Постанова

від 15.07.2021 по справі 569/394/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2021 року

м. Рівне

Справа № 569/394/19

Провадження № 22-ц/4815/793/21

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Гордійчук С.О.,

суддів: Ковальчук Н.М., Боймиструк С.В.

секретар судового засідання: Москалик Т.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідачі: Рівненська обласна державна адміністрація, ОСОБА_2 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 02 березня 2021 року, ухвалене в складі судді Ралець Р.В., повний текст якого складено 15 березня 2021 року у справі № 569/394/19,

в с т а н о в и в :

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Рівненської обласної державної адміністрації, ОСОБА_2 про визнання права на оренду земельної ділянки, скасування додаткових угод до договорів оренди від 14.02.2017 року та зобов`язання вчинити дії (укласти додаткові угоди до договору оренди землі та договору оренди водного об`єкта щодо заміни сторони).

Позов обґрунтований тим, що він є єдиним спадкоємцем свого покійного батька ОСОБА_3 . Батько позивача за життя орендував земельну ділянку на підставі договору оренди від 05 вересня 2003 року, який було укладено між ним, ОСОБА_4 і Дубенською районною державною адміністрацією.

Зазначав, що до складу спадщини після смерті батька входить і право оренди земельної ділянки площею 41,24 га, яка розташована на території Варковицької сільської ради Дубенського району. При цьому, договір оренди не містить заборони на спадкування права оренди вказаної земельної ділянки.

22.10.2018 року він звернувся із заявою до Рівненської обласної державної адміністрації про укладення додаткової угоди до договорів оренди землі та водного об`єкту про заміну сторони у договорах оренди. Проте, листом відповідача від 26 жовтня 2018 року отримав відмову, оскільки 14.02.2017 року між Рівненською обласною державною адміністрацією та ОСОБА_2 укладені додаткові угоди по договору оренди водного об`єкта від 06.04.2006 року №15 та договору оренди земельної ділянки від 05.09.2003 року, єдиним орендарем є ОСОБА_2 .

З огляду на викладені обставини просив:

визнати незаконним та скасувати пункт 1 Додаткової угоди до договору оренди водного об`єкта від 06.04.2016 № 15 згідно якого преамбулу договору оренди водного об`єкта від 06.04.2016 № 15 змінено та викладено в наступній редакції: Рівненська обласна державна адміністрація, в особі директора департаменту екології та природних ресурсів Рівненської облдержадміністрації Захарчука Володимира Васильовича, який діє на підставі Положення, розпорядження голови обласної державної адміністрації від 14 квітня 2014 р. № 108 надалі Орендодавець , з однієї сторони та ОСОБА_2 , надалі Орендар , з другої сторони, уклали цей договір про наступне ;

визнати незаконним та скасувати пункт 1 Додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 05.09.2013 р. згідно якого преамбулу договору оренди земельної ділянки від 05.09.2013 р. змінено та викладено в наступній редакції: Рівненська обласна державна адміністрація, в особі директора департаменту екології та природних ресурсів Рівненської облдержадміністрації Захарчука Володимира Васильовича, який діє на підставі Положення, розпорядження голови обласної державної адміністрації від 14 квітня 2014р. № 108 надалі Орендодавець , з однієї сторони та ОСОБА_2 , надалі Орендар , з другої сторони, уклали цей договір про наступне ;

визнати укладеними між Рівненською обласною державною адміністрацією, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , додаткову угоду до договору оренди водного об`єкту №15 від 06.04.2006 р. та додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 05.09.2003 р., зареєстрований 05.09.2003 за № 2 в управлінні Держземагенства в Дубенському районі Рівненської області, у зазначеній ним редакції.

Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 02 березня 2021 в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити.

Зазначає, що додатковими угодами від 14 лютого 2017 року, якими покійного ОСОБА_3 було виключено з числа орендарів, було порушено його право як спадкоємця на переукладення договору оренди нерухомого майна.

Покликається на те, що в умовах договору не передбачені обмеження, щодо застосування права викладеного у ст. 7 Закону України «Про оренду землі» .

Окрім того, звертає увагу суду на те, що лише 28.09.2018 року він отримав у Другій Дубенській державній нотаріальній конторі документ, що підтверджує той факт що він являється єдиним спадкоємцем.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 заперечує доводи останньої просить рішення суду залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам судове рішення відповідає.

Установлено, що 05.09.2003 року між Дубенською районною державною адміністрацією, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір оренди земельної ділянки водного фонду площею 41,24 га, кадастровий номер 5621680800:08:005:0323, яка розташована на території Варковицької сільської ради Дубенського району на термін 49 років, який 25.09.2003 року зареєстровано у Дубенському районному відділі земельних ресурсів за №2.

Пунктом 4 вказаного договору передбачено підстави припинення договору оренди, серед яких смерть орендаря і відмова його спадкоємців від виконання умов цього договору, або при відсутності таких спадкоємців, а також у випадках коли орендодавець не бажає укласти договір із спадкоємцями орендаря.

Згідно договору оренди водного об`єкта від 06.04.2006 №15, Дубенською районною державною адміністрацією передано в оренду ОСОБА_4 та ОСОБА_3 водний об`єкт (став) площею водного дзеркала 37,7 га на території Варковицької сільської ради Дубенського району на термін 49 років.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .

Згідно повідомлення Другої Дубенської нотаріальної контори вих. № 959/01-06 від 29 вересня 2018 року спадкоємцями майна ОСОБА_3 є ОСОБА_1 , у зв`язку з відмовою від спадщини на його користь інших законних спадкоємців - дружини та іншого сина померлого. ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на частку квартири та транспортний засіб, що належали померлому.

Департаментом екології та природних ресурсів облдержадміністрації 07 грудня 2015 року (№вих-7949/0/01-31/15), 18 березня 2016 року (№647/02/2-07/16), 13 жовтня 2016 року (№2293/04/2-12/16) ОСОБА_1 надсилались листи в яких зазначався перелік документів необхідний для підписання додаткової угоди та строк в якій вони повинні бути подані, та попереджено, що ненадання таких документів буде вважатись відмовою від використання свого права оренди (а.с. 91-96).

14.02.2017 року між Рівненською обласною державною адміністрацією та ОСОБА_2 укладені додаткові угоди по договору оренди водного об`єкта від 06.04.2006 року №15 та договору оренди земельної ділянки від 05.09.2003 року, єдиним орендарем є ОСОБА_2 (а.с. 29).

22.10.2018 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Рівненської обласної державної адміністрації про укладення додаткової угоди до договорів оренди землі та водного об`єкту про заміну сторони у договорах оренди.

Статтею 1 Закону України Про оренду землі визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (стаття 5 Закону України Про оренду землі ).

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону (стаття 6 Закону України Про оренду землі ).

Відповідно до вимог статті 609 ЦК України зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина друга статті 792 ЦК України).

Статтею 31 Закону України Про оренду землі , в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що договір оренди землі припиняється, зокрема у разі смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки.

За змістом частини першої статті 7 Закону Про оренду землі , в редакції на час виникнення спірних правовідносин, право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи-орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та цього Закону.

Статтею 32 Закону України Про оренду землі , в редакції на час виникнення спірних правовідносин передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Отже, якщо умовами договору оренди земельної ділянки, укладеного сторонами, не передбачається заборона переходу права на оренду в порядку спадкування, то спадкоємці орендаря після смерті останнього можуть успадкувати право на оренду земельної ділянки, яка є предметом цього договору.

Згідно роз`яснень, наданих в пункті 10 Постанови Пленуму Верхового Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Із пункту 4 договору оренди земельної ділянки вбачається, що смерть фізичної особи - орендаря є підставою для припинення договору.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 двічі звертався до Рівненської обласної державної адміністрації щодо переукладення договору оренди землі. Відповіді Рівненської обласної державної адміністрації не містять відмови ОСОБА_1 , а містять рекомендації щодо надання ним відповідних документів, які будуть розглянуті у встановленому законодавством порядку.

Крім того, у зв`язку із смертю орендаря ОСОБА_3 та відповідно до вимог статті 31 Закону України Про оренду землі договір оренди від 05 вересня 2003 року припинив свою дію. Іншого договору, який є підставою виникнення права оренди у спадкоємця, між позивачем та розпорядником спільної земельної ділянки Рівненською обласною державною адміністрацією не укладено.

При цьому, апеляційний суд приймає до уваги, що позивач, протягом трьох років не був позбавлений можливості звернутися до відповідача та повідомити йому про намір використати своє право на оренду земельної ділянки та водного об`єкта, як зазначено у відповіді Рівненської обласної державної адміністрації від 13 жовтня 2016 року адресованій на ім`я позивача (а.с. 94-95).

Позивач не заперечив та не спростував отримання ним листів Департаменту екології та природних ресурсів облдержадміністрації від 07 грудня 2015 року (№вих-7949/0/01-31/15), від 18 березня 2016 року (№647/02/2-07/16), від 13 жовтня 2016 року (№2293/04/2-12/16).

Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду першої інстанції щодо їх оцінки.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід віднести за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 02 березня 2021 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 15 липня 2021року.

Головуючий : Гордійчук С.О.

Судді : Ковальчук Н.М.

Боймиструк С.В.