Постанова

від 13.07.2021 по справі 808/78/15 (сн/808/48/16)

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2021 року

м. Київ

справа № 808/78/15 (СН/808/48/16)

адміністративне провадження № К/9901/36267/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №808/78/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Укрпромекологія" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31.10.2016 (суддя Батрак І.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2017 (головуючий суддя Шальєва В.А., судді: Білак С.В. Олефіренко Н.А.),

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "НВО "Укрпромекологія" звернулось до суду з позовом до ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.12.2014 №0002202211 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 3' 454' 717,50грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 31.10.2016, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2017, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган оскаржив їх до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.06.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДПІ у справі №808/78/15.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №808/78/15 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.

За результатами автоматизованого розподілу справ суддею-доповідачем для розгляду цієї справи у Касаційному адміністративному суді визначено суддю Хохуляка В.В.

Ухвалою Верховного Суду від 12.07.2021 матеріали справи прийнято до провадження, касаційний розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 13.07.2021.

В обґрунтування своїх вимог податковий орган вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій обставинам справи, у зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1-198.3, 198.5,198.6 статті 198, пунктів 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а також статтей 7, 9, 11, 86, 159 КАС України. Зазначає, що суди не надали належної правової оцінки тому, що в ході проведеної перевірки встановлено відсутність здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентами, посилаючись на податкову інформацію, неможливість здійснення господарської діяльності контрагентами через відсутність достатньої кількості працівників, виробничих потужностей, транспортних засобів, неможливість проведення зустрічної звірки, операції не підтверджені всіма первинними документами, товарно-транспортні накладні містять розбіжності. У зв`язку з чим, формування позивачем податкового кредиту відбулось без підтвердження цього відповідними первинними документами, господарські операції з ТОВ Бастіон-Груп , ТОВ Нестіан Трейд , ТОВ Сан Телеком , ТОВ Герикс , ТОВ Міланто , ТОВ Пром-Біз , ТОВ Бізнес Коін , ТОВ ДЗПМ , ТОВ Аверс Груп ЛТД , ТОВ Преміум Білд , ТОВ ТД Укртрейд Груп не мали реального товарного характеру.

Позивачем подано відзив на касаційну скаргу. Товариство зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про фактичне виконання правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, яке підтверджується наданими суду належними та допустимими доказами. Позивач вказує, що в цілому, в обґрунтування своєї позиції податковий орган бере за основу податкову інформацію щодо діяльності контрагентів. Відтак, позивач наполягає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням вимог чинного законодавства України, а тому підстав для їх скасування не вбачається.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 04.11.2014 по 10.11.2014, на підставі службового посвідчення від 22.10.2013 №117971 посадовими особами ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ "НВО "Укрпромекологія" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ Бастіон-Груп за період червень, липень 2014 року, ТОВ Нестіан Трейд за період червень, липень, серпень 2014 року, ТОВ Сан Телеком за період липень 2014 року, ТОВ Герикс за період липень 2014 року, ТОВ Міланто за період серпень 2014 року, ТОВ Пром-Біз за період серпень 2014 року, ТОВ Бізнес Коін за період квітень 2014 року, ТОВ ДЗПМ за період квітень 2014 року, ТОВ Аверс Груп ЛТД за період травень 2014 року, ТОВ Преміум Білд за період травень 2014 року, ТОВ ТД Укртрейд Груп за період серпень 2014 року.

За результатами проведеної перевірки складено Акт від 17.11.2014 №170/22-11/31329313 (т.1 а.с.32-56), згідно висновків якого, перевіркою встановлено порушення ТОВ "НВО "Укрпромекологія" вимог:

статті 1, пункту 2 статті 3, пунктів 1, 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ;

підпункту 1.1 пункту 1, підпункту 1.2 пункту 1, пункту 2.16 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704;

підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 201.10 статті 201, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пунктів 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України;

Наказу ДПА України від 10.01.2011 №969 Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення ;

пунктів 8.25, 8.26, 11.9 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.01.1995 №7.

Контролюючим органом встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 2' 303' 145,00грн. за відповідні звітні податкові періоди.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 15.12.2014 №0002202211, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з вироблених в України товарів (робіт, послуг) на загальну суму 3' 454' 717,50грн., у тому числі за основним платежем 2' 303' 145,00грн. та за штрафними санкціями 1' 151' 572,50грн. (т.1 а.с.76).

Позивач не погодився з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся з позовом до суду.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.04.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2015, адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.04.2016 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.04.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2015 у цій справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд суд касаційної інстанції вказав що, у цій справі з`ясування реальності виконання зазначених операцій вимагало ретельного дослідження усього руху активу на шляху від виробника до кінцевого набувача (позивача у справі) із встановленням ступеня дійсної економічної участі спірних постачальників у такому русі, як-от наявність активу у задекларованих контрагентів на момент виконання операцій (із встановленням де зберігався товар, як і ким відвантажувався, транспортувався, передавався та приймався), за необхідності допитавши як свідків осіб, що безпосередньо брали участь у виконанні цих операцій.

За результатами нового розгляду, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, контролюючим органом не доведено, що господарські зобов`язання не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені сторонами.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок контролюючого органу про те, що господарські операції, які відображені позивачем у досліджуваних документах, не мають достатньої доказовості, фактичного здійснення господарських операцій, та, як наслідок, така діяльність позивача була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту та збільшення собівартості придбаних та реалізованих товарів.

На підставі матеріалів справи судами встановлено, що ТОВ Науково-виробниче об`єднання Укрпромекологія зареєстровано як юридична особа 05.02.2001, код ЄДРПОУ 31329313, є платником податку на додану вартість. Основним видом діяльності позивача є: 24.10 Виробництво чавуну сталі та феросплавів.

10.06.2014 між ТОВ НВО Укрпромекологія як покупцем та ТОВ Бастіон-Груп як постачальником укладено договір поставки №0106/14, за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця сировину та матеріали (далі товар), а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його вартість. У ТОВ Бастіан Груп позивачем придбавався наступний товар: рутиловий концентрат, нікель вмісткий концентрат, алюміній чушковий, азбестовий картон, глиноземистий цемент, електроди графітовані, залізо чушкове, камінь вапняний, коксовий дріб`язок, цегла, порошок магнезитовий тощо,

02.06.2014 між ТОВ НВО Укрпромекологія як покупцем та ТОВ Нестіан Трейд як постачальником укладено договір поставки №020614 на поставку сировину та матеріалів. 06.06.2014 між сторонами укладено додаткову угоду №1, якою внесено зміни до преамбули зазначеного договору, виклавши його в наступній редакції: Товариство з обмеженою відповідальністю Нестіан Трейд , іменоване надалі Постачальник , в особі директора ОСОБА_1 , що діє на підставі Статуту . У ТОВ Нестіан Трейд позивачем придбавався наступний товар: алюміній чушковий, електроди графітовані, залізо чушкове, цегла, порошок магнезитовий, розсів, плита дробарки, маса електродна.

01.07.2014 між позивачем як покупцем та ТОВ Герикс як постачальником укладено договір поставки №010714, за умовами якого позивачем придбавається сировина та матеріали. У ТОВ Герикс позивачем придбавався розсів.

01.08.2014 між ТОВ НВО Укрпромекологія як покупцем та ТОВ Міланто як постачальником укладено договір поставки №010814 на постачання сировини та матеріалів. У ТОВ Міланто позивачем придбавався розсів та нікель вмісткий концентрат.

01.04.2014 між позивачем як покупцем та ТОВ Бізнес Коін як постачальником укладено договір поставки №01/04 на постачання сировини та матеріалів. У ТОВ Бізнес Коін позивачем придбавався нікель вмісткий концентрат.

01.04.2014 між позивачем як покупцем та ТОВ ДЗПМ як постачальником укладено договір поставки сировини та матеріалів. У ТОВ ДЗПМ позивачем придбавався розсів.

01.04.2014 між ТОВ НВО Укрпромекологія як покупцем та ТОВ Аверс Груп ЛТД як постачальником укладено договір поставки №010414 сировини та матеріалів. У ТОВ Аверс Груп ЛТД позивачем придбавався нікель вмісткий концентрат, ферохром.

01.08.2014 між ТОВ НВО Укпромекологія як покупцем та ТОВ ТД Укртрейд Груп як постачальником укладено договір поставки №0108 сировини та матеріалів. У ТОВ Торговий дім Укртрейд Груп позивачем придбавався нікель вмісткий концентрат.

01.04.2014 між ТОВ НВО Укрпромекологія як покупцем та ТОВ Преміум Білд як постачальником укладено договір поставки №01/04/14 сировини та матеріалів. У ТОВ Преміум Білд позивачем придбавався рутиловий концентрат, нікель вмісткий концентрат.

Суди попередніх інстанцій вказали, що фактичне виконання умов договорів підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями про здійсненням розрахунків за поставлений товар.

01.07.2014 між позивачем як покупцем та ТОВ Сан Телеком як постачальником укладено договір поставки №010714, за умовами якого позивачем придбавається сировина та матеріали. У ТОВ Сан Телеком позивачем придбавався нікель вмісткий концентрат.

Фактичне виконання умов договору та поставку товару підтверджується належним чином оформленими видатковою накладною, податковою накладною, товарно-транспортною накладною. Оплата за отриманий товар позивачем не здійснена, ТОВ НВО Укпромекологія надіслано на адресу ТОВ Сан Телеком гарантійний лист №01/09/2 від 01.09.2014 з проханням продовжити строки оплати за придбаний товар згідно з договором поставки №010714 від 01.07.2014 до 31.12.2016.

04.08.2014 між ТОВ НВО Укпромекологія як замовником та ТОВ Пром-Біз як перевізником укладено договір перевезення вантажу №04/08-14, за умовами якого перевізник бере на себе зобов`язання доставити автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж з місця відправлення до пункту призначення і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі, а замовник бере на себе зобов`язання сплатити плату на перевезення вантажу.

Фактичне виконання умов договору та поставку товару суд першої інстанції вважав доведеним актами надання послуг, податковими накладними. Оплата отриманих послуг позивачем не здійснена, ТОВ НВО Укрпромекологія направлено на адресу ТОВ Пром-Біз гарантійний лист № 01/09/3 від 01.09.2014 з проханням продовжити строки оплати за отримані послуги згідно із договором перевезення вантажу №04/08-14 від 04.08.2014 до 31.12.2016.

Також судами з`ясовано, що перевезення придбаного товару здійснювалось перевізниками ПП Ін-Тегро , ТОВ Агатопторг , ПП Муксун , ТОВ Преміум Прінт Солюшнс , з якими позивачем укладено договори перевезення вантажу. Здійснення перевезення придбаного товару підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, складеними на виконання умов договорів, товарно-транспортними накладними.

У акті перевірки контролюючим органом поставлено під сумнів фізичну можливість виконання протягом одного дня водієм ОСОБА_2 на автомобілі КАМАЗ НОМЕР_1 перевезення значної кількості сировини з м.Києва до м.Запоріжжя та з м.Дніпропетровська до м.Запоріжжя, з урахуванням ступеня віддаленості зазначених пунктів.

Як встановлено судами, за видаткового накладною №РН-0701/02 від 01.07.2014 ТОВ Бастіон - Груп була здійснена поставка товару - електроди, вагою 2 тони. У товарно - транспортній накладній № 0701/02 від 01.07.2014 зазначено: автомобіль - КАМАЗ НОМЕР_1 , автомобільний перевізник - ПП Мускун , водій ОСОБА_2 , пункт навантаження - АДРЕСА_1 , пункт розвантаження - АДРЕСА_2 .

01.07.2014 за видатковою накладною №ГК-070168 від 01.07.2014 ТОВ Герикс була здійснена поставка товару - розсів МнС 17-60, вагою 10 тон. У товарно - транспортній накладній № 070168 від 01.07.2014 зазначено: автомобіль - КАМАЗ НОМЕР_1 , автомобільний перевізник - ПП Мускун , водій ОСОБА_2 , пункт навантаження - АДРЕСА_3 , пункт розвантаження - АДРЕСА_2 .

На підставі пояснень позивача, суди встановили, що вантажопідйомність автомобіля КАМАЗ становить 20 тон, а відстань між м.Київ та м. Дніпропетровськ становить 470 км. В судовому засіданні представником позивача зазначено, що водій ОСОБА_2 виїжджав 30.06.2014 з вечора на місце завантаження товару від ТОВ Герикс у м. Києві 01.07.2014 о 09:00 та до місця завантаження від ТОВ Бастіон - Груп у м. Дніпропетровськ прибував 01.07.2014 не пізніше 14:00, що давало змогу доставити товар від ТОВ Бастіон - Груп та ТОВ Герикс на адресу позивача у м. Запоріжжя, вул. Доквіська, буд. 3.

Вантажно-розвантажувальні операції за договором № 0106/14 від 10.06.2014 між позивачем та ТОВ Бастіон - Груп підтверджується копія корінців ввозу/вивозу товару на склад позивача.

Контролюючим органом поставлено під сумнів фізичну можливість виконання протягом одного дня 04.07.2014 водієм ОСОБА_2 на автомобілі КАМАЗ НОМЕР_1 перевезення значної кількості сировини із м. Києва до м. Запоріжжя та з м. Дніпропетровська від ТОВ Нестіан Трейд та ТОВ Герикс до м. Запоріжжя, з урахуванням ступеня віддаленості зазначених пунктів.

За видаткового накладною №РН-0704/02 від 04.07.2014 ТОВ Нестіан Трейд була здійснена поставка товару - розсів МнС 17-60, вагою 10 тон. У товарно - транспортній накладній № 0704/11 від 04.07.2014 зазначено: автомобіль - КАМАЗ НОМЕР_1 , автомобільний перевізник - ПП Мускун , водій ОСОБА_2 , пункт навантаження - АДРЕСА_4 , пункт розвантаження - АДРЕСА_2 .

Також, 01.07.2014 за видатковою накладною № ГК-070428 від 04.07.2014 ТОВ Герикс була здійснена поставка товару - розсів МнС 17-60, вагою 10 тон. У товарно - транспортній накладній №070428 від 04.07.2014 зазначено: автомобіль - КАМАЗ НОМЕР_1 , автомобільний перевізник - ПП Мускун , водій ОСОБА_2 , пункт навантаження - АДРЕСА_3 , пункт розвантаження - АДРЕСА_2 .

З урахуванням вищенаведених пояснень та доказів, позивачем доведено можливість перевезення товару та, відповідно саму поставку товару від ТОВ Нестіан Трейд та ТОВ Герикс .

Контролюючим органом вказаних доводів не спростовано.

У свою чергу, судами перевірено наявність у спірних постачальників фізичних та технологічних можливостей (власних або орендованих) для прийняття та подальшої реалізації відповідного товару в заявлених обсягах.

На підтвердження наявності у контрагентів матеріально-технічної бази для здійснення відповідних поставок позивачем надано договори оренди, суборенди нежитлових приміщень. Орендовані контрагентами-постачальниками складські приміщення використовувались останніми як пункти навантаження під час поставок товару на адресу позивача, що підтверджуються товарно-транспортними накладними на кожну поставку товару.

Податковий орган вказував на безтоварність господарських операцій, з урахуванням підписання договору №0106/14 від 10.06.2014 та первинних документів від ТОВ Бастіан - Груп різними посадовими особами, які не мали на це відповідних повноважень.

Як з`ясовано судами, на момент підписання договору №0106/14 від 10.06.2014 та до 24.06.2014 включно посадові обов`язки директора ТОВ Бастіан - Груп виконував ОСОБА_1 , про що свідчить наказ про призначення ОСОБА_1 виконуючим обов`язки директора ТОВ Бастіан - Груп №024/В від 09.06.2014.

Наказом від 25.06.2014 №5, на підставі протоколу загальних зборів ТОВ Бастіан - Груп №3 від 24.06.2014, на посаду директора ТОВ Бастіан - Груп призначена ОСОБА_3 (т. 5 а.с. 14), підпис якої стоїть на всіх первинних документах, починаючи з 25.06.2014.

Таким чином, договір №0106/14 від 10.06.2014 та, відповідно, усі первинні документи, на виконання умов зазначеного договору підписані правомочними посадовими особами ТОВ Бастіан - Груп .

Суди врахували, що основними видами діяльності ТОВ НВО Укрпромекологія за КВЕД-2010 є виробництво чавуну, сталі та феросплавів; діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; оптова торгівля металами та металевими рудами; оброблення та видалення безпечних відходів; відновлення відсортованих відходів.

Придбаний товар використаний позивачем у виробництві феросплавів (феронікелю, феротитану, феросиликомарганця), що підтверджено наявними в матеріалах справи актами списання товарів, звітами виробництва (регістрами бухгалтерського обліку) за квітень-вересень 2014 року.

Крім іншого, судами також вказано, що в матеріалах справи міститься постанова Начальника 2-го ВКР СУ ФР ГУ ДФС у Запорізькій області М.Л. Лукащука від 30.07.2015 про закриття кримінального провадження №32015080020000008 від 05.02.2015 відносно службових осіб ТОВ НВО Укрпромекологія , у зв`язку з відсутністю діяннях службових осіб кримінального правопорушення (т. 6 а.с.29-33). У вказаній постанові зазначено, що будь яких даних щодо ознак фіктивності контрагентів - ТОВ Бастіон-Груп , ТОВ Нестіан Трейд , ТОВ Сан Телеком , ТОВ Герикс , ТОВ Міланто , ТОВ Пром-Біз , ТОВ Бізнес Коін , ТОВ ДЗПМ , ТОВ Аверс Груп ЛТД , ТОВ Преміум Білд , ТОВ ТД Укртрейд Груп органами досудового розслідування не здобуто.

Суди врахували, що наявність первинних документів є обов`язковою, але не достатньою умовою для формування податкового кредиту, оскільки факт виконання зобов`язання за правочином зумовлює складання й інших документів, а тому, формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції. Податковий кредит та валові витрати можуть формуватися платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто, за господарською операцією, яка спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов`язань суб`єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується іншими документами, складання яких передбачено законодавством та є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів не може сама по собі свідчить про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

На підставі матеріалів справи суди дійшли висновку, що угоди між позивачем та контрагентами за період перевірки були укладені у відповідності до норм чинного законодавства та є такими, що відповідають всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів, доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.

Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суди також зазначили, що на час укладення вищевказаних договорів контрагенти позивача були зареєстрованим як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мали індивідуальні податкові номери, мали право видавати позивачу належним чином оформлені накладні, котрі є підставою для формування позивачем податкового кредиту. Доказів того, що первинні документи підписані неуповноваженими особами відповідачем не надано.

Таким чином, на думку судів попередніх інстанцій, не має підстав стверджувати, що господарські взаємовідносини між підприємствами не були виконані, а первинні документи не відповідають вимогам діючого законодавства.

Слід зазначити, що відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, ТТН призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

З урахуванням наведеного, слід зазначити, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та вказаним контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Судами на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт отримання позивачем товару документально підтверджено. Відтак, за результатами дослідження наявних у справі доказів суди констатували, що на підтвердження реальності господарських операцій позивача з контрагентом в матеріалах справи містяться документи, які відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , містять всі необхідні відомості та реквізити для належного підтвердження виконання господарських операцій.

Судами з`ясовано, що у податкового органу наявні зауваження щодо формальних реквізитів первинних документів по господарським операціям. При цьому, відповідачем не надано до суду доказів притягнення до юридичної відповідальності службових осіб контрагента щодо наведених господарських операцій. Також, відповідачем не надано доказів визнання судом недійсними правочинів, укладених позивачем з контрагентом. Контролюючий орган не підтвердив своєї позиції про безтоварність господарських операцій, як і висновок про наявність протиправної мети при вчиненні правочинів належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Отже висновки відповідача, викладені в акті перевірки щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентоми не підтверджуються належними та допустимими доказами і спростовуються фактичними обставинами, встановленими судами під час розгляду справи.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Разом з тим, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб`єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об`єкт оподаткування за фактом понесення витрат.

Суд касаційної інстанції з урахуванням вказаного, дійшов висновку, що контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, не подано відповідачем доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Як унормовано положеннями статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи. Касаційний суд вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також надали належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31.10.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2017 у справі №808/78/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду