Ухвала від 16.07.2021 по справі 569/16260/20

Справа № 569/16260/20

1-кс/569/4722/21

УХВАЛА

16 липня 2021 року м. Рівне

Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, -

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Рівненського міського суду надійшло клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у якому просить скасувати арешт майна накладеного ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 19 лютого 2021 у кримінальному провадженні № 12020180010003939 від 05.10.2020, за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України.

ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, подала суду заяву про розгляд клопотання у її відсутності та задоволити з підстав викладених у ньому.

Слідчий Рівуненського ВП ГУНП в Рівненській області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином.

Із урахуванням заяви заявника, відсутності слідчого, відповідно до ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів клопотання, Рівненським ВП ГУНП в Рівненській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020180010003939 від 05.10.2020, за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

19 лютого 2021 року у рамках вказаного кримінального провадження, за результатами розгляду клопотання слідчого, накладено арешт на телефон марки iPhone 11 PRO імей 1: НОМЕР_1 , імей 2: НОМЕР_2 , із карткою мобільного оператора «Київстар» абонентський номер НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_3 , шляхом заборони власнику чи будь-якій іншій особі користуватися та розпоряджатися зазначеним майном до прийняття кінцевого рішення у кримінальному провадженні.

Відповідно до ухвали суду про накладення арешту на майно слідує, що підставою для цього слугувала необхідність збереження речового доказу з метою повного, всебічного та неупередженого проведення слідчий (розшукових) дій, що в свою чергу може позбавити можливості встановлення істини у кримінальному провадженні, в тому числі проведення експертиз.

Відповідно доч.1ст.100КПК Україниречовий доказ,який бувнаданий сторонікримінального провадженняабо вилученийнею,повинен бутиякнайшвидше повернутийвласнику,крім випадківпередбачених ст.ст.160-166,170-174КПК України.

Відповідно до ст. 167 КПКУ тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним його майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Тобто, вилучене майно, відповідно до статті 167 КПК України має статус - тимчасового вилученого майна і питання тимчасово вилученого майна слід було вирішити відповідно до глави 17 КПК України з дотриманням вимог статті 22 КПК України.

Частиною другою ст. 168 КПК України передбачено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку, огляду.

Згідно ст. 169 КПК України, тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу; 4) у разі скасування арешту.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», а саме частиною 3 пункту 1 зазначено, що за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Згідно ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Відповідно дост. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При вирішенні питання про арешт майна або його скасування для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Згідно з п. 7 ч. 2ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції Українипередбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, в справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 р., для з"ясування наявності порушення цього положення ЄСПЛ має встановити, чи було забезпечено справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід"ємним принципом всієї Конвенції, що відбито в структурі ст. 1 Протоколу №1 Європейської конвенції з прав людини.

Під час судового розгляду встановлено недостатність одного лише посилання слідчого на те, що майно є речовим доказом по даній справі, а тому таке майно підлягає арешту.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях в тому числі щодо України констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов"язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами ( див. п. 46 рішення у справі " Устименко проти України", п.п. 51,52 рішення у справі " Рябих проти Росії", п. 31 рішення у справі " Марушин проти Росії", п. 61 рішення у справі "Брумареску проти Румунії").

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини ( рішення у справах Sperrong and Lonnroth v Sweden» від 23.09.82, «новоселець кий проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 1.06.2006).

Як встановлено в судовому засіданні,з часу внесення відомостей до ЄРДР 05.10.2020, усі необхідні експертизи призначені у кримінальному провадженні, на даний час проведені, гр. ОСОБА_3 не являється стороною даного кримінального провадження, підозра жодній особі не оголошувалась, а томув накладенні арешту на майно відпала потреба.

З На підставі вище викладеного, враховуючи норми Конституції України, ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 03 червня 2016 року №5 " Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», дослідивши надані матеріали, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає до задоволення.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 100,170,171,174, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника ОСОБА_4 про скасування арешту майна задоволити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду 19 лютого 2021 року у рамках кримінального провадження № 12020180010003939 від 05.10.2020, за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, на телефон марки iPhone 11 PRO імей 1: НОМЕР_1 , імей 2: НОМЕР_2 , із карткою мобільного оператора «Київстар» абонентський номер НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_3 .

Зобов`язати слідчого Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_5 повернути ОСОБА_3 телефон марки iPhone 11 PRO імей 1: НОМЕР_1 , імей 2: НОМЕР_2 , із карткою мобільного оператора «Київстар» абонентський номер НОМЕР_3 .

Ухвалаоскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1