Ухвала

від 01.07.2021 по справі 759/5070/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 17 березня 2021 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 17.03.2021 задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні начальника відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 , та накладено арешт на майно, вилучене в ході проведення обшуку будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яке перебувалоу фактичному володінні такористуванні ОСОБА_9 , із забороною розпоряджатися та користуватися даним майном, а саме: предмет схожий на пістолет з маркуванням «Форт 12 РМ 9мм Р.А. НОМЕР_1 з магазином, предмети схожі на набої в кількості 13 шт., предмети схожі на набої з гумовими кулями в кількості 32 шт., 8 коробок з написом «ФОРТ-Т калібр 45», в яких знаходяться предмети зовні схожі на набої в кількості 189 шт., 1 коробка з написом «7, 65», в яких знаходяться предмети зовні схожі на набої в кількості 25 шт., предмет схожий на автомат з маркуванням ОП «АКМС 7,62 х 39 1969 НЯ 7724 з магазином, 7 предметів схожих на набої калібру 45, 9 предметів схожих на набої калібру 7,62 мм., 3 коробки з написом ТUL AMMO 7,62 х 39 мм., в яких знаходяться предмети схожі на набої в кількості 50 шт., два жорстких диски: «Leathercase 2,5» та «Transcend», флеш накопичувачі: «Canon», «Apacer», «Trancend» (512mb) та «Toshiba» (64mb), документи в копіях та оригіналах, а саме: довідки, договори, розписки, акти прийому-передачі, доручення, товарні чеки та інші, які запаковано до спец пакету №3230392, флеш накопичувачі: «IntegralultimaPro» 4gb та «Transend» 8gb, дозволи на зброю: № НОМЕР_2 на ФОРТ-12РМ на ім`я ОСОБА_9 та № НОМЕР_3 на АКМС ОП калібр 7,62 х 39 на ім`я ОСОБА_9 , мобільні телефони: «Vertu» ІМЕІ000000000000000 без сім-карти, «Nokia» НОМЕР_4 з сім-картою «Novistar» НОМЕР_5 та флеш накопичувачем №063082611 та «Nokia» ІМЕІ352255/01/275448/1, планшет ІраdSergey IMEI 355804082801156, номер для сотових даних 380919874729, ноутбук марки «Sony», модель PCG 41214V з зарядним пристроєм.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначав, що ОСОБА_7 є фактичним власником майна, а саме: два жорстких диски: «Leathercase2,5» та «Transcend», флеш накопичувачі: «Canon», «Apacer», «Trancend» (512mb) та «Toshiba» (64mb), документи в копіях та оригіналах, а саме: довідки, договори, розписки, акти прийому-передачі, доручення, товарні чеки та інші, які запаковано до спец пакету №3230392, флеш накопичувачі: «IntegralultimaPro» 4gb та «Transend» 8gb, мобільні телефони: «Vertu» ІМЕІ00000000000000 без сім-карти, «Nokia» НОМЕР_6 з сім-картою «Novistar» НОМЕР_5 та флеш накопичувачем №063082611 та «Nokia» ІМЕІ352255/01/275448/1, планшет IpadSergey ГМЕІ 355804082801156, номер для сотових даних 3 80919874729, ноутбук марки «Sony», модель PCG41214V з зарядним пристроєм, оскільки з 2010 року будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить їй, та в ньому знаходились її особисті речі.

Слідчий суддя безпідставно прийняв рішення про розгляд клопотання прокурора без повідомлення власника майна, а також жодним чином не мотивував своє рішення наявністю об`єктивних для цього підстав, чим позбавив власника майна права надати докази, що доводять відсутність підстав для накладення арешту на майно, яке ніякого відношення до кримінального провадження не має.

Також, слідчий суддя не взяв до уваги те, що прокурором до клопотання долучено не завірені копії документів.

Клопотання прокурора не відповідає вимогам ч. 2 ст. 171 КПК України, оскільки в ньому викладено лише фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, без зазначення належної мети та підстав, відповідно до яких необхідно накласти арешт на спірне майно.

На думку апелянта, постанова слідчого від 11.03.2021 про визнання майна речовим доказом є формальною, оскільки органом досудового розслідування не надано доказів того, що арештоване майно є предметом злочинної діяльності або містить сліди вчинення кримінального правопорушення, а також відсутнє будь-яке обґрунтування, за яким із критеріїв, передбачених ч. 1 ст. 98 КПК України, дане майно визнано речовими доказами.

В доданих до клопотання матеріалах відсутній протокол огляду речових доказів та їх фотографії.

Слідчим суддею не взято до уваги те, що ОСОБА_7 повідомлення про підозру у даному кримінальному провадженні не вручалося, доказів її причетності до кримінального провадження прокурором не додано до матеріалів.

На думку апелянта, слідчий суддя самовільно визначив правову підставу для арешту майна та не надав належної оцінки невідповідності клопотання прокурора вимогам ст. 171 КПК України.

Прокурором не доведено необхідності накладення арешту на майно.

Оскаржувана ухвал постановлена з порушенням правил територіальної підсудності, оскільки, як убачається із витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, органом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні є Головне управління Національної поліції у Київській області, місцезнаходження якого за адресою: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15.

Слідчим суддею не враховано наслідки арешту для власника майна.

Також, ухвала слідчого судді не містить порядку виконання та способу інформування власники майна.

Крім того, захисник зазначав, що оскаржувана ухвала постановлена без повідомлення та участі власника майна та її захисника, а копію оскаржуваної ухвали захиснику вручено 05.05.2021.

Власник майна ОСОБА_7 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлена належним чином.

З урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України, заслухавши думку прокурора ОСОБА_5 , та захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , які не заперечували проти апеляційного розгляду у відсутності власника майна, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності вказаної особи.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, та повідомив, що обвинувальний акту у кримінальному провадженні № 12013110020004143 вже направлено до суду першої інстанції для розгляду по суті, про що долучив відповідний супровідний лист від 01.07.2021, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання прокурора про арешт майна розглянуто без виклику та у відсутності власника майна або його захисника, та дані про вручення їм ухвали слідчого судді у матеріалах справи відсутні.

Як зазначено у апеляційній скарзі, копію оскаржуваної ухвали захиснику вручено 05.05.2021, тоді як подано апеляційну скаргу 08.05.2021, тобто в строк, передбачений п. 3 ч. 2, ч. 3 ст. 395 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження,СУ ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013110020004143 від 20.03.2013, за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 п.п. 6, 11 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 190, ч . 3 ст. 28 ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 209 КК України.

Згідно даних клопотання прокурора, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_10 , не бажаючи займатись суспільно-корисною працею, маючи на меті незаконне збагачення за рахунок вчинення особливо тяжких злочинів на початку березня 2013 року вирішив створити організовану злочинну групу з метою досягнення злочинного результату.

З метою ефективного функціонування організованої злочинної групи, ОСОБА_10 , довів до відома ОСОБА_11 план щодо створення організованої групи, визначивши для себе функцію керівника організованої злочинної групи, координатора учасників організованої злочинної групи, а для ОСОБА_11 функцію виконавця вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів. З метою створення організованої злочинної групи та залучення до її складу в якості підконтрольних осіб - виконавців, які б безпосередньо здійснювали злочини, а саме умисні вбивства, відповідно до розробленого плану та відведеної їм ролі, ОСОБА_10 спільно з ОСОБА_11 , запропонували ОСОБА_12 взяти участь у вчиненні особливо тяжких злочинів, зокрема вчинення умисних вбивств на замовлення, на що останній надав свою згоду.

Так, згідно розподілених ОСОБА_10 функцій та ролей, ОСОБА_12 та ОСОБА_11 було роз`яснено відведену роль виконавців у вчиненні особливо тяжких злочинів.

Крім цього, ОСОБА_10 продовжуючи формувати склад своєї організованої злочинної групи залучив ОСОБА_13 та ОСОБА_14 в якості підконтрольних осіб - виконавців, які б безпосередньо здійснювали злочини.

Метою діяльності організованої злочинної групи було системне вчинення особливо тяжких злочинів із застосуванням насильства відносно інших осіб, а саме умисних вбивств на замовлення та вимагання передачі чужого майна або права на майно, шляхом застосування насильства відносно потерпілих, пошкодження та знищення їх майна.

Так, у 2013 році ОСОБА_15 перебував у цивільних правовідносинах з ТОВ «БудартПлюс», а саме, щодо будівництва його приватного будинку. Після чого, у невстановлений досудовим розслідуванням час, між ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , який займав посаду директора ТОВ «БудартПлюс», виник конфлікт, адже у ОСОБА_15 виникла підозра щодо завищеної вартості будівництва його нерухомого майна, у зв`язку з чим у останнього виник умисел на позбавлення життя ОСОБА_16 .

ОСОБА_15 , не бажаючи особисто приймати участь в умисному вбивстві ОСОБА_16 , з метою конспірації та не викриття правоохоронним органами, спланував досягнути поставленої мети за рахунок замовлення вчинення даного злочину.

Для безпосереднього виконання умисного вбивства ОСОБА_16 , ОСОБА_15 залучив до реалізації свого злочинного умислу організовану злочинну групу, організатором та керівником якої являється ОСОБА_10 , оскільки останній міг організувати безпосередньо умисне вбивство.

В подальшому, 20.03.2013 згідно до раніше розробленого та узгодженого між усіма учасниками організованої групи плану, та згідно розподілених ролей по вчиненню вбивства ОСОБА_16 , маючи прямий умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, а саме ОСОБА_16 , організована група у складі ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 розпочали стеження за потерпілим ОСОБА_16 від місця його роботи за адресою: м. Київ, вул. Гришка, 3 з ТЦ «Аладін» до місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Так, цього ж дня, приблизно о 19 год. 10 хв., ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , дочекавшись ОСОБА_16 , який рухався у напрямку місця проживання, маючи прямий умисел направлений на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, тобто посягаючи на найвищу соціальну цінність життя людини, при цьому усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи, їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Є. Чавдар, 1, поблизу під`їзду №1, використовуючи предмети, які за своїми візуальними ознаками та фізичними властивостями схожі на бити, нанесли чисельні удари по голові ОСОБА_16 , чим спричинили множинні переломи кісток черепу, внаслідок чого останній помер.

Крім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що в період з 2004 року по 2014 рік ОСОБА_15 спільно з ОСОБА_17 заснували ТОВ «Алладін», та після подальшого успішного розвитку у сфері господарської діяльності спільно створили та керували іншими товариствами з обмеженою відповідальністю, серед яких ТОВ «А.С.Б.» (ЄРДПОУ 34474926) та ТОВ «ЕКУМЕНА» (ЄРДПОУ 36159511)в рівних частинах. В подальшому, у грудні 2013 року у ОСОБА_15 виник умисел на заволодіння вищевказаними товариствами, а саме їх корпоративними правами.

Після чого, ОСОБА_15 з метою реалізації свого злочинного умислу направленого на заволодіння вищезазначеними товариствами з обмеженою відповідальність, вирішив створити для ОСОБА_17 , умови в яких останній буде відчувати небезпеку для свого життя та членів його сім`ї, у зв`язку з чим залучив до реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_18 .

З початку 2014 року ОСОБА_15 та ОСОБА_18 , почали вимагати у ОСОБА_17 неіснуючий борг у вигляді 350 000 (триста п`ятдесят тисяч) євро, на що від останнього отримали відмову. Після чого, ОСОБА_18 у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, з відома та згоди ОСОБА_15 , з метою заволодіння грошовими коштами, а також правом на майно, повторно висунув незаконну вимогу ОСОБА_17 щодо передачі нерухомого майна останнього на користь ОСОБА_18 із погрозою застосування насильства небезпечного для життя та здоров`я.

Так, ОСОБА_17 сприймаючи погрози ОСОБА_18 , як реальні, розуміючи, що останній може завдати шкоди його життю та здоров`ю, в березні 2014 року залишив межі території України.

В подальшому, на початку серпня 2019 року ОСОБА_15 реалізовуючи спільний злочинний умисел, спрямований на протиправне заволодіння чужим майном, з метою особистого збагачення, за допомогою телефонного зв`язку, повторно висунув ОСОБА_17 вимогу передачі його нерухомого майна на користь ОСОБА_18 .

Однак, отримавши відмову від ОСОБА_17 , ОСОБА_15 звернувся до керівника організованої злочинної групи ОСОБА_10 з проханням організувати вимагання у ОСОБА_17 передачі його майна на користь ОСОБА_18 , із застосуванням відносно нього психологічного насильства, а саме пошкодження або знищення майна ОСОБА_17 шляхом підпалу, оскільки попередні дії ОСОБА_15 та ОСОБА_18 не дали бажаного результату, на що ОСОБА_10 погодився.

Після чого, ОСОБА_10 довів до відома учасників організованої групи про необхідність вчинення злочину, спрямованого на заволодіння майном ОСОБА_17 , шляхом вимагання передачі його майна на користь ОСОБА_18 , визначивши при цьому конкретних виконавців, а саме ОСОБА_14 та ОСОБА_13 .

На виконання злочинного плану, 13.09.2019 о 01 год. 00 хв., з метою вимагання у ОСОБА_17 грошових коштів та права на майно, учасники організованої групи ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , під керівництвом ОСОБА_10 , відповідно до заздалегідь розробленого плану та виконуючи розподілені між собою ролі, з метою підготовки до вчинення умисного знищення майна належного ОСОБА_17 , прибули на невстановленому транспортному засобі до будинку АДРЕСА_3 , де почали спостерігати за будинком.

Після чого, цього ж дня приблизно о 01 год. 20 хв., ОСОБА_13 та ОСОБА_14 ,діючи у складі організованої групи під керівництвом ОСОБА_10 , з метою знищення чужого майна загально-небезпечним способом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи не встановлену досудовим розслідуванням запальну речовину, здійснили підпал будинку ОСОБА_17 , за адресою: АДРЕСА_4 .

У результаті вказаних протиправних дій учасниками організованої ОСОБА_10 групи, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , пошкоджено загально-небезпечним способом, шляхом підпалу, будинок АДРЕСА_3 , який на праві власності належить ОСОБА_17 , чим заподіяли останньому матеріальну шкоду.

Крім цього,досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_15 за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_18 шахрайським шляхом заволодів корпоративними правами ТОВ «А.С.Б.» (ЄРДПОУ 34474926) та ТОВ «ЕКУМЕНА» (ЄРДПОУ 36159511) які належать ОСОБА_17 .

Так, ОСОБА_15 за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_18 та невстановленими досудовим розслідуванням особами, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці користуючись тим, що ОСОБА_17 , знаходиться за межами кордону України, з метою заволодіння корпоративними правами які належать останньому, зібрали загальні збори у зазначених товариствах.

З метою зміни власника корпоративних прав ТОВ «ЕКУМЕНА» (ЄДРПОУ 36159511) ОСОБА_18 та ОСОБА_15 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою ОСОБА_19 , без його обов`язкової участі провели загальні фіктивні збори та на підставі договору купівлі-продажу від 03.06.2015, протоколу реєстрації учасників загальних зборів 03.06.2015 та протоколу учасників загальних зборів від 03.06.2015 без участі ОСОБА_17 змінили володільця корпоративних впав на ОСОБА_18 . Крім цього, 04.06.2015 ОСОБА_18 та ОСОБА_15 провели загальні фіктивні збори учасників ТОВ «А.С.Б.» (ЄРДПОУ 34474926) без участі її власника ОСОБА_17 , та переоформили майно товариства на ТОВ «Лукавиця» директором якої був ОСОБА_18 , шляхом створення вказаного товариства із частки статутного капіталу ТОВ «А.С.Б.».

У результаті вказаних протиправних дій ОСОБА_15 та ОСОБА_18 , передавши корпоративні права зазначених товариств з обмеженою відповідальністю на користь ОСОБА_18 та третіх сторонніх осіб, тим самим залишили за собою право на використання корпоративних прав які на праві власності належить ОСОБА_17 , чим заподіяли останньому матеріальну шкоду в особливо великих розмірах.

Також, ОСОБА_15 скориставшись відсутністю перебування на території України ОСОБА_17 , шляхом використання підроблених документів, користуючись допомогою своїх довірених осіб, використовуючи підставних осіб, переоформив корпоративні права останнього, а саме права на підприємства ТОВ «А.С.Б.» (ЄРДПОУ 34474926), ТОВ «Г-ЛОГ» (ЄРДПОУ 35519323), ТОВ «ЕКУМЕНА» (ЄРДПОУ 36159511), ТОВ «РЕСПЕКТ ГРУПП» (ЄРДПОУ 34287858), ТОВ «КВАРТАЛ-79» (ЄРДПОУ 35875523), ТОВ «Платінум центр» (ЄРДПОУ 33495835), ТОВ «ФТП Пластик» (ЄРДПОУ 38566994),ТОВ «ІНТРО ПРО» (ЄДРПОУ 35758099), на третіх осіб, серед яких ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та інших,що завдало ОСОБА_17 збитки в особливо великих розмірах.

В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_15 для реалізації свого злочинного умислу направленого на заволодіння майном залучав осіб, які за його вказівкою займались підготовкою та вчиненням злочинів, одним з яких є ОСОБА_9 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, в ході досудового розслідування кримінального провадження №12013110020004143 від 20.03.2013, за фактом вбивства ОСОБА_16 допитано як свідка ОСОБА_25 , який надав показання, що незадовго до вбивства ОСОБА_16 , він разом з ОСОБА_16 мав зустріч із ОСОБА_9 , на якій обговорювали конфліктну ситуацію щодо будівництва будинку ОСОБА_9 , яким за дорученням ОСОБА_16 займався ОСОБА_25 . Коли ОСОБА_16 та ОСОБА_25 зайшли до приміщення спортклубу «Козак», який розташований в м. Києві по вул. Бориспільській, четверо осіб в присутності ОСОБА_9 почали наносити їм удари ногами і руками, від чого останні отримали різного ступеню тяжкості тілесні ушкодження.

Згідно даних протоколу обшуку від 11.03.2021, на підставі ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 11.02.2021, проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 під час якого вилучено: предмет схожий на пістолет з маркуванням «Форт 12 РМ 9мм Р.А. НОМЕР_1 з магазином, предмети схожі на набої в кількості 13 шт., предмети схожі на набої з гумовими кулями в кількості 32 шт., 8 коробок з написом «ФОРТ-Т калібр 45», в яких знаходяться предмети зовні схожі на набої в кількості 189 шт., 1 коробка з написом «7, 65», в яких знаходяться предмети зовні схожі на набої в кількості 25 шт., предмет схожий на автомат з маркуванням ОП «АКМС 7,62 х 39 1969 НЯ 7724 з магазином, 7 предметів схожих на набої калібру 45, 9 предметів схожих на набої калібру 7,62 мм., 3 коробки з написом ТUL AMMO 7,62 х 39 мм., в яких знаходяться предмети схожі на набої в кількості 50 шт., два жорстких диски: «Leathercase 2,5» та «Transcend», флеш накопичувачі: «Canon», «Apacer», «Trancend» (512mb) та «Toshiba» (64mb), документи в копіях та оригіналах, а саме: довідки, договори, розписки, акти прийому-передачі, доручення, товарні чеки та інші, які запаковано до спец пакету №3230392, флеш накопичувачі: «IntegralultimaPro» 4gb та «Transend» 8gb, дозволи на зброю: № НОМЕР_2 на ФОРТ-12РМ на ім`я ОСОБА_9 та № НОМЕР_3 на АКМС ОП калібр 7,62 х 39 на ім`я ОСОБА_9 , мобільні телефони: «Vertu» ІМЕІ000000000000000 без сім-карти, «Nokia» НОМЕР_4 з сім-картою «Novistar» НОМЕР_5 та флеш накопичувачем №063082611 та «Nokia» ІМЕІ352255/01/275448/1, планшет ІраdSergey IMEI 355804082801156, номер для сотових даних 380919874729, ноутбук марки «Sony», модель PCG 41214V з зарядним пристроєм.

Постановою старшого слідчого СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_26 від 11.03.2021 року, вилучене під час обшуку 11.03.2021 рокуза місцем проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 ,майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12013110020004143 від 20.03.2013 року.

15.03.2021 прокурор у кримінальному провадженні начальник відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 звернулась до слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва із клопотанням, в якому просила накласти арешт на майно, вилучене в ході проведення обшуку будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яке перебувалоу фактичному володінні такористуванні ОСОБА_9 , із забороною розпоряджатися та користуватися даним майном, а саме: предмет схожий на пістолет з маркуванням «Форт 12 РМ 9мм Р.А. НОМЕР_1 з магазином, предмети схожі на набої в кількості 13 шт., предмети схожі на набої з гумовими кулями в кількості 32 шт., 8 коробок з написом «ФОРТ-Т калібр 45», в яких знаходяться предмети зовні схожі на набої в кількості 189 шт., 1 коробка з написом «7, 65», в яких знаходяться предмети зовні схожі на набої в кількості 25 шт., предмет схожий на автомат з маркуванням ОП «АКМС 7,62 х 39 1969 НЯ 7724 з магазином, 7 предметів схожих на набої калібру 45, 9 предметів схожих на набої калібру 7,62 мм., 3 коробки з написом ТUL AMMO 7,62 х 39 мм., в яких знаходяться предмети схожі на набої в кількості 50 шт., два жорстких диски: «Leathercase 2,5» та «Transcend», флеш накопичувачі: «Canon», «Apacer», «Trancend» (512mb) та «Toshiba» (64mb), документи в копіях та оригіналах, а саме: довідки, договори, розписки, акти прийому-передачі, доручення, товарні чеки та інші, які запаковано до спец пакету №3230392, флеш накопичувачі: «IntegralultimaPro» 4gb та «Transend» 8gb, дозволи на зброю: № НОМЕР_2 на ФОРТ-12РМ на ім`я ОСОБА_9 та № НОМЕР_3 на АКМС ОП калібр 7,62 х 39 на ім`я ОСОБА_9 , мобільні телефони: «Vertu» ІМЕІ000000000000000 без сім-карти, «Nokia» НОМЕР_4 з сім-картою «Novistar» НОМЕР_5 та флеш накопичувачем №063082611 та «Nokia» ІМЕІ352255/01/275448/1, планшет ІраdSergey IMEI 355804082801156, номер для сотових даних 380919874729, ноутбук марки «Sony», модель PCG 41214V з зарядним пристроєм.

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 17.03.2021 задоволено клопотання прокурора, та накладено арешт на майно, вилучене в ході проведення обшуку будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яке перебувалоу фактичному володінні такористуванні ОСОБА_9 , із забороною розпоряджатися та користуватися даним майном, а саме: предмет схожий на пістолет з маркуванням «Форт 12 РМ 9мм Р.А. НОМЕР_1 з магазином, предмети схожі на набої в кількості 13 шт., предмети схожі на набої з гумовими кулями в кількості 32 шт., 8 коробок з написом «ФОРТ-Т калібр 45», в яких знаходяться предмети зовні схожі на набої в кількості 189 шт., 1 коробка з написом «7, 65», в яких знаходяться предмети зовні схожі на набої в кількості 25 шт., предмет схожий на автомат з маркуванням ОП «АКМС 7,62 х 39 1969 НЯ 7724 з магазином, 7 предметів схожих на набої калібру 45, 9 предметів схожих на набої калібру 7,62 мм., 3 коробки з написом ТUL AMMO 7,62 х 39 мм., в яких знаходяться предмети схожі на набої в кількості 50 шт., два жорстких диски: «Leathercase 2,5» та «Transcend», флеш накопичувачі: «Canon», «Apacer», «Trancend» (512mb) та «Toshiba» (64mb), документи в копіях та оригіналах, а саме: довідки, договори, розписки, акти прийому-передачі, доручення, товарні чеки та інші, які запаковано до спец пакету №3230392, флеш накопичувачі: «IntegralultimaPro» 4gb та «Transend» 8gb, дозволи на зброю: № НОМЕР_2 на ФОРТ-12РМ на ім`я ОСОБА_9 та № НОМЕР_3 на АКМС ОП калібр 7,62 х 39 на ім`я ОСОБА_9 , мобільні телефони: «Vertu» ІМЕІ000000000000000 без сім-карти, «Nokia» НОМЕР_4 з сім-картою «Novistar» НОМЕР_5 та флеш накопичувачем №063082611 та «Nokia» ІМЕІ352255/01/275448/1, планшет ІраdSergey IMEI 355804082801156, номер для сотових даних 380919874729, ноутбук марки «Sony», модель PCG 41214V з зарядним пристроєм.

Постановляючи ухвалу про арешт майна, слідчий суддя виходив з необхідності збереження речових доказів.

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2ст. 170 КПК України,арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.

Відповідно дост. 98 КПК України,речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст.131-132,170-173 КПК України, наклав арешт на майно, вилучене в ході проведення обшуку будинку за адресою: АДРЕСА_1 , з тих підстав, що дане майно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами в межах кримінального провадження № 12013110020004143 від 20.03.2013 року та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просила накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вказане в оскаржуваній ухвалі майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути приховане, пошкоджене, зіпсоване, втрачене, знищене, використане, перетворене, передане, відчужене чи зникнути.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 173 КПК України, наклав арешт на майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Доводи, викладенні в апеляційній скарзі про те, що фактичним власником вилученого майна є ОСОБА_7 , яка не причетна до кримінальних правопорушень та не є підозрюваною у кримінальному провадженні, не спростовують висновків слідчого судді, оскільки арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2ст. 170 КПК України,по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна, яка не вимагає обов`язкового оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Посилання апелянта на те, що клопотання прокурора, в порушення вимог ч. 2 ст. 171 КПК України, не містить належної мети та підстав накладення арешту, є безпідставними та спростовується змістом клопотання про арешт майна. Встановлені прокурором та викладені у клопотанні фактичні обставини кримінальних правопорушень у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що вилучене майно може зберегти на собі сліди вчинення кримінального правопорушення або містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже воно відповідає ознакам, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для їх арешту як речового доказу з метою збереження.

Доводи апелянта про те, що прокурором не надано докази відповідності вилученого майна ознакам речових доказів, спростовуються матеріалами судового провадження, а саме постановою старшого слідчого СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_26 від 11.03.2021, відповідно до якої, майно, на яке прокурор просить накласти арешт, визнано речовими доказами в межах кримінального провадження № 12013110020004143 від 20.03.2013 року.

Послання апелянта на те, що власника майна не було повідомлено про час і місце розгляду клопотання прокурора, не можуть бути безумною підставою для скасування правильної по суті ухвали слідчого судді, оскільки, у відповідності до вимог ст. 172 КПК України, слідчий суддя, за наявності підстав, викладених у наведеній нормі закону, може розглянути клопотання без повідомлення власника майна.

Під час апеляційного розгляду не знайшло свого підтвердження посилання апелянта на те, що клопотання прокурора подане та розглянуте слідчим суддею з порушенням правил територіальної підсудності.

Так, у відповідностідо п. а) ч. 1ст. 38 КПК Україниорганами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є, серед іншого,слідчі підрозділи органів Національної поліції.

Як убачається із матеріалів судового провадження, постановою начальника відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 від 28.12.2020 досудове розслідування в об`єднаному кримінальному провадженні № 12013110020004143 доручено слідчому управлінню Головного управління Національної поліції в Київській області (а.с. 15-18).

Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Київській області № 2124 від 28.12.2020 «Про визначення місця розташування слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області та проведення його працівниками досудового розслідування» визначено місцем розташування та проведення досудового розслідування працівниками слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області службові приміщення в адміністративних будівлях за такими адресами в м. Києві: вул. Дегтярівська, 15 А (Шевченківський район), АДРЕСА_5 (Святошинський район) (а.с.19).

Крім того, постановою заступника начальника управління - начальника відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_27 від 29.01.2021 визначено місце проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12013110020004143 за адресою: АДРЕСА_6 (а.с. 20-23).

З наведеного убачається, що клопотання прокурора у кримінальному провадженні начальника відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 підлягає розгляду Святошинським районним судом міста Києва, а тому доводи апелянта у цій частині не грунтуються на вимогах закону.

Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимогКПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

Крім того, як убачається із наданої прокурором копії листа прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_28 від 01.07.2021 №09/5-682вих21, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12013110020004143 від 20.03.2013 за обвинуваченням ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_18 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 п.п. 6, 11 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 194, ч. 4 ст. 190 КК України направлено до Дарницького районного суду міста Києва для розгляду по суті.

Відтак, досудовий контроль за рішеннями органу досудового розслідування завершено, а питання щодо речових доказів підлягає вирішенню під час постановлення вироку судом, у відповідності до вимог ст. 374 КПК України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 17 березня 2021 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3