Ухвала

від 13.07.2021 по справі 160/10042/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

13 липня 2021 р. Справа № 160/10042/21 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Тулянцева І.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Магдалинівської селищної ради Магдалинівського району Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

23 червня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Магдалинівської селищної ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, в якій позивач просить:

- визнати дії Магдалинівської селищної ради (старостинський округ №5) Магдалинівського району Дніпропетровської області неправомірними;

- зобов`язати Магдалинівську селищну раду (старостинський округ №5) Магдалинівського району Дніпропетровської області повернути належну ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , проживаючої: АДРЕСА_1 , на праві постійного користування земельну ділянку площею 2,000 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Магдалинівського району Дніпропетровської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є працівником соціальної сфери. Згідно з рішенням Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області №155 XYI сесії 23 скликання від 03.03.2003 року отримала в постійне користування земельну ділянку площею 2,000 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Магдалинівського району Дніпропетровської області. Обставинами, які стали причиною звернення до суду є, те що органом місцевого самоврядування грубо порушено права позивача як власника земельної ділянки. Оскільки згідно розпорядження голови Магдалинівської районної державної адміністрації від 07.02.2003 року №74-Р Про надання земельної ділянки в приватну власність гр. ОСОБА_1 на території Новопетрівської сільської ради їй було надано в приватну власність земельну ділянку, розташовану на території Новопетрівської сільської ради та виданий державний акт. За користування своєю землею позивачем своєчасно сплачувався податок на землю, що підтверджується довідкою старостинського округу №5 Магдалинівської селищної ради вих. №327 від 14.04.2021 року. Проте, акт не зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею та не проставлена дата його видачі, що суперечить Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженого наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04.05.1999 року №43, який діяв на період видачі державного акту та наразі позивачу повідомлено, що земельна ділянка їй не належить.

Згідно з відомостей про земельну ділянку, що містяться в матеріалах позовної заяви, судом встановлено, що власником спірної земельної ділянки з кадастровим номером 1222385000:01:002:0017 є громадянка ОСОБА_2 . Цільове призначення земельної ділянки - 01.03 для ведення особистого сільського господарства; площа - 2 га.; дата державної реєстрації права (в державному реєстрі прав) 22.11.2020 року, номер запису 39368364.

Позивач вважає, що дії Магдалинівської селищної ради (старостинський округ №5) Магдалинівського району Дніпропетровської області щодо передачі у власність іншій особі земельної ділянки, яка знаходилась у її користуванні - є неправомірними, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Аналізуючи вказані позивачем обставини в позовній заяві та викладені в письмових доказах факти, суд приходить до висновку, що у даному конкретному випадку спір носить приватно - правовий характер, у зв`язку із чим, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; Публічно-правовий спір - хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Як установлено судом, предметом розгляду у цій справі є протиправні, на думку позивача, дії відповідача щодо передачі земельної ділянки площею 2,000 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Магдалинівського району Дніпропетровської області, якою вона користувалась з 2003 року у власність іншій особі та повернення належної їх земельної ділянки.

Суд зазначає, що органи місцевого самоврядування можуть бути як суб`єктами приватних правовідносин, так і суб`єктами публічних правовідносин. При цьому, статус державних чи місцевих органів влади визначається виключно нормами публічного права, незалежно від того, які права - цивільні чи публічні вони мають намір реалізувати.

В даному випадку спір має характер приватноправового, оскільки, надаючи правову оцінку оскаржуваним діям відповідача дослідженню підлягають права позивача та громадянки ОСОБА_2 на земельну ділянку.

У контексті спірних правовідносин вбачається, що позивач просить про захист саме свого цивільного права, як постійного користувача земельної ділянки із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Магдалинівського району Дніпропетровської області, що передана у власність іншому громадянину ( ОСОБА_2 ).

Позивач заперечує саме правомірність передачі спірної земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_2 .

Суд зазначає, що у даній справі спір пов`язаний з реалізацією майнових прав особи - позивача, зокрема права постійного користування на спірну земельну ділянку, тобто із цивільним правом. Відповідач у таких відносинах владних управлінських функцій щодо позивача не здійснює. Права, за захистом яких звернувся до суду позивач, виникають із майнових правовідносин.

Спір про захист права конкретної фізичної особи на конкретну земельну ділянку є не публічним, а приватноправовим. Держава, юридичні особи публічного права можуть бути учасниками цивільних відносин, а розгляд такого спору між ними проводиться за правилами цивільного судочинства.

У цьому випадку той факт, що відповідачем є Магдалинівська селищна рада Магдалинівського району Дніпропетровської області, не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 22 серпня 2018 року по справі № 826/13571/17.

Відповідно до ст.ст. 15 та 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені тією ж ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, віднесено: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; у тому числі способом захисту цивільного права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Загальні положення про право власності встановлені Главою 23 Цивільного кодексу України.

Статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Оскільки спір не є публічно - правовим, це виключає можливість його розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження у адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з ч.6 ст.171 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Керуючись статтями 170, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Магдалинівської селищної ради Магдалинівського району Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.

Копію ухвали разом з матеріалами справи надіслати позивачу.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до ч.5 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та устроки встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева