Постанова

від 07.07.2021 по справі 1.380.2019.001239

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2021 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.001239 пров. № А/857/9655/21Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Іщук Л.П.,

Шевчук С.М.,

секретаря судового засідання Максим Х.Б.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність «Науково-виробниче підприємство «СЕНС» на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Москаль Р.М.), прийняте у відкритому судовому засіданні в м.Львові о 12 год. 13 хв. 18 березня 2021 року, повне судове рішення складено 29 березня 2021 року, у справі №1.380.2019.001239 за позовом Товариства з обмеженою відповідальність «Науково-виробниче підприємство «СЕНС» до державного інспектора головного спеціаліста відділу здійснення державного контролю за додержанням вимог земельного законодавства та оперативного реагування Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Бурлаченко О.С., Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправним і скасування припису,

В С Т А Н О В И В:

18.03.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Сенс» (далі Товариство) звернулося в суд з позовом до державного інспектора головного спеціаліста відділу здійснення державного контролю за додержанням вимог земельного законодавства та оперативного реагування Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Бурлаченко О.С., Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, просило, з врахуванням уточнених позовних вимог: - визнати протиправним наказ №11-ДК від 15.01.2019 ГУ Держгеокадастру у Львівській області «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності»; - визнати протиправним та скасувати припис №11-ДК/0020Пр/03/01-19 від 18.02.2019 державного інспектора головного спеціаліста відділу здійснення державного контролю за додержанням вимог земельного законодавства та оперативного реагування Управління контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Львівській області Бурлаченко О.С.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що повідомлені позивачем обставини про його намагання врегулювати спір (розробка технічної документації та подальше виділення земельної ділянки, що фактично використовується ТОВ «НВП «Сенс», звернення про надання замощення цієї ділянки в оренду тощо) жодним чином не спростовують тієї обставини, що до прийняття відповідним державним органом рішення про надання згаданої на надання земельної ділянки в користування (оренду) її фактичне використання позивачем слід кваліфікувати як самовільне зайняття. Суд першої інстанції вказав, що викладений в оскарженому приписі спосіб усунення виявленого порушення шляхом вимоги «усунути порушення вимог земельного законодавства» не є категоричним та залишає ТОВ «НВП «Сенс» альтернативу або звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, або ж оформити землекористування у встановлений законом спосіб. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що обраний відповідачем захід реагування є адекватним до ситуації та не створює позивачу нездоланних перешкод в реалізації його інтересу продовжувати підприємницьку діяльність на земельній ділянці з кадастровим номером 4610136300:05:005:0154.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Сенс» продало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що Товариство не займало самовільно та на час перевірки не використовує земельну ділянку площею 0,5720 га. Скаржник зазначає, що нерухоме (нежитлове приміщення) та «площадку» навколо нього орендує з 1992 року. Скаржник вказує, що тимчасові споруди, що розміщенні з орендованим складом зведені правомірно, на підставі Договору №9/95 від 10.03.1995. Скаржник зазначає, що в оскаржуваному приписі не зазначено яким чином відбулось «самовільне зайняття та використання земельної ділянки» та в чому таке конкретно полягало та що в переліку підстав для здійснення позапланових заходів відсутня така підстава як звернення юридичних осіб, державних органів, правоохоронних органів щодо порушення земельного законодавства.

В судовому засіданні 08.07.2021 представник Товариства апеляційну скаргу підтримав, представники відповідачів та третьої особи щодо апеляційної скарги заперечили, просили залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальність «Науково-виробниче підприємство «СЕНС» зареєстровано як юридична особа 23.03.1999, основний вид діяльності за КВЕД 16.23 виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів.

З метою розгляду листа Залізничного ВП ГУНП у Львівській області від 04.12.2018 Наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 15.01.2019 №11-ДК «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності» наказано здійснити державний контроль за дотриманням вимог земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки використання земельної ділянки ТОВ НВП «Сенс», кадастровий номер 4610136300:05:005:0154, площа 0,5870, по вул. Г.Курмановича, 1а, у м.Львові.

За результатами проведеної перевірки 15.02.2019 складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту земельної ділянки №11-ДК/69/АП/09/01/-19, відповідно до якого у результаті перевірки встановлено, що земельну ділянку з кадастровим номером №4610136300:005:0154 загальною площею 0,5870 га використовує ТОВ «НВП «Сенс» без зареєстрованих у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, документів, що посвідчують право користування чи право власності на земельну ділянку, що є порушенням ст.53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтей 125, 126, 211 Земельного кодексу України. Земельна ділянка загальною площею 0,5720 га з кадастровим №4610136300:005:0154 використовується ТОВ «НВП «Сенс» як самовільно зайнята.

18.02.2019 Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області винесено припис реєстраційний №11-ДК/0020Пр/03/01/-19, відповідно до якого ТОВ «НВП «Сенс» допустило використання земельної ділянки з кад.№ 4610136300:005:0154 за адресою вул.Курмановича, 1а, м.Львів, без зареєстрованих в державному реєстрі документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою на загальній площі 0,5720 га земель державної форми власності на землях промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що є порушенням ст.ст.125, 126, 211 ЗКУ та ст.53-1 КУпАП, а тому приписано усунути порушення вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного контролю, а саме: п. «б» ст.211 Земельного кодексу України.

Вважаючи зазначені накази та припис протиправними, такими, що підлягають скасуванню, Товариство з обмеженою відповідальність «Науково-виробниче підприємство «СЕНС» звернулось із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 187 Земельного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - ЗК України) встановлено, що Контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Відповідно до статті 188 ЗК України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначено Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 №963-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі Закон №963-IV) відповідно до частини 1 статті 5 якого державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» ліквідовано Державну інспекцію сільського господарства, поклавши функції із здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру, яка є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику, зокрема, у сфері державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності.

Згідно з Положенням Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333, Головне управління Держгеокадастру в області (далі Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане. Завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює державний нагляд у сфері землеустрою, здійснює державний нагляд (контроль) в агропромисловому комплексі.

Посадові особи Головного управління в межах своїх повноважень мають право складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків.

Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №308 від 17.11.2016 затверджене Положення про Головне управління Держгеокадастру у Львівській області (т.1 а.с.106-116), відповідно до підпункту 30 пункту 4 якого Головне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності в тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Відповідно до положень частини 4 статті 9 Закону №963-IV державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, зокрема, шляхом проведення перевірок.

Відповідно до статті 6 Закону №963-IV до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.

Статтею 10 Закону №963-IV встановлено, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема: складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків.

На підставі системного аналізу вказаних законодавчих положень, з урахуванням змін, які відбулися в чинному законодавстві в частині визначення державного органу, до повноважень якого віднесено здійснення нагляду (контролю) за використанням земель усіх категорій та форм власності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що контроль за дотриманням вимог земельного законодавства є прямим обов`язком відповідача, однією з законодавчо встановлених форм здійснення такого контролю є проведення перевірок земельних ділянок, за результатом проведення яких посадові особи відповідача в межах законодавчо наданих повноважень мають право давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що підставою для проведення перевірки став лист Старшого слідчого Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області №13792/38/02-18 від 04.12.2018 в якому вказано, що у зв`язку з проведенням досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42018140410000012 від 25.01.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 статті 197-1 КК України, скеровано копії документів, котрі наявні в матеріалах зазначеного кримінального провадження для вивчення та проведення перевірки законності використання посадовими особами ТОВ НВП «Сенс» земельної ділянки площею 0,5870 га (кадастровий номер 4610136300:05:005:0154) на території в/м №389, яка розташована по вул.Г.Курмановича, 1а, та законності розміщення на ній нежитлової будівлі.

Копія наказу №11-ДК від 15.01.2019 вручена 06.02.2019 директору ТОВ «НВП «Сенс» Дзюпину О.Р. під підпис (т.1 а.с.69).

Так, рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 визначено, що ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Ненормативні правові акти є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені після їх виконання.

Оскаржуваний наказ ГУ Держгеокадастру у Львівській області №11-ДК від 15.01.2019 є ненормативним правовим актом одноразового застосування, який вичерпав свою дію фактом виконання та, відповідно не може бути скасованим.

Зазначення правова позиція щодо визнання протиправними та скасування наказу сформульована Верховним Судом у постановах від 25.01.2019 у справі № №823/1154/18, від 09 жовтня 2019 року у справі №724/1843/18.

Водночас, щодо аргументів скаржника про застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», то суд апеляційної інстанції зауважує, що у статті 2 вказаного Закону визначено чіткий перелік відносин, на які поширюється його дія, особливості та обмеження перевірок визначені у вказаному Законі не відносяться до перевірок земель Держгеокадастром та його територіальними органами, оскільки такі обмеження стосуються лише до застосування норм вказаного Закону.

Згідно з положеннями статті 4 Закону №963-IV об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

У цій справі перевірка проводилася за об`єктом земельною ділянкою, кадастровий номер 4610136300:05:005:0154, площею 0,5870 по вул.Курмановича, 1а, у м.Львові, а не перевірка діяльності Товариства як суб`єкта господарювання.

Норми Закону № 877-V стосуються безпосередньо сфери господарської діяльності суб`єктів господарювання та жодним чином не стосуються перевірок дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель, на спірні правовідносини розповсюджуються норми Закону №963-IV.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що на спірні правовідносини розповсюджуються норми Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», а, тому покликання скаржника на положення Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» є безпідставним.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 806/1723/18, від 27 лютого 2020 року у справі №818/1512/17, від 22 жовтня 2020 року у справі №826/16214/17, від 09 червня 2021 року у справі № 240/9054/19.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що адміністративний позов у частині вимог про визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу не підлягає задоволенню, тоді як іншими нормами такий порядок проведення перевірок державними інспекторами не передбачено.

Надаючи правову оцінку правомірності винесення оскаржуваного припису, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з статтею 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до пункту «б» частини 1 статті 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Статтею 1 Закону №963-IV визначено поняття самовільне зайняття земельної ділянки як будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Таким чином, самовільному зайняттю земельних ділянок притаманні такі юридичні ознаки, як: - з об`єктивної сторони - це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне заволодіння чи використання земельної ділянки; - відсутність при цьому відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її відчуження або надання у користування; - відсутність вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки; - такі дії є неправомірними, тобто їх правомірність не закріплена жодним нормативно-правовим актом України.

Встановлення самовільного зайняття земельної ділянки є, зокрема, констатацією факту того, що землекористувач не володіє належними документами, вимога щодо яких передбачена чинним законодавством, а також не залежить від добросовісності чи недобросовісності дій суб`єкта щодо використання цієї земельної ділянки, зокрема, у зв`язку з неоформленням її у встановленому порядку.

Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 10.11.2020 у справі №818/1000/17 та підтриманий у постанові 11 березня 2021 року у справі № 480/680/19.

Відповідно до статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Право постійного користування земельною ділянкою закріплене статтею 92 ЗК України, згідно якої право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Приписами статті 93 ЗК України визначено право оренди земельної ділянки, як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

У запереченні на акт обстеження земельної ділянки №11-ДК/20/АО/10/01/-19 від 15.02.2019 та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №11-ДК/69/АП/09/01/-19 від 15.02.2019 Товариство повідомило, що з 1992 року орендувало нерухоме майно (нежитлове приміщення) та площадку навколо нього, оренда приміщення триває згідно з договором №209 від 18.11.2010. Постійним користувачем земельної ділянки є 1-ий об`єднаний загін Державної спеціальної служби транспорту. Земельна ділянка перебуває у власності держави, розпорядником є Львівська обласна державна адміністрація.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 16.06.1992 між НВП «Сенс» та Військовою частиною НОМЕР_2 укладено договір оренди відповідно до якого В/ч надано підприємству в оренду дерев`яний складський навіс площею 116 кв.м. та під`їзні шляхи з використанням прилеглої території площею 3151 кв.м. і огорожі в охоронній зоні залізниці для вивантаження і зберігання обладнання, а також виконання монтажних робіт. Строк дії договору до 31.12.1999 (том 1 а.с.132-133).

10.03.1995 між НВП «Сенс» та Військовою частиною НОМЕР_3 укладено договір №9/95, відповідно до якого військова частина надала в оренду підприємству склад дерев`яний площею 196 кв.м. з прилягаючою територією 5112 кв.м. в охоронній зоні залізниці по вул.Курмановича, 1 (т.1 а.с.209).

Пунктом 6 визначено особливі умови зазначеного договору: підприємство мало право проводити за свій рахунок будівництво тимчасових споруд, встановлювати обладнання і пристосовувати територію для своїх власних потреб; після закінчення дії договору або дострокового його розірвання підприємство зобов`язане звільнити територію у 6-місячний термін.

Додатковою угодою №1/9/95 від 17.12.2007 до Договору №9/95 від 10.03.1995 термін його дії продовжено до 31.12.2012 (т.1 а.с.210).

До матеріалів справи Товариством долучено Договір оренди індивідуального визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 18.11.2010 №209, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (Орендодавець) та ТОВ «НВП «Сенс» (Орендар), відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення №1 одноповерхової будівлі складу (літ. У-1) (реєстровий №33252672.42), загальною площею 149,5 кв.м., розміщене за адресою: м. Львів, вул. Курмановича, 1а, що перебуває на балансі 1 Об`єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (т.1 а.с.18-20).

Вказане в Договорі майно (нежитлове приміщення №1 одноповерхової будівлі складу) передане ТОВ «НВП «Сенс» відповідно до акта приймання-передачі від 18.11.2010 (т.1 а.с.21).

Договорами про внесення змін до Договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №209 від 18.11.2010 термін дії Договору продовжувався, змінювався розмір орендної плати (том 1 а.с.216, 218, 221, 224-238).

Відповідно до останнього Договору про внесення змін до договору оренди державного майна №209 від 18.11.2010 щодо продовження договору за результатами аукціону (нова редакція) об`єктом договору оренди є нежитлові приміщення, загальною площею 149,5 кв.м. одноповерхової будівлі складу (літ. У-1) за адресою м.Львів, вул.Курмановича, 1а, що перебуває на балансі Військової частини ТО110.

Договір №209 від 18.11.2010 не передбачав надання ТОВ «НВП «Сенс» земельної ділянки площею 5112 кв.м. (чи будь-якої іншої площі) чи права встановлювати і використовувати на прилеглій до орендованого складу території тимчасові споруди чи обладнання.

З метою укладення договору оренди земельної ділянки, на якій фактично розміщене деревообробне виробництво на базі згаданих тимчасових споруд, підприємство ініціювало поділ земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні військової частини.

Так, на підставі розпорядження Львівської обласної державної адміністрації №556/0/5-16 від 10.08.2016 (т.1 а.с.84) затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки загальною площею 5,5926 га, розташованої за адресою: м. Львів, вул. Курмановича, 1а (кадастровий номер 4610136300:05:005:0110), наданої у постійне користування 1 Об`єднаному загону Державної спеціальної служби транспорту (Державний акт про постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №188740 від 28.03.2012 за №461010003000112) на земельні ділянки: - площею 0,5870 га для розміщення та постійної діяльності Державної спеціальної служби транспорту (кадастровий номер 4610136300:05:005:0154); - площею 5,0056 для розміщення та постійної діяльності Державної спеціальної служби транспорту (кадастровий номер 4610136300:05:005:0153).

22.06.2016 за 1 Об`єднаним загоном Державної спеціальної служби транспорту (ідентифікаційний код 33252672) зареєстроване право постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 4610136300:05:005:0154 загальною площею 0,5870 га, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (т.1 а.с.85, 174).

Вказана інформація підтверджена і долученими до матеріалів справи копіями листів від 26.09.2019.

Договір оренди земельної ділянки площею 0,5870 га (кадастровий номер 4610136300:05:005:0154) в подальшому укладено не було.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи письмових пояснень третьої особи, на час розгляду справи у суді першої інстанції існує попереднє погодження між військовою частиною НОМЕР_1 та ТОВ НВП «СЕНС» та здійснюються передбачені законодавством заходи щодо укладення договору оренди усієї площі покриття нежорсткого типу загальною площею 5720,5 кв.м., яке знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 4610136300:05:005:0154, площею 0,5870 га (т.1 а.с.186).

Відповідно до акта перевірки використання орендованого майна військової частини НОМЕР_1 від 16.01.2018 №25/5 склад, переданий в оренду Товариству, знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 4610136300:05:005:00154, категорія земель землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, вид використання земельної ділянки для обслуговування будівель, форма власності державна, площа 0,5870 гектарів. Перевіркою встановлено, що на території земельної ділянки розташовані ще 6 будівель і споруд, які Товариство використовує для ведення господарської діяльності і які на балансі військової частини НОМЕР_1 не перебувають. Договір оренди на земельну ділянку, яку займає Товариство на момент перевірки відсутній (т.1 а.с.82).

Суд апеляційної інстанції зауважує, що будь-які дії, направлені на фактичне використання земельної ділянки без оформлення права власності на неї або права постійного користування чи права оренди земельної ділянки в порядку, визначеному Законом «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є самовільним заняттям земельної ділянки.

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що документів, які підтверджували б правомірність користування спірною земельною ділянкою Товариство не надало, в матеріалах справи такі відсутні, тоді як надані Товариством документи не можуть вказувати на правомірність набуття позивачем прав на земельну ділянку та, відповідно, не унеможливлюють прийняття уповноваженим органом у межах, передбачених чинним законодавством, відповідних заходів реагування, а саме оскаржуваного припису, вимого якого спрямовані на усунення порушення земельного законодавства.

Щодо покликання скаржника на судові рішення у справі №462/1566/19, то суд апеляційної інстанції зауважує, що преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене статтею 78 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

За змістом частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Водночас передбачене частиною 4 статті 78 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Відповідно до частини 7 статті 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Обставини, установлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ лише в тому разі, коли в них беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, чи їх правонаступники, але в інших випадках - ці обставини встановлюються на загальних підставах.

Для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 90 КАС України.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 823/1097/17 та від 09.11.2018 у справі № 816/988/17.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 сформульовано висновок, про те, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (пункт 32 рішення).

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 31.01.2019 №809/551/17.

З огляду на вказане, за встановлених обставин даної справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вказані Товариством судові рішення у справі №462/1566/19 не є самодостатньою підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного припису.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення стаття 316 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено мотиви правомірності винесення оскаржуваних наказу та припису, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Водночас, суд апеляційної інстанції не може залишити поза увагою недотримання судом першої інстанції, встановлених нормами КАС України розумних строків розгляду справи.

Як це зазначено у практиці ЄСПЛ, судовий розгляд справи повинен відповідати вимозі «розумного строку» в розумінні ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Обґрунтованість тривалості провадження має оцінюватися з урахуванням конкретних обставин справи та з урахуванням критеріїв, викладених у прецедентній практиці Суду, зокрема, складності справи та поведінку заявника та відповідних органів. (п.41 рішення ЄСПЛ у справі «Зяя проти Польщі» (заява №45751/10)).

Суд апеляційної інстанції за наслідком апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції не знайшов обґрунтування затримки у розгляді даної справи з 08.04.2019 по 18.03.2021.

Керуючись статтями 229, 241, 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність «Науково-виробниче підприємство «СЕНС» залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2021 року у справі №1.380.2019.001239 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук С. М. Шевчук Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 15.07.2021 згідно з ч.3 ст.321 КАС України