Постанова

від 16.07.2021 по справі 420/4538/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/4538/20 Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В., судді -Вербицької Н.В., судді -Ступакової І.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Електроеталон до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2020 року ТОВ Електроеталон (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом до ГУ ДПС в Одеській області (надалі - відповідач, ДПС), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.02.2020 року:

- № 0004880501, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на прибуток на загальну суму 1477 968 грн., з яких 1182374 грн. - за основним зобов`язанням, 295 594 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- №0004920501 про донарахування грошових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 1 189850 грн., з яких 951880 - за основним зобов`язанням, 237 970 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- №0004930501, яким зменшено розмір від`ємного значення по податку на додану вартість за грудень 2018 року на суму 44480 грн..

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки відповідач дійшов помилкового висновку щодо не реальності здійснення господарських операцій між позивачем та рядом його контрагентів, які відображені в акті перевірки №586/15-32-05-01/33647722 від 13.12.2019 року Про результати документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Електроеталон з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року . Позивач стверджує, що реальність здійснення господарських операцій із зазначеними в акті перевірки контрагентами підтверджується наданими представникам податкового органу, що проводили перевірку, первинними документами. Сукупність первинних, платіжних, звітних та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне здійснення господарських операцій і не дає підстав для сумніву у їх реальності та безтоварності. А певні недоліки в діяльності його контрагентів та можливі податкові правопорушення з їхньої сторони не повинні мати негативних наслідків для позивача.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.11.2020 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ Електроеталон зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 07.09.2005 року за №1 554 102 0000 000864.

Відповідно до інформації про юридичну особу, позивач займається наступними видами діяльності: електромонтажні роботи; оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; установлення та монтаж машин і устаткування; будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій (т.1 а.с.128-134); має ліцензію Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 22.08.2018 року №49-Л на право здійснення господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками (т. 1 а.с. 136-138), та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №200130244 (т.1 а.с.135).

Відповідач у період з 25.11.2019 року по 06.12.2019 року провів документальну планову виїзну перевірку ТОВ Електроеталон з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, валютного - за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року.

За результатами перевірки ревізори-інспектори контролюючого органу склали акт №586/15-32-05-01/33647722 від 13.12.2019 року (надалі - акт перевірки), в якому зафіксували наступні порушення податкового законодавства, а саме:

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 5, п. 6, п. 7 П(с)БО 16 Витрати , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в сумі 1 182 374, 00 грн., у тому числі по періодам: за 2016 рік - 335 524, 00 грн.; за 2017 рік - 387 996,00 грн.; за 2018 рік - 458 854,00 грн.;

- п. 120.1 ст.120 Податкового кодексу України через неподання до контролюючого органу звіту про фінансові результати (Форма №2) за 2017 рік та 2018 рік, податкової звітності з податку на прибуток за 2018 рік;

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (із змінами та доповненнями), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, з урахуванням п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем було завищено податковий кредит та занижено суму податку на додану вартість у сумі 1 267 789,00 грн., в т.ч. квітень 2016 року - 149 524 грн. (умовно), травень 2016 року - 3 139,00 грн. (умовно), червень 2016 року - 72 586,00 грн. (умовно), липень 2016 року - 35 258,00 грн. (умовно), серпень 2016 року - 12 439,00 грн. (умовно), вересень 2016 року - 42 963,00 грн. (умовно), листопад 2016 року - 45 556,00 грн., грудень 2016 року - 8 480,00 грн., лютий 2017 року - 2 860,00 грн., липень 2017 року - 110 064,00 грн., листопад 2017 року - 27 434,00 грн., грудень 2017 року - 147 696,00 грн., лютий 2018 року - 5 235,00 грн., березень 2018 року - 8 303,00 грн., квітень 2018 року - 11 609,00 грн., травень 2018 року - 10 262,00 грн., червень 2018 року - 7 935,00 грн., липень 2018 року - 233842,00 грн., вересень 2018 року - 264 576,00 грн., жовтень 2018 року - 42 362,00 грн., листопад 2018 року - 11 580,00 грн., грудень 2018 року - 14 086,00 грн., та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) та задекларована по рядку 21 Декларації в сумі 44 480,00 грн. по податковій декларацій за грудень 2018 року.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв описані вище спірні податкові повідомлення-рішення від 07.02.2020 року:№0004880501, №0004920501 та №0004930501.

За змістом розділів 3.1.1.1. та 3.1.2.2 акту перевірки висновок про заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість ґрунтується на тому, що за результатами операцій з придбання товарів, робіт та послуг у ТОВ Дрім Євро Трейд , ТОВ Сітіпрайс , ТОВ Стейл плюс , ТОВ Укрбуд-Холдинг , ТОВ ТК Центр-Холдинг , ТОВ Олстар Інвестмент , ТОВ Дектрейл ЛТД , ТОВ Солтан , ТОВ Редейл ЛТД , ТОВ Будівельно-монтажне управління МП-423 , ТОВ Ванілон , ТОВ Термінал 99 , ТОВ Альмеро , ТОВ Енргосвіт-Т , ФОП ОСОБА_1 позивач неправомірно включив до складу валових витрат 6 561 343 грн., а до складу податкового кредиту за перевірений період неправомірно включив ПДВ на загальну суму 1 312 269 грн..

Податковий орган в акті перевірки не визнає правомірність віднесення позивачем до складу витрат та до складу податкового кредиту сум по операціям з цими контрагентами-постачальними, оскільки вважає, що такі операції в реальності не відбувались.

Обґрунтування такої позиції викладено в розділі 3.1.1.1 акту перевірки по кожному контрагенту і узагальнено зводиться до наступного:

- встановлення з баз даних відсутність у контрагентів позивача достатніх трудових ресурсів та основних засобів (власних чи орендованих), необхідних для виконання ними договорів;

- встановлення з баз даних (архів електронної звітності - ЄРПН, ІС Податковий блок не придбавання контрагентами позивача товару, що був реалізований на користь позивача;

- ненадання позивачем первинних документів на підтвердження його господарських взаємовідносин з контрагентами, зокрема товарно-транспортної накладних на перевезення продукції, та сертифікатів якості електротехнічної продукції;

- наявність вироку Святошинського районного суду м. Києва від 11.12.2017 року у кримінальній справі №757/24218/17-к, винесеного за результатами розгляду кримінального провадження №42017000000001229 відносно контрагентів позивача ТОВ Дрім Євро Трейд , ТОВ Сітіпрайс , ТОВ Стейл Плюс .

Суд першої інстанції повністю не погодився з наведеними в акті перевірки обґрунтуваннями завищення позивачем витрат та податкового кредиту.

Надаючи правову оцінку спірним повідомленням-рішенням, колегія суддів аналізує зміст тих порушень, які відображені в акті перевірки і які стали підставами для винесення спірних повідомлень-рішень, на предмет їх узгодженості з положеннями податкового законодавства, доведеності та відповідності фактичним обставинам справи.

За змістом ст.198 ПК України право платника податків на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником-платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пункт 201.11 статті 201 ПК України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно до ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Приписами ст.9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством (п.44.1 ст.44 ПК України).

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, а також включення витрат до складу оподатковуваного доходу є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, слід врахувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

При цьому суд повинен дотримуватися позиції, яка наведена Європейським судом з прав людини у п.53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом .

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та включив витрати до складу оподатковуваного доходу, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч.1 ст.71 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Слід зазначити, що по операціям, які були досліджені в акті перевірки, позивачем як під час перевірки, так і до матеріалів, були надані відповідні договори, первинні документи, що підтверджують отримання товарів від контрагентів-постачальників, документи, які підтверджують подальшу реалізацію та\або використання придбаного товару, а саме: видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки, довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3, акти здачі-прийняття робіт форми КБ-2, тощо (т.1 а.с.150-250, т.2 а.с.1-250, т.3 а.с.1-129, т.4 а.с. 1-252, т.5 а.с.1-250).

В акті перевірки не висувалось зауважень щодо невідповідності конкретних первинних документів вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що посилання податкового органу в акті перевірки на скасування у контрагентів позивача свідоцтв платника податку на додану вартість у календарному періоді, який виходить за межі часового проміжку взаємовідносин ТОВ Електроеталон із зазначеними підприємствами, є такими, що не впливають на результат розгляду даної адміністративної справи.

Також суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з посиланнями відповідача на наявність податкової інформації (т.6 а.с.40-81), одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем Державної податкової служби, вірно зазначивши, що наявність такої інформації, що не оформлена рішеннями суб`єкта владних повноважень, не є юридичним фактом та утворює лише підставу для перевірки такої інформації. Сама по собі така інформація може породжувати певні сумніви у посадових осіб контролюючого органу щодо реальності та законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що платнику податків його контрагентами товари або послуги не постачались.

Таким чином, висновки контролюючого органу стосовно відсутності реальних господарських операцій не можуть ґрунтуватися лише на податковій інформації з АІС Податковий блок , Єдиного реєстру податкових накладних, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Однак зі змісту акту перевірки видно, що перевіряючи обставини поставки товарів та робіт (послуг) позивачу його контрагентами не перевіряли, і системного аналізу фінансово-господарських документів по цим операціям не робили.

Також слід погодитися з висновком суду першої інстанції, що сама по собі відсутність у контрагентів транспортних засобів, нерухомого майна, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

При цьому, чинним законодавством не регламентовано питання щодо кількості штатних працівників, або інших обов`язкових ресурсів для здійснення певного виду господарської діяльності, а податковим органом, як суб`єктом владних повноважень, що встановлював порушення з боку позивача, не зазначено ні в акті перевірки, ні у судовому засіданні, яка кількість зазначених ресурсів є достатньою, на його думку, для здійснення певних господарських операцій.

Крім того, відсутність основних фондів також не може свідчити про неможливість виконання господарських зобов`язань, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов`язувала підприємство позивача перевіряти наявність таких ресурсів у контрагентів та формувати податковий кредит лише за їх наявності, а його контрагента - здійснювати господарську діяльність лише при таких умовах.

Стосовно посилань в акті перевірки на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних (ТТН), то суд першої інстанції цілком обґрунтовано відхилив такі посилання, зазначивши, що товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару та його використання у власній господарській діяльності, відсутність ТТН не може бути підставою для невизнання витрат із придбання матеріальних цінностей та формування податкового кредиту.

Такий висновок відповідає правовим позиціям Верховного Суду з цього питання, які відображені у постановах Верховного Суду від 25 лютого 2021 року (справа №803/1684/17, адміністративне провадження №К/9901/51649/18, ЄДРСРУ №95176997), від 21 січня 2021 року (справа №813/2204/17, адміністративне провадження №К/9901/35740/18, ЄДРСРУ № 94328053), від 24 травня 2019 року (справа №826/7423/16), від 6 лютого 2018 року (справа №816/166/15-а), від 11 вересня 2018 року (справа №804/4787/16) та передбачають, що транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу або поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже, відсутність у позивача деяких товарно-транспортних накладних або наявність в них певних недоліків не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій. Відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

В якості доказу нереальності операцій позивача з ТОВ Дрім Євро Трейд , ТОВ Сітіпрайс , ТОВ Стейл Плюс та фіктивності цих суб`єктів господарювання, відповідач посилався на вирок Святошинського районного суду м.Києва від 11.12.2017 року у кримінальній справі №757/24218/17-к, яким громадян ОСОБА_2 , директора ТОВ ЮРИДИЧНИЙ ДІМ ВАШЕ ПРАВО , та ОСОБА_3 , начальника фінансового відділу ТОВ ОДЕСА ЕКСПОРТ РОЯЛ , визнано винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст. 205 КК України.

Суд першої відхилив такі посилання, зазначив, що позивач фінансово-господарських операцій за вказаний період із зазначеними контрагентами (ТОВ ЮРИДИЧНИЙ ДІМ ВАШЕ ПРАВО та ТОВ ОДЕСА ЕКСПОРТ РОЯЛ ) не мав, і в акті зазначених господарських операцій також не відображено, у вказаному вироку не міститься жодних висновків щодо обставин здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ Дрім Євро Трейд , ТОВ Сітіпрайс , ТОВ Стейл Плюс , а тому притягнення до кримінальної відповідальності вказаних осіб не може бути підставою для висновку про безтоварність проведених операцій та нереальність операцій позивача з ТОВ Дрім Євро Трейд , ТОВ Сітіпрайс , ТОВ Стейл Плюс .

Також суд першої інстанції зазначив, що до податкових зобов`язань визначених податковим органом у оскаржуваних податкових-повідомленнях рішеннях не увійшли податкові зобов`язання з податку на прибуток та податку на додану вартість по господарських взаємовідносинах позивача з ТОВ Дрім Євро Трейд , ТОВ Стейл плюс та ТОВ Сітіпрайс за період з квітня 2016 року по листопад 2016 року, оскільки минув законодавчий строк для їх визначення, встановлений ПК України (1095 днів).

Колегія суддів не може в повній мірі погодитися з викладеною судом першої інстанції оцінкою наданого відповідачем в якості доказу вироку Святошинського районного суду м.Києва від 11.12.2017 року у кримінальній справі №757/24218/17-к.

Так, частиною 4 ст.78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили є обов`язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок.

Отже, у даній справі підставами звільнення від доказування обставин, які стосуються фіктивності створення та діяльності вищевказаних контрагентів можуть бути лише вироки судів, які набрали законної сили.

Згідно вироку Святошинського районного суду м.Києва від 11.12.2017 року по справі №757/24218/17-к ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винними у вчиненні кримінального правопорушення за ст.ст.28 ч.2, 205 ч.2 КК України за вчинення фіктивного підприємництва. Цим вироком встановлено, що ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_3 та іншими невстановленими в ході слідства особами, організував вчинення фіктивного підприємництва шляхом координації та фінансування дій щодо створення та придбання суб`єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом документального оформлення псевдогосподарських операцій, а також незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток підприємства на користь суб`єктів підприємницької діяльності реального сектору економіки. Одними з таких фіктивних підприємств були ТОВ Дрім Євро Трейд , ТОВ Стейл плюс та ТОВ Сітіпрайс .

Стосовно ТОВ Сітіпрайс у вироку Святошинського районного суду м.Києва від 11.12.2017 року зазначено наступне: ОСОБА_4 у липні 2015 року за грошову винагороду погодилась стати одноосібним засновником, директором та головним бухгалтером вже існуючого ТОВ СІТІПРАЙС (код ЄДРПОУ 39784410), не маючи наміру здійснювати діяльність підприємства, пов`язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, зафіксовану в статутних документах ТОВ СІТІПРАЙС , усвідомлюючи протиправний характер запропонованих їй дій як майбутнього власника вказаного підприємства, підписала протокол №2 загальних зборів учасників ТОВ СІТІПРАЙС від 06.07.2015 року, згідно якого громадяни ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вийшли із складу засновників ТОВ СІТІПРАЙС , а до складу засновників товариства включено ОСОБА_4 , та призначено її директором товариства; договір купівлі продажу частки в статутному капіталі ТОВ СІТІПРАЙС від 06.07.2015, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , згідно якого ОСОБА_4 стала власником 50% статутного капіталу ТОВ СІТІПРАЙС ; договір купівлі продажу частки в статутному капіталі ТОВ СІТІПРАЙС від 06.07.2015, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , згідно якого ОСОБА_4 стала власником 50% статутного капіталу ТОВ СІТІПРАЙС , нову редакцію статуту ТОВ СІТІПРАЙС від 06.07.2015 року. На підставі вказаних документів державним реєстратором Савенковою О.В. зареєстровано зміни до статутних документів ТОВ СІТІПРАЙС . Після внесення відповідних реєстраційних змін щодо призначення ОСОБА_4 засновником, керівником та головним бухгалтером ТОВ СІТІПРАЙС , останньою 16.07.2015 відкрито розрахункові рахунки в ПрАТ Акціонерний банк Південний № НОМЕР_1 (українська гривня), № НОМЕР_1 (Євро), № НОМЕР_1 та укладено при цьому договір на обслуговування рахунків з використанням системи дистанційного обслуговування. Після цього, ОСОБА_4 передала оригінали статутних документів та ключі доступу для дистанційної роботи з розрахунковими рахунками у повне володіння невстановлених осіб, підконтрольних ОСОБА_2 , та у подальшому фінансово-господарської діяльності не вела, печаткою підприємства не володіла, господарських угод не укладала, постачання товарно-матеріальних цінностей та надання послуг не здійснювала, грошовими коштами підприємства не розпоряджалася, бухгалтерський та податковий обліки не вела, звітні документи, що надаються до контрольних органів не складала, не підписувала та не подавала, оскільки не мала наміру вчинювати зазначені дії. Отримавши таким чином контроль над ТОВ СІТІПРАЙС ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 та іншими невстановленими слідством особами, використовували вказане фіктивне підприємство з метою прикриття незаконної діяльності та уникали контролю за своєю діяльністю зі сторони контролюючих органів, завдяки чому отримали можливість складати фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи. ОСОБА_3 , отримавши ключі доступу до системи дистанційного обслуговування розрахункових рахунків ТОВ СІТІПРАЙС , упродовж 2015-2016 років розпоряджалася банківськими рахунками підприємства, його майном та коштами, контролювала переведення безготівкових коштів на рахунки від підприємств реального сектору економіки, замовляла готівкові кошти в банківських установах, оброблювала замовлення на проведення безтоварних операцій, переведення безготівкових коштів в готівку від службових осіб, або представників підприємств реального сектору економіки.

Стосовно ТОВ Дрім Євро Трейд у вироку Святошинського районного суду м.Києва від 11.12.2017 року зазначено наступне: у лютому 2016 року ОСОБА_7 погодилась виступити за грошову винагороду одноосібним засновником, директором та головним бухгалтером вже існуючого ТОВ ДРІМ ЄВРО ТРЕД (код ЄДРПОУ 39775647), зареєстрованого 30.04.2015 року Одеським міським управлінням юстиції, без мети здійснювати статутну діяльність, аби в подальшому це підприємство було використано для прикриття незаконної діяльності. Для цього ОСОБА_7 підписала договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ ДРІМ ЄВРО ТРЕЙД від 26.02.2016, згідно якого ОСОБА_7 стала одноосібним учасником вказаного товариства, протокол № 2 загальних зборів учасників ТОВ ДРІМ ЄВРО ТРЕЙД від 26.02.2016 року, згідно якого ОСОБА_7 призначено директором та головним бухгалтером товариства, нову редакцію статуту ТОВ ДРІМ ЄВРО ТРЕЙД від 26.02.2016 року. Після підписання ОСОБА_7 вказаних документів, невстановлена слідством особа, 02.03.2016 року у робочий час доби, подала їх до відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації. На підставі вказаних документів державним реєстратором Вертай Л.М. зареєстровано зміни до статутних документів ТОВ ДРІМ ЄВРО ТРЕЙД . Після внесення відповідних реєстраційних змін щодо призначення ОСОБА_7 засновником, керівником та головним бухгалтером ТОВ ДРІМ ЄВРО ТРЕЙД , остання передала оригінали статутних документів та ключі доступу до системи дистанційного обслуговування рахунків, у повне володіння невстановлених осіб, підконтрольних ОСОБА_2 , та у подальшому фінансово-господарської діяльності не вела, печаткою підприємства не володіла, господарських угод не укладала, постачання товарно-матеріальних цінностей та надання послуг не здійснювала, грошовими коштами підприємства не розпоряджалася, бухгалтерський та податковий обліки не вела, звітні документи, що надаються до контрольних органів не складала, не підписувала та не подавала, оскільки не мала наміру вчинювати зазначені дії. ОСОБА_3 , отримавши ключі доступу до системи дистанційного обслуговування розрахункових рахунків ТОВ ДРІМ ЄВРО ТРЕЙД , упродовж 2015-2016 років розпоряджалася банківськими рахунками підприємства, його майном та коштами, контролювала переведення безготівкових коштів на рахунки від підприємств реального сектору економіки, замовляла готівкові кошти в банківських установах, оброблювала замовлення на проведення безтоварних операцій, переведення безготівкових коштів в готівку від службових осіб, або представників підприємств реального сектору економіки.

Стосовно ТОВ СТЕЙЛ ПЛЮС у вироку Святошинського районного суду м.Києва від 11.12.2017 року зазначено наступне: ОСОБА_8 , не маючи наміру здійснювати діяльність підприємства, пов`язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, зафіксовану в статутних документах ТОВ СТЕЙЛ ПЛЮС , підписала протокол № 1 загальних зборів учасників ТОВ СТЕЙЛ ПЛЮС від 11.06.2016 року, згідно якого громадяни ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вийшли із складу засновників ТОВ СТЕЙЛ ПЛЮС , а до складу засновників товариства включено ОСОБА_8 , та призначено її директором товариства; договір купівлі продажу частки в статутному капіталі ТОВ СТЕЙЛ ПЛЮС від 11.06.2016 року, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , згідно якого ОСОБА_8 стала власником 50% статутного капіталу ТОВ СТЕЙЛ ПЛЮС ; договір купівлі продажу частки в статутному капіталі ТОВ СТЕЙЛ ПЛЮС від 11.06.2016 року, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , згідно якого ОСОБА_8 стала власником 50% статутного капіталу ТОВ СТЕЙЛ ПЛЮС , нову редакцію статуту ТОВ СТЕЙЛ ПЛЮС від 11.06.2016 року. Після підписання ОСОБА_8 вказаних документів, невстановлена слідством особа, 15.06.2016 року у робочий час доби, подала їх до відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Печерської районної в м. Києві державної адміністрації. На підставі вказаних документів державним реєстратором Полтавець Ю.М. зареєстровано зміни до статутних документів ТОВ СТЕЙЛ ПЛЮС . Після цього ОСОБА_8 передала оригінали статутних документів та ключі доступу для дистанційної роботи з розрахунковими рахунками, у повне володіння невстановлених осіб, підконтрольних ОСОБА_2 та у подальшому фінансово-господарської діяльності не вела, печаткою підприємства не володіла, господарських угод не укладала, постачання товарно-матеріальних цінностей та надання послуг не здійснювала, грошовими коштами підприємства не розпоряджалася, бухгалтерський та податковий обліки не вела, звітні документи, що надаються до контрольних органів не складала, не підписувала та не подавала, оскільки не мала наміру вчинювати зазначені дії. Отримавши таким чином контроль над ТОВ СТЕЙ ПЛЮС ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 та іншими невстановленими слідством особами, використовували вказане фіктивне підприємство з метою прикриття незаконної діяльності та уникли контролю за своєю діяльністю зі сторони контролюючих органів, завдяки чому отримали можливість складати фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи.

Враховуючи вимоги частини шостої статті 78 КАС України щодо обов`язковості для адміністративного суду обставин, встановлених вироком суду в кримінальному провадженні, а також з урахуванням критерію доведення поза розумними сумнівом , колегія суддів приходить до висновку, що у даній справі відповідачем належними доказами підтверджені факти фіктивного створення та фіктивної діяльності таких підприємств, як ТОВ Дрім Євро Трейд , ТОВ Стейл плюс та ТОВ Сітіпрайс .

Встановлені в ході судового розгляду факти фіктивного створення та фіктивної діяльності ТОВ Дрім Євро Трейд , ТОВ Стейл плюс та ТОВ Сітіпрайс не можуть залишатися неврахованими судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Надані позивачем по операціям із ТОВ Дрім Євро Трейд , ТОВ Стейл плюс та ТОВ Сітіпрайс договори, податкові та видаткові накладні, підписані від імені вказаних суб`єктів господарювання особами, які у вироку Святошинського районного суду м.Києва від 11.12.2017 року вказані як особи, на яких за грошову винагороду були оформлені ці суб`єкти господарювання, а саме: ОСОБА_7 значиться підписантом від ТОВ Дрім Євро Трейд (т.1 а.с.150-154), ОСОБА_8 значиться підписантом від ТОВ Стейл плюс ( т.1 а.с.171-180), ОСОБА_4 значиться підписантом від ТОВ Сітіпрайс (т.1, а.с.158-166).

У зв`язку з наведеним, колегія суддів приходить до висновку, що первинні документи від імені ТОВ Дрім Євро Трейд , ТОВ Стейл плюс та ТОВ Сітіпрайс складені не по факту здійснення реальної господарської діяльності та підписані особами, які не підтверджували та не мали наміру підтверджувати факт здійснення господарських операцій.

Недоведеність фактичного здійснення господарських операцій з цими контрагентами позбавляє первинні документи по операціям з ними юридичної значимості для цілей формування витрат та податкового кредиту навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у позивача доказів сплати цим контрагентам вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з реальною господарською діяльністю учасників цих операцій.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком акту перевірки про завищення позивачем витрат та податкового кредиту по операціям із ТОВ Дрім Євро Трейд , ТОВ Стейл плюс та ТОВ Сітіпрайс .

Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, і це підтверджено відповідачем в судовому засіданні, операції з цими контрагентами не вплинули на донарахування позивачу грошових зобов`язань спірними рішеннями, оскільки на момент перевірки вже минув визначений Податковим кодексом України 1095 денний термін, протягом якого такі зобов`язання могли бути нараховані позивачу.

Таким чином, доведені в рамках даної адміністративної справи факти фіктивності задекларованих позивачем господарських операцій із ТОВ Дрім Євро Трейд , ТОВ Стейл плюс та ТОВ Сітіпрайс не мають впливу на спірні повідомлення-рішення.

Стосовно висновків податкового органу про завищення витрат та податкового кредиту по операціям із рештою контрагентів-постачальників, які описані в розділі 3.1.1.1 акту перевірки, то колегія суддів вважає, що в ході розгляду даної справи податковий орган не надав суду належних доказів, які б з врахуванням критерію доведення поза розумними сумнівом дали б суду підстави стверджувати про відсутність реальних господарських операцій позивача з цими контрагентами-постачальниками, а надані позивачем документи по операціям з цими контрагентами підтверджують реальний характер цих операцій.

Виходячи з цього, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано скасував як неправомірні спірні податкові повідомлення-рішення.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд

першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.311, ст315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суд від 20 листопада 2020 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Кравченко К.В. Судді Вербицька Н. В. Ступакова І.Г.