Постанова

від 29.05.2007 по справі 6442-2007а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

6442-2007А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

ПОСТАНОВА

Іменем України

29.05.2007Справа №2-7/6442-2007А

За позовом: Приватного підприємства «Амаль» (95038, м. Сімферополь, вул. Ковильна, 68, к. 74, ідентифікаційний код 30328277)

До відповідачів: 1) Феодосійської міської ради (98100, м. Феодосія, вул. Земська, 4); 2) Виконавчого комітету Феодосійської міської ради (98100, м. Феодосія, вул. Земська, 4)

Про визнання недійсними рішень.

 Суддя господарського суду АР Крим І. І. Дворний    

                                                       Секретар судового засідання В. Є. Євген'єва

представники:

Від позивача –  Гришина А. В., предст., дов. від 27.04.2007 р.

Від відповідачів  –  1) Сахновський П. В., предст., дов. №02-29-3352 від 25.12.2006 р.; 2) Сахновський П. В., предст., дов. №02-29-3352 від 25.12.2006 р.

   Суть адміністративної  справи:

Приватне підприємство «Амаль» звернулося до Господарського суду АР Крим з позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсними рішення виконавчого комітету Феодосійської міської ради №1081 від 18.08.2006 р. та №1082 від 18.08.2006 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні рішення, на підставі яких позивачу було відмовлено в продовженні строку дії договору оренди земельної ділянки від 05.02.2002 р. на 49 років,  не відповідають вимогам чинного законодавства України, що є підставою для визнання їх недійсними. Так, позивач зазначив, що рішення виконавчого комітету Феодосійської міської ради №1081 від 18.08.2006 р. та №1082 від 18.08.2006 р. не містять вказівки на скасування раніше прийнятих рішень №659 від 30.08.1999 р. та №28 від 30.01.2004 р. Крім того, ПП «Амаль» звернуло увагу на те, що чинне законодавство України не надає право органам місцевого самоврядування скасовувати раніше прийняті рішення. Позивач повідомив, що на момент начала будівельних робіт усі необхідні процедурні питання, передбачені законодавством, були виконані, що також свідчить про необґрунтованість спірних рішень.

Ч. 3 ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що адміністративний позов може містити вимоги, зокрема, про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень. Однак, оскільки ч. 4 ст. 105 КАС України визначено, що позовна заява може містити, крім визначених частиною третьою цієї статті, інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, формулювання позивачем вимог про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування визнаються судом правомірними.

Відповідачі проти позову заперечували та пояснили, що спірні рішення були прийняті на підставі протестів Прокурора м. Феодосії №5779 від 01.08.2006 р. та №11-6077 від 18.08.2006. на вказані рішення, які, згідно зі ст. 8, 21 Закону України «Про прокуратуру», є обов'язковими для виконання. Феодосійська міська рада повідомила, що позивач не є власником земельної ділянки, а укладений між позивачем та Феодосійською міською радою договір оренди не надавав ПП «Амаль» права здійснювати на орендованій земельній ділянці будь-яке будівництво. Відповідач зазначив, що танцювальний майданчик з підсобними спорудами по вул. Керченське шосе, 33 відноситься до стаціонарних малих архітектурних форм, у зв'язку з чим на вказаний об'єкт повинен бути виданий паспорт об'єкту виносної торгівлі, а не акт державної технічної комісії.

          Розгляд справи відкладався у порядку ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                                            встановив:

15.06.1999 р. між Малим державним комунальним підприємством «Золотий пляж» (Орендодавець) та Приватним підприємством «Амаль» (Орендар) був укладений договір на право тимчасового користування землею на умовах оренди, п. 1.1 якого передбачено, що Орендодавець надає, а Орендар приймає у тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 0,2 га згідно доданого плану для організації та забезпечення туристичних послуг. Вказаний договір був погоджений з міським головою м. Феодосії.

Відповідно до п. 1.2 Договору земельна ділянка надається на умовах оренди строком на 10 років з моменту укладання договору.

Рішенням 36 сесії 23 скликання Феодосійської міської ради №1437 від 28.12.2001 р. «Про вилучення земельної ділянки у МДКП «Золотий пляж» та наданні земельної ділянки ПП «Амаль» земельна ділянка площею 0,1598 га, розташована за адресою: м. Феодосія, Керченське шосе, 33, була вилучена у Малого державного комунального підприємства «Золотий пляж». Вказаним рішенням був затверджений проект відведення та технічний звіт з виносу в натуру меж земельної ділянки приватному підприємству «Амаль» для розміщення комплексу танцювального майданчику. Крім того, зазначеним рішенням було передбачено надання ПП «Амаль» в довгострокову оренду строком до 28.12.2006 р. земельної ділянки для розміщення комплексу танцювального майданчику, розташованого за адресою: м. Феодосія, Керченське шосе, 33, площею 0,1598 га за рахунок земель МДКП «Золотий пляж».

П. 5.3 цього рішення ПП «Амаль» зобов'язано протягом місяця після прийняття рішення оформити договір оренди землі та засвідчити його нотаріально.

На виконання зазначеного рішення 05.02.2005 р. між Феодосійською міською радою (Орендодавець) та Приватним підприємством «Амаль» (Орендар) був укладений договір оренди землі, згідно з п. 1 якого орендодавець передає, а Орендар приймає у термінове платне володіння та користування (на умовах оренди) земельну ділянку, розташовану в АР Крим, м. Феодосія, Керченське шосе, 33. Розмір земельної ділянки – 0,1598 га, зона «Ближні Камиши №92».

П. 2 Договору передбачено, що строк дії договору оренди – до 28.12.2006 р.

Цільове призначення земельної ділянки – для розміщення комплексу танцювального майданчику (п. 6 Договору).

Вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Терзерадьєвим С. Л. Феодосійського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №439.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Виконавчого комітету Феодосійської міської ради №594 від 03.08.1999 р. було погоджено Приватному підприємству «Амаль» будівництво танцювального майданчику на території автокемпінгу «Золотий пляж» в м. Феодосії згідно з розробленою та затвердженою проектною документацією. Вказаним рішенням позивачу було приписано завершити будівельні роботи до 01.09.1999 р. та представити об'єкт для здачі до експлуатації.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю м. Феодосії ПП «Амаль» був наданий дозвіл №67 від 10.08.1999 р. на виконання будівельних робіт з танцювального майданчику на території автокемпінгу «Золотий пляж» в м. Феодосії.

25.08.1999 р. державною технічною комісією був складений та підписаний акт готовності закінченого будівництвом об'єкту до експлуатації. Вказаний акт був затверджений рішенням Виконавчого комітету Феодосійської міської ради №659 від 30.08.1999 р.

Рішенням Виконавчого комітету Феодосійської міської ради №28 від 30.01.2004 р. нерухомому майну (танцювальному майданчику) була привласнена поштова адреса: м. Феодосія, вул. Керченське шосе, 33 «б».

Як свідчать матеріали справи, листом №341 від 14.04.2006 р. позивач звернувся до Феодосійської міської ради  з заявою про продовження строку дії договору оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 49 років у зв'язку з необхідністю залучення довгострокових фінансових інвестицій в туристично-оздоровлювальну привабливість та благоустрій рекреаційної зони.

Листом №02-80-5585 від 06.11.2006 р. виконавчий комітет Феодосійської міської ради повідомив, що строк дії договору оренди не може бути продовжений у зв'язку з прийняттям виконкомом міської ради рішень №1081 та №1082 від 18.08.2006 р.

Так, в п. 1 рішення Виконавчого комітету Феодосійської міської ради №1081 від 18.08.2006 р. «Про протест прокурора» зазначено: «Протест прокурора м. Феодосія від 18.08.2006 р. №11-6077 на рішення виконавчого комітету міської ради від 30.08.1999 р. №659 «Про затвердження акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом танцювального майданчику ПП «Амаль», задовольнити».

В п. 1 рішення Виконавчого комітету Феодосійської міської ради №1082 від 18.08.2006 р. «Про протест прокурора» вказано: «Протест прокурора м. Феодосія від 01.08.2006 р. №5779 на рішення виконавчого комітету міської ради від 30.01.2004 р. №28 «Про привласнення поштової адреси об'єкту нерухомого майна», задовольнити».

Оцінивши в сукупності представлені докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, в поясненнях з адміністративного позову представник відповідачів зазначив, що на підставі протестів прокурора м. Феодосії №5779 від 01.08.2006 р. та №11-6077 від 18.08.2006 р. спірними рішеннями були скасовані рішення виконавчого комітету міської ради №28 від 30.01.2004 р. та №659 від 30.08.1999 р.

Проте, в тексті спірних рішень відсутні вказівки на скасування вищевказаних рішень, з приводу чого суд вважає за необхідне повідомити наступне.

          Питання визначення системи та гарантій місцевого самоврядування  в  Україні, засади    організації   та   діяльності,   правового   статусу   та відповідальності   органів    та    посадових    осіб    місцевого самоврядування, обсяг повноважень при здійсненні своєї діяльності органів місцевого самоврядування визначаються Законом України «Про місцеве самоврядування».

          Відповідно п. 1,2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» ради в межах своїх повноважень приймають нормативні та  інші акти у формі рішень.  

Ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування» серед основних принципів здійснення місцевого самоврядування передбачає, зокрема, принцип законності. Принцип законності визнається судом таким, що кореспондується зі статтями 1 і 8 Конституції України, які визначають Україну як правову державу та закріплюють державний принцип верховенства права. Крім того, ст. 19 Конституції України встановлює, що органи місцевого самоврядування діють на підставі діючого законодавства та у межах  повноважень й шляхом, передбаченим Конституцією України та нормативно-правовими актами. Додержання принципу законності передбачає також прийняття суб'єктами владних повноважень законних актів, тобто певної форми актів, виданих у визначеному порядку компетентними органами в межах їх повноважень.

Отже, наслідки прийняття виконкомом Феодосійської міської ради спірних рішень у вигляді скасування раніше винесених актів повинні бути обов'язково передбачені в тексті відповідного рішення.

Однак, суд зазначає, що відповідно до Роз'яснень Президії Вищого Арбітражного суду України N 02-5/35 від 26.01.2000  «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних   з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» підставами для визнання акта недійсним  є  невідповідність його  вимогам  чинного  законодавства  та/або  визначеній  законом компетенції  органу,  який  видав  цей  акт.

Главою 2 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” встановлений виключний перелік повноважень виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад.

Суд звертає увагу на те, що чинним законодавством, зокрема, Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні”, не передбачено право виконкомів органів місцевого самоврядування на скасування раніше ухвалених рішень. Скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень, належить, згідно з п. 15 ч. 1 ст.26 Закону України України „Про місцеве самоврядування в Україні”, до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад. Крім того, ч. 10 ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Вказані положення визнаються судом такими, що кореспондуються з вищенаведеною ст. 19 Конституції України та ст. 144 Конституцї України, які зобов'язуть органи місцевого самоврядування діяти лише в межах чинного законодавства та, відповідно, приймати законні акти. Скасування ж органами місцевого самоврядування раніше виданих рішень суперечить принципу законності та ставить під сумнів проголошений Конституцією України державний принцип верховенства права.

Крім того, суд не може погодитись з відповідністю підстав прийняття виконкомом Феодосійської міської ради спірних рішень фактичним обставинам справи.

Так, рішення виконкому Феодосійської міської ради №1081 від 18.08.2006 р. прийнято на виконання протесту прокурора м. Феодосії №11-6077 від 18.08.2006 р. Вказаний протест містить посилання на те, що на момент затвердження акту державної технічної комісії земельна ділянка в натурі ПП «Амаль» не виділена та знаходилась у постійному користуванні КП «Автокемпінг Золотий пляж». Договір же оренди не передбачав будівництво на орендованій земельній ділянці будь-якого нерухомого майна та передачу його у власність. Проте, вказані твердження є передчасними, позаяк договір оренди від 15.06.1999 р. не містив заборони використання орендованої земельної ділянки для здійснення будівництва об'єкту туристичних послуг. У той же час, п. 1.1 вказаного договору в якості мети надання земельної ділянки в оренду передбачав саме організацію та забезпечення туристичних послуг.

Ст. 22 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р., що діяв на час укладання договору оренди та будівництва танцювального майданчику, передбачено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором (ст. 24 ЗК України 1990 року).

Враховуючи наявність в матеріалах справи відповідного договору оренди, погодженого з органом місцевого самоврядування, інформація, викладена в протесті прокурора м. Феодосії №11-6077 від 18.08.2006 р., про те, що на момент затвердження акту державної технічної комісії земельна ділянка в натурі ПП «Амаль» не була виділена, не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи.

Суд також звертає увагу на те, що згідно зі ст. 39 Земельного кодексу України 1990 року власники земельних ділянок і землекористувачі мають право, у тому числі:

          - самостійно господарювати на землі;

          - зводити житлові, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди за погодженням з сільською, селищною, міською Радою народних депутатів. Зведення на орендованій земельній ділянці приміщень виробничого і невиробничого призначення, у тому числі житла, орендарі погоджують з сільською, селищною, міською, районною Радою народних депутатів, іншим орендодавцем.

          Як вже було зазначено раніше, проектна документація на будівництво танцювального майданчику була погоджена позивачем з органом місцевого самоврядування, а тому його будівництво було здійснено ПП «Амаль» правомірно.

          Крім того, суд не може погодитись з твердженням відповідачів про те, що танцювальний майданчик з підсобними спорудами по вул. Керченське шосе, 33 відноситься до стаціонарних малих архітектурних форм, у зв'язку з чим на вказаний об'єкт повинен бути виданий паспорт об'єкту виносної торгівлі, а не акт державної технічної комісії. Так, з цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

          Згідно з Типовими правилами розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності, затверджених Наказом Держбуду №227 від 13.10.2000 р., що діяли на час винесення прокурором м. Феодосії протесту №11-6077 від 18.08.2006 р., мала архітектурна форма для здійснення підприємницької діяльності — невелика споруда, яка виконується із полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без улаштування фундаментів. Стаціонарна мала архітектурна форма — одноповерхова споруда площею до 30 кв. м, яка має закрите приміщення для тимчасового перебування людей, — кіоск, одноповерховий павільйон тощо.

          Проте, танцювальний майданчик з підсобними спорудами по вул. Керченське шосе, 33 не є малою архітектурною формою, оскільки, зігдно з наявним в матеріалах справи планом танцмайданчику, його площа складає 488,4 кв. м. Більш того, з зазначеного плану вбачається, що танцювальний майданчик побудований на бетонному покритті В15-80. Основою бетонного покриття є грунт, ущільнений щебенем. Поверх бетонного покриття покладені керамічні пліти. Цоколем танцювального майданчику є камінна штукатурка. Стіни майданчику оброблені теразитовою штукатуркою та пофарбовані фасадною фарбою з мінеральним наповнювачем по штукатурці. Дах танцмайданчику покритий металочерепицею.

          Вказані обставини свідчать про те, що позивачем була збудована нерухома річ, оскільки відповідно до статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

          Враховуючи те, що протест прокурора м. Феодосії №5779 від 01.08.2006 р., який був покладений в основу прийняття виконавчим комітетом Феодосійської міської ради рішення №1082 від 18.08.2006 р., також містить посилання на непередбаченість договором оренди можливості здійснення будівництва нерухомого майна, інформація, викладена в ньому також визнається судом такою, що не відповідає дійсним обставинам справи.

          Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Судом встановлено, що спірні рішення не відповідають зазначеним вимогам, що є підставою для визнання їх недійсними.

За таких обставин, позовні вимоги Приватного підприємства «Амаль» є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсягу.

Судовий збір у розмірі 6,80 грн. у порядку ч. 1 ст. 94, п. 1, 2 ч. 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, п.п. „б” п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

   У порядку п. 3 ст. 160, п. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України вступна та резолютивна частини постанови оголошені та підписані у судовому засіданні 29.05.2007 р. Повний текст постанови складений та підписаний 04.06.2007 р.

                 Приймаючі до уваги викладене, керуючись ст. ст. 158 - 163, п. 4 ст. 167  Кодексу адміністративного судочинства України, суд

          П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним рішення Виконавчого комітету Феодосійської міської ради №1081 від 18.08.2006 р. «Про протест прокурора».

3. Визнати недійсним рішення Виконавчого комітету Феодосійської міської ради №1082 від 18.08.2006 р. «Про протест прокурора»

4. Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 в банку одержувача: Управління держказначейства в АР Крим, МФО 824026, одержувач: Держбюджет, м. Сімферополь, ОКПО 34740405) на користь Приватного підприємства «Амаль» (95038, м. Сімферополь, вул. Ковильна, 68, к. 74, ідентифікаційний код 30328277) 6,80 грн. витрат зі сплати судового збору.

                     Виконавчий лист видати після вступу постанови в законну силу за заявою особи, на користь якої ухвалено рішення.

Судом роз'яснено сторонам положення ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України,  відповідно якої Постанова суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.    

Дійсну Постанову направити на адресу сторін рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.