.12.2020 року) відповідач протягом трьох останніх років запрошував позивача отримати орендну плату за 2018, 2019 і 2020 роки, зазначаючи в оголошеннях адресу і номери телефонів (а. с. 45-47).

Як вбачається з квитанцій Укрпошти , ОСОБА_10 (чоловік позивачки) виписує газету Покровський край (а. с. 82).

В матеріалах справи також міститься копія поштового переказу від 06.12.2018 року, рекомендоване повідомлення (копія) про відмову від прийняття даного переказу у сумі 2631,41 грн. позивачем і власноручна розписка (копія) ОСОБА_12 від 05.03.2019, що вона отримала орендну плату за 2018 рік у розмірі 2631,41 грн. і претензій до ФОП ОСОБА_13 не має (а. с. 40-42).

Судом встановлено, що 20.12.2019 року і 10.01.2021 року від ФОП ОСОБА_4 до ОСОБА_12 надійшли рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (у даному випадку переказ грошових коштів), однак, як встановлено в судовому засіданні, дані грошові кошти позивач отримати відмовилась (а. с. 43).

Останній раз відповідач надсилав поштовий переказ у розмірі 5272,00 грн. на адресу позивача 26.03.2021 року, однак ці грошові кошти позивач також відмовився отримати (а. с. 44).

Також в матеріалах справи міститься заява без зазначення адресата за підписом позивачки та її чоловіка, що вони не відмовляються від орендної плати за 2019-2020 роки, але забрати її не можуть, оскільки орендна плата виплачується не у повному обсязі і не відповідає собівартості продукції, зазначеної договором на земельні паї (а. с. 94).

Як вбачається з податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку за 2019 рік, поданого ФОП ОСОБА_4 до ДПС, сума нарахованого доходу ОСОБА_12 за 2019 рік (порядковий номер 29, РНОКПП ОСОБА_12 НОМЕР_1 ) склала 3268,83 грн., утриманий ПДФЛ - 588,39 грн., також сплачено 1,5 % військового збору (а. с. 50-51).

Таким чином, орендна плата у грошовому виразі за 2019 рік складає: 3268,83 - 588,39 -49,02 (1,5 військового збору) = 2631,42 грн.

Як вбачається з податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку за 2020 рік, поданого ФОП ОСОБА_4 до ДПС, сума нарахованого доходу ОСОБА_12 за 2020 рік (порядковий номер 33, РНОКПП ОСОБА_12 НОМЕР_1 ) склала 3280,00 грн., утриманий ПДФЛ - 590,40 грн., також сплачено 1,5 % військового збору (а. с. 58-59).

Таким чином, орендна плата у грошовому виразі за 2020 рік складає: 3280,00 - 590,40 -49,2 (1,5 військового збору) = 2640,4 грн.

Разом орендна плата за 2019-2020 роки складає 2631,42 грн. + 2640,4 грн.= 5271,82 грн.

Згідно зі статтею 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Положеннями статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У статті 141 ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті д частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Разом з тим згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 15 Закону України Про оренду землі істотною умовою договору є також орендна плата.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Приписами ст. 24 Закону України Про оренду землі встановлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

У пункті д частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України Про оренду землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Як вже зазначалося вище, згідно пункту 7 договору орендна плата вноситься орендарем у розмірі 1500 кг зернових, 150 кг зерна сояшника, 50 кг цукру або у грошовому вигляді, але не менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням індексації на момент її виплати. В грошовому виразі розмір орендної плати на момент укладання договору становить 2182 грн. До складу орендної плати за бажанням орендодавця додаються послуги по обробітку присадибної ділянки до 0,5 га (оранка восени, культивація весною), 50 тюків соломи. Грошова компенсація за обробіток землі не допускається.

Сторона позивача в судовому засіданні стверджувала, що п. 7 договору надає позивачу (орендодавцю) переважне право визначати у якій формі - грошовій чи натуральній він бажає отримати орендну плату і мотивувала свою незгоду отримати орендну плату у грошовій формі небажанням орендаря виплатити орендну плату у натуральній формі.

Проаналізувавши п. 7 договору оренду, суд дійшов висновку, що такі посилання позивача є безпідставними, оскільки за договором орендодавець не має права визначати форму сплати орендної плати; договір передбачає альтернативні варіанти сплати - або в натуральній формі, або у грошовому виразі без зазначення переважного права орендодавця обирати форму виплати орендної плати.

Аргументація позивача в судовому засіданні, по суті, зводилася до його незгоди із розміром орендної плати, оскільки на думку позивача, 1500 кг зерна коштують більше ніж сума орендної плати у грошовому виразі.

Відповідно до статті 6 Цивільного Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд дійшов висновку, що договір укладений сторонами добровільно, на узгодженим між ними умовах, і цей договір жодним чином не передбачає кореляції між вартістю зерна та розміром орендної плати залежно від його вартості, а також не передбачає права орендодавця обирати в якій формі - грошовій чи натуральній буде виплачена орендна плата.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства віднесено справедливість, добросовісність та розумність.

Справедливість та добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного право відношення. В основі доктрини заборони суперечливої поведінки знаходиться принцип добросовісності.

Як вже зазначалося, згідно пункту 8 договору орендна плата вноситься орендарем до 30 грудня поточного року.

Проаналізувавши надані письмові докази і пояснення сторін, суд дійшов висновку, що відповідач намагався виконати належним чином умови договору, намагаючись протягом 2018, 2019 і 2020 року виплатити орендну плату позивачу. При цьому відповідач ужив всіх можливих заходів щодо повідомлення позивача про необхідність отримати орендну плату, зокрема, телефоном, листами, оголошеннями у газеті. Відповідач двічі направляв орендну плату за 2019-2020 роки поштовим переказом, однак позивач відмовився їх отримати. Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач навмисно ухилявся від одержання установленої договором орендної плати з метою штучного створення умов порушення договору з боку відповідача.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора (ч. 4 ст. 612 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Виходячи з викладеного, судом встановлено, що мало місце прострочення кредитора (позивача), отже прострочення боржника (відповідача) у даному випадку не настає.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання (ст. 614 ЦК України).

Зробивши системний аналіз норм права, суд дійшов висновку, що підстави для розірвання договору оренди з причини систематичної несплати орендної плати за договором оренди відсутні.

Стаття 613 ЦК України передбачає правові наслідки у разі порушення зобов`язання у тому числі сплату неустойки, однак такі правові наслідки наступають за наявності вини боржника, якої у даному випадку немає, отже суд відхиляє позовні вимоги в частині сплати пені та інфляційних витрат як такі що необґрунтовані.

У той же час, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в частині нарахованої, але не сплаченої орендної плати за 2019-2020 роки у розмірі 5271,82 грн.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Су відхиляє як такий, що не відповідає критеріям належності і допустимості доказів аудіозапис, наданий позивачем, досліджений шляхом заслухування його в судовому засіданні, в якому міститься запис телефонної розмови нібито між чоловіком позивачки ОСОБА_12 та ОСОБА_4 (відповідачем), оскільки його походження суду невідомо, встановити достеменно учасників цієї розмови і дату розмови не представляється можливим, сам запис не містить жодної інформації стосовно виплати орендної плати, окрім припущення нібито ОСОБА_9 , що треба вирахувати вартість вкраденої солярки з розміру орендної плати. По суті у ньому йдеться про спірні відносини між чоловіком позивача і відповідачем, а не між позивачем і відповідачем стосовно нібито вкраденої солярки у відповідача, тим більш, що судом достеменно встановлено, що відповідач вживала заходів щодо виплати орендної плати без огляду на питання щодо вкраденої солярки і підтверджень того, що відповідач намагався сплатити орендну плату позивачу з вирахуванням вартості цієї солярки суду не надано.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України , згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив судовий збір за дві позовні вимоги майнового характеру - за розірвання договору і виплату орендної плати у розмірі 908,00 і 908,00 гривень відповідно.

Пропорційно задоволених позовних вимог в частині виплати орендної плати розмір судового збору, який потрібно покласти на відповідача, складає: 5271,82 / 8882,5 х 908,00 = 538,89 грн.

Керуючись ст. ст. 526, 527, 610, 612, 613, 614, 629, 651 ЦК України, ст. ст. 13, 14, 15, 16, 32 Закону України Про оренду землі , ст. ст. 4, 10, 12, 76-81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Цивільний позов ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про розірвання договору оренди землі і стягнення заборгованості з орендної плати - задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 орендну плату за договором оренди земельної ділянки від 17.04.2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 за 2019 і 2020 роки у розмірі 5271,82 грн.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 538,89 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Покровський районний суд Дніпропетровської області в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

З дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яка починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті Голос України та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована і проживає: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 , проживає: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлений 14 липня 2021 року.

Суддя О.В. Чорна

07.07.2021