Рішення

від 07.07.2021 по справі 341/2015/20

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 341/2015/20

Номер провадження 2/341/350/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2021 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Мергеля М. Р., за участю:

секретаря судового засідання Фрик Т. В.,

представника позивача Іваночко Ю. А.,

представниці третьої особи ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

розглянув у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Галицької районної державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , про визнання відмови у вчиненні нотаріальної дії незаконною та визнання права власності.

встановив:

30 грудня 2020 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до Галицької районної державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про визнання відмови у вчиненні нотаріальної дії незаконною та зобов`язання вчинити нотаріальну дію.

Ухвалою суду від 01 лютого 2021 року відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі третіх осіб: ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , та призначено підготовче засідання у порядку загального позовного провадження на 09 березня 2021 року, яке відкладено на 19 квітня 2021 року.

Хоч за суб`єктним складом та за змістом первісних позовних вимог спір, на перший погляд, належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, проте, зважаючи на першопричину звернення ОСОБА_3 до суду та його бажання захистити своє приватне право, а не публічне, суд дійшов висновку про необхідність розгляду цієї справи у порядку цивільного судочинства.

16 квітня 2021 року позивач подав заяву про зміну предмету позову в якій просив: визнати постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 03 грудня 2020 року, винесену державним нотаріусом Галицької районної державної нотаріальної контори Кіщук Л. І., незаконною та скасувати; визнати за позивачем право власності на садове будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , та стягнути з відповідача судовий збір. Заяву задоволено та змінено предмет позову, у зв`язку із чим 19 квітня 2021 року підготовче засідання відкладено за клопотанням представниці третьої особи ОСОБА_2 на 02 червня 2021 року.

02 червня 2021 року за згодою учасників закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду на 07 липня 2021 року.

07 липня 2021 року представники третьої особи та позивача проти розгляду справи за відсутності державного нотаріуса не заперечували, оскільки такий відзив на позов подав та у попередніх судових засіданнях просив справу розглядати без нього.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити повністю з підстав, викладених у позові, заяві про зміну предмета позову та наданих письмових поясненнях. Зазначив, що ОСОБА_3 добросовісно придбав з прилюдних торгів спірне будинковолодіння та надав нотаріусу необхідний пакет документів 01.12.2021 для отримання свідоцтва про право власності на придбане майно. Проте, всупереч вимогам чинного законодавства державний нотаріус 01.12.2020 свідоцтва не видав, а протиправно 03.12.2021 прийняв оспорювану постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Звертає увагу на те, що відповідно до змісту договорів дарування спірних земельної ділянки та будиночка третя особа ОСОБА_1 не набула права власності на вказане майно, оскільки відсутні докази отримання нею нотаріально посвідченого оригіналу договору дарування, а відповідні речові права не були зареєстровані. Крім того, договір дарування будинку не містить усіх передбачених законом істотних умов для такої угоди. Натомість, під час придбання позивачем спірного майна на прилюдних торгах, таке було зареєстроване і зареєстроване на цей час за боржником ОСОБА_4 і ніколи з його володіння від 2010 року до продажу на торгах не вибувало. Отже, ОСОБА_3 як добросовісний набувач у встановленому законодавством порядку набув право власності на спірне будинковолодіння, а тому просить суд визнати за ним таке.

У долученому до матеріалів справи відзиві на позов державний нотаріус Кіщук Л. І. просила суд у задоволенні вимог ОСОБА_3 відмовити, оскільки правомірно прийняла оскаржувану постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, через наявність інформації про належність спірного майна ОСОБА_1 з 2011 року, а не боржнику ОСОБА_4 .

Представниця третьої особи ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у судовому засіданні проти задоволення позову у цій справі заперечила, зазначивши про правомірність відмови нотаріуса у здійсненні нотаріальних дій з видачі свідоцтв на право власності на спірне майно, оскільки таке було реалізоване на прилюдних торгах з грубим порушенням чинного законодавства, з 2011 року не належить ОСОБА_4 , який будинок і земельну ділянку подарував своїй матері ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідчених і зареєстрованих договорів дарування, а тому з 2011 року єдиним і законним власником спірного будинковолодіння є ОСОБА_1 . Зазначила, що оскільки станом на 2011 рік не було законодавчо визначеної вимоги щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно, то ОСОБА_1 набула відповідних прав з моменту фактичного прийняття предметів договорів дарування (будиночка і земельної ділянки). Окремо звернула увагу суду на те, що державна нотаріальна контора не може бути відповідачем за позовною вимогою про визнання права власності за ОСОБА_3 .

Суд, заслухавши пояснення присутніх учасників спору, повно і всебічно дослідивши наявні у справі письмові докази, установив наступні фактичні обставини у цій справі.

Відповідно до змісту акта про проведені електронні торги від 09.11.2020 ОСОБА_3 на електронних торгах, які проводилися 22.10.2020, придбав реалізоване майно: садове будинковолодіння, яке складається із садового будинку площею 37,9 кв. м та земельної ділянки площею 0,0572 га, к/н 2621280601:01:001:0274, за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Спірне будинковолодіння).

На підставі акта приймання-передачі від 09.11.2020 державний виконавець передав, а позивач - прийняв Спірне будинковолодіння (а. с. 10-12).

01.12.2020 ОСОБА_3 звернувся до відповідача - Галицької районної державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) на садовий будинок та земельну ділянку, які входять до складу Спірного будинковолодіння. До заяви долучено акт про проведення електронних торгів від 09.11.2020, протокол про проведення електронних торгів від 22.10.2020.

02.12.2020 до Галицької районної державної нотаріальної контори звернувся ОСОБА_4 , який діяв на підставі довіреності, від імені та в інтересах ОСОБА_1 , із заявою про неправомірний продаж на прилюдних торгах Спірного будинковолодіння, оскільки таке належить на підставі договорів дарування від 2011 року ОСОБА_1 , а не боржникові за виконавчим провадженням, у межах якого відбулась реалізація майна. Просив не видавати свідоцтва про придбання майна з посиланням, зокрема, на протиправність дій державних виконавців.

Також, до вказаної заяви ОСОБА_4 долучив копію дубліката договору дарування садового будинку від 14.01.2011, який є складовою Спірного будинковолодіння, та копію заяви до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 23.11.2020. Відповідно до змісту вказаної заяви від 23.11.2020 ОСОБА_4 повідомляв указаний орган Міністерства юстиції України щодо протиправної реалізації 22.10.2020 Спірного будинковолодіння, оскільки земельна ділянка, к/н 2621280601:01:001:0274, навіть не була предметом оцінки, а все майно належить ОСОБА_1 .

Розглянувши заяву ОСОБА_3 від 01.12.2020, державний нотаріус Кіщук Л. І. на підставі п. 1 частини першої статті 49 Закону України Про нотаріат прийняла оспорювану постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 03 грудня 2020 року. Постанова нотаріуса обґрунтована тим, що ОСОБА_1 має намір звернутися до суду за захистом свого права власності, а з отриманих документів нотаріус встановила, що 14.01.2011 приватний нотаріус за реєстровим номером 35 посвідчив договір дарування садового будинку площею 37,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 .

Крім того, до матеріалів справи долучено копію дубліката договору дарування земельної ділянки від 14.01.2011, за яким ОСОБА_4 подарував ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0572 га, к/н 262128060 0 :01:001:0274, за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 24.11.2020 за ОСОБА_4 зареєстровано земельну ділянку площею 0,0572 га, к/н 2621280600:01:001:0274, за адресою: АДРЕСА_1 .

Водночас, як установлено на прилюдних торгах 22.10.2020 реалізовано земельну ділянку за тією ж адресою та такою ж площею, проте з к/н 262128060 1 :01:001:0274.

На цей час, згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманим судом, відсутня інформація щодо реєстрації речових прав як на земельну ділянку з к/н 262128060 1 :01:001:0274, так і на земельну ділянку з к/н 262128060 0 :01:001:0274.

З огляду на всі установлені обставини у цій справі, суд дійшов висновку про те, що спір у цій справі стосується однієї і тієї ж земельної ділянки площею 0,0572 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, вважаючи оспорювану постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 03 грудня 2020 року протиправною та такою, що порушує законне право власності на Спірне будинковолодіння ОСОБА_3 , останній звернувся до суду з цим позовом про скасування постанови нотаріуса та визнання права власності на Спірне будинковолодіння.

Надаючи правову оцінку установленим обставинам справи, суд виходить з такого.

Згідно з приписами статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконною та скасування постанови державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 03 грудня 2020 року, суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів статті 42 Закону України Про нотаріат нотаріальні дії вчиняються після їх оплати, а також у передбачених законом випадках після сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб та в день подачі всіх необхідних документів.

Вчинення нотаріальної дії може бути відкладено в разі необхідності витребування додаткових відомостей або документів від фізичних та юридичних осіб або надсилання документів на експертизу, а також якщо відповідно до закону нотаріус повинен впевнитись у відсутності у заінтересованих осіб заперечень проти вчинення цієї дії.

Строк, на який відкладається вчинення нотаріальної дії в цих випадках, не може перевищувати одного місяця.

За обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулася до суду та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.

З огляду на положення статті 42 Закону України Про нотаріат , нотаріус, хоч і був зобов`язаний вчинити нотаріальні дії в день подачі всіх необхідних документів ОСОБА_3 , проте вказана норма також наділяє нотаріуса повноваженнями щодо відкладення вчинення таких дій, зокрема через необхідність впевнитись у відсутності у заінтересованих осіб заперечень проти вчинення цієї дії або витребувати додаткові відомості, документи від фізичних та юридичних осіб.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 49 Закону України Про нотаріат нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо вчинення такої дії суперечить законодавству України.

Суд бере до уваги те, що ОСОБА_4 ще 23.11.2020 звернувся до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) з відповідною заявою про вчинення протиправної реалізації майна, а також наявність у державного нотаріуса станом на 02.12.2020 інформації, яка свідчила про реалізацію на прилюдних торгах майна боржника ОСОБА_4 , тоді як згідно з отриманими документами садовий будиночок у 2011 року подарований ОСОБА_1 . Таким чином, на час прийняття оспорюваної постанови у державного нотаріуса існували обґрунтовані сумніви щодо законності та правомірності реалізації на прилюдних торгах Спірного будинковолодіння.

Оскільки державний нотаріус 02.12.2020 отримала документи та інформацію, які свідчать про наявний спір щодо права власності на Спірне будинковолодіння між ОСОБА_3 , з одного боку, та ОСОБА_1 і ОСОБА_4 , з іншого, то, на переконання суду, відмова у вчиненні нотаріальної дії про видачу свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), оформлена оспорюваною постановою від 03.12.2020, була правомірною.

Крім того, суд звертає увагу на те, що визнання незаконною та скасування постанови державного нотаріуса від 03.12.2020 з підстав її прийняття 03.12.2020, а не 01.12.2020, жодним чином не захистить і не відновить порушеного, на думку ОСОБА_3 , права його власності на Спірне будинковолодіння.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання незаконною та скасування постанови нотаріуса від 03.12.2020.

Розглядаючи спір в частині позовних вимог про визнання за ОСОБА_3 права власності на Спірне будинковолодіння, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд, серед іншого, у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви; вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше; може роз`яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи.

Суд у цій справі самостійно залучив як третіх осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , на стадії підготовчого провадження роз`яснював сторонам, зокрема представнику позивача, предмет спору, надавав можливість залучити співвідповідачів у справі, уточнити позовні вимоги.

У результаті представник позивача подав до суду заяву про зміну предмета позову, в якій не залучив співвідповідачами ОСОБА_1 та/чи ОСОБА_4 .

Згідно з приписами частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Таким чином, суд позбавлений можливості самостійно залучати до участі у справі чи змінювати неналежного відповідача без відповідного волевиявлення та клопотання позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 30 постанови ВП Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 686/17779/16-ц зазначено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності нотаріуса при реалізації ним функцій державного реєстратора, якщо позовні вимоги спрямовані на захист приватного (майнового) права, заснованого на приписах цивільного чи господарського законодавства, нотаріус має залучатися до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

У цій справі ОСОБА_3 звернувся до суду з позовними вимогами, спрямованими саме на захист приватного (майнового) права, заснованого на приписах цивільного законодавства.

Водночас, у постанові Верховного Суду від 22 лютого 2021 року у справі № 607/21758/19 зазначено, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до викладеної у пункті 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 позиції спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Так само, у справі яка розглядається, належним відповідачем за позовною вимогою про визнання права власності повинен бути титульний власник оспорюваного майна, тобто особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено відповідні записи про її право власності, а не Державна нотаріальна контора чи державний нотаріус, які жодних претензій щодо спірного майна не мають та приватних (майнових) прав ОСОБА_3 у цій справі не оспорюють.

Особливу увагу суд звертає на те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. (пункти 40, 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

З огляду на встановлені обставини у цій справі, правові позиції Верховного Суду, а також неналежність відповідача за позовними вимогами про визнання права власності на Спірне будинковолодіння, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову у цій частині.

При цьому, зважаючи на те, що Галицька районна державна нотаріальна контора у цій справі є неналежним відповідачем за позовними вимогами про визнання права власності, суд не надає правову оцінку доводам представника ОСОБА_3 щодо змісту договорів дарування від 14 січня 2011 року та правових наслідків їх укладення, оскільки ці обставини підлягають дослідженню у межах правового спору за позовом про оспорення/визнання права власності на Спірне будинковолодіння до належного відповідача.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову у цій справі, то сплачений позивачем судовий збір стягненню на його користь з відповідача не підлягає.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 51, 76-81, 258, 259, 263, 265, 268, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

У позові ОСОБА_3 до Галицької районної державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , про визнання відмови у вчиненні нотаріальної дії незаконною та визнання права власності відмовити.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду через Галицький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено-повне чи скорочене).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16 липня 2021 року.

Сторони:

позивач: ОСОБА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

відповідач: Галицька Районна державна нотаріальна контора, місцезнаходження: вул. Я. Осмомисла, 3, м. Галич Франківський район Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 02891753.

третя особа: ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

третя особа: ОСОБА_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

СуддяМ. Р. Мергель