Постанова

від 14.07.2021 по справі 826/6800/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2021 року

м. Київ

справа № 826/6800/17

адміністративне провадження № К/9901/4917/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л .,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Арабський Енергетичний Альянс ЮЕЙ на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2019 року (головуючий суддя Огурцов О .П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року (головуючий суддя Чаку Є.В., судді - Файдюк В.В., Мєзєнцев Є .І.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Арабський Енергетичний Альянс ЮЕЙ до Головного управління ДПС у Полтавській області, як відокремленого підрозділу ДПС, яке є правонаступником Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Арабський Енергетичний Альянс ЮЕЙ (далі - ТОВ Арабський Енергетичний Альянс ЮЕЙ ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Полтавській області, як відокремлений підрозділ ДПС (далі - ГУ ДФС у Полтавській області) , в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 листопада 2016 року № 0003571500, яким позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 1 0 62731,37 грн за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання за платежем рентна плата за користування надрами для видобування природного газу .

Позовні вимоги обґрунтовано доводами про неправомірне застосування контролюючим органом до ТОВ Арабський Енергетичний Альянс ЮЕЙ штрафних (фінансових) санкцій, встановлених статтею 126 Податкового кодексу України (далі - ПК України) за порушення строку сплати рентної плати за користування надрами для видобування природного газу, оскільки фактично порушення строку не було. У зв`язку зі зміною правового регулювання щодо форми податкової декларації з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу у ІV кварталі 2015 році відбулося помилкове подвоєння самостійно узгоджених позивачем сум рентної плати в інтегрованій картці особового рахунку ТОВ Арабський Енергетичний Альянс ЮЕЙ як платника податків. Позивач зазначає, що уточнюючими деклараціями були скориговані та зменшені суми податкових зобов`язань, однак контролюючий орган таке коригування безпідставно визнав несвоєчасним погашенням недоїмки самостійно узгоджених сум податкових зобов`язань.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ Арабський Енергетичний Альянс ЮЕЙ подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів попередніх інстанції скасувати, а справу направити до Окружного адміністративного суду міста Києва на новий судовий розгляд . Зокрема , скаржник в обґрунтування скарги зазначив, що суди попередніх інстанцій постановили рішення: не дослідивши зібрані у справі докази та встановивши обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів; безпідставно визнавши наявність - за їх відсутності - підстави для притягнення позивача до відповідальності, встановленої пунктом 126.1 статті 126 ПК України, а саме: штрафу у розмірі 10 % у сумі 1062731,37 грн за порушення граничного строку сплати самостійно визначеної рентної плати за користування надрами для видобування природного газу у сумі 1 0 627313,70 грн; не прийнявши до уваги факту подання ТОВ Арабський Енергетичний Альянс ЮЕЙ уточнюючого розрахунку з рентної плати за користування надрами для видобування вуглеводневої сировини за ІV квартал 2015 року 7 квітня 2016 року до Чорнухинського відділення Лохвицької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області за реєстраційним №9276643354 (що підтверджується квитанцією №2 з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу за ІV квартал 2015 року); не врахувавши правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12 червня 2018 року у справі № 822/2198/17 - згідно якої, якщо платником податків самостійно виявлено помилку в поданій ним податковій звітності і подано до податкового органу уточнюючий розрахунок з виправленням помилок з урахуванням вимог статті 50 Податкового кодексу України, у податкового органу відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України, оскільки, з поданням уточнюючого розрахунку податкова звітність є виправленою і нівелює правові наслідки помилки, допущеної при її поданні ; безпідставно ухилившись від дослідження та оцінки такого доказу як Висновок експерта №14 за результатами проведення судово-економічної експертизи від 12 грудня 2018 року щодо відсутності документального підтвердження висновків акта перевірки №42/16-28-12/31511844 від 24 жовтня 2016 року як підстави застосування до ТОВ Арабський Енергетичний Альянс ЮЕЙ штрафу згідно пункту 126.1 статті 126 ПК України, у розмірі 10 % у сумі 1062731,37 грн за порушення граничного строку сплати самостійно визначеної рентної плати за користування надрами для видобування природного газу у сумі 10627313,70 грн .

У зв`язку з реорганізацією податкового органу та на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №893 Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби , Наказу Державної податкової служби країни від 30 вересня 2020 року №529 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби , згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), проведено заміну відповідача, а саме Головне управління ДПС у Полтавській області замінено на його правонаступника - Головне управління ДПС у Полтавській області , як відокремлений підрозділ ДПС.

Відповідач, скориставшись своїм правом надав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначив, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення першої та апеляційної інстанцій в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Лубенською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Полтавській області проведено камеральну перевірку ТОВ Арабський Енергетичний Альянс ЮЕЙ з питання порушення правил сплати сум податкового зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування вуглеводної сировини, а саме сплати авансових внесків по строках сплати 30 жовтня 2015 року, 30 листопада 2015 року, 30 грудня 2015 року, 19 лютого 2016 року, ІІІ квартал 2015 року по терміну сплати 19 листопада 2015 року, ІV квартал 2015 року по терміну сплати 19 лютого 2016 року та січень-травень 2016 року по строках сплати 3 березня 2016 року, 31 березня 2016 року та 30 квітня 2016 року, 30 травня 2016 року, 1 липня 2016 року, за результатами якої 24 жовтня 2016 року складено Акт № 42/16-28-12/31511844 (далі - Акт перевірки).

Згідно висновків Акта перевірки відповідачем встановлено несвоєчасну сплату позивачем податкових зобов`язань з рентної плати за користування надрами для видобування вуглеводнів, а саме:

- по строку сплати 30 жовтня 2015 року: у сумі 280301,71 грн - із затримкою на 16 календарних днів, у сумі 456483,12 грн - із затримкою на 18 календарних днів, у сумі 83648,63 грн - із затримкою на 24 календарних днів, у сумі 2197722,61 грн - із затримкою на 26 календарних днів;

- по строку сплати 30 листопада 2015 року: у сумі 203451,74 грн - із затримкою на 10 календарних днів, у сумі 396128,05 грн - із затримкою на 14 календарних днів, у сумі 326283,20 грн - із затримкою на 15 календарних днів, у сумі 1210232,92 гривні - із затримкою на 28 календарних днів;

- по строку сплати 30 грудня 2015 року: у сумі 200000 грн - із затримкою на 19 календарних днів, у сумі 100000 грн - із затримкою на 23 календарних днів, у сумі 95752,09 грн - із затримкою на 28 календарних днів, у сумі 1800000 грн - із затримкою на 29 календарних днів, у сумі 1214583,01 грн - із затримкою на 30 календарних днів;

- по строку сплати 19 лютого 2016 року: у сумі 157947,22 грн - із затримкою на 6 календарних днів, в сумі 1000000 грн - із затримкою на 7 календарних днів, у сумі 200000 грн - із затримкою на 10 календарних днів; у сумі 1800000 грн - із затримкою на 38 календарних днів, у сумі 698812,02 грн - із затримкою на 39 календарних днів, у сумі 10734890,51 грн - із затримкою на 45 календарних днів;

- по строку сплати 3 березня 2016 року: у сумі 857945,78 грн - із затримкою на 32 календарних днів, у сумі 370253,65 грн - із затримкою на 56 календарних дні;

- по строку сплати 31 березня 2016 року: у сумі 147041,26 грн - із затримкою на 28 календарних днів, у сумі 67188,55 грн - із затримкою на 29 календарних дні, у сумі 1140866,24 грн - із затримкою на 57 календарних днів;

- по строку сплати 30 квітня 2016 року: у сумі 162493,06 грн - із затримкою на 27 календарних днів, у сумі 730876,24 грн - із затримкою на 60 календарних днів;

- по строку сплати 30 травня 2016 року: у сумі 159123,80 грн - із затримкою на 30 календарних днів, у сумі 2244,88 грн - із затримкою на 31 календарний день, у сумі 1100876,20 грн - із затримкою на 59 календарних днів;

- по строку сплати 1 липня 2016 року: у сумі 168932,59 грн - із затримкою на 27 календарних днів, у сумі 200000 грн - із затримкою на 87 календарних днів, у сумі 830876,23 грн - із затримкою на 88 календарних днів, чим порушено пункти 257.4 , 257.5 статті 257 ПК України .

На підставі вказаного Акта перевірки контролюючим органом 18 листопада 2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003571500, яким за затримку на 30, 30, 29, 29, 28, 28, 27, 27, 23, 19, 10, 7, 6 календарних днів сплати суми грошового зобов`язання за платежем рентна плата за користування надрами для видобування природного газу у сумі 10627313,70 грн до позивача на підставі статті 126 ПК України застосовано штраф у розмірі 10%, що становить 1062731,37 грн.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням ТОВ Арабський Енергетичний Альянс ЮЕЙ скористалося досудовим порядком вирішення спору та подало до Головного управління ДФС у Полтавській області скаргу від 30 листопада 2016 року № 936, яка рішенням від 3 лютого 2017 року № 549/10/16-31-10-06-11 залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Позивачем також було подано скаргу від 14 лютого 2017 року №157/01-04/юр. до Державної фіскальної служби України, яка рішенням від 11 квітня 2017 року № 7496/6/99-99-11-03-01-25 відмовила у задоволенні скарги.

Позивач, вважаючи, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 18 листопада 2016 року № 0003571500 є безпідставним та прийнятим з порушенням норм податкового законодавства, звернувся до суду з цим позовом про визнання його протиправним та про його скасування .

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив із встановлених у справі обставин щодо самостійного узгодження позивачем у розрахунках з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу сум грошових зобов`язань, що згідно з висновком суду, зобов`язувало позивача сплатити ці суми у встановлений пунктом 257.5 статті 257 ПК України (далі - ПК) строк. З огляду на це застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі статті 126 ПК України Окружний адміністративний суд міста Києва визнав правомірним.

Зазначена позиція підтримана Шостим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними, враховуючи наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно із підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

За приписами підпункту 14.1.217 пункту 14.1 статті 14 ПК України, рентна плата - загальнодержавний податок, який справляється за користування надрами для видобування корисних копалин; за користування надрами в цілях, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин; за користування радіочастотним ресурсом України; за спеціальне використання води; за спеціальне використання лісових ресурсів; за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 вказаного Кодексу, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Додатки до податкової декларації є її невід`ємною частиною.

Згідно із підпунктом 49.18.2 пункту 48.18 статті 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами пункту 87.9 статті 87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно із пунктом 257.1 статті 257 ПК України (у редакції чинній до 1 січня 2016 року), базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному кварталу.

За приписами пункту 257.1 статті 257 ПК України (у редакції з 1 січня 2016 року), базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному кварталу, а для рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за видобування нафти, конденсату, природного газу, у тому числі газу, розчиненого у нафті (нафтового (попутного) газу), етану, пропану, бутану, рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України та рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України, дорівнює календарному місяцю.

Пунктом 257.2 статті 257 ПК України передбачено, платники рентної плати самостійно обчислюють суму податкових зобов`язань з рентної плати.

Відповідно до пункту 257.4 статті 257 ПК України (у редакції чинній до 1 січня 2016 року), у податковому (звітному) періоді платники рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин та уповноважена особа, які здійснюють видобування нафти, конденсату, газу природного, у тому числі газу, розчиненого у нафті (нафтового (попутного) газу), етану, пропану, бутану, платники рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України та платники рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України сплачують авансові внески з рентної плати у податковому (звітному) періоді до 30 числа кожного місяця (у лютому - до 28 або 29 числа). Розмір таких авансових внесків складається з однієї третини суми податкових зобов`язань з рентної плати, визначеної у податковій декларації за попередній податковий (звітний) період.

Згідно із пунктом 257.5 статті 257 ПК України (у редакції чинній до 1 січня 2016 року), сума податкових зобов`язань з рентної плати, визначена у податковій декларації за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такої податкової декларації.

За приписами пункту 257.5 статті 257 ПК України (у редакції з 1 січня 2016 року), сума податкових зобов`язань з рентної плати, визначена у податковій декларації за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такої податкової декларації.

З аналізу зазначених норм вбачається, що на платника податків покладено обов`язок здійснити у встановлені строки сплату узгодженого грошового зобов`язання. Сума податкових зобов`язань з рентної плати, визначена у податковій декларації за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такої податкової декларації. Несплачене у встановлений законом строк узгоджене грошове зобов`язання визнається сумою податкового боргу платника податків. За несвоєчасну сплату платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання, такий притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах визначених ПК України. У разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Передумовою нарахування штрафних санкцій з підстав, визначених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, є несплата платником податків суми узгодженого податкового зобов`язання у встановлені законом строки.

Платник податків може скористатися своїм правом на виправлення значень податкових зобов`язань у разі самостійного виявлення помилки шляхом відображення відповідних сум в податковій декларації за звітний податковий період або внесення змін до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 ПК України.

Частинами першою - третьою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частин першої та другої статті 341 КАС України , суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як вбачається з ухвали Верховного Суду від 20 березня 2020 року підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі було посилання позивача у скарзі на те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду .

Так, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що суди першої та апеляційної інстанцій визнаючи доведеним податкове правопорушення не врахували висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 23 січня 2018 року у справі № 810/2108/16, від 13 лютого 2018 року у справі № 803/1156/17 від 12 червня 2018 року у справі №822/2198/17, від 23 червня 2018 року у справі № 820/2508/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 824/95/18-а, від 25 квітня 2019 року у справі №826/19068/16. Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, при поданні уточнюючої податкової декларації, якою зменшується податкове зобов`язання з певного податку, відсутній об`єкт застосування штрафної санкції, передбаченої статтею 126 ПК України, оскільки подання уточнюючої декларації зі зменшеним податковим зобов`язанням не є сплатою узгодженої суми податкового зобов`язання, у той час як нарахування (застосування) штрафної санкції залежить від суми погашеного податкового боргу та від кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов`язання.

Податковий орган надав до суду пояснення, в яких зазначав про те, що у зв`язку з відсутністю повної сплати авансових внесків з рентної плати за ІV квартал 2015 року, сплачені позивачем в подальшому грошові зобов`язання з рентної плати, відповідно до пункту 87.9 статті 87 ПК України зараховувалися на погашення існуючого боргу за черговістю його виникнення.

У свою чергу, позивач вказує на факт повної оплати ним авансових платежів за ІV квартал 2015 року, оскільки сума грошового зобов`язання зменшена за показниками уточнюючої декларації за ІV квартал 2015 року та уточнюючих розрахунків з рентної плати за користування надрами. Відтак, вважає, що у податкового органу були відсутні правові підстави для зарахування сплачених платежів в порядку черговості.

Оцінюючи вказані обставини, суди першої та апеляційної інстанції обмежилися лише посиланнями на вимоги пункту 87.9 статті 87 ПК України, однак не надали оцінку підставам виникнення та наявності у позивача податкового бору, не дослідили яким чином податковим органом проведені зарахування, відображені ним в ІКП, відтак правомірність погашення відповідачем заборгованості платника податків за попередні періоди за рахунок поточних платежів не встановлена та не досліджена.

Також згідно з наявними в матеріалах справи листами, податковий орган вказує, що допущена позивачем методологічна помилка при заповненні додатку до податкової декларації за ІV квартал 2015 року (в рядку 13 зазначені податкові зобов`язання по рентній платі за користування надрами для видобування природного газу у повній сумі, в рядку 14 платником не зазначено розмір авансових внесків, також у рядку 15.1 додатнє податкове зобов`язання за звітний квартал зазначено без вирахування авансових внесків) призвела до подвоєння квартальних нарахувань в ІКП, що в свою чергу, призвело до виникнення у платника податкового боргу. Суди попередніх інстанцій не надали оцінки зазначеним обставинам, не дослідили правильність відображення даних в ІКП платника і сум нарахованого штрафу відповідно.

Приписи Глави 5 КАС України зобов`язують суд вжити заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об`єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

Крім того, суди попередніх інстанцій прийняли позицію податкового органу, зокрема, в описовій частині рішень відобразили висновки Акта перевірки щодо порушення позивачем строків сплати узгодженого податкового зобов`язання, визначеного платником податків у поданих податкових деклараціях .

Водночас, позивач вказує, що контролюючий орган при проведенні камеральної перевірки використав дані уточнюючого розрахунку виключно як факт погашення залишку податкових зобов`язань по декларації з рентної плати за ІV квартал 2015 року та зазначає, що Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що подання уточнюючої податкової декларації, якою зменшується податкове зобов`язання з певного податку, виключає об`єкт застосування штрафної санкції, передбаченої статтею 126 ПК України, оскільки подання уточнюючої декларації зі зменшеним податковим зобов`язанням не є сплатою узгодженої суми податкового зобов`язання.

При цьому, як судом першої інстанції так і судом апеляційної інстанції залишено поза увагою та не надано належної оцінки посиланням ТОВ Арабський Енергетичний Альянс ЮЕЙ в обґрунтування позовних вимог на те, що ним 7 квітня 2016 року до Чорнухинського відділення Лохвицької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області за реєстраційним №9276643354 було подано уточнюючий розрахунок з рентної плати за користування надрами для видобування вуглеводневої сировини за ІV квартал 2015 року, що підтверджується квитанцією №2 з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу за ІV квартал 2015 року .

Також колегія суддів касаційної інстанції визнає передчасним висновок судів попередніх інстанцій щодо не прийняття як належного та допустимого доказу висновка експерта від 12 грудня 2018 року № 14, з підстав відсутності у ньому відомостей про те, що висновок підготовлений для подання до суду на виконання частини шостої статті 104 КАС України.

За приписами статті 104 КАС України проведення експертизи може бути здійснене на замовлення учасників справи, з самого висновку експерта № 14 вбачається, що судово-економічну експертизу проведено судовим експертом на замовлення ТОВ Арабський Енергетичний Альянс ЮЕЙ від 6 червня 2018 року, тобто під час здійснення провадження у справі № 826/68 00 /17, в основу дослідження покладені висновки Акта камеральної перевірки від 24 жовтня 2016 року №42/16-28-12/31511844, а також зазначено, що судовий експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України.

Окремо колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду звертає увагу на те, що постанова суду апеляційної інстанції є необґрунтованою, оскільки не містить жодного висновку щодо спростування доводів заявника апеляційної скарги.

За змістом частини четвертої статті 9 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 КАС України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України , предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

За правилами частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил статті 353 КАС України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Арабський Енергетичний Альянс ЮЕЙ задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажівська

І.Л.Желтобрюх