Рішення

від 06.07.2021 по справі 126/1126/20

БЕРШАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 126/1126/20

Провадження № 2/126/83/2021

"06" липня 2021 р. м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Хмель Р. В.

зі секретарем Олійник І. В.,

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , приватного підприємства "Агропром+", державного реєстратора Чечельницької селищної ради Чечельницького району Вінницької області Фаренюк Сергія Анатолійовича, державного реєстратора Чечельницької РДА Вінницької області Мазуренко Наталки Василівни, за участі третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог, ПАТ "Зернопродукт МХП" про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся в суд з даним позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 494942285 від 04.11.2019 року, яке прийнято державним реєстратором Чечельницької селищної ради, Чечельницького району Вінницької області Фаренюком С.А.;

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50717656 від 20.01.2020 року, яке прийнято державним реєстратором Чечельницької РДА Вінницької області, ОСОБА_6 ..

В обгрунтування поданого позову зазначає, що він є власником земельної ділянки, кадастровий номер 0520484200:03:004:0216, площею 1, 4592, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться в с. П`ятківка, Бершадського району Вінницької області.

06.10.2005 року, між ним та ТОВ "Зернопродукт", в особі ОСОБА_7 , укладено договір оренди землі №1019/2005-ІІ-Б-В, строком на 15 років. Договір було зареєстровано у Бершадському районному відділі Вінницької регіональної філії ДП Центр ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.01.2007 року.

В 2019 році, позивач дізнався про втрату Державного акту на землю, про що було надруковано оголошення в газеті "Бершадський край". Крім того, як зазначає позивач, ним було замовлено виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, оскільки як з`ясувалося, її на земельну ділянку виготовлено не було.

22.04.2019 року, було проведено державну реєстрацію вищевказаної земельної ділянки.

24.01.2020 року, позивач звернувся до Державного реєстратора з метою отримання інформації, щодо належної йому земельної ділянки та дізнався, що 04.11.2019 року, державний реєстратор Фаренюк С.А., зареєстрував договір оренди, виданий 12.02.2016 року, орендарем вказано ОСОБА_5

16.01.2020 року, державним реєстратором Мазуренко Н.В., було проведено державну реєстрацію договору суборенди землі, строком на 10 років, орендарем зазначено ОСОБА_5 , суборендар ПП "Агропром+".

Позивач стверджує, що договорів оренди належної йому земельної ділянки з ОСОБА_5 він не укладав та не мав наміру укладати, оскільки його влаштовує орендар ПРАТ "Зернопродукт МХП", а дії відповідачів є на його думку незаконними.

Позивач, у поданій заяві вказує, що до 2013 року, державна реєстрація договорів оренди земельних ділянок, здійснювалася територіальними органами земельних ресурсів, шляхом внесення відомостей до Поземельної книги та записів до Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, які складали Державний реєстр земель, тому договір оренди землі №1019/2005 - П-Б-В від 06.10.2005 року, який укладений між ним та ТОВ "Зернопродукт", зареєстровано у Бершадському районному відділі Вінницької регіональної філії ДП Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.01.2007 року №040684201041.

З 1 січня 2013 року, державна реєстрація договорів оренди землі не здійснюється у Державному реєстрі земель, однак проводиться державна реєстрація права оренди земельних ділянок у запровадженому Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позивач вказує, що законодавством не було передбачено автоматичного перенесення відомостей про реєстрацію договорів оренди земельних ділянок з Державного реєстру земель до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Зважаючи на вищевикладене, державні реєстратори провели реєстрацію договорів оренди землі, право на яке, вже було зареєстровано відповідно до законодавства, яке діяло на час виникнення правовідносин, а тому на думку позивача реєстратори не мали підстав для реєстрації аналогічних прав.

Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 28.05.2020 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

01.07.2020 року, на адресу Бершадського районного суду Вінницької області від державного реєстратора Чечельницької райдержадміністрації, ОСОБА_6 надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання висловила свої заперечення щодо задоволення позову з наступних підстав.

ОСОБА_6 вказала, що вона як державний реєстратор прийняла рішення про реєстрацію іншого речового права, права суборенди земельної ділянки, кадастровий номер: 0520484200:03:004:0216, оскільки 16.01.2020 року, до відділу надання адміністративних послуг Чечельницької РДА було подано заяву ОСОБА_5 , щодо державної реєстрації, іншого речового права - права суборенди земельної ділянки "АГРОПРОМ+". Під час розгляду вищезазначеної заяви на виконання вимоги Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Постанови КМУ від 26.10.2011 року №1141 "Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно", Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ №1127 від 25.12.2015 року державним реєстратором було встановлено відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства. а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах, наявність обтяжень прав на нерухоме майно; перевірено документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій або зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або зупинення державної реєстрації прав або відмови в державній реєстрації прав та прийнято відповідне рішення про державну реєстрацію речових прав, а також перевірено наявність усіх сторінок, електронні копії оригіналів документів, поданих у паперовій формі, які розміщено у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав. а також сформовано за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав, що підтверджується інформацією, що міститься в реєстраційній справі в Державному реєстрі прав.

Щодо посилань позивача на невиконання державним реєстратором щодо встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяжень, ОСОБА_6 зазначила, що такі відомості від органів влади отримуються державним реєстратором виключно у порядку інформаційної взаємодії шляхом безпосереднього доступу до них за допомогою програмних засобів ведення інформаційних систем.

Згідно ст. 18 п.4 ЗУ "Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельні ділянки, що здійснюється з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав, державний реєстратор обов`язково використовує відомості з Державного земельного кадастру про наявність/відсутність зареєстрованих речових прав щодо відповідної земельної ділянки до 1 січня 2013 року.

Відповідно до ст.30 ЗУ Про Державний земельний кадастр Державний земельний кадастр та Державний реєстр речових прав на нерухоме майно за допомогою програмних засобів ведення інформаційних систем забезпечують у режимі реального часу отримання органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про зареєстровані речові права на земельні ділянки, їх обтяження.

Права зареєстровані до 1 січня 2013 року підлягають обов`язковому перенесенню до Державного земельного кадастру. Відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону України Про державний земельний кадастр земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками.

Таким чином, в процесі перевірки, зазначеного договору, між ОСОБА_1 та ТОВ Зернопродукт в відомостях з Державного земельного кадастру, отриманих шляхом взаємодії за допомогою програмних засобів ведення інформаційних систем , не виявлено.

Крім того, державний реєстратор вказала, що нею було перевірено договір оренди земельної ділянки укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 від 12.02.2016 року та зареєстрований 04.11.2019 року. Договір укладений та підписаний відповідно до вимог чинного законодавства.

Також було перевірено відомості з Державного земельного кадастру отримані державним реєстратором Фаренюком С.А. в порядку взаємодії шляхом безпосереднього доступу за допомогою програмних засобів ведення інформаційних систем, договору, між ОСОБА_1 та ТОВ Зернопродукт не виявлено.

За результатами перевірки, наявності підстав для відмови в державній реєстації договору суборенди земельної ділянки між ОСОБА_5 та ПП Агропром+ , не виявлено.

Згідно ст. 29 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на земельну ділянку, похідних від права власності , набутих та оформлених в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться без подання заявником документа, на підставі якого набуто речове право та похідне від нього.

Отже, для реєстрації суборенди землі подається тільки договір про суборенду земельної ділянки, заява та квитанція про сплату адміністративного збору.

З викладених підстав просила в частині позовних вимог щодо неї, як державного реєстратора відмовити.

Крім того, на адресу суду надійшо відзив від ОСОБА_5 , в якому остання вказала про повне не визнання пред`явлених позовних вимог, з наступних підтсав.

Так, як зазначає ОСОБА_5 , 12.06.2016 року року між нею та ОСОБА_1 , був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов п. 1 яких ОСОБА_1 (орендодавець) передав, а ОСОБА_5 (орендар) прийняла в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Вінницька область, Бершадський район П`ятківська сільська рада (за межами населеного пункту).

В п. 2 сторони даного договору оренди земельної ділянки від 12.06.2016 року визначили, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,4592 га, у тому числі: 1,4592 га ріллі, цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Кадастровий номер земельної ділянки 0520484200:03:004:0216, відповідно до п. 2.1 договору оренди земельної ділянки від 12.06.2016 року.

При цьому згідно п. 4 договору оренди земельної ділянки від 12.06.2016 року, сторони дійшли згоди про те, що договір укладено строком на 49 років.

В поданому відзиві ОСОБА_5 стверджує, що вони як сторони договору, дійшли згоди щодо істотних умов договору оренди землі та скріпили його своїми підписами.

Щодо тверджень позивача про те, що він, як власник земельної ділянки не укладав договір оренди земельної ділянки від 12.06.2016року з нею, зазначила, що вони не відповідають дійсності, оскільки після досягнення згоди з усіх істотних умов договору, він особисто надав Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ВН номер 050110, виданий 09.06.2003року виданого на його ім`я, свої паспортні дані і свій ідентифікаційний код, без чого не можливо було укласти договір оренди землі від 12.06.2016 року та особисто підписав його зі сторони орендодавця.

В подальшому нею, за відсутності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права користування спірною земельною ділянкою у іншого суб`єкта права було подано заяву про державну реєстрацію права оренди, що виникло на підставі договору оренди землі від 12.06.2016 року та у зв`язку з відсутністю підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, на підставі договору оренди землі від 12.06.2016 року, державний реєстратор Чечельницької селищної ради Чечельницького району Вінницької області Фаренюк С.А. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 49494285 від 04.11.2019 року, у відповідності з вимогами Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 року № 1952-ІУ (з наступними змінами та доповненнями).

Також у своєму відзиві, ОСОБА_5 , вказала, що вона, як орендар згідно договору оренди землі від 12.06.2016 року, передала земельну ділянку площею 1.4592 га, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0520484200:03:004:0216, строком на 10 років в суборенду Приватному підприємству АГРОПРОМ+ , згідно договору суборенди землі від 02.01.2020 року, рішення про державну реєстрацію якого прийняв державний реєстратор Чечельницької РДА Вінницької області Мазуренко Н.В.

З огляду на вищевикладене, зазначила, що не визнає викладені у позовній заяві обставин.

Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 17.11.2020 року було закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник, позивача, адвокат Янчук О.В., позов підтримав та просив його задовольнити.

Відповідач, ОСОБА_5 , в судове засідання не з`явилася.

Представник відповідача, адвокат Люлько О.В. заперечував проти задоволення позову.

Представник відповідача, адвокат Власенко Л.В., також заперечувала проти задоволення позову.

Представник відповідача, "Агропром+", в судове засідання не з`явився, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги не визнає.

Відповідач, державний реєстратор Чечельницької селищної ради Чечельницького району Вінницької області, ОСОБА_8 , в судове засідання не з`явився, проте через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи у його відсутність, зазначив, що позовні вимоги він не визнає, оскільки при реєстрації ІРП на земельну ділянку, при обміні з ДЗК, в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не виявлено державної реєстрації ІРП орендодавця, ОСОБА_1 з ПАТ "Зернопродукт МХП" та не встановлено суперечностей між заявленими та зареєстрованими правами, відповідно і було здійснено реєстрацію оспорюваного договору оренди землі.

Відповідач, державний реєстратор Чечельницької селищної ради Чечельницького району Вінницької області, ОСОБА_6 , в судове засідання не з`явилася, через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги не визнає.

Представник третьої особи, на стороні позивача без самостійних вимог, ПАТ "Зернопродукт МХП", в судове засідання не з`явився, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справ у його відсутність, позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, ч.1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Власник порушеного права може скористатися не будь - яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ВН №050110, ОСОБА_1 , є власником земельної ділянки, площею 1,4592 га, яка розташована на території П`ятківської сільської ради. Цільове призначення земельної ділянки ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Державний акт виданий на підставі розпорядження Бершадської райдержадміністрації №185 від 09.06.2003 року. (а.с.8)

З наявної в матеріалах справи копії договору оренди землі №1019/2005-П-Б-В, вбачається, що 06.10.2005 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Зернопродукт", в особі директора ОСОБА_7 , був укладений договір оренди землі, за яким останній передав підприємству в оренду строком на 15 років земельну ділянку, розташовану на території П`ятківської сільської ради Бершадського району Вінницької області. (а.с.9-10)

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, номер витягу НВ-0511240942019, 22.04.2019 року, відділом у Бершадському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, було проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 0520484200:03:004:0216, розташованої на території П`ятківської сільської ради Бершадського району Вінницької області, загальною площею 1,4592, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. (а.с.11)

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, вбачається, що 04.11.2019 року державним реєстратором Чечельницької селищної ради Чечельницького району Вінницької області, ОСОБА_8 , прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за номером 49494285, яким зареєстровано право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 0520484200:03:004:0216 за ОСОБА_5 (а.с.14)

Крім того, з вказаної вище інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, вбачається, що 16.01.2020 року державним реєстратором Чечельницької селищної ради Чечельницького району Вінницької області, ОСОБА_6 , прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за номером 50717656, яким зареєстровано суборенду на земельну ділянку з кадастровим номером 0520484200:03:004:0216 за "Агропром+".(а.с.14).

В судовому засіданні, за клопотанням сторони відповідача, ОСОБА_5 , було допитано свідків, які надали покази щодо обставин справи.

Свідок ОСОБА_9 , надав суду покази, в яких вказав, що п`ять років назад працював бухгалтером в ОСОБА_5 та бачив, що ОСОБА_1 приходив до неї підписувати договір оренди земельної ділянки, при цьому вказав, що особисто цього не бачив, але лише так вважає, оскільки в той час ОСОБА_5 підшукувала земельні ділянки для їх оренди.

Свідок, ОСОБА_10 , вказав що працював охоронцем у чоловіка відповідачки, ОСОБА_5 , та бачив лише, що ОСОБА_1 до неї приходив та підписував документ, схожий на розписку.

Крім того, за клопотанням представника відповідача, в якості свідка було допитано позивача, ОСОБА_1 , який в своїх показах вказав , що ніякий договір оренди землі він з ОСОБА_5 не підписував, своїх паспортних даних їй не надавав, висловив думку, що можливо в неї вони були наявні, оскільки він отримував в неї дотацію на худобу. Також вказав, що грошових коштів від ОСОБА_5 він не отримував.

За викладених обставин у позові та наданих показів в судовому засіданні ОСОБА_1 , має на меті довести, що ніякого договору оренди землі з ОСОБА_5 він не підписував та про існування такого договору дізнався лише 24.01.2020 року. Вказане на його думку, порушує його право на користування та розпорядження належною йому земельною ділянкою. Крім того вказує, що його влаштовує орендар з яким ним було укладено договір оренди, а саме "ПАТ "Зернопродукт МХП".

Натомість, відповідач, ОСОБА_5 , заперечує проти викладених у позові обставин та посилаючись на договір оренди землі від 12.06.2016 року стверджує, що укладений він був між нею та ОСОБА_1 , при цьому ними було обумовлено всі його істотні умови.

Вирішуючи справу у межах заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду землі , оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За ч. 1 ст. 6 Закону України Про оренду землі орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

За ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові колегії суддів другої судової палати КЦС від 22.01.2020 у справі № 674/461/16-ц зроблено висновок, що "підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника(-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документа, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами".

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Пред`являючи позов, позивач, ОСОБА_1 стверджує, що оспорюваний договір оренди він не підписував.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі укладається в письмовій формі.

За частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга статті 15 Закону України Про оренду землі ).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

На підтвердження вказаних обставин, щодо неукладення спірного договоруоренди землі, суд приймає до уваги покази ОСОБА_1 , згідно яких, він зазначив, що підпис у договір оренди землі від 12.06.2016 року, він не ставив та договір оренди належної йому земельної ділянки з ОСОБА_5 він не укладав. Вказане, узгоджується і з показами допитаних в судовому засіданні свідків, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які не підтвердили, що ОСОБА_1 було підписано саме договір оренди землі, при цьому свідок, ОСОБА_10 , зазначив, що працював охоронцем у чоловіка відповідачки. ОСОБА_5 , та бачив лише як ОСОБА_1 підписував документ, схожий на розписку.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Таким чином, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Стосовно доводів відповідача ОСОБА_5 та її представників, про підписання договору оренди земельної ділянки позивачем, суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Враховуючи, що стороною відповідача не ставилося питання про визнання договору оренди земельної ділянки укладеним, суд позбавлений можливості вирішувати таке питання у межах даної цивільної справи.

Також, суд звертає увагу, що відповідачем, ОСОБА_5 , при подачі відзиву, було долучено оспорюваний договір оренди землі від 12.06.2016 року, в якому зазначається, що невід`ємною його частиною, є акт приймання-передачі об`єкта оренди, проте ОСОБА_5 , вказаний акт не було долучено.

Враховуючи, що договір оренди вказаної земельної ділянки 12.06.2016 року є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, то наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами (стаття 19 ЦПК України).

Виникнення спірних правовідносин обумовлено наявністю між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 та відповідно "Агропром +", спору про право оренди на вказану вище земельну ділянку, оскільки, на думку позивача, ця земельна ділянка фактично не була передана в оренду за договором оренди, який він не підписував, тому він є неукладеним, а державна реєстрація зазначеного правочину порушує його права на користування та розпорядження зазначеною власністю.

Вказана вимога свідчить про приватноправовий характер спірних правовідносин, тому ця позовна вимога правильно заявлена у порядку цивільного судочинства та підлягає розгляду судом загальної юрисдикції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, право або інтерес позивача, який вважає себе орендарем земельної ділянки, може бути порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права оренди іншої особи. При цьому рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права оренди (частина друга статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ) що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.09.2018, справа № 915/127/18.

Як встановлено судом, 04.11.2019 року, державни реєстратором, Чечельницької селищної ради Чечельницького району Вінницької області, ОСОБА_8 , на підставі договору оренди землі, виданого 12.02.2016 року, внесено запис про інше речове право (право оренди земельної ділянки).

16.01.2020 року, державни реєстратором, Чечельницької селищної ради Чечельницького району Вінницької області, ОСОБА_6 , на підставі договору суборенди землі, внесено запис про інше речове право (суборенда).

Згідно ст. 125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Згідно ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ст. 17 Закону України Про оренду землі об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 8 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на дату, зазначену в спірному договорі суборенди) договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Власником спірної земельної ділянки, з кадастровим номером 0520484200:03:004:0216 на час подання позову є ОСОБА_1 ..

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Разом з тим, реєстрація права оренди та права суборенди земльної ділянки на підставі неукладеного між сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси власника на розпорядження своєю власністю - земельною ділянкою, площею 1,4592 га, яка розташована на території П`ятківської сільської ради Бершадського району Вінницької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Отже, реєстрація права оренди та права суборенди на вищевказану земельну ділянку за ОСОБА_5 та "Агропром+", коли договору оренди позивач фактично не підписував, свідчить про те, що цей правочин є неукладеним та не відповідає вимогам закону.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Гарантоване у ст. 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому необхідною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення. Отже, порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право - конкретизоване у законах України.

Статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність ефективного захисту прав заявників. Наприклад, у п. 75 рішення від 05.04.2005 у справі Афанасьєв проти України (заява №38722/02) ЄСПЛ зазначає, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним , як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Способом захисту права є передбачені законом дії, що безпосередньо спрямовані на захист права. Такі дії є завершальними актами захисту у вигляді матеріально-правових дій або юрисдикційних дій щодо усунення перешкод на шляху здійснення суб`єктами своїх прав або припинення правопорушень, відновлення становища, яке існувало до порушення. Саме застосування конкретного способу захисту порушеного чи запереченого права і є результатом діяльності по захисту прав.

Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Для ефективного поновлення порушеного права необхідно, щоб існував чіткий зв`язок між правопорушенням та способом захисту права. Іншими словами, метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням - визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе. При цьому необхідно наголосити, що покарання винної особи не входить до мети захисту права у господарських відносинах, а тому не входить до складу способу захисту права.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент їх звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай, індивідуально виражені права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Аналізуючи заявлені позовні вимоги, суд вважає, що вірним способом захисту у викладених правовідносинах буде саме скасування вчиненого державними реєстраторами запису, оскільки позивачем було доведено порушення його права, як власника земельної ділянки, а тому суд приходить до висновку про задоволеня позову та скасування записів державних реєстрів про право оренди та суборенди, так як на думку суду саме такий спосіб захисту є ефективним для власника майна та забезпечить реальне відновлення його порушеного права.

Водночас, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до державних реєстраторів ОСОБА_8 та ОСОБА_6 слід відмовити з огляду на таке.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі № 823/2042/16, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано. Аналогічні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 року у справі №520/13067/17, постанові Верховного Суду від 30.07.2020 року у справі №357/7734/18, які відповідно до ч. 4 ст.263 ЦПК України підлягають врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Під час розгляду цієї справи суд встановив, що спір виник між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , а також "Агропром+", а тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог до державних реєстраторів, оскільки вони є неналежним відповідачами у даній справі.

Відповідно довимог ст.141 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідачів ОСОБА_5 та "Агропром +" на користь позивача витрати, понесені ними на оплату судового збору в розмірі 1681 грн. 60 коп. (однієї тисячі вісімдесят однієї грн. шістдесят коп.) , які підтверджені документально.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 137, 141, 258, 263-265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд-

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , приватного підприємства "Агропром+", державного реєстратора Чечельницької селищної ради Чечельницького району Вінницької області Фаренюк Сергія Анатолійовича, державного реєстратора Чечельницької РДА Вінницької області Мазуренко Наталки Василівни, за участі третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог, ПАТ "Зернопродукт МХП" про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати запис про державну реєстрацію договору оренди землі від 12.02.2016 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , на земельну ділянку площею 14592 га, кадастровий номер 0520484200:03:004:0216, розташовану на території П`ятківської ссільської ради Бершадського району Вінницької області, зареєстрованого державним реєстратором реєстраційної служби Чечельницького районного управління юстиції Вінницької області Фаренюком Сергієм Анатолійовичем 04.11.2019 року за № 49494285.

Визнати протиправним та скасувати запис про державну реєстрацію договору суборенди, між ОСОБА_5 та "Агропром+", на земельну ділянку площею 14592 га, кадастровий номер 0520484200:03:004:0216, розташовану на території П`ятківської ссільської ради Бершадського району Вінницької області, зареєстрованого державним реєстратором реєстраційної служби Чечельницького районного управління юстиції Вінницької області Мазуренко Наталкою Василівною, 2001.2020 року за № 50717656.

Стягнути з ОСОБА_5 , приватного підприємства "Агропром+" на користь ОСОБА_1 в рівних частках, судові витрати в розмірі 1681 грн, 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до п. 15.5 перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суд вважає за необхідне додатково роз`яснити, що згідно пункту 3 розділу XII Прикінцеві положення ЦПК України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 18 червня 2020 року №731-IX, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Позивач: ОСОБА_1 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач 1: ОСОБА_5 , жителька АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Відповідач 2: Приватне підприємство "Агропром+", м.Київ, вул. Новокостянтинівська, 4 "А", ЄДРПОУ 40896054;

Відповідач 3: Державний реєстратор Чечельницької селищної ради Чечельницького району Вінницької області, ОСОБА_8 , АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ;

Відповідач 4: Державний реєстратор Чечельницької селищної ради Чечельницького району Вінницької області, ОСОБА_6 , АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ 04051224;

Третя особа на стороні позивача, без самостійних вимог: ПАТ "Зернопродукт МХП", м. Миронівка, Київської області, вул. Елеваторна,1, ЄДРПОУ 32547211.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 15.07.2021 року.

Суддя Р. В. Хмель