Окрема думка
від 18.05.2021 по справі 914/1570/20
ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

Судді Великої Палати Верховного Суду Сімоненко В. М.

Справа № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20)

18 травня 2021 року

М. Київ

Велика Палата Верховного Суду розглянула в судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Роберт Бош до Товариства з обмеженою відповідальністю Ленлайс про захист прав інтелектуальної власності за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Роберт Бош на постанову Західного апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2020 року і постановою від 18 травня 2021 року касаційну скаргу залишена без задоволення, а оскаржувану постанову Західного апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2020 року - буз змін.

Водночас із рішенням Великої Палати Верховного Суду не погоджуюся з огляду на таке.

1. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 15 грудня 2020 року передав зазначену справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підстав частини четвертої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), вважаючи за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду

від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 стосовно неможливості касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову в забезпеченні позову, постанови апеляційного суду, згідно з якою така ухвала залишена без змін, ухвали апеляційного суду, згідно з якою він відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову, а також постанови апеляційного суду, згідно з якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та відмовлено у задоволенні відповідної заяви.

Розглянувши справу, Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду

від 15 вересня 2020 року у справі № 752/22860/17, та дійшла до висновку що положення пункту 2 частини першої статті 287 ГПК України слід тлумачити так, що постанова суду апеляційної інстанції, яка за результатом перегляду ухвали суду першої інстанції про задоволення заяви містить висновок про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.

2. З наведеними висновками Великої палати Верховного Суду не погоджуюся з огляду на таке.

3. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства прямо визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

4. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 2 липня 2020 року задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Роберт Бош (далі - ТОВ Роберт Бош ) про забезпечення позову.

5. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2020 року ухвалу Господарського суду Львівської області від 2 липня 2020 року скасовано та відмовлено в задоволенні заяви ТОВ Роберт Бош про забезпечення позову.

6. Відповідно до частин першої та третьої статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

7. Водночас, згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

8. Відповідно до пункту 14 статті 92 Конституції України судоустрій та судочинство визначаються виключно законами України.

9. У відповідності до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

10. Оскільки відповідно до основних засад судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення здійснюється у визначених законом випадках, виключно законом, зокрема ГПК України, встановлені випадки зазначеного оскарження.

11. У статті 287 ГПК України, якою регламентоване право касаційного оскарження, визначений перелік судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню в господарському процесі.

12. За змістом статті 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку серед інших також ухвали суду першої інстанції: 3) про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову; 4) про скасування забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову, відмову у скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову; 5) про зустрічне забезпечення, зміну чи скасування зустрічного забезпечення.

13. У цивільному судочинстві стаття 353 ЦПК України передбачає, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, зокрема, ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову; скасування забезпечення позову, відмови в скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову або відмови у забезпеченні позову; зустрічного забезпечення або зміни чи скасування зустрічного забезпечення (пункти 3, 4, 5 частини першої відповідної статті), а право касаційного оскарження передбачено положеннями частини першої статті 389 ЦПК України, зокрема, щодо ухвал суду першої інстанції, вказаних у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

14. За пункті 2 статі 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та(або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

15. У статті 294 КАС України зазначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, зокрема, ухвали суду першої інстанції щодо: забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, скасування забезпечення позову, відмови у забезпеченні позову, відмови у заміні заходу забезпечення позову або скасуванні забезпечення позову (пункт 2 частини першої зазначеної вище статті).

16. Щодо касаційного оскарження ухвали, то частиною другою статті 328 КАС України вказано, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

17. Відтак у касаційному порядку можуть бути оскаржені лише ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, які залишені без змін апеляційним судом. Зміст такої норми закону полягає у необхідності додаткового заперечення перевірки обмежень. Які встановлено судом при прийнятті ухвали про забезпечення позову з точки зору їх відповідності позовним вимогам, балансу інтересів учасників справи та дотримання прав інших осіб тощо.

18. Крім того, законодавець у частини третій статті 287 ГПК України передбачив оскарження у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення.

19. Отже, законодавець передбачив право апеляційного суду на розгляд клопотання про забезпечення позову та постановлення ухвал щодо забезпечення позову та забезпечив лише оскарження у касаційному порядку ухвал суду першої інстанції про забезпечення позову та про його заміну

(пункт 3 стаття 255 та пункт 2 статті 287 ГПК України), після їх перегляду у суді апеляційної інстанції та усіх ухвал суду апеляційної інстанції, які приймаються щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову та зустрічного забезпечення (пункт 3 статті 287 ГПК України).

20. Водночас, слід зауважити, що застосування терміну щодо свідчить про наявність права на оскарження ухвал як про задоволення позову, так і про відмову у задоволені такого клопотання, оскільки за загальним змістом положень Конституцій України та процесуального законодавства для дотримання права на доступ до правосуддя слід забезпечити хоча б один перегляд судового рішення судом другої інстанції.

21. До того ж, виходячи із загального підходу до оскарження судових рішень щодо забезпечення позову, який міститься у зазначених нормах права, слід дійти висновку, що законодавець надає право касаційного оскарження лише тим судовим рішенням, які обмежують права, або змінюють таке обмеження. При цьому, позбавляючи такого права оскарження в касаційному суду, як суду третьої інстанції, інших судових рішень.

Такий підхід чітко прослідковується у положеннях статей 294 (підлягають апеляційному оскарженню ухвали суду першої інстанції щодо .. ) та 328

КАС України ( підлягають касаційному оскарженню ухвали про..) .

З метою уніфікації процесуальних норм слід такий підхід застосувати

і до тлумачення подібних норм ЦПК та ГПК України.

Водночас, принцип оскарження ухвал апеляційного суду щодо забезпечення позову у цих кодексах застосований таким самим чином, як принцип оскарження ухвал щодо забезпечення позову суду першої інстанції.

22. Звертає на себе увагу, що у пункті 1 статті 287 ГПК України, передбачаючи право на касаційне оскарження, рішення суду першої інстанції, після апеляційного перегляду справи, та постанови суду апеляційної інстанції, законодавець застосовує термін рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду, яка як вид судового рішення ухвалюється апеляційним судом лише за результатами перегляду судового рішення суду першої інстанції (частина четверта статті 232 ГПК України), а тому пункт першій статті 287 ГПК України до судових рішень щодо забезпечення позову застосований бути

не може.

23. Отже, беручи до уваги приписи пунктів 1, 2 частини першої статті 287

та пунктів 2, 3 статті 232 ГПК України та враховуючи те, що ТОВ Роберт Бош

у своїй касаційній скарзі оскаржує не ухвалу суду першої інстанції після її перегляду в апеляційному порядку, а саме постанову суду апеляційної інстанції, якою ухвала про забезпечення позову скасовано і у забезпеченні позову відмовлено, слід констатувати, що ГПК України не передбачає можливості оскарження постанови суду апеляційної інстанції в касаційному порядку, прийнятої за результатами перегляду ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, якою остання ухвала скасована .

24. Разом з тим, з огляду на відсутність у пункті 2 частини першої

статті 389 ЦПК України серед ухвал суду першої інстанції, які підлягають касаційному оскарженню, ухвали цього суду про відмову у забезпеченні позову (пункт 4 частини першої статті 353 ЦПК України), погоджуюсь з висновком Великої Палати Верховного Суду про неможливість як касаційного оскарження такої ухвали, так і касаційне оскарження постанови апеляційного суду , згідно з якою така ухвала залишена без змін. Це обмеження права на оскарження не шкодить суті права особи, зацікавленої у забезпеченні позову, оскільки вона може повторно звернутися із заявою про таке забезпечення до суду першої інстанції за наявності для цього підстав.

25. Права позивача у цьому випадку забезпечуються положеннями

глави 10 ГПК України, яка не забороняє звернення з повторною заявою про забезпечення позову до суду першої інстанції, у тому числі з урахуванням висловленої судом у попередніх судових рішеннях позиції.

26. Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відтак, оскільки оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції

не підлягає касаційному оскарженню, належним процесуальним рішення Великої Палати Верховного Суду було б закриття касаційного провадження в цій справі як помилково відкритого, а не розгляд справи по суті.

Суддя Сімоненко В. М.

СудВелика палата Верховного Суду
Дата ухвалення рішення18.05.2021
Оприлюднено15.07.2021
Номер документу98299120
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —914/1570/20

Рішення від 31.08.2021

Господарське

Господарський суд Львівської області

Мороз Н.В.

Ухвала від 02.08.2021

Господарське

Господарський суд Львівської області

Мороз Н.В.

Окрема думка від 18.05.2021

Господарське

Велика палата Верховного Суду

Сімоненко Валентина Миколаївна

Окрема думка від 18.05.2021

Господарське

Велика палата Верховного Суду

Пророк Віктор Васильович

Постанова від 18.05.2021

Господарське

Велика палата Верховного Суду

Рогач Лариса Іванівна

Ухвала від 23.12.2020

Господарське

Велика палата Верховного Суду

Рогач Лариса Іванівна

Ухвала від 23.12.2020

Господарське

Велика палата Верховного Суду

Рогач Лариса Іванівна

Ухвала від 24.12.2020

Господарське

Велика палата Верховного Суду

Рогач Лариса Іванівна

Ухвала від 15.12.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Колос І.Б.

Ухвала від 08.12.2020

Господарське

Господарський суд Львівської області

Мороз Н.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні