Постанова

від 05.07.2021 по справі 914/1499/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2021 р. Справа № 914/1499/20

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,

Суддів: Бонк Т.Б., Матущак О.І.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників:

від позивача (скаржника) - Тодеренчук С.І.

від відповідача-1 - не з`явився

від відповідача-2 - не з`явився

від відповідача-3 - Лебідко Ю.І.

від третьої особи - не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані", б/н від 22 січня 2021 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 22 грудня 2020 року (підписане 04.01.2021), суддя Запотічняк О.Д.

у справі №914/1499/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані", м. Київ

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім", м. Київ

до відповідача-2 Приватного підприємства "Два "Я" - Універсал", м. Київ

до відповідача-3 Приватного підприємства "Креатех-Захід", м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, договору іпотеки, (договору про задоволення вимог іпотекодержателя з відкладальною обставиною); визнання протиправними та скасування рішень приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а також відповідних записів в Єдиному державному реєстрі прав власності на нерухоме майно

в с т а н о в и в :

23 червня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Файненс Компані звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Лізинговий дім , Приватного підприємства Два Я - Універсал та Приватного підприємства Креатех-Захід про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, договору іпотеки, (договору про задоволення вимог іпотекодержателя з відкладальною обставиною); визнання протиправними та скасування рішень приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а також відповідних записів в Єдиному державному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Ухвалою місцевого господарського суду від 15 вересня 2020 року до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Нор Надію Миколаївну.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22 грудня 2020 року у справі №914/1499/20 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Суд у рішенні встановив, що станом на час вирішення спору, ТОВ Файненс Компані є кредитором за кредитним договором №203-/ГК від 05.07.2007 р., а також стороною (стягувачем) щодо примусового виконання наказу, виданого 02 вересня 2013 року Господарським судом Львівської області. Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами фіктивність договорів: купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між ПП "Два "Я"-Універсал" та ПП "Креатех-Захід"; іпотеки (договору про задоволення вимог іпотекодержателя з відкладальною обставиною), укладеного між ПП "Креатех-Захід" та ОСОБА_2 та купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між ТзОВ "Компанія "Лізинговий дім" та ПП "Два "Я"-Універсал", відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання вказаних договорів недійсними. Враховуючи наведене, суд також відмовив і в похідних позовних вимогах, що стосуються реєстрації речового права на нерухоме майно.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Файненс Компані звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 22 грудня 2020 року у справі №914/1499/20 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі: визнати недійсними договори купівлі-продажу нерухомого майна, договір іпотеки, (договір про задоволення вимог іпотекодержателя з відкладальною обставиною); визнати протиправними та скасувати рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а також відповідних записів в Єдиному державному реєстрі прав власності на нерухоме майно. Зокрема, зазначає що вказані правочини є фіктивними, оскільки такі вчинено з метою невиконання відповідачем-1 кредитних договорів та судових рішень у справі №914/626/13-г, зокрема, ухвали суду про затвердження мирової угоди. Апелянт також наголошує, що відповідачем-1 відчужено спірне нерухоме майно на користь відповідача-2 за договором купівлі-продажу, а не в порядку ст.36 ЗУ Про іпотеку , оскільки іпотека, станом на день укладення договору, була припинена. Поряд з тим, зазначає, що відповідач-3, якому в подальшому відчужено нерухоме майно відповідачем-2, є пов`язаною особою з відповідачем-1 та відповідачем-2. Також скаржник зазначає, що виконавче провадження з виконання судових рішень у справі №914/626/13-г не є закінченим, оскільки виконавчий документ було повернуто стягувачу, у звязку з укладенням сторонами мирової угоди, що в свою чергу не позбавляє кредитора на повторне пред`явлення такого виконавчого документу до органу ДВС. На думку скаржника, укладений відповідачами-1,2 договір купівлі-продажу нерухомого майна, є фраудаторним правочином, оскільки спрямований на виведення ліквідної нерухомості з власності продавця на користь пов`язаної особи, з метою уникнення звернення стягнення на майно за договором кредиту. Щодо існування договору застави №4866 від 05.08.2009 року, за яким кредитору передано в заставу екскаватор, що належить боржнику, зазначає, що звернення стягнення на заставлене майно є лише правом заставодержателя, а не його обов`язком. Крім цього, зазначає про пов`язаність юридичних осіб - відповідачів у справі, оскільки, з 21.07.2004 року по 03.07.2015 року засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ Компанія Лізинговий Дім був ОСОБА_2 , який є учасником та кінцевим бенефіціарним власником ПП Креатех-Захід , якому і було відчужено спірне майно. Зважаючи на наведене вище, апелянт зазначає про наявність підстав для визнання недійсними договорів, спрямованих на уникнення звернення стягнення на майно боржника (відповідача-1) на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-3 просить суд оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, зазначає, що сторонами спірних договорів виконано свої зобов`язання за такими договорами, зокрема, ПП Креатех-Захід сплачено кошти відповідачу-2 за придбане нерухоме майно. Разом з цим, заперечує пов`язаність між собою відповідачів у справі та зазначає, що громадянин ОСОБА_2 став власником ПП Креатех-Захід лише 14 вересня 2018 року, тобто більш ніж через 5 років від часу його заснування, а керівником підприємства - з 02 червня 2020 року, в той час як договір про забезпечення вимог іпотекодержателя був укладений ще 17 жовтня 2015 року.

У заяві від 29 червня 2021 року відповідач-3 також зазначає, що скаржник безпідставно посилається на фраудаторність правочинів, оскільки питання щодо останнього регулюються лише в справах про банкрутство при неплатоспроможності банків (ст.38 ЗУ Про гарантування вкладів фізичних осіб ) та виконавчому провадженні відповідно до ст.9 ЗУ Про виконавче провадження .

У додаткових письмових поясненнях від 30 червня 2021 року скаржник також наводить судову практику Верховного Суду у подібних правовідносинах та схематично відображає обставини справи.

Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 22 грудня 2020 року у справі №914/1499/20 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі, з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Додатково також надав пояснення з приводу заяви відповідача-3 про застосування строку позовної давності. Зокрема, зазначав, що позивач довідався про наявність оспорюваних договорів лише у квітні 2020 року. Також у випадку, якщо суд дійде висновку про пропуск позивачем позовної давності, просить визнати поважними причини пропуску такого строку.

Представник відповідача-3 в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представники відповідачів-1,2 та третьої особи в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки явка представників відповідачів1,2 та третьої особи не визнавалась обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників позивача (скаржника) та відповідача-3, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 05 липня 2007 року між Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" (в тексті договору - банк), (правонаступником якого є ВАТ "Сведбанк", правонаступником якого в свою чергу з 10.06.2009 року є ПАТ "Сведбанк", з врахуванням зміни найменування згідно з статутом від 24.05.2013 року - "Омега Банк") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізинговий Дім" (в тексті договору - позичальник) укладено кредитний договір №203-Г/К, відповідно до умов якого банк має право надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі, на строк та на умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у строки, передбачені договором.

Згідно з п.1.2 кредитного договору розмір кредиту становив 1 223 728,09 грн.

Строк користування кредитом з 05 липня 2007 року по 04 червня 2010 року (п.1.3 кредитного договору).

Цільовим призначенням кредиту було придбання гідравлічного екскаватора Caterpillar модель 330CL за договором купівлі-продажу №С/С/63-07 від 11 червня 2007 року (п.1.5 кредитного договору).

Відповідно до п.5.1 кредитного договору виконання позичальником своїх зобов`язань по цьому договору забезпечується: - договором застави майнових прав на лізингові платежі по договору фінансового лізингу №316/0607 від 11 червня 2007 року; - договором застави майнових прав на майно за договором купівлі-продажу №С/С/63-07 від 11 червня 2007 року з наступним переоформленням транспорту в заставу після його реєстрації.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11 квітня 2013 року у справі №914/626/13-г (з урахуванням постанови Львівського апеляційного господарського суду від 13 серпня 2013 року у цій справі) за позовом ПАТ "Сведбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Омега Банк") із ТОВ "Компанія "Лізинговий дім" присуджено до стягнення на користь ПАТ "Сведбанк" 678 372,40 грн. заборгованості по тілу кредиту, 434 333,24 грн. заборгованості по сплаті відсотків, 1 950 грн. комісії та 22 293,09 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 09 жовтня 2013 року у справі №914/626/13-г рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду в частині стягнення 434 333,24 грн. заборгованості по сплаті відсотків залишено без змін.

На виконання рішення Господарського суду Львівської області від 11 квітня 2013 року та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 13 серпня 2013 року у справі №914/626/13-г, видано наказ Господарського суду Львівської області від 02 вересня 2013 року.

На підставі вказаного наказу Франківським відділом державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області відкрито виконавче провадження №41109735.

В процесі виконання рішення суду сторонами укладено мирову угоду.

Так, ухвалою Господарського суду Львівської області від 04 березня 2014 року у справі №914/626/13-г затверджено укладену між Публічним акціонерним товариством Омега Банк та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Лізинговий дім мирову угоду від 06.02.2014р., укладену в процесі виконання наказу господарського суду Львівської області №914/626/13-г від 02.09.2013р., виданого згідно постанови Львівського апеляційного господарського суду від 13.08.2013р.

Відповідно до умов мирової угоди між стягувачем та боржником укладено договір застави №4866 від 05.08.2009, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Е.В., згідно якого стягувачу в заставу передано екскаватор марки САТЕRPILLAR 330 СL, 2007 року випуску, заводський № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , державний реєстраційний № НОМЕР_3 , зареєстрований Інспекцією державного технічного нагляду по м. Львову 21 серпня 2007 року (п.1 угоди).

Згідно з п.2 мирової угоди боржник визнає заборгованість згідно рішення Господарського суду Львівської області №914/626/13-г від 11.04.2013, на підставі якого 02.09.2013 видано наказ, у розмірі 1 136 948,73грн. (один мільйон сто тридцять шість тисяч дев`ятсот сорок вісім гривень 73 копійки).

У п.3 мирової угоди сторони погодили, що рішення Господарського суду Львівської області по справі №914/626/13-г від 11.04.2013, для примусового виконання якого 02.09.2013 видано наказ про: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Лізинговий дім на користь Публічного акціонерного товариства Омега Банк 678372 грн. 40 коп. заборгованості по тілу кредиту, 434333 грн. 24 коп. заборгованості по сплаті відсотків та 1950 грн. 00 коп. комісії та 22293 грн. 09 коп. витрат по сплаті судового збору (всього - 1136948,73 грн. (один мільйон сто тридцять шість тисяч дев`ятсот сорок вісім гривень 73 копійки)), буде вважатися виконаним належним чином у випадку повного виконання боржником умов щодо сплати коштів у розмірі 700000,00грн. (сімсот тисяч гривень) відповідно до наступного графіка: 100000,00 грн. (сто тисяч гривень) - в строк до 25.04.2014; 100000,00 грн. (сто тисяч гривень) - в строк до 25.05.2014; 500000,00 грн. (п`ятсот тисяч гривень) - в строк до 25.06.2014.

Стягувач та боржник домовилися, що одним з джерел надходження коштів може бути продаж зазначеного в п.1 цієї мирової угоди заставного майна, у зв`язку з чим, при наявності покупців на таке майно, стягувач зобов`язується надати боржнику можливість продати це майно шляхом зняття заборони на його відчуження (п.5 мирової угоди).

Відповідно до п.6 мирової угоди у випадку невиконання боржником будь-якої з умов цієї мирової угоди, зокрема п.3, або хоча б одного з його підпунктів, з боржника стягується вся заборгованість, визначена рішенням Господарського суду Львівської області №914/626/13-г від 11.04.2013, а саме: 678372 грн. 40 коп. заборгованості по тілу кредиту, 434333 грн. 24 коп. заборгованості по сплаті відсотків та 1950 грн. 00 коп. комісії та 22293 грн. 09 коп. витрат по сплаті судового збору (всього - 1136948,73 грн. (один мільйон сто тридцять шість тисяч дев`ятсот сорок вісім гривень 73 копійки)), за виключенням сплачених сум.

Згідно з даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна обтяження щодо вказаного вище екскаватора зареєстроване 28 лютого 2014 року за №14213090 та діяло до 28 лютого 2019 року.

Як вбачається з долученої позивачем копії мирової угоди, яка слугувала виконавчим документом, державним виконавцем Романюк Т.І. зазначено: 31.10.2016 згідно п.10 ст. 49 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавче провадження закінчено.

07 березня 2019 року між ПАТ Омега Банк (в тексті договору - банк) та ТОВ Файненс Компані (в тексті договору - новий кредитор) укладено договір №1 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник Ольгою Ігорівною та зареєстрований в реєстрі за №714, відповідно до умов якого банк передав новому кредитору право вимоги за кредитним договором №203-Г/К від 05 липня 2007 року з усіма додатками, додатковими договорами/угодами, договорами про внесення змін та доповнень до вказаних договорів тощо, що є їх невід`ємними частинами.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30 вересня 2019 року у справі №914/626/13-г за заявою ТзОВ Файненс Компані про заміну сторони виконавчого провадження, замінено стягувача - Публічне акціонерне товариство Омега Банк на Товариство з обмеженою відповідальністю Файненс Компані у наказі Господарського суду Львівської області від 02 вересня 2013 року у справі №914/626/13-г.

Відтак, вважаючи себе єдиним законним кредитором за кредитним договором №203-Г/К від 05 липня 2007 року, а також стягувачем за наказом, виданим Господарським судом Львівської області 02 вересня 2013 року, ТзОВ Файненс Компані у червні 2020 року звернулося до суду з цим позовом до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Лізинговий дім , Приватного підприємства Два Я - Універсал та Приватного підприємства Креатех-Захід про:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між ПП "Два "Я" - Універсал" та ПП "Креатех-Захід", посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Нор Н.М. 17 березня 2015 року та зареєстрованого в реєстрі за №222;

- визнання недійсним договору іпотеки, договір про задоволення вимог іпотекодержателя з відкладальною обставиною, укладеного між ПП "Креатех-Захід" та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Нор Н.М. 17 жовтня 2015 року та зареєстрованого в реєстрі за №1143;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" та приватним підприємством "Два "Я" - Універсал", посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Нор Н.М. 09.07.2013, зареєстрований в реєстрі за №953;

- визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Нор Надії Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 20059217 від 17.03.2015 15:14:50, приватний нотаріус Нор Надія Миколаївна, Львівський міський нотаріальний округ, та відповідний йому запис №9074600 в Єдиному державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, вчинений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Нор Надією Миколаївною 17.03.2015р., про реєстрацію права власності за Приватним підприємством "Креатех-Захід" на об`єкт нерухомого майна, а саме: будівля магазину позначена в поверхневому плані літерою "А-1", загальною площею 192,3 м. кв., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 4712946101;

- визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Нор Надії Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 25123267 від 07.10.2015, та відповідний йому запис №11514632 в Єдиному державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, вчинений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Нор Надією Миколаївною 07.10.2015, про реєстрацію іпотеки об`єкта нерухомого майна, а саме: будівля магазину позначена в поверхневому плані літерою "А-1", загальною площею 192,3 м. кв., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 4712946101;

- визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Нор Надії Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 25122399 від 07.10.2015, та відповідний йому запис № 11514356 в Єдиному державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, вчинений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Нор Надією Миколаївною 07.10.2015, про реєстрацію обтяження об`єкта нерухомого майна, а саме: будівля магазину позначена в поверхневому плані літерою "А-1", загальною площею 192,3 м. кв., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 4712946101.

На думку позивача вказані правочини вчинено відповідачами з метою уникнення виконання ТзОВ Компанія Лізинговий Дім рішення суду про стягнення з останнього заборгованості за кредитним договором.

З приводу оспорюваних правочинів, судом встановлено, що 09 липня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Лізинговий Дім (в тексті договору - продавець) та Приватним підприємством Два Я - Універсал (в тексті договору - покупець) укладено договір купівлі-продажу будівлі магазину, позначену в поверхневому плані літерою А-1 , загальною площею 192,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності зареєстроване в реєстрі за №953 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Нор Н.М., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №4712946101.

17 березня 2015 року між Приватним підприємством Два Я - Універсал (в тексті договору - продавець) та Приватним підприємством Креатех-Захід (в тексті договору - покупець) укладено договір купівлі-продажу будівлі магазину, позначену в поверхневому плані літерою А-1 , загальною площею 192,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності зареєстроване в реєстрі за №222 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Нор Н.М.

На виконання умов зазначеного вище договору купівлі-продажу, Приватне підприємство Креатех-Захід сплатило продавцю (ПП Два Я - Універсал ) кошти в сумі 1 410 000 грн, а саме: 12 червня 2015 року - 535 000 грн.; 16 червня 2015 року - 600 000 грн.; 22 червня 2015 року - 250 000 грн. та 24 червня 2015 року - 25 000 грн., що підтверджується банківськими виписками ПАТ Універсал Банк та АТ УкрСиббанк .

Поряд з тим, судом встановлено, що за договором позики від 01 квітня 2015 року Приватне підприємство Креатех-Захід одержало від громадянина ОСОБА_2 кошти в сумі 2 020 000 грн. Докази надання вказаних коштів знаходяться у матеріалах справи.

В забезпечення вимог, що випливають з договору позики від 01 квітня 2015 року, між ОСОБА_2 (в тексті договору - іпотекодержатель) та ПП Креатех-Захід (в тексті договору - іпотекодавець) 07 жовтня 2015 року укладено договір іпотеки (договір про задоволення вимог іпотекодержателя з відкладальною обставиною), відповідно до умов якого, іпотекодавцем передано в іпотеку будівлю магазину, позначену в поверховому плані літерою А-1 , загальною площею 192,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, площею 0,0694 га, кадастровий номер 4610136800:04:004:0062, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім цього, судом встановлено, що згідно з інформаційною довідкою №220494966 від 17 серпня 2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, а саме: магазину, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення магазину було придбано ТОВ "Компанія "Лізинговий Дім" за кредитні кошти ПАТ "Фольксбанк" відповідно до кредитного договору №КР 28594 від 07 травня 2008 року та перебувало в іпотеці цього банку відповідно до іпотечного договору та договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 08 травня 2008 року.

За договором про відступлення права вимоги від 30 травня 2012 року право вимоги боргу за кредитними договорами №КР 28640 від 02 червня 2008 року та №КР 28594 від 07 травня 2008 року придбано ТзОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" у ПАТ "Фольксбанк".

Відповідно до умов вказаного договору, до ТзОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" перейшли всі права за зазначеними кредитними договорами, а також право вимоги за договором іпотеки на приміщення магазину.

Відповідно до акту приймання-передачі документації боржників від 22 серпня 2012 року вказаному товариству передано 37 документів щодо права вимоги за зазначеними кредитними договорами, серед яких іпотечний договір та договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 08 травня 2008 року, зареєстрований в реєстрі №2907.

За договором №3005-12 про відступлення права вимоги від 30 травня 2012 року право вимоги за вказаними вище кредитними договорами було придбане Приватним підприємством "Два "Я" - Універсал" у ТзОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс".

Відповідно до акту приймання-передачі документації боржників від 22 серпня 2012 року вказаному підприємству передано 36 документів щодо права вимоги за зазначеними кредитними договорами, серед яких іпотечний договір та договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 08 травня 2008 року, зареєстрований в реєстрі №2907.

З наведеного вбачається, що нерухоме майно: приміщення магазину по АДРЕСА_1 , перебувало в іпотеці за договором іпотеки від 08 травня 2008 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством Фольксбанк та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Лізинговий Дім в забезпечення зобов`язань останнього за кредитним договором.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вказаними частинами ст.203 ЦК України визначено наступні вимоги до правочину: 1. зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2. особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3. волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 5. правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6. правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.655 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Поряд з тим, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання (ст.546 ЦК України).

В силу положень ст.1 ЗУ Про іпотеку іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Звертаючись до суду з цим позовом, ТзОВ Файненс Компані просить суд зокрема, визнати недійсними договори купівлі-продажу будівлі магазину, укладені між відповідачем-1 та відповідачем-2 09 липня 2013 року та між відповідачем-2 та відповідачем-3 17 березня 2015 року, а також договір іпотеки (договір про задоволення вимог іпотекодержателя з відкладальною обставиною), укладений між відповідачем-3 та ОСОБА_2 07 жовтня 2015 року, посилаючись на те, що укладення вказаних договорів спрямоване на ухилення відповідача-1 від виконання своїх зобов`язань за кредитним договором №203-Г/К від 05 липня 2007 року, кредитором за яким є позивач.

Як зазначено вище, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином; фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з сукупності усіх доказів, поданих сторонами суду, відсутні підстави для визнання оспорюваних договорів купівлі-продажу та договору іпотеки недійсними.

Сторони спірних правочинів мали на меті відчужити нерухоме майно, у зв`язку з чим, ними були виконані свої зобов`язання за такими договорами в повному обсязі. Поряд з тим, оспорюваний договір іпотеки укладено сторонами в забезпечення виконання зобов`язань за договором позики від 01 квітня 2015 року.

Так, судом встановлено, що згідно інформаційної довідки №220494966 від 17 серпня 2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме, майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, а саме: магазину, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення магазину придбано ТОВ Компанія "Лізинговий дім" за кредитні кошти ПАТ "Фольксбанк" відповідно до кредитного договору №КР 28594 від 07 травня 2008 року та перебувало в іпотеці цього банку відповідно до іпотечного договору та договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 08 травня 2008 року.

Відповідно до ч.1 ст.33 ЗУ Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання (ч.1 ст.37 ЗУ Про іпотеку ).

Судом встановлено, що станом на час укладення між відповідачем-1 та відповідачем-2 договору купівлі-продажу від 09 липня 2013 року, відповідач-2 був кредитором за кредитними договорами №КР-28594 від 07 травня 2008 року та №КР-28640 від 02 червня 2008 року, а також іпотекодержателем за договором іпотеки від 08 травня 2008 року. Вказані права відповідач-2 набув на підставі договору №3005-12 про відступлення права вимоги від 30 травня 2012 року, укладеного з первісним кредитором - ТзОВ Фінансова компанія Фактор Плюс , яке набуло право вимоги за договором про відступлення права вимоги від 30 травня 2012 року, укладеним з первісним кредитором - ПАТ Фольксбанк .

Стаття 512 ЦК України визначає перелік основних підстав для заміни кредитора у зобов`язанні. Зокрема, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 ст.516 ЦК України містить положення, згідно з яким заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з тим, відповідно до ст.36 ЗУ Про іпотеку сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відтак, судом правильно встановлено, що в рахунок погашення боргу за кредитним договором, 09 липня 2013 року ТОВ "Компанія "Лізинговий Дім" продало, а Приватне підприємство "Два "Я"-Універсал" купило будівлю магазину, позначену в поверхневому плані літ. "А-1", загальною площею 192,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності зареєстроване в реєстрі за №953 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Нор Н.М. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №4712946101.

Факт перебування цього приміщення в іпотеці на користь Приватного підприємства "Два "Я" -Універсал" на час його придбання також підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №220494966 від 17 серпня 2020 року.

Крім цього, 17 березня 2015 року ПП "Два "Я"-Універсал" продало, а ПП "Креатех-Захід" купило за договором купівлі-продажу будівлю магазину, позначену в поверхневому плані літ. "А-1", загальною площею 192,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності зареєстроване в реєстрі за №222 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Нор Н.М.

Приватне підприємство "Креатех-Захід" сплатило кошти продавцю - ПП "Два "Я" - Універсал" за приміщення магазину в червні 2015 року у розмірі 1 410 000 грн., що підтверджується банківськими виписками ПАТ "Універсал Банк" та АТ "УкрСиббанк" про перерахування коштів.

Зі змісту вказаних вище договорів вбачається, що такі містять всі істотні умови, передбачені законом: предмет, ціну, порядок розрахунків, строки та порядок передачі майна, права, обов`язки та відповідальність сторін, інші умови, що узгоджується з вимогами ст.ст.638, 647, 655, 656 ЦК України. Поряд з тим, з матеріалів справи вбачається виконання таких договорів обома сторонами, що свідчить про дійсний намір та мету укладення договорів та виключає підстави вважати такі фіктивними.

Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин без наміру виникнення, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином, або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети та реального настання наслідків за договором.

Як правильно встановлено судом першої інстанції умовами спірних договорів купівлі-продажу передбачено перехід права власності на нерухоме майно, з чого слідує, що спірні договори мали правову мету та їх юридичним наслідком стала купівля-продаж магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та підтверджується внесеними до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записами №953 від 09.07.2013 року та №222 від 17.03.2015 року.

З наявних у матеріалах справи доказів не вбачається, що метою укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу (від 09 липня 2013 року та від 17 березня 2015 року) а також договору іпотеки від 07 жовтня 2015 року було невиконання зобов`язань за кредитним договором №203-Г/К від 05 липня 2007 року.

Також колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на пов`язаність сторін спірних правочинів, оскільки вказане не доведено належними та допустимими доказами. Щодо пов`язаності ОСОБА_2 з відповідачем-1 та відповідачем-3, слід зазначити, що Приватне підприємство Креатех-Захід створено ще 13 січня 2013 року, при цьому, власником вказаного підприємства ОСОБА_2 став лише 14 вересня 2018 року, керівником підприємства - з 02 червня 2020 року, тобто більш ніж через 3 року з часу укладення оспорюваних правочинів. При цьому, судом встановлено, що вказана особа не мала будь-якого відношення ні до ПАТ "Фольксбанк", ні до ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс", ні до ПП "Два "Я" - Універсал". Пов`язаність будь-яким чином відповідача-1 та відповідача-3 судом до уваги не береться, оскільки первинно спірне майно було відчужене за договором купівлі-продажу від 09 липня 2013 року відповідачу-2, який був кредитором за кредитними договорами та іпотекодержателем за договором іпотеки. Будь-які домовленості ОСОБА_2 з відповідачем-3 (як то укладення договору позики та договору іпотеки) в цьому випадку не впливають на висновки суду щодо встановлення факту фіктивності правочинів. Більше того, судом встановлено, що сторонами виконувались свої зобов`язання за вказаними договорами.

Результатом укладення оспорюваних правочинів щодо відчуження об`єкта нерухомого майна стало внесення до Єдиного державного реєстру прав власності на нерухоме майно записів про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомості спочатку за Приватним підприємством "Два "Я" - Універсал", а згодом за Приватним підприємством Креатех-Захід .

Відповідно до ч.ч.1 та 3 ст.26 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Враховуючи встановлені вище обставини, позивачем не доведено, що метою укладення спірних договорів була відсутність правових наслідків, обумовлених такими договорами, а у сторін наявна вина, що проявляється у формі умислу, який спрямований на вчинення фіктивного договору і такий умисел виник у сторін до моменту укладення договору. Позивачем не доведено, що оспорювані договори укладено сторонами з метою невиконання відповідачем-1 зобов`язань за кредитним договором.

Відтак, судом першої інстанції правильно встановлено відсутність ознак фіктивності оспорюваних правочинів, у зв`язку з чим, суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав, передбачених ст.234 ЦК України, для визнання таких правочинів недійсними.

Оскільки реєстрація речового права на нерухоме майно є похідним актом від правочину, суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав і для задоволення похідних вимог позивача про скасування рішення державного реєстратора та відповідних записів в реєстрі.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 не було в іпотеці щодо забезпечення виконання зобов`язань відповідача-1 за кредитним договором №203-Г/К від 05 липня 2007 року та за умовами мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Львівської області від 04 березня 2014 року у справі №914/626/13-г.

Натомість за умовами вказаної мирової угоди (п.1) між стягувачем та боржником укладено договір застави №4866 від 05.08.2009, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Е.В., згідно якого стягувачу в заставу передано екскаватор марки САТЕRPILLAR 330 СL, 2007 року випуску, заводський № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , державний реєстраційний № НОМЕР_3 , зареєстрований Інспекцією державного технічного нагляду по м. Львову 21 серпня 2007 року (п.1 угоди).

У п.5 мирової угоди сторони домовилися, що одним з джерел надходження коштів може бути продаж зазначеного в п.1 цієї мирової угоди заставного майна, у зв`язку з чим, при наявності покупців на таке майно, стягувач зобов`язується надати боржнику можливість продати це майно шляхом зняття заборони на його відчуження.

Згідно з даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна обтяження щодо вказаного вище екскаватора зареєстроване 28 лютого 2014 року за №14213090.

Так, як встановлено судом вище, 05 липня 2007 року між Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" (в тексті договору - банк), (правонаступником якого є ВАТ "Сведбанк", правонаступником якого в свою чергу з 10.06.2009 року є ПАТ "Сведбанк", з врахуванням зміни найменування згідно з статутом від 24.05.2013 року - "Омега Банк") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізинговий Дім" (в тексті договору - позичальник) укладено кредитний договір №203-Г/К, відповідно до умов якого банк має право надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі, на строк та на умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у строки, передбачені договором.

Цільовим призначенням вказаного кредиту було придбання гідравлічного екскаватора Caterpillar модель 330CL за договором купівлі-продажу №С/С/63-07 від 11 червня 2007 року (п.1.5 кредитного договору).

Відповідно до п.5.1 кредитного договору виконання позичальником своїх зобов`язань по цьому договору забезпечується: - договором застави майнових прав на лізингові платежі по договору фінансового лізингу №316/0607 від 11 червня 2007 року; - договором застави майнових прав на майно за договором купівлі-продажу №С/С/63-07 від 11 червня 2007 року з наступним переоформленням транспорту в заставу після його реєстрації.

07 березня 2019 року між ПАТ Омега Банк (в тексті договору - банк) та ТзОВ Файненс Компані (в тексті договору - новий кредитор) укладено договір №1 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник Ольгою Ігорівною та зареєстрований в реєстрі за №714, відповідно до умов якого банк передав новому кредитору право вимоги за кредитним договором №203-Г/К від 05 липня 2007 року з усіма додатками, додатковими договорами/угодами, договорами про внесення змін та доповнень до вказаних договорів тощо, що є їх невід`ємними частинами.

Наданий суду додаток до договору про відступлення права вимоги від 07 березня 2019 року щодо ТОВ "Компанія "Лізинговий дім" містить дані про укладення договору застави екскаватора в забезпечення кредитного договору, який зареєстрований в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за № 4866.

Відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю Файненс Компані є кредитором за кредитним договором №203-Г/К від 05 липня 2007 року та стягувачем за наказом Господарського суду Львівської області від 02 вересня 2013 року у справі №914/626/13-г.

Слід зазначити, що закон передбачає єдність основного зобов`язання та забезпечувальних зобов`язань, яка полягає у неможливості існування різних кредиторів за основним зобов`язанням та за похідними забезпечувальними зобов`язаннями.

Наведене свідчить про те, що у випадку заміни кредитора в основному зобов`язанні відбувається одночасна заміна кредитора у зобов`язанні, яким забезпечено виконання відповідного основного зобов`язання, та до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, в тому числі переходять і права кредитора за забезпечувальними зобов`язаннями (з урахуванням норм ст.514 ЦК України).

Згідно з ст.22 ЗУ Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень обтяження може забезпечувати виконання боржником дійсної існуючої вимоги або вимоги, яка може виникнути в майбутньому. За рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає: 1) відшкодування витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження; 2) сплату процентів і неустойки; 3) сплату основної суми боргу; 4) відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов`язання або умов обтяження; 5) відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження.

У разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави (ч.1 ст.589 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з с.20 ЗУ Про заставу звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Як зазначалося судом вище, в процесі виконання рішення та постанови у справі №914/626/13-г сторонами укладено мирову угоду.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.39 ЗУ Про виконавче провадження виконавче провадження підлягає закінченню у разі затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04 березня 2014 року у справі №914/626/13-г затверджено мирову угоду, укладену сторонами в процесі виконання рішення суду.

Як вбачається з долученої позивачем копії мирової угоди, яка слугувала виконавчим документом, державним виконавцем Романюк Т.І. зазначено: 31.10.2016 згідно п.10 ст. 49 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавче провадження закінчено.

Згідно з даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна обтяження щодо вказаного вище екскаватора зареєстроване 28 лютого 2014 року за №14213090 та діяло до 28 лютого 2019 року.

Відповідно до ст.24 ЗУ "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Згідно з ст.29 ЗУ Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень обтяжувач має право після одержання предмета обтяження у володіння задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов`язанням шляхом набуття права власності на предмет забезпечувального обтяження, якщо інше не встановлено законом або договором. При цьому обтяжувач зобов`язаний повідомити боржника та інших обтяжувачів відповідного рухомого майна про свій намір набути право власності на предмет забезпечувального обтяження в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону.

З наведених вище норм вбачається, що кредитор в забезпечення стягнення боргу мав право звернути стягнення на екскаватор за договором застави.

Судом встановлено, що позивачем не надано доказів того, що станом на час подання цього позову, борг відповідача-1 не був сплачений або, що ПАТ "Омега Банк" звертало стягнення на заставлене майно і таких коштів не було достатньо для погашення такого боргу, як не надано доказів, що позивачем вчинялися будь-які дії з метою погашення заборгованості за рахунок заставленого рухомого майна.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи все наведене вище, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову та визнання недійсними оспорюваних договорів купівлі-продажу і договору іпотеки, оскільки позивачем не доведено порушення його прав оспорюваними договорами та не доведено наявності підстав, з якими закон пов`язує визнання договорів недійсними.

Щодо заяви про сплив позовної давності, колегія суддів зазначає наступне:

Згідно з ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів (із змінами), за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про відмову в позові, у зв`язку з недоведеністю позивачем підстав, на які він посилається у позовній заяві.

При цьому, доводи апеляційної скарги є безпідставними та спростовуються висновками місцевого господарського суду.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Львівської області від 22 грудня 2020 року у справі №914/1499/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Файненс Компані - без задоволення.

Матеріали справи №914/1499/20 повернути до Господарського суду Львівської області .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 09 липня 2021 року

Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.

Суддя Бонк Т.Б.

Суддя Матущак О.І.