Постанова

від 14.07.2021 по справі 600/2878/20-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/2878/20-а

Головуючий у 1-й інстанції: Левицький Василь Костянтинович

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

14 липня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Іваненко Т.В. Граб Л.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Калина" на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Калина" про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Калина" про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат, пов`язаних з виплатою та доставкою пільгових пенсій (Список № 2) з травня 2020 р. по грудень 2020 р. в сумі 22553,81 грн.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ Агрофірми "Калина" на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат, пов`язаних з виплатою і доставкою пільгових пенсій (Список № 2) за період з травня 2020 р. по грудень 2020 р. в сумі 22553,81 грн.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Позивач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Калина" (с. Кальнівці, Кіцманський район, Чернівецької області, код ЄДРПОУ 32013005) зареєстроване як юридична особа 20.01.2004 р., та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Чернівецькій області і є платником внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що борг відповідача перед органом Пенсійного фонду по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", згідно розрахунку суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за період з 01.05.2020 р. по 31.12.2020 р. не сплачено, у зв`язку із чим утворилась заборгованість на загальну суму в сумі 22553,81 грн. Вказана сума боргу добровільно не погашена товариством, у зв`язку з чим позивач просить стягнути її в судовому порядку.

Відповідач не погоджується з надісланим на його адресу розрахунком фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, оскільки громадянин ОСОБА_1 не працював у ТОВ Агрофірмі "Калина", а тому не має підстав для стягнення з товариства заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій. Крім того, апелянт наголошує, що не є правонаступником ТОВ "Дружба" та колгоспу "Дружба", пільговий стаж громадянина ОСОБА_1 не має відношення до відповідача.

Разом з тим, на переконання позивача, всупереч приписам чинного законодавства, відповідач не виконав свого обов`язку щодо відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсії за період з 01.05.2020 р. по 31.12.2020 р., у зв`язку з чим орган Пенсійного фонду звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є обґрунтованими, оскільки станом на час розгляду справи заборгованість зі сплати фактичних витрат на виплату та доставку пенсій відповідачем не сплачена, доказів відсутності або погашення вказаної заборгованості до суду не надано.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до пункту а частини першої статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення №1788-XI від 05.11.1991 на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно з пунктом б цієї статті до таких категорій віднесено працівників, що зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

У редакції до 17.02.2000 вказана стаття крім визначення категорій працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, регулювала порядок внесення підприємствами та організаціями плати до Пенсійного фонду, що покривала витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до підпунктів б - з статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення №1788-XI від 05.11.1991.

Законом України Про внесення змін до деяких законів України №1461-III від 17.02.2000 порядок внесення плати на покриття фактичних витрат на виплату і доставку пенсій змінено шляхом виключення зі статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення №1788-XI від 05.11.1991 відповідної регулюючої норми, а порядок покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій було врегульовано шляхом введення окремого виду збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у Закон України Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування №400/97-ВР від 26.06.1997.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1 статті 2 Закону України Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування №400/97-ВР від 26.06.1997 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Закон №400/97-ВР) для платників збору, визначених пунктами 1 і 2 частини першої статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених до дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій відповідно до пунктів б - з статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення та призначених після дня набрання чинності зазначеним Законом відповідно до пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у період до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Пунктами 1 і 2 частини першої статті 1 Закону №400/97-ВР платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є: 1) суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об`єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об`єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; 2) філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у пункті 1 цієї статті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади.

Згідно пункту 2 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-ІV від 09.07.2003 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Покриття витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 Закону України Про пенсійне забезпечення до набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій та призначених відповідно до частин другої і третьої статті 114 цього Закону до досягнення пенсійного віку, визначеного статтею 26 цього Закону, здійснюється у такому порядку:

- підприємства та організації (крім сільськогосподарських товаровиробників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України; на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а також на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини другої статті 114 цього Закону, - до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону за раніше діючим порядком;

- за рахунок коштів Державного бюджету України пенсії, призначені особам відповідно до пунктів б - з статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (стосовно осіб, які на дату відшкодування віднесені до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України ) та відповідно до статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" та після цієї дати відповідно до пунктів 2-8 частини другої статті 114 цього Закону (стосовно осіб, які працювали у сільськогосподарських товаровиробників, які на дату відшкодування віднесені до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) та частини третьої статті 114 цього Закону.

У разі недостатності зазначених коштів фінансування суми, якої не вистачає для повного покриття витрат на виплату та доставку таких пенсій, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

При цьому, пунктом 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 визначено, що підприємства та організації (крім сільськогосподарських товаровиробників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку) вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, призначених на пільгових умовах, за раніше діючим порядком.

Процедура відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах визначена в Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1.

Пунктом 6.2. цієї Інструкції передбачено, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи.

Згідно з пунктами 6.4, 6.7. Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Підставою звернення позивача до суду з даним позовом слугувало те, що за відповідачем рахується заборгованість по невідшкодованих до Пенсійного фонду фактичних витратах на виплату та доставку пенсій, призначених за віком на пільгових умовах по Списку №2, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", згідно розрахунків за період з травня 2020 року по грудень 2020 року в розмірі 22553,81 грн.

При цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що громадянин ОСОБА_1 (дата призначення пенсії 28.03.2016 р.) перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України, якому призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. "б - з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", із зарахуванням до пільгового стажу періоду роботи трактористом-машиністом з 01.01.1979 р. по 10.02.1998 р. в колгоспі Дружба , правонаступниками якого є ТОВ Агрофірма "Калина", на підставі рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області у справі №718/1072/16-а.

Однак, висновок суду першої інстанції щодо правонаступництва ТОВ Агрофірма "Калина" після ліквідації КСП Дружба колегія суддів вважає таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та є недоведеним, оскільки в матеріалах даної справи відсутні жодні належні і допустимі докази зазначеного.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області у справі №718/1072/16-а, на яке посилається суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, не містить відомостей та встановлених фактів щодо правонаступництва КСП Дружба Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірмою "Калина". Більше того, в даному рішення взагалі відсутня згадка про ТОВ Агрофірма "Калина".

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що висновок суду першої інстанції щодо обов"язку відповідача відшкодовувати вартість послуг з доставки пенсій громадянина ОСОБА_1 , який працював трактористом-машиністом з 01.01.1979 р. по 10.02.1998 р. в колгоспі Дружба та ніколи не працював у ТОВ Агрофірма "Калина", колегія суддів вважає безпідставним.

В свою чергу суд першої інстанції не надав юридичної та належної оцінки всім обставинам справи, тобто не здійснив всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів.

Вмотивованість судового рішення означає наведення у судовому рішенні пояснень (мотивів), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною чи недоведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержана відповідь суду (п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950). У мотивувальній частині рішення обов`язково зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову (п.3 ч.4 ст.246 КАСУ).

Відповідно до ч. І ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно з ч.2 вказаної статті, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з"ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.3 ст.242 КАСУ).

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

За результатом апеляційного розгляду, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, а доводи апеляційних скарг відповідача спростовують висновки рішення суду.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, керуючись статтею 315 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою у задоволені позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Калина" задовольнити.

Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Іваненко Т.В. Граб Л.С.