Рішення

від 14.07.2021 по справі 910/16470/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.07.2021Справа № 910/16470/20

Суддя Господарського суду міста Києва Данилова М.В. , розглянувши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛДІ" (79035, м. Львів, вул. Зелена, 153 А, код ЄДРПОУ 31475712)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора 2015" (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, код ЄДРПОУ 40096704)

про стягнення заборгованості

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27 жовтня 2020 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛДІ" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 20.10.2020 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора 2015" (відповідач) про стягнення грошових коштів на суму в розмірі 232 684, 16 грн. за Договором дистриб`юції продукції № 0301/20 від 03.01.2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов`язань за договором дистриб`юції продукції № 0301/20 від 03.01.2020 року, зокрема, в порушення умов вищезазначеного договору відповідач не здійснив своєчасну плату за поставлений товар, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/16470/20 проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін та визначено сторонам строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.

Відповідно до ч.1 п. 3 ст. 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме - це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Ч. 1 ст. 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 ГПК України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачу було встановлено строк для подачі відзиву на позову та строк для подання заперечень на відповідь на відзив.

Позивачу було встановлено строк для подачі відповіді на відзиви відповідачів.

Ч. 5 статті 176 ГПК України передбачає, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього Кодексу.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч.2 ст.252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 02.11.2021 року була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак, станом на дату розгляду справи на адресу Господарського суду міста Києва повернувся поштовий конверт № 0105476006704.

В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Також господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 02.11.2020 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Таким чином, суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, чи електронною поштою відтак, беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

03 січня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгово-виробнича компанія ВОЛДІ (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Аврора 2015 (дистриб`ютор) було укладено договір № 0301/20 дистриб`юції продукції товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробнича компанія ВОЛДІ (договір). Договір був підписаний разом з Протоколом узгодження розбіжностей до договору від 03 січня 2020 року. Також між сторонами договору було укладено: додаткову угоду № 1 до договору, підписана разом з протоколом узгодження розбіжностей до додаткової угоди № 1 до договору; додаток № 1; додаток № 2; додаток № 3; додаток № 4 та додаток № 5.

Відповідно до п. 2.1 договору, дистриб`ютор зобов`язується надати постачальнику послуги по дистриб`юції, тобто закуповувати продукцію відповідно до планованого щомісячного обсягу продажів, за свій рахунок приймати, зберігати, здійснювати дистриб`юцію продукції на території дистриб`юції, вчасно оплачувати продукцію за відповідною ціною, у встановлений термін і не перевищувати встановлені кредитні ліміти.

Пунктом 1 додатку № 1 до договору, дистриб`ютор має право здійснювати дистриб`юцію продукції за даним договором у межах рекомендованої території дистриб`юцїї: м. Києва та Київської області.

Як передбачено п. 4.14 договору до обов`язків дистриб`ютора відноситься - здійснити оплату постачальнику за отриману продукцію на умовах і термінах, передбачених даним договором.

Згідно з пп. 1,1.1 додатку № 2 до договору, термін кредиту (відтермінування платежу) установлюється 60 (шістдесят) календарних днів. Термін оплати за даним договором на умовах відтермінування платежу - не пізніше 60 (шістдесятого) календарного дня з моменту відвантаження кожної партії продукції.

Відповідно до п. 6.4 договору, дистриб`ютор зобов`язувався оплачувати продукцію шляхом перерахування коштів на поточний рахунок в порядку, встановленому даним договором. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника. При здійсненні оплати дистриб`ютор зобов`язаний вказувати в призначенні платежу за продукцію відповідно до накладної №, договір № . В іншому випадку, постачальник має право без будь яких погоджень віднести платіж в рахунок погашення заборгованості дистриб`ютора, що виникла найпізніше.

Згідно з пп. 7.6,7.7 договору, моментом виконання зобов`язань постачальника з поставки продукції вважається момент передачі продукції дистриб`юторові на його складі, у випадку само вивозу продукції дистриб`ютором, - момент передачі продукції дистриб`ютору на складі постачальника. Підтвердженням факту одержання продукції є підпис матеріально-відповідальної особи дистриб`ютора на товарно-транспортній і видатковій накладних, завірена печаткою або штампом, з обов`язковою вказівкою коду ЄДРПОУ дистриб`ютора. дистриб`ютор надає постачальнику зразки (відбитки) таких печаток (штампів) листом. Печатка (штамп) може бути застосована після підтвердження постачальником факту одержання зразка, додаток № 5: генеральне доручення. У випадку не пред`явлення дистриб`ютором зазначених зразків печатки або штампа, наявність на товарно-транспортній і видатковій накладних печатки дистриб`ютора, яка збігається з печаткою на договорі, є підтвердженням факту одержання продукції і зобов`язання дистриб`ютора здійснити оплату продукції.

Перехід права власності на продукцію відбувається в момент підписання уповноваженими представниками дистриб`ютора товарно-транспортних накладних (накладної на продукцію), оформленої згідно вимог чинного законодавства. Перехід ризиків на продукцію відбувається в момент переходу права власності на продукцію (п. 8.3 договору).

Датою передачі продукції дистриб`ютору вважається дата передачі продукції, зафіксована шляхом підписання уповноваженими представниками сторін товарно-транспортних накладних, які являються приймально-здавальними документами згідно з договором (п. 8.4 договору).

Відповідно до п. 12.1 договору, даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2020 року. Строк дії цього договору автоматично продовжується на кожен наступний рік у випадку, коли жодна із сторін не повідомить іншу про відмову від подальшої участі в цьому договорі, але не пізніше, ніж за один місяць до закінчення терміну дії.

На виконання умов договору в частині поставки продукції позивач виконав у повному обсязі, що підтверджується наступними документами, підписаними сторонами та скріпленими печатками: видатковою накладною № 319 від 06.04.2020 року та товарно-транспортною накладною № 151 від 07.04.2020 року на суму 53 943, 60 грн.; видатковою накладною № 338 від 13.04.2020 року та товарно-транспортною накладною № 158 від 13.04.2020 року на суму 32 200, 80 грн.; видатковою накладною № 351 від 17.04.2020 року та товарно-транспортною накладною № 170 від 17.04.2020 року на суму 38 788, 80 грн.; видатковою накладною № 372 від 27.04.2020 року та товарно-транспортною накладною № 183 від 28.04.2020 року на суму 32 913, 28 грн.

Поставлена продукція відповідачем оплачена не була.

Крім того, між позивачем та відповідачем було укладено договір № 0301/20М про надання послуг зі стимулювання продажів від 03 січня 2020 року (договір про надання послуг), відповідно до якого ТОВ Аврора 2015 взяло на себе зобов`зання по наданню комплексу послуг, пов`язаних зі стимулюванням продажу товарів позивача, що постачаються відповідачу за договором.

З метою зменшення заборгованості відповідача перед позивачем, 23 квітня 2020 року сторони уклали угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 23 квітня 2020 року (угода) за договором та договором про надання послуг на суму 23 700,00 грн. позивач по аналогії з п. 6.4 договору (згідно з протоколом узгодження розбіжностей) зарахував 23 700,00 грн. в рахунок погашення заборгованості відповідача, що виникла найпізніше, в даному випадку - щодо оплати за поставку першої партії продукції за видатковою накладною № 319 від 06.04.2020 року, товарно-транспортною накладною № 151 від 07.04.2020 року.

Отже, сума заборгованості за поставку першої партії продукції стала 134 146, 48 грн.

Суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України передбачено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до приписів ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання виникають, зокрема, з договорів (ст. 11, ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Договір дистрибуції належить до так званих не поіменованих договорів, які можуть укладатися в силу принципу свободи договору, закріпленого у ст. 3 Цивільного кодексу України та деталізованого у ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, та одночасно регулюються Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договір за своєю природою є домовленістю двох або більше сторін, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України). Аналогічні приписи містяться у ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України.

Таким чином, одностороння відмова від договору або одностороння зміна його умов за відсутності визначених для цього законом або договором підстав є протиправною.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати поставленого товару на суму 134 146, 48 грн., наявність заборгованості у цьому розмірі не спростовано, відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, а відтак суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості з оплати за поставлений товар у розмірі 134 146, 48 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 1 391, 12 грн., пеню в розмірі 5 580, 99 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 84 858, 25 грн. на підставі п. 10.6 договору та штраф в розмірі 6 707, 32 грн.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті грошових коштів у визначений договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (стаття 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (стаття 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності і в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16.

Суд перевірив надані позивачем розрахунки і вважає їх арифметично правильними, такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З системного аналізу вищевикладеного, беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування, викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, законними, документально доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора 2015" (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, код ЄДРПОУ 40096704) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛДІ" (79035, м. Львів, вул. Зелена, 153 А, код ЄДРПОУ 31475712) основну заборгованість на суму 134 146, 48 грн., 3% річних в розмірі 1 391, 12 грн.,пеню в розмірі 5 580, 99 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 84 858, 25 грн., штраф в розмірі 6 707, 32 грн. та судовий збір в розмірі 3 490, 27 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.В. Данилова