Рішення

від 06.07.2021 по справі 293/1532/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2021 р. м. Житомир Справа № 293/1532/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

секретар судового засідання: Малярчук Р.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Гарбар К. Г. - ордер від 21.09.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом ОСОБА_1

до Потіївської сільської ради ОТГ Радомишльського району Житомирської області

про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Потіївської сільської ради об`єднаної територіальної громади Радомишльського району Житомирської області, в якому просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 4 від 14 лютого 2014 року, яка розташована в с. Потіївка Радомишльського району Житомирської області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер 1825087801:02:003:0138, укладений між Потіївською сільською Радою ОТГ Радомишльського району Житомирської області та ОСОБА_1 .

Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 25 вересня 2019 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Потіївської сільської Ради ОТГ Радомишльського району Житомирської області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 10.02.2020 року рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 25.09.2019 скасовано, а провадження у справі закрито. В постанові також роз`яснено, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 19.02.2020 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Потіївської сільської ради об`єднаної територіальної громади Радомишльського району Житомирської області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним направлено за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Житомирської області.

При автоматизованому розподілу судової справи між суддями від 21.02.2020 справу передано на розгляд судді Маріщенко Л.О.

Ухвалою суду від 23.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 293/1532/18 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання суду призначено до розгляду.

21.04.2020 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що між сторонами дійсно укладений договір оренди земельної ділянки №4 від 14.02.2014, відповідно до якого Потіївська сільська рада передала ФОП Бондарчук Л.Г. в оренду 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0413 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер 1825087801:02:003:0138, на якій знаходиться магазин, 1/2 частина якого належить позивачу. Право оренди зареєстроване у відділі реєстрації речових прав на нерухоме майно 27.02.2014 за №4820229. Вказівка позивача на те, що магазин який знаходиться в спільній частковій власності не розділений в натурі не є перешкодою для укладання договору оренди земельної ділянки відповідно до норм Земельного кодексу та ЗУ "Про оренду землі". Крім того, відповідач звертає увагу, що вимоги позивача є некоректними, незрозуміло яким саме позивач просить суд визнати укладений договір - недійсним чи нікчемним.

Також, відповідач вказує, що позивач вперше звернувся з позовом про визнання договору оренди землі недійсним після спливу 4 років та шести місяців з моменту укладання оспорюваного договору оренди землі. Тому відповідачем заявлено, що позивачем пропущено строк позовної давності в межах якого сторона могла звернутися до суду з позовом та просить застосувати строк позовної давності до позовних вимог.

Ухвалами суду від 28.05.2020 та 22.09.2020 строк підготовчого провадження продовжено.

Ухвалою суду від 10.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу №293/1532/18 до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання по суті повторно не з`явилась, причин неявки суду не повідомила, хоча була належним чином повідомлена про час, день, та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача позов не визнає та просить відмовити у його задоволенні.

Відповідно до ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Звертаючись з позовом до суду позивач зазначила, що рішенням сорок другої сесії VІ скликання Потіївської сільської ради Радомишльського району Житомирської області № 588 від 27.12.2013 року затверджено проект землеустрою щодо передачі позивачу земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1825087801:02:003:0138, в оренду терміном на 5 років, для комерційного використання (магазин) (03.07. для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) та доручено сільському голові від імені ради укласти договір оренди земельної ділянки з гр. ОСОБА_1

14 лютого 2014 року між Потіївською сільською радою Радомишльського району Житомирської області та фізичною особою-підприємцем Бондарчук Л.Г. укладено договір оренди землі № 4 на 1/2 частини земельної ділянки площею 0,0413 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, розташованої по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1825087801:02:003:0138.

Згідно п.16 даного договору цільове призначення земельної ділянки - В.03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Право оренди зареєстровано у відділі реєстрації речових прав на нерухоме майно 27.02.2014р. № 4820229.

Також сторонами договору оренди підписаний акт про передачу та прийом земельної ділянки в оренду.

Однак, вказаний договір оренди земельної ділянки позивач просить визнати недійсним. При цьому позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що у вказаному договорі та додатках до нього, які є його невід`ємною частиною, відсутній розподіл в натурі як площі земельної ділянки, переданої їй в оренду, так і розподіл приміщення магазину, який розташований на вказаній земельній ділянці. Крім того, площа переданої земельної ділянки не співпадає у різних документах: в п. 20 договору оренди вказано, що передача земельної ділянки здійснюється за актом її приймання-передачі, в якому (без дати) площа земельної ділянки вказана як 0,0413 га. В акті про встановлення зовнішніх меж та погодження зовнішньої межі земельної ділянки площа земельної ділянки вказана як 0,0206 га. В п. 2 договору оренди надрукована площа земельної ділянки як 0,0413 га, але є дописка 1/2 частина земельної ділянки. Також, ця ж сама земельна ділянка, кадастровий номер 1825087801:02:003:0138, передана й ОСОБА_2 . Зазначила, що магазин, що розташований на вказаній земельній ділянці, належить двом співвласникам позивачці та ОСОБА_3 в рівних частках відповідно до договору купівлі-продажу від 31.12.2004 року. Але право власності на магазин не зареєстровано, оскільки останній в натурі не розподілений. Вказала, що на теперішній час відповідачем продана земля, де знаходиться її частка магазину. При цьому з нею при продажі земельної ділянки не було погоджено розподіл магазину та межі земельної ділянки. Вказує, що за відсутності точних даних щодо площі наданої їй в оренду земельної ділянки та площі належної їй частини магазину, вона не може користуватись вказаними об`єктами. Крім того, це призводить до завищення розміру орендної плати та неможливості її сплати. Зазначила, що у 2014 році вона призупинила підприємницьку діяльність, тоді як в договорі вона вказана як ФОП, що також впливає на розмір орендної плати за договором. Вважає, що до істотних умов договору оренди відноситься об`єкт договору оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки). Однак, оскільки відповідачем при укладенні договору оренди складено документи, які суперечать один одному, не проведено в натурі розподіл земельної ділянки між суміжними землекористувачами, це призвело до фактичної неможливості використання нею за призначенням предмету оренди, що порушує її права як землекористувача, просить суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, розташованої в с. Потіївка Радомишльського району Житомирської області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер 1825087801:02:003:0138, № 4 від 14.02.2014 року, укладений між Потіївською сільською Радою ОТГ Радомишльського району Житомирської області та позивачем.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Рішенням № 588 від 27.12.2013 року сорок другої сесії VІ скликання Потіївської сільської ради Радомишльського району Житомирської області затверджено проект землеустрою щодо передачі земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1825087801:02:003:0138, в оренду терміном на 5 років, для комерційного використання (магазин) та доручено сільському голові від імені ради укласти договір оренди земельної ділянки з гр. ОСОБА_1

14.02.2014 року між Потіївської сільської радою Радомишльського району Житомирської області та ФОП Бондарчук Лесею Григорівною укладено договір оренди земельної ділянки №4 1/2 частини земельної ділянки площею 0,0413 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, розташованої по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1825087801:02:003:0138.

В п. 2 договору сторони погодили об`єкт оренди та зазначили, що в оренду передається 1/2 частина земельної ділянки загальною площею 0,0413 га, в тому числі землі житлової та громадської забудови.

На земельній ділянці знаходяться об`єкт нерухомого майна - магазин ( п. 3 договору).

Відповідно до п. 5 договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 48323,07 грн.

Договір укладено на 5 (п`ять ) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити орендаря про намір продовжити його дію ( п. 7 договору).

У відповідно до п. 9 договору, орендна плата вноситься у формі та розмірі грошової плати (10% орендної плати від грошової оцінки землі) у гривнях в розмірі 4 832,03 грн.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції ( п. 10 договору).

Орендна плата вноситься до 31 грудня кожного року двічі на рік по 50% кожного півріччя ( п. 11 договору).

У разі невнесення орендної плати у строки визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 5% несплаченої суми за кожен день прострочення ( п. 14 договору).

Згідно п. 15 договору, земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Цільове призначення земельної ділянки 13.03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі ( п. 16 договору).

Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у одноденний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання передачі ( п. 20 договору).

Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки пов`язаної із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розв`язується в судовому порядку ( п. 21 договору).

Відповідно до п. 37 договору, дія договору припиняється у разі:

- у разі закінчення строку на який його було укладено;

- придбання орендарем земельної ділянки у власність;

- викуп земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності порядку встановленого законом;

- ліквідації юридичної особи - орендаря.

Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Право оренди зареєстровано у відділі реєстрації речових прав на нерухоме майно 27.02.2014р. № 4820229.

Також сторонами договору оренди підписаний акт про передачу та прийом земельної ділянки площею 0,0413 га в оренду .

Згідно наявних в матеріалах справи квитанцій протягом 2014 року та січня 2015 року ОСОБА_1 сплачувала орендну плату за вказаним договором оренди земельної ділянки.

Так, правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами ЗК України, Законом України "Про оренду землі", нормами Цивільного кодексу України.

Статтею 11 ЦК України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1, 2 статті 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. При цьому, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання правочину недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання договорів недійсними.

Згідно ст.93 ЗК України відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ст. 13 ЗУ "Про оренду землі", в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, надалі Закон, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

В ст.14 вказаного Закону зазначено, що договір оренди укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно ч. 1 ст. 15 Закону істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальність за її несплату, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чийого частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з вимогами ч. 3 ст.203ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, в якому фіксуються правові наслідки.

Згідно з вимогами ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правочини поділяються за ступенем недійсності на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення (нікчемні) та відносно недійсні, які можуть бути визнані судом недійсними за певних умов (оспорювані).

Відповідно до ч. 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 215ЦК України визначено, що нікчемним є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом, тобто коли є правова норма, яка безпосередньо визначає недійсність договору без дотримання її вимог, а оспорюваним є той правочин, недійсність якого прямо не встановлена законом, але який у разі, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, може бути судом визнаний недійсним.

Згідно ч. 2 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Виходячи з положень ст. 638 ЦК України, ст.ст. 125, 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

Відповідно до положень ст.17 ЗУ "Про оренду землі" об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачаються із змісту договору оренди земельної ділянки, на момент його укладення зазначений договір містив всі передбачені ст. 15 ЗУ "Про оренду землі" істотні умови такого договору, в тому числі й відомості щодо об`єкта оренди.

Наявність підписаного позивачкою акту про передачу та приймання земельної ділянки засвідчує фактичну передачу земельної ділянки в оренду, а належна державна реєстрація договору оренди закріплює відносини між сторонами щодо оренди землі.

До того ж позивачем не оспорювалось, що вона фактично виконувала умови спірного договору оренди землі після його укладення, сплачуючи орендну плату за договором.

Посилання позивача на те, що у спірному договорі відсутній розподіл в натурі як площі земельної ділянки, переданої їй в оренду, так і розподіл приміщення магазину, який розташований на вказаній земельній ділянці не є підставою для визнання договору недійсним.

Таким чином, при укладенні спірного договору оренди землі волевиявлення позивачки як учасниці правочину було вільним, відповідало її внутрішній волі.

До того ж, слід зазначити, що на теперішні час строк дій спірного договору сплинув.

Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про відмову у задоволені позовних вимог.

У відповідності до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду.

Оскільки у задоволенні позовних вимог судом відмовлено по суті, клопотання відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності не приймається судом до розгляду.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

Судом встановлено, що при надходженні до господарського суду даної справи, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Згідно Закону України "Про судовий збір" , за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" ( на момент подання позовної заяви) прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1 762,00 грн.

Позивачем в позовній заяві заявлена одна вимога немайнового характеру.

Таким чином, розмір судового збору, який необхідно сплатити становить 1762,00 грн.

Отже, з позивача підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України недоплачений судовий збір у розмірі 1 057,20 грн.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) в дохід Державного бюджету України 1057,20 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 16.07.21

Суддя Маріщенко Л.О.

Віддрукувати:

1- в справу

2-3 сторонам (рек)