Ухвала

від 09.07.2021 по справі 758/9281/21

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/9281/21

Провадження № 1-кс/758/3335/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2021 року Подільський районний суд міста Києва в складі

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

слідчого ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12021100070000967 від 19.05.2021 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Прокурор Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна, в якому просить накласти арешт на об`єкт нерухомого майна, а саме: житловий будинок загальною площею, 601,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 який на праві власності належить міжнародній громадській організації "День Хрещення Русі" (ЄДРПОУ 34714600)

Клопотання обґрунтовано тим, що вищезазначений житловий будинок розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:85:381:0032. Будинок складається з житлового будинку (літера А), має житлову площу - 246,50 м. кв. та загальну площу - 601,30 м. кв. Житловий будинок належав Товариству з обмеженою відповідальністю «Житломаркет КМБ-1» (код ЄДРПОУ: 32775813) на праві приватної власності на підставі Рішення Господарського суду м. Києва від 10 березня 2010 року по справі № 43/104. Реєстраційне посвідчення № 033380 видане 31 травня 2010 року Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, записане в реєстрову книгу № 578-18, за реєстровим номером 45620.

Так, 01.11.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Житломаркет КМБ-1» та Благодійним фондом «Фонд відродження Десятинного Храму» було укладено договір купівлі-продажу за яким останній отримав у власність житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 , який по теперішній час використовується як братський корпус в якому мешкають монахи Різдва Пресвятої Богородиці.

В подальшому Благодійним фондом « ІНФОРМАЦІЯ_1 » було виявлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна на сьогоднішній день право власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 належить на праві власності Міжнародній громадській організації «День Хрещення Русі» (код ЄДРПОУ: 34714600).

Так, 21.11.2017 року державним реєстратором ОСОБА_5 , (Філія Комунального підприємства Мирнопільської сільської ради «Результат» у м. Києві) було проведено державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Житломаркет КМБ-1» на житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 на підставі Рішення Господарського суду м. Києва від 10 березня 2010 року по справі № 43/104.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Житломаркет КМБ-1» здійснило незаконну реєстрацію права власності повторно, на підставі того ж самого Рішення Господарського суду м. Києва від 10 березня 2010 року по справі № 43/104, відповідно до якого володіло вказаним житловим будинком до моменту укладення договору купівлі-продажу з Благодійним фондом «Фонд відродження Десятинного Храму».

Надалі, 08.12.2017 року державним реєстратором - державним нотаріусом ОСОБА_6 (Київський міський нотаріальний округ, м. Київ) було зареєстровано право власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 за Міжнародною громадською організацією «День Хрещення Русі» на підставі договору пожертви.

Враховуючи те, що Благодійний фонд «Фонд відродження Десятинного Храму» будь-яких дій щодо відчуження вищевказаного житлового будинку не здійснював, а внаслідок вчинення незаконних дій, заявника було позбавлено права власності, для забезпечення належного кримінального провадження, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 визнано речовими доказами в кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021100070000967 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Так на думку прокурора з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, псування, передачі, відчуження, є всі підстави для звернення із клопотанням про накладення арешту на майно.

У судовому засіданні слідчий клопотання підтримав з підстав, які у ньому зазначені.

Представник третьої особи власника майна у судове засідання не з`явився.

Вивчивши клопотання та документи додані до клопотання суд прийшов до наступного висновку.

Станом на час розгляду клопотання про арешт майна в суді, до суду не надано відомостей стосовно особи до якої висунуто підозру.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 131 КПК України передбачено, що заходами забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку, зокрема, на нерухоме майно. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Статтею 16 КПК України визначено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні (ч. 4 ст. 132 КПК України).

Згідно з ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (ст. 84 КПК України).

Частиною 1 ст. 92 КПК України визначено, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до статті 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб (ч. 4 статті 173 КПК України).

Крім цього, згідно з вимогами ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинні бути зазначена, зокрема, достатня, належна, допустима, достовірна сукупність доказів, що майно, щодо якого здійснюється клопотання, є предметом, засобом чи знаряддям його вчинення, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого кримінального правопорушення, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину.

Зважаючи на те, що до клопотання слідчого надана недостатня кількість доказів правомірності накладення арешту, суд не вбачає достатніми та обґрунтованими підстави для задоволення даного клопотання, оскільки документи додані до клопотання не свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення збереження речових доказів, до того ж, будь-яких негативних наслідків, які можуть негативно позначитися на інтересах слідства від не вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, слідчим суддею не встановлено.

Керуючись ст. ст. 98, 131, 132, 170 - 173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12021100070000967 від 19.05.2021 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення. Порядок оскарження ухвали визначено ст. 392, 395 КПК України.

Cлідчий суддя Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1