Ухвала

від 12.07.2021 по справі 757/11075/21-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретаря судового засідання ОСОБА_4

за участю:

прокурора ОСОБА_5

представника власника майна ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні прокурора першого відділу процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 березня 2021 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні №12015110130004810.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 березня 2021 року, постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на майно, а саме будинок за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності зареєстроване за Компанією ДЕВОЛІАІСТЕЙТ ЛЛП, із забороною Компанії ДЕВОЛІАІСТЕЙТ ЛЛП здійснювати будь-які дії, в тому числі купівлю-продаж, міну, дарування, передачу в заставу, розпорядження чи статутний капітал іншим особам, спрямовані на відчуження чи передачу права власності на будинок АДРЕСА_1 , а також заборонити володіти та користуватись Компанії ДЕВОЛІАІСТЕЙТ ЛЛП цим майном; забороною реєстраційній службі Головного територіального управління юстиції в м. Києві та її державним реєстраторам, Державному підприємству «Інформаційно-ресурсний центр», як адміністратору Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, усім державним реєстраторам та суб`єктам державної реєстрації, в тому числі державним реєстраторам та суб`єктам державної реєстрації будь-яких відділів чи управлінь юстиції, що входять до структури Міністерства юстиції України, нотаріусам як спеціальним суб`єктам, на яких покладаються функції державних реєстраторів, вчиняти будь-які реєстраційній дії щодо нерухомого майна будинку АДРЕСА_1 , а також заборонити володіти та користуватись Компанії ДЕВОЛІАІСТЕЙТ ЛЛП цим майном.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу вказує на те, що вказане майно є об`єктом кримінально протиправних дій та отриманий Компанією ДЕВОЛІАІСТЕЙТ ЛЛП внаслідок вчинення кримінального правопорушення, постановою прокурора від 11.11.2016 року визнано речовим доказом у кримінальному провадженні. Відтак наявні правові підстави, передбачені ч. 3 ст. 170 КПК України для арешту цього майна. Крім того, окремою підставою для арешту майна визначено з метою забезпечення спеціальної конфіскації.

Щодо пропущення строку на апеляційне оскарження, то, як зазначає апелянт, копія оскаржуваної ухвали надійшла на адресу Офісу Генерального прокурора лише 12.04.2021 року, в Єдиному державному реєстрі судових рішень станом на 14.04.2021 року вказана ухвала суду першої інстанції відсутня, відтак відповідно до вимог ч. 3 ст. 395 КПК України, строк на апеляційне оскарження повинен рахуватись з 12.04.2021 року, у зв`язку з чим просить поновити строк на оскарження.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, представника власника майна, який вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судової справи, колегія суддів приходить до наступного.

Враховуючи те, що про наявність оскаржуваної ухвали апелянту стало відомо лише 12.04.2021 року, а апеляційна скарга подана до суду 16.04.2021 року, на думку колегії суддів строк на апеляційне оскарження апелянтом не пропущено.

Як вбачається з наданих матеріалів, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12015110130004810 від 23.12.2015 року, за фактом заволодіння невстановленими особами шляхом обману майном в особливо великих розмірах, підроблення та використання завідомо підроблених документів, вчинення правочину з майном, одержаним внаслідок вчинення суспільно небезпечного діяння, що передувало легалізації, а також вчинення дій, спрямованих на приховування чи маскування незаконного походження майна (легалізацію) в особливо великих розмірах, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 206, ч. 3 ст. 206-2, ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 296, ч.ч. 3, 4 ст. 358 КК України.

Постановою заступника начальника першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 від 11.11.2016 року вказане майно об`єкт нерухомого майна, а саме: будинок АДРЕСА_1 визнано в кримінальному провадженні речовим доказом.

03.03.2021 року прокурор першого відділу процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, а саме будинок АДРЕСА_1 , посилаючись на наявність правової підстави, передбаченої ч.ч. 3, 4 ст. 170 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 березня 2021 року у задоволенні клопотання відмовлено, з посиланням на те, що стороною обвинувачення під час розгляду справи не доведено відповідність вказаного майна критеріям речових доказів, встановлених ст. 98 КПК України, а також того, що вказаний об`єкт нерухомого майна придбаний власником безоплатно або за заниженою ціною.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст.94, 132,173 КПК Україниповинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Статтею 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна, накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 КПК України); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На переконання колегії суддів, наведених вимог закону слідчий суддя дотримався в повному обсязі.

Відмовляючи у накладенні арешту на майно, слідчий суддя зазначає про те, що стороною обвинувачення під час розгляду справи не доведено відповідність вказаного майна критеріям речових доказів, встановлених ст. 98 КПК України, а також того, що вказаний об`єкт нерухомого майна придбаний власником безоплатно або за заниженою ціною.

Тобто, органом досудового розслідування при внесенні на розгляд вказаного клопотання про арешт майна не в повній мірі дотримано вимог ст. 171 КПК України.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його належним чином обґрунтованим.

Відповідно частини першої статті 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

На виконання наведеної вище норми закону слідчим суддею, на думку колегії суддів, правомірно і було відмовлено у задоволенні клопотання про арешт майна.

Щодо доводів апеляційної скарги про відповідність арештованого майна ознакам речового доказу, то вони є недоведеним та належним чином не підтвердженими, а постанова сторони обвинувачення про визнання майна речовим доказом у кримінальному провадженні такою, яка не відповідає вимогам ст. 110 КПК України.

З урахуванням викладеного, за об`єктивним переконанням колегії суддів, ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 березня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні №12015110130004810, залишити без змін, а апеляційну скаргу старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні прокурора першого відділу процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/2848/2021 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_8

Доповідач: ОСОБА_1