Постанова

від 14.07.2021 по справі 640/13489/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/13489/21 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Судді-доповідача Кузьмишиної О.М.,

суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства Українська залізниця до Національної служби посередництва і примирення, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Професійна спілка залізничників і транспортних будівельників України про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Акціонерне товариство Укрзалізниця звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Національної служби посередництва і примирення (далі - відповідач), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Професійна спілка залізничників і транспортних будівельників України, в якому просить визнати протиправним та скасувати розпорядження Національної служби посередництва та примирення від 15.03.2021 № 097-р Про реєстрацію колективного трудового спору (конфлікту) між Професійною спілкою залізничників і транспортних будівельників України та Акціонерним товариством Укрзалізниця .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2021 відкрито провадження у даній адміністративній справі.

Надалі, 17.05.2021 позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про забезпечення позову, у якій викладені вимоги про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження Національної служби посередництва та примирення № 097-р від 15.03.2021 Про реєстрацію колективного трудового спору між Професійною спілкою залізничників і транспортних будівельників України та Акціонерним товариством Укрзалізниця до набрання рішенням суду законної сили.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2021 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

При цьому суд першої інстанції керувався тим, що позивачем не доведено існування обставин, які б вказували, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.

Не погоджуючись із таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та прийняти нову, якою задовольнити вимоги щодо забезпечення позову.

Свою позицію апелянт обґрунтовує тим, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до істотного ускладнення виконання рішення по суті та унеможливить ефективний захист, що пов`язане з необхідністю оскарження численних актів індивідуальної дії щодо ТА Укрзалізниці .

З цих та інших підстав апелянт вважає, що ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову прийнята з порушенням норм процесуального права, при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідності висновків суду обставинами справи, що призвело до ухвалення незаконого та необгрунтованого судового рішення.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2021 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

До суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від третьої особи, у якій остання спростовує наведені апелянтом у апеляційній скарзі доводи, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.

Відповідач у справі також скористався своїм правом на подання відзиву, у якому наголошує на тому, что оскаржуване розпорядження жодних негативних наслідків для сторін спору, зокрема для позивача, не тягне. Просить апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін з наступних підстав.

Відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (скорочено - КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову (частина перша). Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Виходячи з аналізу вказаної норми, підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду;

2) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

3) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень;

4) очевидність порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому, позов, згідно з частиною першою статті 151 КАС України, може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Таким чином суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Крім того вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також, суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Дослідивши зазначені в заяві позивача про забезпечення позову доводи на предмет їх відповідності вищевикладеним нормам та з`ясованим судом обставинам, а також оцінивши докази, які містяться у матеріалах справи, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про необґрунтованість заяви позивача про забезпечення позову та про відсутність підстав для її задоволення, оскільки посилання на майбутню необхідність оскарження актів індивідуальної дії є умовним, а вірогідність настання таких подій, їх конкретизація та причинно-наслідковий зв`язок між ними в заяві жодним чином не пояснюється.

Застосовуючи той чи інший вид забезпечення позову, суд не завжди може знати про реальний стан речей та наслідки вжиття заходу для відповідача, проте суд діє на підставі доказів та фактів, наданих позивачем.

Крім того, на переконання суду апеляційної інстанції, викладені обставини свідчать про відсутність належного обґрунтування того, що захист прав та інтересів позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Аналогічна за змістом позиція підтримується Верховним Судом, зокрема, у постанові від 04.09.2019 у справі № 420/3397/19.

Судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на те, що у справі Беєлер проти Італії Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Крім того, у рішенні від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати справедливий баланс між інтересами особи і суспільства.

Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Як було зазначено вище, відповідно до частини другої статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, передумовою вжиття заходів забезпечення позову є необхідність встановлення судом їх співмірності із заявленими позовними вимогами, а також врахування наслідків вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши рішення суду першої інстанції у межах вимог апеляційної скарги, відповідно до приписів статті 308 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про правильність твердження суду першої інстанції щодо необґрунтованості поданої заяви про забезпечення позову у повному обсязі, оскільки, як було встановлено вище, викладеними у ній доводами не підтверджується існування підстав та обставин для вжиття відповідних заходів. У зв`язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування ухвали суду, а тому, відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Колексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Укрзалізниця залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2021 року у справі №640/13489/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина

Судді: Л.О. Костюк

О.Є. Пилипенко