Рішення

від 20.05.2021 по справі 640/10500/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2021 року м. Київ № 640/10500/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом Головного управління ДПС у м. Києві

до Приватного підприємства "Ескалібур"

про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "Ескалібур" (02192, м. Київ, вул. А. Малишка, буд. 3, код ЄДРПОУ 32204680), в якій просить суд стягнути кошти платника податків з усіх рахунків відкритих у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу у розмірі 413 037,20 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач має податкову заборгованість перед бюджетом у розмірі 413 037,20 грн. Оскільки вказана сума грошового зобов`язання відповідачем добровільно не сплачена, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення учасників справи (письмове провадження) та встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі на подання відзиву на позовну заяву та доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

У строк, встановлений частиною першою статті 261 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач відзив на позов не подав.

Згідно з частиною четвертою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Враховуючи неподання відповідачем заперечень проти позовних вимог та доказів на їх підтвердження, суд відповідно до ст. ч.6 ст. 162 КАС України розглядає справу на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин розгляд і вирішення справи суд здійснює на підставі лише наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Приватне підприємство "Ескалібур" (код ЄДРПОУ 32204680) перебуває на обліку в органах ДПС та є платником податків за основним місцем обліку.

Відповідно до інтегрованої картки платника податків ПП Ескалібур станом на момент звернення до суду має заборгованість перед бюджетом у розмірі 413 0378, 20 грн.. а саме:

з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості у розмірі 14 741. 67 грн. Вказана заборгованість виникла на підставі самостійно задекларованих сум податкових зобов`язань;

з податку на додану вартість у розмірі 24 644. 36 грн. Вказана заборгованість виникла на підставі самостійно задекларованих сум податкових зобов`язань ;

по орендній платі з юридичних осіб у розмірі 55 017. 41 грн. Вказана заборгованість виникла на підставі самостійно задекларованих сум податкових зобов`язань;

з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 318 633. 76 грн. Вказана заборгованість виникла на підставі самостійно задекларованих сум податкових зобов`язань.

На підтвердження наявності несплаченого податкового боргу позивачем надано суду детальний розрахунок податкового боргу з податку на додану вартість; копії облікових карток з податку на додану вартість; детальний розрахунок податкового боргу з податку на нерухоме майно та по орендній платі з юридичних осіб, копії податкових декларацій, копію податкової вимоги №3581-25 від 04.08.2014 з доказами отримання.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини врегульовано Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі також - ПК України).

Відповідно до пункту 14.1.137 статті 14 ПК України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Контролюючий орган має право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджету та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, "грошове зобов`язання платника податків" - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 56.11. статті 56 Податкового кодексу не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлює, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказів сплати самостійно визначених податкових зобов`язань до суду не надано, а тому заявлена до стягнення сума у розмірі 413 037,20 грн вважається податковим боргом.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим, відповідно до пункту 59.5 цієї ж статті Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Податковим органом відповідачу була направлена податкова вимога форми Ю №3581-25 від 04.08.2017 на суму 25 203,62 грн, яка отримана представником відповідача 27.08.2014 року.

Відповідно до п. 59.5. ст. 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом встановлено, що до цього часу відповідачем не здійснено будь-яких дій з погашення наявної заборгованості.

Відповідно до матеріалів справи встановлено, що відповідачем до суду не надано доказів сплати боргу у повному обсязі.

Підпунктом 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України визначено право контролюючих органів у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Відповідно до п.95.1 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків проводяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно із пунктом 95.4 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Отже, судом встановлено, що узгоджена суми грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості , податку на додану вартість, по орендній платі з юридичних осіб, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості не сплачені, а тому сума податкового боргу становить у загальному розмірі 413 037,20 грн.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Доказів, які спростовували б доводи позивача, відповідач суду не надав.

За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення у повному обсязі.

Згідно частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Приймаючи до уваги те, що матеріали адміністративної справи не містять в собі доказів понесення позивачем судових витрат пов`язаних із залученням свідків та проведення експертиз, а стягнення сплаченого судового збору, з урахуванням приписів КАС України не передбачено, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь ГУ ДПС у м. Києві суми сплаченого ним судового збору.

Керуючись положеннями ст. ст. 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) - задовольнити.

2. Стягнути кошти платника податків Приватного підприємства "Ескалібур" (02192, м.Київ, вул. А. Малишка, буд. 3, код ЄДРПОУ 32204680) з рахунків у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу у розмірі 413 037,20 гривень.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа