Постанова

від 15.07.2021 по справі 200/2225/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2021 року справа №200/2225/20-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Гаврищук Т.Г., Геращенка І.В., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислова компанія "Буковина" на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 р. (у повному обсязі складено 21 липня 2020 року у м. Слов`янськ) у справі № 200/2225/20-а (головуючий І інстанції суддя Голошивець І.О.) за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю торговельно-промислова компанія "Буковина" про застосування заходів реагування,

ВСТАНОВИВ:

27.02.2020 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) Гуртожитку Товариства з обмеженою відповідальністю торговельно-промислова компанія "Буковина", розташованого за адресою: Донецька обл., м. Авдіївка, вул. Гагаріна, 12 а до повного усунення порушень, шляхом заборони експлуатації вищезазначеного об`єкту (а.с. 1-9).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року у справі № 200/2225/20-а адміністративний позов задоволено.

Застосовано заходи з реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) Гуртожитку Товариства з обмеженою відповідальністю торговельно-промислова компанія «Буковина» , розташованого за адресою: Донецька область, м. Авдіївка, вул. Гагаріна, 12а до повного усунення порушень, шляхом заборони експлуатації вищезазначеного об`єкту (а.с. 124-127).

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, представником відповідача подано апеляційну скаргу, в якій останній просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову ГУ ДСНС (а.с. 131-133).

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ним було усунено більшу частину встановлених актом порушень. Крім того, на переконання апелянта, сукупність виявлених в ході планової перевірки порушень у гуртожитку, не створюють загрозу для життя і здоров`я мешканцям та інших осіб, які знаходяться на такому об`єкті.

Також зазначає, що судом першої інстанції не було використано повноваження щодо захисту інтересів мешканців та власників квартир багатоповерхового будинку.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто у письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у період з 21.12.2019 по 23.12.2019 відповідно до вимог Кодексу цивільного захисту України, статті 6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , листа Першого заступника Голови ДСНС України від 11.12.2019 № 02-17767/261, доручення Прем`єр-міністра України від 11.12.2019 №44205/1/1-19, наказу ДПРЗ-15 ГУ ДСНС України у Донецькій області від 11.12.2019 № 297 Про проведення позапланових перевірок відповідно до доручення Прем`єр-міністра України проведено позапланову перевірку приміщень та території Гуртожитку Товариства з обмеженою відповідальністю торговельно-промислової компанії Буковина , розташованого за адресою: Донецька обл., м. Авдіївка, вул. Гагаріна, 12а.

Актом перевірки суб`єкту господарювання - гуртожитку Товариства з обмеженою відповідальністю торговельно-промислової компанії Буковина , щодо додержання (виконання) вимог законодавства у сферах пожежної та техногенної безпеки, цивільного захисту від 23.12.2019 № 18 (далі - Акт) встановлені численні порушення вимог правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України від 30.12.2014 № 1417, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за № 252/26697 (далі - ППБУ), а саме:

- не визначено обов`язки посадових осіб щодо забезпечення пожежної безпеки, призначити відповідальних за пожежну безпеку окремих будівель, споруд, приміщень, дільниць, технологічного та інженерного устаткування, а також за утримання й експлуатацію засобів протипожежного захисту;

- на об`єкті відповідним документом (наказом, інструкцією, тощо) не встановлено протипожежний режим;

- на об`єкті не розроблені і не вивішені на видимих місцях плани (схеми) евакуації людей на випадок пожежі, що призводить до затримки або невірного напрямку евакуації, затору людського потоку та збільшення часу евакуації, що в свою чергу збільшує час впливу небезпечних факторів пожежі на людину та створює загрозу життю та/або здоров`ю людей;

- територія об`єкта, приміщення не забезпечені відповідними знаками безпеки, що може призвести до перешкоджання знаходження шляхів евакуації та місцезнаходження первинних засобів пожежогасіння;

- для працівників охорони (сторожів, вахтерів, вартових) не розроблена інструкція, в якій визначаються їхні обов`язки щодо контролю за додержанням протипожежного режиму, огляду території і приміщень, порядок дій в разі виявлення пожежі, спрацювання систем протипожежного захисту, а також указати, хто з посадових осіб об`єкта має бути викликаний у нічний час у разі пожежі. Працівники охорони не мають список посадових осіб об`єкта із зазначенням їх місць проживання, службових, домашніх (мобільних) телефонів;

- посадові особи та працівники не проходять навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2013 № 444 Про затвердження Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях , внаслідок чого працівники не будуть знати, як діяти під час виникнення пожежі, як користуватись первинними засобами пожежогасіння, а також посадові особи не будуть в змозі проводити інструктажі на протипожежну тематику з працюючим персоналом установи;

- сходові клітки, коридори та інші шляхи евакуації не забезпечені евакуаційним освітленням, що, у свою чергу, не дасть людям можливість покинути небезпечне місце та не створить необхідні умови бачення та орієнтацію на шляхах евакуації і унеможливить пошук засобів безпеки та пожежогасіння;

- експлуатація електроустановок не відповідає вимогам ПУЕ, що призводить до аварійної експлуатації електромережі та зниження її технічних характеристик, яке призводить до виникнення пожежі та впливу небезпечних факторів пожежі (продуктів горіння, чадного газу та підвищених температур) та створює загрозу життю та/або здоров`ю людей;

- відсутня апаратура захисту від струмів короткого замикання та інших аварійних режимів, що призводить до аварійної експлуатації електромережі та зниження її технічних характеристик, яке призводить до виникнення пожежі та впливу небезпечних факторів пожежі (продуктів горіння, чадного газу та підвищених температур) та створює загрозу життю та/або здоров`ю людей.

- дозволяється улаштування та експлуатація тимчасових електромереж в приміщенні електрощитової та коридорах, що призводить до аварійної експлуатації освітлювальної та силової електромережі та зниження її технічних характеристик, яке призводить до виникнення пожежі та впливу небезпечних факторів пожежі (продуктів горіння, чадного газу та підвищених температур) на людей та створить загрозу життю та/або здоров`ю людей;

- електрощит не оснащено схемою підключення споживачів з пояснювальними написами і вказаним значенням номінального струму апарата захисту (плавкої вставки), що унеможливлює у разі виникнення пожежі відключення від електроживлення окреме приміщення.

- замір опору ізоляції і перевірка спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання не проводяться, що унеможливлює визначення можливості застосування освітлювальної та силової електромережі для безаварійної роботи або роботи в режимі короткого замкнення, яке призводить до виникнення пожежі та впливу небезпечних факторів пожежі (продуктів горіння, чадного газу та підвищених температур), що створює загрозу життю та/або здоров`ю людей;

- приміщення не обладнано системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2010 Інженерне обладнання будинків і споруд. Системи протипожежного захисту , що призведе до пізнього виявлення пожежі, в зв`язку з чим первинні засоби пожежогасіння будуть не ефективними, не відбудеться оповіщення людей, які перебувають у приміщеннях, в зв`язку з чим продукти горіння та чадний газ унеможливить своєчасну та безпечну евакуацію з приміщень та може призвести до отруєння людей що перебуватимуть у ній, гасіння пожежі здійсниться лише після прибуття пожежних підрозділів з необхідними засобами гасіння;

- об`єкт не забезпечено первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками для локалізації і ліквідації пожеж у їх початковій стадії розвитку, що унеможливить гасіння пожежі на ранній стадії розвитку, сприяє беззахисності людини перед факторами пожежі та призводить до безперешкодного розповсюдження пожежі по будівельним конструкціям, їх руйнації, що в свою чергу створює загрозу життю та/або здоров`ю людей.

- черговий персонал, а також мешканці об`єкта не забезпечені пристроями фільтрувальними для саморятування під час пожежі для організації евакуації людей у разі виникнення пожежі відповідно до вимог ДБН В.2.2-20:2008 Будинки і споруди. Готелі ;

- двері на шляхах евакуації відчиняються не в напрямку виходу з будівель (приміщень), що унеможливить їх використання як евакуаційного виходу при виникненні пожежі, що в свою чергу збільшує час впливу небезпечних факторів пожежі на людину та створює загрозу життю та/або здоров`ю людей;

- не встановлені згідно з вимогами ДБН В.1.1-7-2002 Пожежна безпека об`єктів будівництва , ДБН В.2.5-23-2010 Проектування електрообладнання об`єктів цивільного призначення світлові покажчики Вихід , які необхідно постійно утримувати справними, що призводить до затримки або невірного напрямку евакуації, затору людського потоку та збільшення часу евакуації, що в свою чергу збільшує час впливу небезпечних факторів пожежі на людину та створює загрозу життю та/або здоров`ю людей;

- не надано акт проведення прихованих робіт прокладання проводів (кабелів), внаслідок чого існує ймовірність того, що електричні проводи прокладені по горючій основі, що призведе до нагрівання горючої основи під час експлуатації електричних проводів та може привести до виникнення пожежі і впливу небезпечних факторів пожежі (продуктів горіння, чадного газу та підвищених температур) на людей та створить загрозу життю та/або здоров`ю людей;

- двері електрощитової не утримуються зачиненими. На дверях не вказано місце зберігання ключів;

- не проведено замір опору ізоляції і перевірка спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання, які мають проводитись 1 раз на 2 роки, якщо інші терміни не обумовлені ПТЕ, що унеможливлює визначення можливості застосування освітлювальної та силової електромережі для безаварійної роботи або роботи в режимі короткого замкнення, яке призводить до виникнення пожежі та впливу небезпечних факторів пожежі (продуктів горіння, чадного газу та підвищених температур), що створює загрозу життю та/або здоров`ю людей;

- пожежні кран-комплекти не укомплектовані. Елементи з`єднання пожежного крана, рукавів та ручного пожежного ствола мають бути однотипними, що призводить до унеможливлення гасіння пожежі, допускає розповсюдження пожежі по будівельним конструкціям, їх руйнації, та збільшення продуктів горіння, чадного газу та впливу підвищених температур, що в свою чергу створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей унеможливлюючи евакуацію людей з будівлі;

- відсутній акт перевірки технічного стану вогнезахисного покриву (просочення) дерев`яних конструкцій покрівлі, внаслідок чого немає підтвердження того, що вогнезахисний покрив не втратив свої захисні властивості;

- з`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів, здійснені будь-яким способом, окрім опресування, зварювання, паяння або затискання, що призводить до аварійної експлуатації освітлювальної та силової електромережі та зниження її технічних характеристик, яке призводить до виникнення пожежі та впливу небезпечних факторів пожежі (продуктів горіння, чадного газу та підвищених температур), та створює загрозу життю та/або здоров`ю людей;

- дозволяється прокладання в сходових клітках сторонніх електропроводів і кабелів окрім електропроводки освітлення;

- на видному місці не обладнано інформаційно-довідковий куточок для надання допомоги робітникам об`єкта та відвідувачів закладу в отриманні відомостей щодо конкретних дій у надзвичайних ситуаціях, що призведе до паніки та невірним діям персоналу при виникненні надзвичайної ситуації, що в свою чергу сприяє розвитку надзвичайної ситуації, перешкоджає евакуації людей в окремих випадках при незнанні небезпечних чинників у технологічному процесі та його порушення може призвести до виникнення надзвичайної ситуації (а.с. 11-34).

Вищезазначені порушення, встановлені актом перевірки від 23.12.2019 № 18 створюють безпосередню загрозу виникнення пожежі, несуть загрозу життю та здоров`ю людей, перешкоджають вільній евакуації людей у разі настання надзвичайної ситуації (пожежі, аварії та ін.), ускладнюють гасіння пожежі.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Приписами ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч. ч. 1 та 4 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» , державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Як визначено пунктом 1 частини першої статті 20 Кодексу цивільного захисту України, до завдань і обов`язків суб`єктів господарювання у сфері цивільного захисту належить забезпечення виконання заходів у сфері цивільного захисту на об`єктах суб`єкта господарювання.

У силу вимог ч. 7 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» , на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Статтею 64 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

До складу центрального органу виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, і його територіальних органів входять: 1) органи державного нагляду у сфері пожежного нагляду; 2) органи державного нагляду у сфері цивільного захисту і техногенної безпеки; 3) підрозділи забезпечення та інші структурні підрозділи.

Згідно зі статтею 66 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

Частиною другою статті 68 Кодексу цивільного захисту України визначено, що у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

У відповідності до приписів пункту 1 частини першої статті 70 Кодексу цивільного захисту України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами.

Як визначено частиною другою статті 70 Кодексу цивільного захисту України, повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Враховуючи вищенаведені положення Кодексу цивільного захисту України, орган, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, у разі виявлення факту недотримання вимог пожежної безпеки, на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходів (перевірок), має право звернутися до суду із позовом про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення експлуатації будівель, споруд.

У свою чергу, визначальною умовою для звернення органу державного нагляду (контролю) до суду з позовом про застосування заходів реагування є наявність порушення суб`єктом господарювання вимог чинного законодавства.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що за результатами проведення позапланової перевірки закладу загальної середньої освіти виявлено факти порушення останнім вимог законодавства у сфері пожежної безпеки.

В матеріалах справи наявний акт від 11.11.2020 складений за результатами проведення перевірки усунення порушень законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, який був складений уповноваженою особою позивача та за результатами такої перевірки було встановлено часткове усунення порушень відображених в акті від 23.12.2019 № 18.

Проте, з наведеного акту від 11.11.2020 вбачається не усунення порушення в частині, зокрема, не обладнання приміщень закладу системами протипожежного захисту, що призведе до пізнього виявлення пожежі.

Тобто, встановлені позивачем порушення призводять до загрози життю та здоров`ю людей у випадку виникнення пожежі. Тобто, вони є суттєвими, адже можуть призвести до виникнення пожежі як неконтрольованого процесу знищування або пошкодження вогнем майна, під час якого виникають чинники, небезпечні для людей та навколишнього природного середовища. Виявленні порушення можуть створювати і небезпеку завдання шкоди життю та здоров`ю людей у процесі самої пожежі.

Визначення небезпечного чинника міститься у пункті 26 статті 2 Кодексу цивільного захисту України та означає складову частину небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров`ю людини.

Відповідно до першого речення статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що право кожного на життя охороняється законом.

Цей припис зобов`язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Слід зазначити, що це зобов`язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів.

Недодержання суб`єктами господарювання вимог у сфері техногенної та пожежної безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення.

Суд погоджується із доводами позивача про те, що існування хоча б одного істотного порушення, що створює загрозу життю та/або здоров`ю людей, є самостійною підставою для застосування заходів реагування.

Суд зазначає, що згідно з визначенням ДСТУ 2272-06 Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять небезпечним чинником пожежі є прояв пожежі, що призводить чи може призвести до опіків, отруєння леткими продуктами згоряння або піролізу, травмування чи загибелі людей та (або) до заподіяння матеріальних, соціальних, екологічних збитків. До небезпечних факторів пожежі належать: підвищена температура, задимлення, погіршення складу газового середовища.

Отже, законодавець пов`язує настання реальної загрози життю та здоров`ю людей від пожежі з обставинами, які можуть призвести до займання та розповсюдження вогню.

Суд вважає за необхідне зазначити, що забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я та власності від невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій має пріоритетне значення.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

З огляду на наведене, враховуючи встановлені під час розгляду справи порушення вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) Гуртожитку Товариства з обмеженою відповідальністю торговельно-промислова компанія "Буковина", розташованого за адресою: Донецька обл., м. Авдіївка, вул. Гагаріна, 12 а до повного усунення порушень, шляхом заборони експлуатації вищезазначеного об`єкту.

Водночас, суд звертає увагу, що відсутність бюджетних коштів та належного фінансування не звільняє відповідача від виконання ним імперативних норм протипожежного законодавства. Чинне законодавство не ставить в залежність необхідність в застосуванні заходів реагування від наявності чи відсутності бюджетних коштів (фінансової спроможності) відповідача. Сама по собі відсутність коштів на забезпечення протипожежної та техногенної безпеки, в тому числі й у зв`язку з відсутністю відповідного бюджетного асигнування не може бути підставою для відкладення вжиття заходів щодо усунення факторів небезпеки життю, здоров`ю громадян.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі № 812/1262/18.

Частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу

Положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Абзацом 1 частини першої статті 6 Закону № 877 визначено що підставою для здійснення позапланових заходів є подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням.

Таким чином, належним доказом усунення суб`єктом господарювання порушень, виявлених під час перевірки та які слугували підставою для звернення до суду з позовом про застосування заходів реагування, є відповідний акт перевірки, в якому буде вказано про повне усунення обставин (порушень), що слугували підставою для вжиття заходів реагування.

Оскільки на час розгляду справи доказів, які б свідчили про повне усунення відповідачем порушень, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, не було надано, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність наведених порушень вимог протипожежної безпеки, що призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення.

Аналогічний правовий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 року у справі № 803/209/16.

При цьому, суд враховує, що застосований захід реагування має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення відповідачем виявлених порушень.

Крім того, застосований до відповідача захід реагування має також спонукаючий характер, направлений на забезпечення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки в готелі.

Також такий захід реагування як повне або часткове зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту - не є санкцією за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, а є превентивним заходом, який спрямований на недопущення існування невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28 лютого 2019 року №810/2400/18 та від 05 лютого 2020 року у справі №160/1739/19, від 28 жовтня 2020 року у справі №560/639/19, від 28 жовтня 2020 року у справі №640/2289/19, від 21 серпня 2020 року у справі №640/368/19.

Таким чином, судом першої інстанції правильно задоволено позовні вимоги повністю.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги

Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 205, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислова компанія "Буковина" на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 р. - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 р. у справі № 200/2225/20-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15 липня 2021 року.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді Т.Г. Гаврищук

І.В. Геращенко