Постанова

від 12.07.2021 по справі 916/2616/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/2616/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, проспект Шевченка,29)

Секретар судового засідання: Соловйова Д.В.;

Представники сторін:

від прокуратури - Коломійчук І.О., посвідчення № 058842, від 21.12.20;

від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІРІНОВКА ВМ" - Ставніченко М.В., ордер серія ВН №1045972, від 12.07.21;

від Цебриківської селищної ради Великомихайлівського району Одеської області - не з`явились;

розглянувши апеляційну скаргу Першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.05.2021

по справі №916/2616/19

за позовом Керівника Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Цебриківської селищної ради Великомихайлівського району Одеської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІРІНОВКА ВМ"

про зобов`язання повернути земельні ділянки,

(суддя першої інстанції: Літвінов С.В., дата та місце прийняття ухвали: 11.05.2021, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, просп.Шевченка, 29)

ВСТАНОВИВ:

Додатковою ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.05.2021 по справі №916/2616/19 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІРІНОВКА ВМ" (далі - ТОВ ІРІНОВКА ВМ ) про ухвалення додаткового рішення № 916/2616/19 задоволено, стягнуто з Цебриківської селищної ради Великомихайлівського району Одеської області на користь ТОВ "ІРІНОВКА ВМ" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15540 грн.

Не погоджуючись з додатковою ухвалою місцевого господарського суду, Одеська обласна прокуратура звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.05.2021 по даній справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ ІРІНОВКА ВМ відмовити.

Апелянт вважає, що ухвалу суду першої інстанції постановлено з порушенням норм процесуального права, а саме ст.ст. 15, 129, 130 Господарського процесуального кодексу України, а висновки суду не відповідають обставинам справи, через що вона підлягає скасуванню.

Прокурор вказує, що стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема, на правничу допомогу у разі закриття провадження у справі, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.

Апелянт зазначає, що внаслідок безпідставного повернення позову, справа почала слухатись по суті лише у 2021 році. Водночас, у зв`язку зі спливом значного проміжку часу, під час розгляду справи земельні ділянки були повернуті, обставини, які стали підставою звернення до суду, змінилися та на теперішінйі час відсутній предмет спору.

На думку заявника апеляційної скарги, судом першої інстанції безпідставно не прийнято до уваги, що матеріли справи не містять доказів необґрунтованості дій позивача, що унеможливлює покладення на нього понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу у разі закриття провадження у справі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.06.2021 по даній справі відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.05.2021 по справі №916/2616/19, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, призначено розгляд справи на: 12.07.2021 року о 10-30 год.

06.07.2021 до Південно-західнго апеляційного господарського суду від ТОВ ІРІНОВКА ВМ надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційну скаргу прокуратури залишити без задоволення, а додаткову ухвалу - без змін.

Відповідач зазначає, що дії позивача є необґрунтованими та такими, що спрямовані на затягування розгляду справи, у зв`язку з чим відповідач звернувся до суду з вимогою про компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме витрат на професійну правничу допомогу.

В судовому засіданні представники прокуратури та відповідача, які підтримали доводт та вимоги, викладені ними письмово. Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін та учасників справи судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача справи, які не з`явились, за наявними у справі матеріалами.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з приписами ст. 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Керівник Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтесах держави в особі Цебриківської селищної ради Великомихайлівського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІРІНОВКА ВМ" з вимогами про зобов`язання повернути земельні ділянки.

В обґрунтування заявлених позовних вимог керівник Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області посилався на незаконне використання відповідачем земельних ділянок без правовстановлюючих документів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.09.2019 позовну заяву керівника Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Цебриківської селищної ради Великомихайлівського району Одеської області до ТОВ ІРІНОВКА ВМ про зобов`язання повернути земельні ділянки та додані до неї документи, повернуто позивачу.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 апеляційну скаргу Виконувача обов`язків керівника Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області задоволено, ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.09.2019 про повернення позовної заяви скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.01.2021 було відкрито позовне провадження у справі № 916/2616/19 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.04.2021 у справі №916/2616/19 позов Керівника Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області в особі, якою є Цебриківська селищна рада Великомихайлівського району Одеської області до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ІРІНОВКА ВМ" про зобов`язання повернути земельні ділянки закрито у зв`язку з відсутністю предмету спору.

26.04.2021 від відповідача надійшла заява (вх.№2-574/21) про ухвалення додаткового рішення у справі з метою вирішення питання щодо розподілу судових витрат в частині відшкодування відповідачу витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 15 540 грн.

Як зазначалося раніше, додатковою ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.05.2021 по справі №916/2616/19 заяву ТОВ ІРІНОВКА ВМ про ухвалення додаткового рішення № 916/2616/19 задоволено, стягнуто з Цебриківської селищної ради Великомихайлівського району Одеської області на користь ТОВ "ІРІНОВКА ВМ" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15540 грн.

В оскаржуваній ухвалі місцевий господарський суду зазначив, що докази на підтвердження оплати витрат на правничу допомогу подані протягом встановленого строку, у зв`язку з чим необхідно покласти витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 540 грн. на позивача шляхом прийняття додаткової ухвали.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обґоворивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 126 зазначеного Кодексу витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Таким чином, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу у разі закриття провадження у справі, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.

Аналіз статей 129 -130 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої статті 130 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказана норма є спеціальною (близька за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17).

У пункті 4.2.2 постанови Верховного Суду від 09.07.2019 у справі № 922/592/17 зазначено, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, відповідачу слід було довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується тощо.

Висновок про те, що, виходячи з положень ч.5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України , стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу у разі закриття провадження у справі, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача, також викладено у постанові Верховного Суду від 12.08.2020 у справі № 922/3422/18.

Разом з тим, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не врахував вимоги ч. 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України та вищевикладених правових позицій Верховного Суду, не встановив, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи і в чому вони полягали, що є порушенням приписів спеціальної норми процесуального права, яка підлягає застосуванню у даній справі через залишення позову без розгляду, згідно з ухвалою місцевого суду від 27.04.2021.

У своєму клопотанні про стягнення (розподіл) судових витрат ТОВ ІРІНОВКА ВМ посилається лише на ст.123, 126 Господарського процесуального кодексу України , Закон України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , зазначаючи, що обсяги виконаних робіт адвокатом на спірну суму, що підтверджуються наданими ним доказами.

Разом з тим, доводи щодо необґрунтованих дій позивача, внаслідок яких ТОВ ІРІНОВКА ВМ заявляє вимоги про компенсацію здійснених ним витрат на професійну правничу допомогу у клопотанні відсутні.

Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з доводами апелянта в частині того, що справа, внаслідок необґрунтованого повернення позову, справа почала слухатись по суті лише у 2021 році, разом з тим, обставини, які були підставою позову, змінилися.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в даному випадку матеріали справи не містять доказів необґрунтованості дій позивача, що унеможливлює покладення на нього понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу. Крім того, судова колегія звертає увагу, що місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваної ухвали взагалі не надав оцінку діям позивача при розгляді справи та на підставі ст.123, 126 Господарського процесуального кодексу України стягнув на користь ТОВ ІРІНОВКА ВМ витрати на правничу допомогу, у зв`язку із закриття провадження по справі.

Згідно із п.2 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

З огляду на вищевикладеневикладене, враховуючи наявні матеріали справи, а також те, що місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо встановлення наявності обставин компенсації витрат передбачених ч.5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, та не надав належну правову оцінку клопотанню відповідача про стягнення судових витрат, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Одеської обласної прокуратури підлягає задоволенню, а оскаржувану додаткову ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.05.2021 по справі №916/2616/19 слід скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ІРІНОВКА ВМ" про стягнення судових витрат у справі №916/2616/19 відмовити повністю.

Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання відповідача на затягування позивачем розгляду справи, у зв`язку з неявкою останнього в судове засідання, оскільки в судовому засіданні приймав участь прокурор, яким і було заявлено позов до відповідача, а закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору відбулося через зміну низки обставин за тривалий час розгляду справи (як то оформлення відповідачем своїх прав на земельні ділянки, розпаювання земельних ділянок).

Стосовно посилань ТОВ ІРІНОВКА ВМ в частині відсутності підстав стягнення судового збору за подання апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1). Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч.2).

Статтею 258 цього кодексу передбачено, що до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору (ч.3 п.2).

У статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено ставки судового збору у відповідних розмірах. За подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду ставка складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пп.7 п.2 ч.2 ст.4).

При цьому, відповідно до пункту 5 частини 2 статті 3 вказаного Закону судовий збір не справляється за подання, зокрема, заяви про ухвалення додаткового судового рішення.

Згідно приписів ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати (ч.1). Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (ч.5).

Відповідно до статті 232 цього кодексу судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази (ч.1).

Отже, за подання заяви про розподіл судових витрат шляхом винесення додаткового рішення чи ухвали судовий збір не сплачується.

Разом з тим вказане твердження не заперечує передбаченої пп.7 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" норми про те, що за подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду ставка складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб і це правило застосовуються до всіх без винятку ухвал господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено цим Законом справляння судового збору за подання таких заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.

За положеннями статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб встановлено на 1 січня 2021 року у розмірі 2270 грн.

Таким чином, звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції, заявник має сплатити судовий збір у встановленому підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" розмірі, - 2270 грн.

Щодо посилання ТОВ ІРІНОВКА ВМ на правову позицію об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зі справи №240/6150/18, то наведене стосується питання відсутності обов`язку справляння судового збору за оскарження додаткового рішення.

Водночас предметом апеляційного оскарження у даній справі є ухвала суду першої інстанції.

Разом з тим у даній справі, що переглядається в апеляційному порядку, доцільним є врахування правової позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у п. 6.7. наведеної вище постанови від 24.07.2020 зі справи № 911/4241/15, де зазначено, що особа, що звернулася із апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Київської області від 12.02.2020 за подібних правовідносин, мала сплатити судовий збір у встановленому підпунктом 7 пункту 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір розмірі.

Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові від 02.09.2020 у справі 916/1816/17.

Крім того, слід звернути увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 29.05.2018 у справи № 915/955/15.

Так, відповідно до викладеного в зазначеній постанові висновку Великої Палати Верховного Суду про правильне застосування підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що положення цієї норми, якою передбачено ставку судового збору з апеляційної і касаційної скарг на ухвалу господарського суду у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, стосується подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено цим Законом справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.

З огляду на вищевикладене, доводи ТОВ ІРІНОВКА ВМ в цій частині до уваги не приймаються, а судовий збір, у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги Одеської обласної прокуратури відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 269-271, 273, 275, 280-284, 287 Господарського процесуального кодексу, Південно-західний апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.05.2021 по справі №916/2616/19 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.05.2021 по справі №916/2616/19 скасувати.

Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ІРІНОВКА ВМ" про стягнення судових витрат (витрат на правничу допомогу) по справі №916/2616/19.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІРІНОВКА ВМ" (67130, Одеська обл., Великомихайлівський район, смт.Цебрикове, вул. Леніна, 70, ЄДРПОУ: 34251397) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м.Одеса, вул.Пушкінська, 3, ЄДРПОУ: 03528552, рах. № НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2270,00 грн. за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, передбаченими ст.ст. 287-288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 14.07.2021 року.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош