Рішення

від 05.07.2021 по справі 908/781/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/59/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2021 Справа № 908/781/21

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротіс" (72454, Запорізька область, Приазовський район, село Степанівка Перша, вул. Мартинова, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 31692092)

до відповідачів:

1 - Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Івана Алексєєва, буд. 5, код ЄДРПОУ 02126314)

2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Геоникс" (69096, м. Запоріжжя, вул. Гребельна, буд. 5, офіс 15, код ЄДРПОУ 34640843)

про визнання незаконним та скасування розпорядження від 21.12.2018 р. №563, визнання недійсним договору оренди землі від 21.12.2018 р. та застосування наслідків недійсності правочину

За участю представників сторін:

Від позивача: Шумейко І.П., посвідчення ЗП002116 від 09.04.2019 р., адвокат;

Від відповідача - 1: не з`явився;

Від відповідача - 2: не з`явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

23.03.2021 р. до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротіс" до відповідачів: 1 - Приазовської районної державної адміністрації, 2 - Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області, 3 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Геоникс" про визнання незаконним та скасування розпорядження від 21.12.2018 р. №563, визнання недійсним договору оренди землі від 21.12.2018 р. та застосування наслідків недійсності правочину.

23.03.2021 р. автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу №908/781/21 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 29.03.2021 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/781/21 в порядку загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження - 5/59/21, підготовче засідання призначено на 26.04.2021 р. об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою.

Ухвалою суду від 26.04.2021 р. розгляд справи у підготовчому провадженні відкладено на 19.05.2021 р. на 11 год. 30 хв.

Ухвалою від 19.05.2021 р. продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 03.06.2021 р. о 15 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 03.06.2021 р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротіс" № б/н від 26.05.2021 задоволено. Здійснено заміну відповідача-1 по справі № 908/781/21 Приазовської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 02126366) на правонаступника - Мелітопольську районну державну адміністрацію Запорізької області (код ЄДРПОУ 02126314). Вирішено відповідачем-1 по справі № 908/781/21 вважати Мелітопольську районну державну адміністрацію Запорізької області (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Івана Алексєєва, буд. 5, код ЄДРПОУ 02126314), відповідачем-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Геоникс" (69096, м. Запоріжжя, вул. Гребельна, буд. 5, офіс 15, код ЄДРПОУ 34640843). Оголошено перерву в судовому засіданні до 05.07.2021 р. о 12 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою.

В судовому засіданні 05.07.2021 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 05.07.2021 р. здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу на комплексі Акорд .

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги пояснивши, що 21.12.2018р. в.о. голови Приазовської районної державної адміністрації прийнято розпорядження №563, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), загальною площею 10,9 га - інші сільськогосподарські землі, із земель колишнього КСП "Більшовик" Приазовського району Запорізької області (невитребувані земельні частки (паї), кадастровий номер 2324586200:01:004:0149, розташованої на території Степанівської Першої сільської ради Приазовського району Запорізької області, за межами населеного пункту, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Також цим же розпорядженням було передано в оренду ТОВ "Геоникс" вказану земельну ділянку та 21.12.2018 р. між Приазовською районною державною адміністрацією та ТОВ "Геоникс" укладено договір оренди земельної ділянки. Позивач не погоджується з прийняттям вказаного розпорядження та укладення зазначеного договору. На підставі викладеного, посилаючись на ст. 152 Земельного кодексу України, ст.ст. 21, 203, 215 Цивільного кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити, визнати незаконним та скасувати розпорядження від 21.12.2018 р. №563, визнати недійсним договору оренди землі від 21.12.2018 р. та застосувати наслідки недійсності правочину.

Представник відповідача - 2 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

В матеріалах справи міститься письмовий відзив на позовну заяву від 20.04.2021 р., з якого вбачається, що відповідач - 2 вважає, що договір оренди земельної ділянки від 21.12.2018 р., укладений між відповідачами у справі, відповідає чинному законодавству, а також не суперечить законодавству й прийняте головою Приазовської РДА в межах його компетенції розпорядження № 563 від 21.12.2018 р. Разом з тим, об`єктом договору оренди землі, що укладений 11.08.2008 р. між Приазовською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротіс" є саме земельна частка (пай). Таким чином, договір оренди земельної частки (паю) від 11.08.2008 р. і розпорядження голови Приазовської РДА № 524 від 11.08.2008 р. не відповідають законодавству, чинному на момент його укладення, оскільки в оренду могли передаватися вже сформовані земельні ділянки власників земельних часток (паїв), які не взяли участь у розподілі, а не земельні частки (паї), у зв`язку з чим розпорядженням голови Запорізької обласної державної адміністрації № 617 і було скасовано розпорядження голови Приазовської РДА № 524 від 11.08.2008 р. Вважає, що позивач помилково ототожнює договір оренди земельної частки (паю) з договором оренди земельної ділянки. Щодо зазначення ТОВ Агротіс у позовній заяві про накладення земельних ділянок, відповідач - 2 вважає, що лист Олександрівської сільської ради від 23.02.2021 р. №216 не може свідчити про накладення земельних ділянок, оскільки для такого висновку потрібні необхідні експертні дослідження та спеціальні знання, працівники Олександрівської сільської ради не є експертами з питань земельної діяльності та не володіють спеціальними знаннями у цій галузі. Такж зазначає, що інформація з Публічної кадастрової карти України про земельну ділянку №2324586200:01:004:0149 площею 10,9 га та інформація з Експлікації земельних ділянок - додатку до договору оренди з ТОВ Агротіс , не можуть свідчити про накладання земельних ділянок, оскільки предметом договору оренди ТОВ Агротіс є невитребувані земельні частки (паї), а предметом договору оренди ТОВ Геоникс є земельна ділянка.

Щодо порушення прав позивача при укладанні оспорюваного договору оренди, відповідач -2 зазначає, що земельна ділянка із присвоєним кадастровим номером 2324586200:01:004:0149 площею 10,9 га, була сформована 21.12.2018 р., а тому не могла бути об`єктом оренди - земельною ділянкою, яка є єдиним масивом нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв), що передавалася позивачу за договором оренди від 11.08.2008 р. Таким чином, оскільки, кадастровий номер земельної ділянки є індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі, то це унеможливлює надання в оренду одну й ту саму земельну ділянку. Вважає, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що укладений відповідачами договір оренди від 21.12.2018 р. порушує права ТОВ Агротіс щодо його договору оренди невитребуваних земельних часток (паїв) від 11.08.2008 р., що позивачу чиняться будь-які перешкоди у реалізації ним своїх прав за цим договором. Крім того, розпорядження Приазовської райдержадміністрації від 11.08.2008 р. №524 Про надання в оренду земельних ділянок ТОВ Агротіс , на підставі якого укладений договір оренди земельної ділянки площею 136,64 га між Приазовською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротіс", залишається скасованим розпорядженням голови Запорізької облдержадміністрації від 23.11.2018 р. № 617. Отже, у зв`язку зі скасуванням розпорядження Приазовської райдержадміністрації № 524 від 11.08.2008 р. Про надання в оренду земельних ділянок ТОВ Агротіс , відсутні правові підстави дійсності договору оренди невитребуваних земельних часток (паїв) від 11.08.2008 р., укладеного між Приазовською РДА та ТОВ Агротіс . На підставі викладеного, просить суд в задоволенні позову відмовити.

Також представник позивача підтримав доводи, викладені у письмовій відповіді на відзив від 29.04.2021 р. та надав додаткові пояснення щодо судової практики в аналогічних спорах від 14.05.2021 р.

Представник відповідача - 1 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце призначеного судового засідання був повідомлений належним чином шляхом направлення на його адресу відповідних ухвал суду. Письмовий відзив на позовну заяву, запропонований надати ухвалою суду від 29.03.2021 р., до матеріалів справи не надав.

В матеріалах справи міститься оригінал рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №6900119786498 від 31.03.2021 р., що свідчить про отримання уповноваженою особою Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області - 05.04.2021 р. копії ухвали Господарського суду Запорізької області від 29.03.2021 р. про відкриття провадження у справі №908/781/21.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).

Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце призначених судових засідань, не скористався своїм правом на подання до матеріалів справи письмового відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача-1 за наявними в матеріалах справи документами.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 11.08.2008 р. головою Приазовської районної державної адміністрації було прийнято розпорядження № 524 Про надання в оренду земельних ділянок ТОВ Агротіс , яким, зокрема, вирішено надати в оренду ТОВ Агротіс земельну ділянку площею 136,64 га (пасовища), розташовану на території Степанівської Першої сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

11.08.2008 р. на підставі вказаного розпорядження голови Приазовська РДА № 524 від 11.08.2008 р., між Приазовською районною державною адміністрацією (далі - Орендодавець) та ТОВ Агротіс (далі - Орендар) укладено договір оренди, на підставі якого ТОВ Агротіс отримало в оренду нерозподілену земельну ділянку пасовищ площею 136,64 га з земель колишнього КСП Більшовик Приазовського району Запорізької області.

Невитребувані земельні частки (паї) передаються в оренду для товарного сільськогосподарського виробництва (п. 2.1).

Відповідно до п. 2.2 розділу 2 договору за користування невитребуваними земельними частками орендар сплачує орендодавцю орендну плату у грошовій формі у розмірі за один календарний рік 20496,00 грн., за місяць - 1708,00 грн. на загальну площу.

Згідно з п. 2.3 договір оренди на невитребувані земельні частки (паї) укладено до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, але в будь-якому випадку не більш ніж на 49 років.

Договір зареєстрований 11.08.2008 у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Степанівської Першої сільської ради за №1, про що свідчать напис на останній сторінці договору, а також лист Степанівської Першої сільської ради від 27.07.2018 р. № 115.

Невід`ємними додатками до договору оренди є акт встановлення меж ділянки в натурі, кадастрові плани, експлікації та викопіювання.

З кадастрових планів вбачається, що орендована ТОВ Агротіс земельна ділянка площею 136,64 га фактично складається з п`яти частин: 9,22 га + 9,2 га + 29,7 га + 83,23 га + 5,29 га.

Відповідно до акту від 12.08.2008 р. встановлено в натурі межі ділянки площею 136,64 га. Зазначено, що ніяких зауважень з боку зацікавлених осіб при встановленні меж в натурі не надходило. Ділянка, яка виділена в оренду, може використовуватися тільки за цільовим призначенням.

10.07.2018 р. головою Приазовської районної державної адміністрації прийнято розпорядження № 260 "Про усунення порушень вимог Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі", яким договір оренди земельної частки (паю) від 11.08.2008 р., укладений між Приазовською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ТОВ "Агротіс" (орендар) про передачу орендарю в оренду невитребувані земельні частки (паї) розміром 136,64 га (пасовища), які розміщені в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом, в контурі №291, 297, 314, 321 згідно Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) колишнього КСП "Більшовик" Приазовського району Запорізької області, визнано не чинним, також визнано таким, що втратило чинність, зокрема розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації №524 від 11.08.2008 р. "Про надання в оренду земельних ділянок ТОВ "Агротіс".

Розпорядженням голови Запорізької обласної державної адміністрації 23.11.2018 р. №617 скасовано ряд розпоряджень голови Приазовської районної державної адміністрації, в тому числі розпорядження від 10.07.2018 р. № 260 "Про усунення порушень вимог Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі" та розпорядження від 11.08.2008 р. № 524 "Про надання в оренду земельних ділянок ТОВ "Агротіс".

21.12.2018 р. виконуючим обов`язки голови Приазовської районної державної адміністрації прийнято Розпорядження № 563, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), загальною площею 10,9000 га - інші сільськогосподарські землі, із земель колишнього КСП Більшовик Приазовського району Запорізької області (невитребувані земельні частки (паї), кадастровий номер 2324586200:01:004:0149, розташованої на території Степанівської Першої сільської ради Приазовського району Запорізької області, за межами населеного пункту, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Тим самим розпорядженням було передано в оренду ТОВ Геоникс земельну ділянку (невитребувані земельні частки (паї), загальною площею 10,9000 га - інші сільськогосподарські землі, із земель колишнього КСП Більшовик кадастровий номер 2324586200:01:004:0149, до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, але в будь-якому випадку не довше ніж на 49 років, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Також 21,12.2018 р. між Приазовською районною державною адміністрацією (далі -Орендодавець) та ТОВ Геоникс (далі - Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв), строком на 49 років (п.3.1 договору оренди).

У відповідності до п.1.1 договору оренди від 21.12.2018 р., Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) загальною площею 10,9000 гектарів (кадастровий номер 2324586200:01:004:0149) із земель колективної власності колишнього колективного сільськогосподарського підприємства Більшовик на території Степанівської Першої сільської ради Приазовського району Запорізької області за межами населеного пункту, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Передача в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 2324586200:01:004:0149, яка накладається на земельну ділянку, що вже передана в оренду ТОВ "Агротіс" за договором оренди від 11.08.2008 р. стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України встановлено, що визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідач - 2 зазначає, що укладений між позивачем та відповідачем-1 договір оренди від 11.08.2008 р. є нечинним.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.08.2019 р. у справі №908/1241/19, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2019 р. та набрало законної сили 21.01.2020 р., у задоволенні позову Приазовської районної державної адміністрації про визнання недійсним договору оренди земельної частки (паю), який укладений 11.08.2008 р. між Приазовською районною державною адміністрацією Запорізької області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротіс", як орендарем, щодо оренди невитребуваної земельної частки паю розміром 136,64 га, який зареєстрований 11.08.2008 р. у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Степанівської Першої сільської ради за № 1, відмовлено повністю.

Як встановлено рішенням суду у справі № 908/1241/19; "Договір оренди земельної частки (паю) від 11.08.2008 р. укладався відповідно до ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", яка на момент укладення договору оренди мала наступну редакцію: "Нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки...".

За змістом положень Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", Указу Президента України від 08.08.1995 р. № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" встановлено, що нерозподілена (невитребувана) земельна ділянка - це земельна ділянка, що була запроектована в складі єдиного земельного масиву без визначення меж в натурі (на місцевості), проте не була розподілена на зборах власників земельних часток (паїв) через неявку на збори осіб - власників права на земельну частку (пай) чи їх спадкоємців. Проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) є необхідним лише в разі виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) за заявами останніх.

Нерозподілена (невитребувана) земельна ділянка має тимчасовий правовий статус, оскільки в будь-який момент власники паїв можуть виділити в натурі належні їм земельні ділянки. При виділенні ділянки в натурі власнику паю - складається проект землеустрою. При наданні в оренду нерозподіленої земельної ділянки проект землеустрою не складається.

Місце розташування нерозподіленої (невитребуваної) земельної ділянки визначено на підставі викопіювань із карти-схеми поділу земель колишнього КСП "Більшовик". Довжину меж земельної ділянки, її площу, поворотні точки, відносне розташування меж, та суміжних землевласників - відображено на кадастрових планах. Вказані документи підписані в.о. начальника відділу земельних ресурсів у Приазовському районі Запорізької області, а також головою та землевпорядником Степанівської Першої сільської ради.

Відповідно до частини 3 статті 124 Земельного кодексу України за проектами відведення здійснюється передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам тільки у разі зміни цільового призначенні землі.

Статтею 50 Закону України "Про землеустрій" Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 677, проект відведення земельної ділянки не розробляється у разі, коли земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у користування або безоплатно у власність без зміни її цільового призначення. …

Оскільки зміна цільового призначення земель, у зв`язку з передачею їх в оренду ТОВ "Агротіс" на підставі розпорядження № 524 від 11.08.2008 р. не проводилась, то і проект відведення вказаної земельної ділянки (на час прийняття спірного розпорядження та укладення договорів оренди земельних часток (паїв) не повинен був розроблятися. …

Стосовно посилань на факт укладення щодо тієї самої земельної ділянки нових договорів оренди, то дана обставина, не свідчить про недійсність договору від 11.08.2008р., оскільки його було укладено раніше, і на момент укладення нового договору оренди від 21.12.2018 р. договір оренди з ТОВ "Агротіс" був чинним, сторонами не розірваний, в судовому порядку недійсним не визнаний.

Прийняття Приазовською РДА розпорядження від 21.12.2018 р. про передачу в оренду іншому суб`єкту земельну ділянку, раніше передану в оренду ТОВ "Агротіс", не віднесена законом до підстав недійсності договору оренди з ТОВ "Агротіс".

Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 р. у справі № 910/1674/19, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 р., в задоволенні позовних вимог ТОВ "Агротіс" до Запорізької обласної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Запорізької облдержадміністрації від 23.11.2018 р. №61 в частині скасування розпоряджень голови Приазовської райдержадміністрації від 02.09.2008 р. № 566 "Про надання в оренду земельних ділянок ТОВ "Агротіс"; від 23.02.2009 р. № 90 "Про надання в оренду невитребуваних часток (паїв) ТОВ "Агротіс"; від 11.08.2008 р. №524 "Про надання в оренду земельних ділянок ТОВ "Агротіс"; від 18.02.2009 р. № 85 "Про визнання переможця конкурсу з питань продажу права на оренду та надання в оренду земельної ділянки ТОВ "Агротіс", відмовлено.

У постанові Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 р. встановлено, що: Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації від 02.09.2008 р. №566, від 23.02.2009 р. №90, від-11.08.2008 р. №524, від 18.02.2009 р. №85 на момент їх скасування спірним Розпорядженням №617 слід вважати виконаними, оскільки останні вичерпали свою дію внаслідок їх виконання, а саме внаслідок укладення позивачем з Приазовською РДА відповідних договорів оренди від 11.08.2008 р., від 10.03.2009 р., від 18.12.2008 р., від 27.02.2009 р., від 27.09.2008 р.

За вказаних обставин оспорюване розпорядження Запорізької ОДА №617 від 23.11.2018 р. безпосередньо не впливає на реалізацію позивачем своїх правомочностей як орендаря спірних земельних ділянок, оскільки скасовані відповідачем розпорядження Приазовської РДА від 02.09.2008 р. №566, від 23.02.2009 р. №90, від 11.08.2008 р. №524, від 18.02.2009 р. №85 є такими, що вичерпали свою дію шляхом укладення відповідних договорів оренди з позивачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи викладене, договір оренди земельної частки (паю) від 11.08.2008 р., укладений між ТОВ "Агротіс" та Приазовською районною державною адміністрацією, був та є чинним на момент ухвалення спірних розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації від 21.12.2018 р. № 563 та договору оренди землі від 21.12.2018 р.

Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положення ст. 204 Цивільний кодекс України установлює презумпцію правомірності правочину, а саме - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (зазначену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 р. у справі № 905/1227/17).

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5). Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.6).

Договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Згідно з частиною 3 статті 2 Земельного кодексу України об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до частини 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ч. ч. 1, 9 ст. 91 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч. 1 ст. 6 вищевказаного Закону у редакції, чинній станом на 11.08.2008).

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 вищевказаного Закону у редакції, чинній станом на 11.08.2008).

Земельні ділянки державної або комунальної власності та земельні частки (паї) є різними об`єктами земельних відносин і мають різний правовий режим, а договір оренди земельної частки (паю) та договір оренди земельної ділянки є самостійними договорами з різним предметом, оскільки за договором оренди земельної частки (паю) предметом договору є земельна частка (пай), а за договором оренди земельної ділянки предметом є земельна ділянка. У разі оренди земельної частки (паю) встановлюються орендні відносини щодо права на земельну частку (пай), не визначену в натурі земельну ділянку, посвідчену сертифікатом. Орендні відносини повинні оформлюватися договором, як у разі оренди земельної частки (паю), так і у разі оренди земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 27.01.2010 р. у справі № 6-6200св09 та від 17.01.2019 р. у справі № 908/1947/16.

В пункті 12 постанови Кабінету Міністрів України "Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)" № 122 від 04.02.2004 зазначено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (у редакції, чинній на час укладання договору) нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Право розпорядження невитребуваними земельними ділянками, яке встановлено для сільських, селищних, міських рад та райдержадміністрацій, обумовлено тим, що до моменту набуття права власності на такі земельні ділянки громадянами, які мають відповідне право, ці земельні ділянки ще перебувають в комунальній та державній власності, на відміну від земельних часток (паїв), суб`єктами права власності на які є громадяни, що виключає можливість розпорядження зазначеними у статті 13 вказаного Закону органами земельними частками (паями) на підставі цієї норми Закону.

Оренда нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок не є сталою і не може забезпечити постійну площу орендованої земельної ділянки, оскільки земельні ділянки надаються на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Аналогічний припис міститься у ст. 95 ЗК України.

Водночас положеннями ст. 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Як свідчать матеріали справи, на момент укладення між Приазовською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Геоникс" договору оренди землі від 21.12.2018 р. щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2324586200:01:004:0149 площею 10,9000 га, був чинним договір оренди земельної частки (паю) від 11.08.2008 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротіс" та Приазовською районною державною адміністрацією.

Також рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.08.2019 у справі №908/1241/19 встановлено про прийняття Приазовською РДА рішення від 21.12.2018 про передачу в оренду іншому суб`єкту земельної ділянки, раніше переданої в оренду ТОВ "Агротіс".

Як вбачається з листа Олександрівської сільської ради (до якої перейшли повноваження Степанівської Першої сільської ради) від 23.02.2021 р. № 216, а також доданої до листа фототаблиці, які підписані Олександрійським сільським головою та провідним спеціалістом відділу земельних відносин Олександрівської сільської ради, земельна ділянка № 2324586200:01:004:0149 утворена за рахунок частини площею 9,22 га земельної ділянки площею 136,64 га, а також суміжних з нею земель сінника села Степанівка Перша, а тому має місце факт накладання земельної ділянки з кадастровим номером 2324586200:01:004:0149 площею 10,9 га на земельну ділянку площею 136,64 га, передану в оренду ТОВ Агротіс за договором оренди від 11.08.2008 р.

Як у розпорядженні від 11.08.2008 р. № 524 (на підставі якого укладено договір оренди з ТОВ Агротіс ), так і в розпорядженні від 21.12.2018 р.№ 563 (на підставі якого укладено договір оренди з ТОВ Геоникс ), вказано про те, що в оренду передаються земельні ділянки невитребуваних земельних часток (паїв) колишнього КСП Більшовик Приазовського району Запорізької області, розташовані на території Степанівської Першої сільської ради, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Для порівняння, суду надано копії інформації з Публічної кадастрової карти України про земельну ділянку № 2324586200:01:004:0149 площею 10,9000 га, а також інформація з Експлікації земельних ділянок - додатку до договору оренди з ТОВ Агротіс , про місцезнаходження частини площею 9,22 га земельної ділянки площею 136,64 га, з яких вбачається накладання земельних ділянок сторін.

Як вбачається з Викопіювання з карти-схеми поділу земель колишнього КСРП Більшовик (яке є додатком до договору оренди з ТОВ Агротіс ), в місці розташування земельної ділянки, орендованої ТОВ Агротіс , номер кадастрової зони позначено як 01 , номер кадастрового кварталу - як 004 , що відповідає номерам кадастрової зони і кадастрового кварталу земельної ділянки, переданої в оренду ТОВ Геоникс : 2324586200:01:004:0149.

Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 2324586200:01:004:0149 площею 10,9000 га, передана в оренду ТОВ Геоникс , накладається на земельну ділянку площею 136,64 га, передану в оренду ТОВ Агротіс .

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що земельна ділянка з кадастровим номером 2324586200:01:004:0149 площею 10,9000 га накладається на земельну ділянку площею 136,64 га, передану ТОВ "Агротіс" за договором оренди від 11.08.2008 р., який був та є чинним, сторонами не розірваний.

Суд зазначає, що відповідач не надав належних та допустимих доказів на спростування факту накладення земельних ділянок сторін. Доводи відповідача про те, що план-схеми, вказані у договорі оренди як його невід`ємна частина - відсутні, спростовуються наявністю таких додатків до договору, як кадастрові плани, експлікації та викопіювання, на яких позначено місце розташування земельної ділянки.

Чинним законодавством України, у тому числі Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" не передбачена передача в користування (оренду) земельної ділянки, яка на правовій підставі знаходиться у користуванні іншої особи і договір якої не розірвано в установленому законом порядку.

За наведених обставин договір оренди землі від 21.12.2018 р., який укладений між Приазовською районною державною адміністрацією та ТОВ "Геоникс", порушує права та охоронювані законом інтереси позивача на оренду земельної частки (паю) за договором від 11.08.2008 р.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що договір оренди земельної ділянки від 21.12.2018 р. є таким, що суперечить положенням статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" та статті 122 Земельного кодексу України і підлягає визнанню недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади АР Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів юридичної особи - позивача у справі.

З урахуванням встановлених судом фактів вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації від 21.12.2018 р. № 563 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі в оренду невитребуваних земельних часток (паїв) ТОВ ГЕОНИКС , та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 21.12.2018 р. є правомірними, доведеними та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про застосування наслідків недійсності договору оренди земельної ділянки нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) від 21.12. 2018 р., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Законом України від 05.12.2019 р. № 340-ІХ, який набрав чинності 16.01.2020 р., статтю 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень викладено в новій редакції, а саме починаючи з 16.01.2020 р., абзац 3 ч.З ст.26 вказаного вище Закону встановлює, що ухвалення судом рішення про (...) визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав (...) допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, суд також вважає за можливе застосувати наслідки недійсності вказаного правочину у спосіб припинення речового права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю Геоникс на спірну земельну ділянку.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи, що при поданні цього позову до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 6 810,00 грн., та відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів, то стягненню з кожного відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору в розмірі 3 405,00 грн.

Керуючись ст. ст. 76 - 79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації від 21.12.2018 р. № 563 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі в оренду невитребуваних земельних часток (паїв) ТОВ ГЕОНИКС .

3. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) від 21.12.2018 р., укладений між Приазовською районною державною адміністрацією, як орендодавцем, і Товариством зобмеженою відповідальністю Геоникс , як орендарем, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2324586200:01:004:0149 площею 10,9 га.

4. Застосувати наслідки недійсності договору оренди земельної ділянки нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) від 21.12.2018 р., укладеного між Приазовською районною державною адміністрацією, як орендодавцем, і Товариством з обмеженою відповідальністю Геоникс , як орендарем, у спосіб припинення речового права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю Геоникс на земельну ділянку з кадастровим номером 2324586200:01:004:0149 площею 10,9 га, зареєстрованого Приазовською районною державною адміністрацією 22 грудня 2018 року.

5. Стягнути з Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Івана Алексєєва, буд. 5, код ЄДРПОУ 02126314) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротіс" (72454, Запорізька область, Приазовський район, село Степанівка Перша, вул. Мартинова, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 31692092) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 405 (три тисячі чотириста п`ять) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геоникс" (69096, м. Запоріжжя, вул. Гребельна, буд. 5, офіс 15, код ЄДРПОУ 34640843) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротіс" (72454, Запорізька область, Приазовський район, село Степанівка Перша, вул. Мартинова, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 31692092) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 405 (три тисячі чотириста п`ять) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Повне рішення складено 15.07.2021 р.

Суддя К. В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.