Рішення

від 06.07.2021 по справі 144/899/16-ц

ТЕПЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 144/899/16-ц

Провадження № 2/144/226/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2021 р. Теплицький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Германа О.С.,

секретаря - Пігулі А.А.,

за участю позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача ТОВ Теплик-Агро - Шандурського Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Теплик цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Теплик-Агро , третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Тульчинської РДА Вінницької області про визнання угоди про внесення змін до договору оренди землі недійсною,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Теплицького районного суду Вінницької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Теплик-Агро , третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Тульчинської РДА Вінницької області про визнання угоди про внесення змін до договору оренди землі недійсною.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 801907 належить земельна ділянка, площею 2,8342 га, кадастровий номер 0523783900:01:000:0070, яка розташована на території Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області.

Між позивачем та ТОВ Теплик-Агро 13.02.2012 було укладено договір оренди землі на вищевказану земельну ділянку, терміном на 5 років. 17.05.2012 вказаний договір було зареєстровано у відділ Держкомзему у Теплицькому районі.

24.09.2015 позивач повідомив відповідача, що розриває договір в односторонньому порядку.

Пізніше ОСОБА_1 стало відомо, що 20.03.2015 між ним та ТОВ Теплик-Агро укладено угоду про внесення змін до договору оренди землі від 13.02.2012.

Позивач заперечує факт підписання ним угоди про внесення змін до договору оренди землі, оскільки він не підписував її, нікого не уповноважував на її підписання і волевиявлення щодо її укладення у нього не було.

Добровільно погодити припинення дії угоди про внесення змін до договору оренди землі з відповідачем не вдалося.

Враховуючи викладене просить визнати недійсною угоду про внесення змін до договору оренди землі від 13.02.2012 укладену 20.03.2015.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Вказав, що він не підписував оспорюваної угоди.

Представник відповідача ТОВ Теплик-Агро - Шандурський Б.В. в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову, оскільки вважає, що позов є необґрунтованим, оскільки не підтверджений належними та допустимими доказами, а також зазначив, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту прав.

Від третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - голови Тульчинської РДА Вінницької області надійшла заява про розгляд справи за відсутності їх представника.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 801907 належить земельна ділянка, площею 2,8342 га, кадастровий номер 0523783900:01:000:0070, яка розташована на території Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 7).

13 лютого 2012 ОСОБА_1 та ТОВ Теплик-Агро уклали договір оренди землі на земельну ділянку, площею 2,8342 га, терміном на 5 років. 17.05.2012 вказаний договір було зареєстровано у відділ Держкомзему у Теплицькому районі за № 052370004005955 (а.с. 9).

Відповідно ст.ст. 15, 16 ЦК України - кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання правочину недійсним.

Згідно ст. 203 ч. 3 ЦК України - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно ст. 215 ч. 1 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтями 12, 13, 81, 89 ЦПК України передбачено - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Проаналізувавши матеріали справи вбачається, що між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди землі, який було зареєстровано відповідно чинного на момент укладення договору законодавства. В подальшому, сторони уклали угоду про внесення змін до договору оренди землі, а саме 20.03.2015, яку зареєстровано відповідно чинного на момент укладення угоди законодавства. Відповідачем не заперечується факт укладення даної угоди. Позивач звернувся до суду та просить визнати недійсною угоду про внесення змін до договору оренди землі від 13.02.2012, укладену 20.03.2015, оскільки він її не підписував, дана угода суперечить його волі та підлягає визнанню недійсною, оскільки відсутнє волевиявлення однієї сторони договору. Позивачем до матеріалів справи копію оспорюваної угоди долучено не було, клопотання про витребовування оригіналу даної угоди не заявлялось, як і клопотання про призначення та проведення судово-почеркознавчої експертизи. Будь-яких доказів, які можуть прямо чи опосередковано підтвердити, що позивач не підписував спірної угоди не надано.

Викладені обставини свідчать, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки їх не доведено будь-якими належними, допустимими та достатніми доказами.

Крім цього, такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року по справі № 338/180/17, від 11.09.2018 року по справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 року по справі № 569/17272/15-ц. У справі, що розглядається, позивач звернувся з вимогою про визнання недійсною угоди про внесення змін до договору оренди землі, посилаючись на те, що договір не підписувався, умови його не погоджувались, тож відповідач безпідставно відмовляє в поверненні земельної ділянки позивачу, як власнику, покликаючись до умов договору.

Відповідно статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення.

Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі наполягає на поверненні йому земельної ділянки, вважаючи, що ця ділянка знаходиться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Отже, позовна вимога про визнання угоди про внесення змін до договору оренди землі недійсною не підлягає задоволенню із підстав обрання позивачем неефективного способу захисту. Відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки.

Вказані висновки узгоджуються з постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 року по справі №145/2047/16-ц (провадження №14-499цс19).

Таким чином, зваживши у сукупності наведені вище докази, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому позов не підлягає задоволенню.

У відповідності до приписів п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір у зв`язку із відмовою у задоволенні позову покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 81, 141, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В позові ОСОБА_1 до ТОВ Теплик-Агро , третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Тульчинської РДА Вінницької області про визнання угоди про внесення змін до договору оренди землі недійсною - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 16.07.2021.

Суддя