Постанова

від 29.06.2021 по справі 910/15102/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2021 р. Справа№ 910/15102/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Алданової С.О.

Мартюк А.І.

секретар судового засідання : Пастернак О.С.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 29.06.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ем-Ен-Джі Українська Відновлювальна Енергетика"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 23.02.2021

у справі №910/15102/20 (суддя - Стасюк С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Солар Сервіс Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Ем-Ен-Джі Українська Відновлювальна Енергетика"

про стягнення 205 095,89 грн

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Солар сервіс Україна" (надалі - позивач, ТОВ "Солар сервіс Україна") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ем-Ен-Джі Українська Відновлювальна Енергетика" (надалі - відповідач, ТОВ "Ем-Ен-Джі Українська Відновлювальна Енергетика") про стягнення 205 095, 89 грн, з яких 200 000, 00 грн основного боргу, 4 076, 71 грн пені та 1 019, 18 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором №115-12/19 від 10.12.2019 (надалі - Договір) в частині здійснення повної та своєчасної оплати виконаних підрядних робіт.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/15102/20 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 200 000, 00 грн основного боргу та 2 999, 53 грн судового збору.

У іншій частині позову відмовлено.

Місцевий господарський суд мотивував своє рішення тим, що причиною затримки виконання робіт за Договором було несвоєчасне надання вихідних даних, і відповідач зобов`язаний належним чином прийняти і оплатити виконані із затримкою роботи.

Водночас, суд дійшов висновку про безпідставність твердження відповідача, стосовно того, що Договір є розріваним в одностороньому порядку у відповідності до пункту 10.5. Договору, згідно листа від 10.06.2020, оскільки встановив, що відповідач надіслав на адресу позивача (виконавця робіт за Договором) письмове повідомлення про розірвання договору, в якому повідомив про те, що 05.05.2020 між цими суб`єктами господарювання розірвано два договори, а саме: Договір №80-11/19 від 19.11.2019 та Договір №115-12/19 від 05.12.2019. У листі від 30.06.2020 №19, що надісланий відповідачу у відповідь на повідомлення від 10.06.2020 про розірвання договору, позивач вказав про відсутність підстав вважати Договір №115-12/19 від 10.12.2019 розірваним. Таким чином, оскільки у листі відповідача від 10.06.2020 про розірвання договорів не згадується Договір на виконання робіт №115-12/19 від 10.12.2019, цей Договір є чинним, а зобов`язання сторін підлягають виконанню в повному обсязі.

Оскільки відповідач не надав підтвердження здійснення ним оплати за рахунком №169 від 25.06.2020, а роботи за чинним Договором є виконані, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 200 000, 00 грн боргу. Разом з тим, оскільки матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем авансового платежу на рахунок позивача (виконавця за Договором), суд зазначив, що не має можливості визначити як дату початку строку виконання робіт за Договором так і кінцевий термін їх виконання, оскільки Акт прийому-передачі є підписаним лише зі сторони виконавця. Враховуючи викладене, суд не вбачає за можливе визначити дату початку і кінця періоду за який може бути стягнуто пеню та 3 % річних. Таким чином, з огляду на те, що позивач не обґрунтував період за який має бути стягнуто пеню та 3 % річних, суд відмовив у задоволенні цієї частини позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач (скаржник) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/15102/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також наявна невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи. Відтак, судове рішення у цій справі ухвалене із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що в матеріалах справи наявний лист від позивача направлений відповідачу, у вступній частині якого позивач зазначає, що ним від скаржника було отримано, та уважно вивчено повідомлення від 10.06.2020 про розірвання Договору №115-15/19 від 10.12.2019. Таким чином, позивачем було фактично визнано факт отримання вказаного повідомлення, що не було враховано судом першої інстанції, чим грубо порушено положення ст. 75 ГПК України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 882 ЦК України замовник (скаржник) повинен був отримати відповідне повідомлення (Акт про виконання робіт). Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про отримання відповідачем зазначеного у оскаржуваному рішенні Акту про надання послуг від 25.06.2020 №28 про виконання робіт з розробки техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) на приєднання до зовнішніх електричних мереж, внутрішніх мереж та споруд 15 фотогальванічних електростанцій на загальну вартість 250 000, 00 грн, на який посилається суд першої інстанції.

Відтак, у даному випадку суд посилається на наявність в матеріалах справи підписаного стороною позивача Акту, проте не вказує та не з`ясовує, чи було отримано такий Акт стороною відповідача. За таких обставин вбачається, що ТОВ "Ем-Ен-Джі Українська Відновлювальна Енергетика" не було отримано вказаний Акт, а тому положення п. 4.3 і 6.2. Договору не можуть бути застосовано в даній частині правовідносин.

Судом першої інстанції не було взято до уваги, що вихідні дані для розробки ТЕО Замовником (відповідачем) надаватись не можуть, оскільки такі дані можуть надаватися, у даному випадку, виключно АТ "ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО", про що в свою чергу і свідчать листи від АТ "ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО", на які посилається позивач (наявні в матеріалах справи).

Вказані листи-відповіді від АТ "ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО", що містять інформацію щодо вихідних даних - є відповідями на запити відповідача, Замовника за Договором. Відповідями на запити, які складались Виконавцем (позивачем) в рамках надання послуг (Робіт) за Договором. Такі запити складались позивачем тричі, а саме: 23.12.2019, 23.01.2020 та 31.01.2020, відповідно відповіді на такі запити АТ "ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО" надавало тричі: 11.01.2020, 28.01.2020 і 07.02.2020. Така кількість запитів та відповідей, що містять вихідні данні для розробки ТЕО, тобто інформацію без якої розробка ТЕО була не можливою - була викликана неодноразовим коригуванням з причин некоректного формулювання Виконавцем (позивачем) запиту, в рамках надання послуг Замовнику (відповідачу).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2021 апеляційну скаргу ТОВ "Ем-Ен-Джі Українська Відновлювальна Енергетика" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) - Зубець Л.П., суддів: Владимиренко С.В., Мартюк А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги ТОВ "Ем-Ен-Джі Українська Відновлювальна Енергетика" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/15102/20 до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду. Витребувано матеріали справи №910/15102/20 з Господарського суду міста Києва.

05.04.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/15102/20 з Господарського суду міста Києва.

У зв`язку з перебуванням судді Владимиренко С.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2021 для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Зубець Л.П. (суддя-доповідач), судді: Мартюк А.І., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 апеляційну скаргу ТОВ "Ем-Ен-Джі Українська Відновлювальна Енергетика" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/15102/20 залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду апеляційної інстанції доказів сплати (доплати) судового збору у розмірі 115, 35 грн.

22.04.2021 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява на виконання вимог ухвали, до якої останнім долучено докази сплати судового збору у розмірі 115, 35 грн (платіжне доручення №150 від 19.04.2021).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №910/15102/20 за апеляційною скаргою ТОВ "Ем-Ен-Джі Українська Відновлювальна Енергетика" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021, апеляційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 22.06.2021.

Роз`яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції.

Позивач у порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України скориставшись своїм правом, подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.

Зокрема, відповідач у своєму відзиві зазначає про те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати Договір №115- 12/19 від 05.12.2019 розірваним, посилаючись на лист від 30.06.2020 №19, що надісланий відповідачу у відповідь на повідомлення від 10.06.2020.

Доводи скаржника, що він не отримував Акт про надання послуг від 25.06.2020 №28 про виконання робіт з розробки техніко-економічного обґрунтування (ТЕО), спростовуються тим, що позивачем на адресу місцезнаходження відповідача був направлений Акт про надання послуг від 25.06.2020 № 28, який є додатком до листа №19 від 30.06.2020 (про що є відповідні докази у матеріалах справи).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив погодження варіанту схеми приєднання тільки у квітні 2020 року, що власне і вплинуло на терміни виконання робіт за Договором.

У відповідності до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 22.06.2021 оголошено перерву до 29.06.2021.

У судове засідання 29.06.2021 з`явилися представники сторін, які надали пояснення по суті апеляційної скарги.

Так, представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі. Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У судовому засіданні 29.06.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, 10.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Солар сервіс Україна", як виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ем-Ен-Джі Українська Відновлювальна Енергетика", як замовником, укладено Договір на виконання робіт №115-12/19 (Договір), відповідно до пункту 1.1. якого замовник доручає, а виконавець на замовлення та за кошти замовника зобов`язується власними або залученими силами і засобами виконати роботи з розробки техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) на приєднання до зовнішніх електричних мереж, внутрішніх мереж та споруд 15-ти фотогальванічних електростанцій об`єктів "РЕКОЛ 1", "РЕКОЛ 2", "РЕКОЛ 3", "РЕКОЛ 4", "РЕКОЛ 5", "РЕКОЛ 6", "РЕКОЛ 7", "РЕКОЛ 8", "РЕКОЛ 9", "РЕКОЛ 10", "РЕКОЛ 11", "РЕКОЛ 12", "РЕКОЛ 13", "РЕКОЛ 14" та "РЕКОЛ 15" за адресою: село Миколаївка, Новоград-Волинського району, Житомирської області, кадастрові номери земельних ділянок: 1824081700:02:000:0317, 1824081700:02:000:0316, 1824081700:02:000:0328.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що замовник зобов`язується надати виконавцю всі необхідні документи, прийняти належним чином виконані роботи і оплатити їх, відповідно до розділу 5 цього Договору, після завершення виконання робіт підписати підсумковий акт здачі-прийняття робіт та акт звірення взаємних розрахунків.

Відповідно до пункту 3.1. Договору, вартість робіт складає 250 000, 00 грн, в тому числі ПДВ 20% у розмірі 41 666, 66 грн та визначається в Додатку №1 до Договору (Протокол погодження договірної ціни на розробку техніко-економічного обґрунтування (ТЕО)).

Пунктом 4.1. Договору сторони узгодили строк виконання робіт, який становить 2 місяці з дати отримання авансового платежу відповідно до підпункту 5.1.1. цього Договору.

Згідно пункту 4.2. Договору, виконавець приступає до виконання робіт на пізніше 3 робочих днів після отримання від замовника авансового платежу згідно пункту 5.1.1. цього Договору.

Замовник, у разі відсутності зауважень до якості робіт, приймає виконані належним чином виконавцем роботи шляхом підписання Актів виконаних робіт, які є підставою для розрахунків за виконані роботи. У разі наявності зауважень замовника до якості виконаних робіт, замовник повідомляє про це виконавця. Виконавець зобов`язується усунути недоліки у виконаних роботах протягом 5 робочих днів з моменту отримання відповідних зауважень до якості робіт від замовника (пункт 4.3. Договору).

Після виконання робіт, передбачених Договором та у разі відсутності зауважень замовника щодо якості виконаних робіт, сторони підписують Акт про здачу-приймання робіт та Акт звірення взаєморозрахунків (п. 4.5. Договору).

Датою закінчення виконання робіт, передбачених Договором, є дата підписання Акту про здачу-приймання згідно пункту 4.5. Договору.

Щодо порядку проведення розрахунків за виконання робіт визначених Договором, сторони у пункті 5.1. Договору визначили, що замовник здійснює фінансування робіт наступним чином:

- авансовий платіж в розмірі 20% від загальної вартості Договору, зазначеної в пункті 3.1. цього Договору, перераховується на поточний рахунок виконавця протягом 2 (двох) банківських днів після підписання сторонами цього Договору (підпункт 5.1.1. Договору);

- замовник до 16.01.2020 перераховує на поточний рахунок виконавця 60 % від загальної вартості Договору, зазначеної в пункті 3.1. цього Договору (підпункт 5.1.2. Договору);

- остаточний розрахунок в розмірі 20 % від загальної вартості Договору, замовник здійснює протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання Акту прийому-передачі виконаних робіт (п.п. 5.1.3 Договору).

Відповідно до пункту 5.3. Договору сторони визначили, що у разі несплати замовником у визначені цим Договором терміни, виконавець має право на зупинку робіт до дати виконання замовником своїх зобов`язань щодо оплати.

У випадку призупинення робіт з ініціативи замовника (відсутності фінансування, устаткування, тощо) замовник зобов`язаний письмово, з обґрунтуванням, попередити про це виконавця не менше, ніж за 5 календарних днів до вступу в силу цього рішення. Після одержання повідомлення про призупинення виконання робіт, виконавець на період призупинення і поновлення робіт звільняється від виконання своїх зобов`язань за Договором. Термін виконання робіт продовжується відповідно на час призупинення із врахуванням часу, який буде потрібен для відновлення робіт (п. 9.1. Договору).

Згідно пункту 11.6. Договору, цей Договір вступає в дію з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх обов`язків.

В матеріалах справи міститься складений Акт про надання послуг від 25.06.2020 №28 про виконання робіт з розробки техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) на приєднання до зовнішніх електричних мереж, внутрішніх мереж та споруд 15 фотогальванічних електростанцій на загальну вартість 250 000, 00 грн, який підписаний лише зі сторони виконавця.

Також позивачем наданий рахунок на оплату №169 від 25.06.2020 на загальну суму 200 000, 00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 33 333, 33 грн.

10.06.2020 відповідач надіслав на адресу позивача (виконавця робіт за Договором) письмове повідомлення про розірвання Договору №80-11/19 від 19.11.2019 та Договору №115-12/19 від 05.12.2019.

Листом від 21.07.2020 №21/07 відповідач додатково повідомив позивача про своє право на розірвання договору у зв`язку з істотним порушенням його умов.

18.08.2020 позивач надіслав на адресу відповідача письмову вимогу №1 про сплату заборгованості в якій вказав, що відповідач безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявив про їх недоліки (за наявності таких), наданий на підпис акт надання послуг на ТЕО не повернув.

Позивач звертаючись до господарського суду стверджує, що роботи за Договором № 115-12/19 від 10.12.2019 є прийнятими та такими, що підлягають обов`язковій оплаті. Договір не є розірваним, а відповідач ухиляється від покладених на нього обов`язків, які передбачені договором на виконання робіт та діючим законодавством, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача зазначені вище кошти.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог.

Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає передчасними висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (надалі ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За приписами ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами виникли правовідносини пов`язані із виконанням договору підряду на проектні та пошукові роботи.

Внаслідок укладення вказаного Договору між сторонами виникли правовідносини підряду, зокрема, щодо проведення проектних робіт, які врегульовано главою 61 ЦК України.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність тверджень відповідача, стосовно того, що Договір на виконання робіт від 10.12.2019 №115-12/19 є розріваним в одностороньому порядку у відповідності до пункту 10.5. Договору, згідно листа від 10.06.2020.

Пунктом 10.5. Договору визначено, що на вимогу однієї із сторін Договір може бути розірваний при істотному порушенні другою стороною умов Договору, а також у випадках передбачених чинним законодавством України.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, 10.06.2020 відповідач надіслав на адресу позивача (виконавця робіт за Договором) письмове повідомлення про розірвання договору, в якому повідомив про те, що 05.05.2020 між цими суб`єктами господарювання розірвано два договори, а саме: Договір №80-11/19 від 19.11.2019 та Договір №115-12/19 від 05.12.2019.

Підставою розірвання кожного із вказаних договорів вказано пункт 10.5 (суттєве порушення договору), оскільки відповідні роботи за цими договорами не були виконані вчасно і замовник повідомляв про це декілька разів.

У листі від 30.06.2020 №19, що надісланий відповідачу у відповідь на повідомлення від 10.06.2020 про розірвання договору, позивач вказав про відсутність підстав вважати Договір №115-12/19 від 10.12.2019 розірваним.

Таким чином, оскільки у листі відповідача від 10.06.2020 про розірвання договорів не згадується Договір на виконання робіт №115-12/19 від 10.12.2019, цей Договір є чинним, а зобов`язання сторін підлягають виконанню в повному обсязі.

За приписами статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 846 ЦК України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як стверджує позивач у позовній заяві, відповідач своєчасно не надав повний обсяг необхідних документів та вихідних даних для розробки ТЕО, в процесі виконання робіт затримував погодження наданих пропозицій, неодноразово вносив зміни до вихідних даних, а також не виконував умови фінансування робіт у відповідності пункту 5 Договору, що призвело до затримки виконання робіт.

При цьому, в матеріалах справи міститься Акт про надання послуг від 25.06.2020 №28 про виконання робіт з розробки техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) на приєднання до зовнішніх електричних мереж, внутрішніх мереж та споруд 15 фотогальванічних електростанцій на загальну вартість 250 000, 00 грн, який підписаний лише зі сторони виконавця та наданий позивачем рахунок №169 від 25.06.2020 на загальну суму 200 000, 00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 33 333,33 грн.

Документи, які підтверджують оплату відповідачем рахунку №169 від 25.06.2020, зокрема, платіжні доручення або акт звірення взаємних розрахунків, який передбачений пунктом 1.2. Договору в матеріалах справи відсутні.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно пункту 4.2. Договору, виконавець приступає до виконання робіт на пізніше 3 робочих днів після отримання від замовника авансового платежу згідно пункту 5.1.1. цього Договору.

Авансовий платіж в розмірі 20% від загальної вартості Договору, зазначеної в пункті 3.1. цього Договору, перераховується на поточний рахунок виконавця протягом 2 (двох) банківських днів після підписання сторонами цього Договору (підпункт 5.1.1. Договору).

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів перерахування відповідачем авансового платежу в розмірі 20% від загальної вартості Договору на поточний рахунок виконавця (позивача).

Відтак, на переконання суду позивач на свій ризик приступив до виконання робіт за договором, оскільки п. 4.2. Договору чітко визначено, що виконавець приступає до виконання робіт на пізніше 3 робочих днів після отримання від замовника авансового платежу.

Водночас, за твердженнями відповідача, ним не було отримано Акт про надання послуг від 25.06.2020 №28 про виконання робіт з розробки техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) на приєднання до зовнішніх електричних мереж, внутрішніх мереж та споруд 15 фотогальванічних електростанцій на загальну вартість 250 000, 00 грн, а тому положення п. 4.3 і 6.2. Договору не можуть бути застосовано в даній частині правовідносин.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 882 ЦК України замовник (скаржник) повинен був отримати відповідне повідомлення (Акт про виконання робіт). Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про отримання відповідачем зазначеного вище Акту.

Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, в розумінні ст.ст. 76-77 ГПК України настання обов`язку у відповідача щодо оплати коштів за Договором №115-12/19 від 10.12.2019

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Питання про прийняття доказів спершу повинно вирішуватися під час їх представлення суду. Однак остаточно може з`ясуватися неналежність доказу і на подальших стадіях, під час їх оцінки судом, аж до проголошення рішення.

Мета судового дослідження полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання.

Традиційно правило допустимості доказів у процесуальному праві розумілось як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (заява N 16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (рішення у справі "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1988, та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії" від 09.06.1998).

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

З огляду на викладене вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, за якими у позивача виникло право на звернення до господарського суду щодо стягнення з відповідача вартості виконаних робіт за Договором.

Суд апеляційної інстанції вважає позовні вимоги необґрунтованими, а відтак такими, що не підлягають задоволенню.

За приписами ч. 1 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням встановлених вище обставин та наведених положень законодавства колегія суддів вважає, що під час перегляду цієї справи судом апеляційної інстанції частково знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права, які мали наслідком нез`ясування обставин, що мають значення для справи, та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, що відповідно до наведених вище положень статті 277 ГПК України є підставою для скасування такого рішення в частині задоволення позову.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а оскаржене рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення - про повну відмову в задоволенні позовних вимог позивача до відповідача про стягнення 205 095, 89 грн за Договором №115-12/19 від 10.12.2019.

За частиною першою статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 14 статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ем-Ен-Джі Українська Відновлювальна Енергетика" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/15102/20 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/15102/20 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення 200 000, 00 грн, прийняти нове рішення в цій частині, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Солар Сервіс Україна" у задоволенні позову.

3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/15102/20 залишити без змін.

4. Судовий збір за подання позову у справі №910/15102/20 залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Солар Сервіс Україна".

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар сервіс Україна" (07500, Київська область, Баришівський район, селище міського типу Баришівка, вул. Центральна, будинок 126, ідентифікаційний код юридичної особи: 42628045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ем-Ен-Джі Українська Відновлювальна Енергетика" (01001, місто Київ, вул. Велика Житомирська, будинок 4, офіс 10, ідентифікаційний код юридичної особи: 42448314) сплачений судовий збір за звернення з апеляційною скаргою у розмірі 4 614 (чотири тисячі шістсот чотирнадцять) грн 67 коп.

6. Матеріали справи №910/15102/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення, відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 16.07.2021.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді С.О. Алданова

А.І. Мартюк