Постанова

від 06.07.2021 по справі 821/558/15-а

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2021 р.м.ОдесаСправа № 821/558/15-а

Категорія: 106030100 Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й.

Час і місце ухвалення: 13:23, м. Херсон

Дата складання повного тексту: 05.02.2021 р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Лук`янчук О.В.

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Сузанській І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області, Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про визнання протиправними та скасування наказів та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ (далі УМВС) України в Херсонській області, МВС України, Управління державної автомобільної інспекції (далі УДАІ) УМВС України в Херсонській області, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ МВС України від 16 січня 2015 року №48о/с в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ за ст. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби;

- визнати протиправним та скасувати наказ УМВС України в Херсонській області від 28 січня 2015 року №25о/с в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ за ст. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби;

- поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу з обслуговування стаціонарного поста №1 батальйону дорожньо-патрульної служби ДАІ з обслуговування стаціонарних постів та забезпечення супроводження;

- стягнути з УМВС України в Херсонській області середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що спірними наказами ОСОБА_1 звільнено з дорожньо-патрульної служби взводу з обслуговування стаціонарного поста №1 батальйону дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції з обслуговування стаціонарних постів та забезпечення супроводження на підставі п.10 ч.2 ст. 3 Закону України "Про очищення влади" (далі Закон №132-VIII) та п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Позивач зазначає, що жодних дій та вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу ним не вчинені. Також зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення, факт складання якого став підставою для звільнення позивача, був розглянутий Суворовським районним судом м. Херсона та на правопорушника - громадянина ОСОБА_2 накладене адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керувати транспортним засобом строком на шість місяців. Згодом, суд апеляційної інстанції звільнив ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності за ст. 122-2 КУпАП на підставі ст. 4 Закону України "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань", проте у постанові суд зазначив про наявність в діях ОСОБА_2 складу правопорушення. Стверджує, що відповідачами факти особистої протиправної поведінки позивача не встановлено, відтак, оскаржувані накази винесені непропорційно, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані.

Відповідачі позов не визнали, вказуючи, що за правилами ч.3 ст. 1 Закону №132-VIII заборонено протягом десяти років обіймати посади щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), поміж інших посад зазначених у ст. 2 цього Закону і посади начальницького складу органів внутрішніх справ, а тому Міністром внутрішніх справ України прийняте рішення про звільнення позивача з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) відповідно до п.62"а" та п.66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ №114. Вказують, що підставою для звільнення позивача з органів внутрішніх справ України слугувала отримана Міністерством внутрішніх справ України інформація від УДАІ УМВС України в м. Києві про складені протоколи про адміністративні правопорушення відносно учасників Всеукраїнського громадського руху "Автомайдан" та інших учасників мирних зібрань. Оскільки такі дії позивача підпали під вимоги Закону №132-VIII, зокрема, ч.2 ст. 3 та п.66 Положення про проходження служби №114, відповідачами були прийняті рішення про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ. У зв`язку із зазначеним, вважають доводи позивача необґрунтованими, а під час звільнення позивача з посади, УМВС України в Херсонській області та МВС України виконані вищезазначені вимоги Закону України "Про очищення влади".

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 31 березня 2015 року зупинено провадження в адміністративній справі до вирішення Конституційним Судом України питання про відкриття конституційного провадження за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції (конституційності) положень Закону України "Про очищення влади".

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2020 року поновлено провадження в адміністративній справі №821/558/15-а з метою повного та своєчасного судового захисту порушених прав, свобод та інтересів позивача у публічно-правових відносинах.

Справу розглянуто за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано наказ МВС України від 16 січня 2015 року №48о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за ст. 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Визнано протиправним та скасовано наказ УМВС України в Херсонській області від 28 січня 2015 року №25о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за ст. 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу з обслуговування стаціонарного поста №1 батальйону дорожньо-патрульної служби ДАІ з обслуговування стаціонарних постів та забезпечення супроводження УМВС (м. Херсон) та в органах внутрішніх справ з 17 січня 2015 року.

Стягнуто з УДАІ УМВС України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 23312149, 73034, Херсонська обл., м. Херсон, пр-т Адмірала Сенявіна, буд. 128) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 17 січня 2015 року до 26 січня 2021 року включно у розмірі 219 803 (двісті дев`ятнадцять тисяч вісімсот три) грн. 64 коп. з відрахуванням обов`язкових до сплати податків та зборів.

Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу з обслуговування стаціонарного поста №1 батальйону дорожньо-патрульної служби ДАІ з обслуговування стаціонарних постів та забезпечення супроводження УМВС (м. Херсон) та в органах внутрішніх справ з 17 січня 2015 року.

Допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з УДАІ УМВС України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 23312149, 73034, Херсонська обл., м. Херсон, пр-т Адмірала Сенявіна, буд. 128) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ) грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 2 994,60 (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто чотири) грн. 60 коп. з відрахуванням обов`язкових до сплати податків та зборів.

В апеляційній скарзі МВС України ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно є необґрунтованим та постановлено з порушенням норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги МВС України зазначає, що звільнення позивача здійснено в межах процедури, визначеної п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади" №1682-VІІ, яка прямо передбачає звільнення на основі критеріїв, визначених ч.1 ст. 3 вказаного Закону на підставі відомостей, наявних в особовій справі, та не передбачає проведення вказаної перевірки.

У відзиві ОСОБА_1 на апеляційну скаргу вказується, що вона ґрунтується на неправильному застосуванні норм законодавства, а суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскаржувані накази не відповідають критеріям правомірності, наведеним у ч.2 ст. 2 КАС України, тому підлягають скасуванню, а позивач відповідно до вимог ст. 235 КЗпП України - поновленню на посаді із стягненням на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги МВС України, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження:

ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ та УМВС України в Херсонській області на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу з обслуговування стаціонарного поста №1 батальйону дорожньо-патрульної служби ДАІ з обслуговування стаціонарних постів та забезпечення супроводження УМВС (м. Херсон).

05 січня 2014 року старшина міліції ОСОБА_1 склав протокол серія АВ 2 №122292 про адміністративне правопорушення відносно власника автомобіля МG-6, номерний знак НОМЕР_2 , в якому відображено порушення водієм ОСОБА_2 п.2.4 Правил дорожнього руху України. Зокрема, встановлено, що водій не зупинився на вимогу працівника міліції, що кваліфіковано, як адміністративне правопорушення за ст. 122-2 КУпАП. Протокол складений згідно рапорта старшого лейтенанта міліції ІДПС взводу №3 РДПСДАІ при УДАІГУМВС України в Київській області від 30 грудня 2013 року. При цьому, ОСОБА_2 у складеному адміністративному протоколі виклав свої письмові пояснення. Протокол серія АВ 2 №122292 направлений на розгляд до суду.

Постановою Суворовського районного суду м. Херсон від 20 січня 2014 року у справі №668/207/14-п, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Херсонської області від 12 лютого 2014 року (справа №33/791/31/14), ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП на накладене адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців.

Постановою Апеляційного суду Херсонської області від 03 березня 2014 у справі №33/791/31/14 ОСОБА_2 звільнений від адміністративної відповідальності на підставі ст. 4 Закону України "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання таким, що втратили чинність, деяких Законів України". Провадження у справі №3/791/31/14 закрите.

При цьому, постановою від 03 березня 2014 року у справі №33/791/31/14, яка набрала законної сили, встановлено, що: "… ОСОБА_2 29 грудня 2013 року о 12.30 год. на 20 км. Автодороги Київ-Овруч в с. Нові Петрівці, при керуванні автомобілем не виконав вимогу працівника міліції про зупинку, що є порушенням п.2.4 Правил дорожнього руху України, тобто вчинив правопорушення, передбачене ст. 122-2 КУпАП.

Суд правомірно визнав ОСОБА_2 винним у порушенні п.2.4 Правил дорожнього руху і призначив адміністративне стягнення в межах санкції ст. 122-2 КУпАП.

При цьому, ні в матеріалах справи, ні в ході судових засідань про факт порушення ОСОБА_2 правил дорожнього руху в період проведення мирних акцій протесту і безпосередньої участі ОСОБА_2 в цих мирних акціях протесту не вказувалось…".

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16 січня 2015 року №48о/с "По особовому складу" старшину міліції ОСОБА_1 , інспектора дорожньо-патрульної служби взводу з обслуговування стаціонарного поста №1 батальйону дорожньо-патрульної служби ДАІ з обслуговування стаціонарних постів та забезпечення супроводження, звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із поставленням на військовий облік) за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу.

Підставою для прийняття наказу від 16 січня 2015 року №48 о/с зазначено п.10 ч.2 ст. 3 Закону України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року №1682-VII п.62 "а", 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Як стверджує МВС України, підставою для включення позивача до переліку осіб, які підлягали звільненню згідно з цим наказом була отримана Міністерством інформація від УДАІ ГУМВСУ у Київській області про складені протоколи про адміністративні правопорушення відносно учасників Всеукраїнського громадського руху "Автомайдан" та інших учасників мирних акцій протесту.

На підставі наказу МВС України від 16 січня 2015 року №48о/с начальник УМВС України в Херсонській області 28 січня 2015 року виніс наказ №25о/с "Про особовий склад", яким ОСОБА_1 , інспектора дорожньо-патрульної служби взводу з обслуговування стаціонарного поста №1 батальйону дорожньо-патрульної служби ДАІ з обслуговування стаціонарних постів та забезпечення супроводження УМВС (м. Херсон) з 16 січня 2015 року звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із поставленням на військовий облік) за ст. 66 (за вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Не погоджуючись з наказами від 16 січня 2015 року №48 о/с та від 28 січня 2015 року №25о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 складений позивачем з приводу порушення Правил дорожнього руху України (за ст. 122-2 КУпАП) та не стосується дій вказаної особи, вчинених нею під час акцій протесту (мирних зібрань). Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_2 був визнаний винним в порушені п.2.4 Правил дорожнього руху, за що до нього було застосоване адміністративне стягнення в межах ст. 112-2 КУпАП.

З огляду на викладене, суд першої інстанції вважав необґрунтованими та безпідставними доводи відповідачів про те, що дії позивача зі складання щодо ОСОБА_2 протоколу про порушення Правил дорожнього руху України охоплюються Законом України "Про очищення влади" та зумовлюють наявність достатніх правових підстав для застосування до позивача заборон, передбачених цим Законом.

Отже, у даному випадку відсутні наведені вище умови, сукупність яких є необхідною для застосування до працівника правоохоронних органів п.10 ч.2 ст. 3 Закону №132-VIII та заборон, передбачених цим Законом, а отже, на переконання суду, звільнення позивача із займаної ним посади із зазначених підстав є незаконним.

Крім того, суд першої інстанції врахував те, що за порушення адміністративного законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення на ОСОБА_2 , зокрема, не викладено суть допущеного адміністративного правопорушення, наказом УМВС України в Херсонській області №35 від 26 березня 2014 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ДАІ УМВС" ОСОБА_1 вже було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення суворої догани.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ч.2 ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про очищення влади", ст.ст. 1, 7, 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV, п.п.62, 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принцип законності вимагає, щоб органи державної влади мали повноваження на вчинення певних дій та в подальшому діяли виключно в межах тих повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України), у поєднанні з принципом законності вимагає щоб такі дії органів державної влади були ще й правовими.

Отже, надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції про неправомірність наказів МВС України від 16 січня 2015 року №48о/с та УМВС України в Херсонській області від 28 січня 2015 року №25о/с та наявності правових підстав для їх скасування, з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Закон України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року №1682-VII (далі Закон №1682-VII) визначає правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону №1682-VII очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_3 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист (ч.2 ст. 1 Закону №1682-VII).

Частиною 3 ст. 1 Закону №1682-VII встановлено, що протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у ч.ч.1, 2, 4 та 8 ст. 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені ч.1 ст. 4 цього Закону.

Згідно з п.10 ч.2 ст. 3 Закону №1682-VII заборона, передбачена ч.3 ст. 1 цього Закону, застосовується до осіб, які у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року обіймали посаду (посади) працівника правоохоронного органу, який складав та/або своєю дією сприяв складенню рапортів, протоколів про адміністративне правопорушення, повідомлень про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, обвинувальних актів стосовно осіб, звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до Закону України "Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань" від 29 січня 2014 року №737-VII, Закону України "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України" від 21 лютого 2014 року №743-VII, та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням.

Статтею 4 Закону України від 21 лютого 2014 року №743-VII "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України" (далі Закон №743-VII) передбачено звільнення від адміністративної відповідальності осіб, які були учасниками масових акцій протесту, що розпочалися 21 листопада 2013 року, за вчинення в період з 21 листопада 2013 року по день набрання чинності цим Законом включно будь-яких адміністративних правопорушень, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, за умови, що ці правопорушення пов`язані з масовими акціями протесту, у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з ч.2 ст. 5 Закону №743-VII виконання цього Закону в частині звільнення від адміністративної відповідальності осіб, зазначених у ст. 4 цього Закону, покладається на суди.

Аналогічні норми містили положення Закону України від 29 січня 2014 року №737-VII "Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань" (далі Закон №737-VII), чинного до 28 лютого 2014 року.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що передбачена Законом №1682-VII заборона щодо перебування на посаді працівника правоохоронного органу може бути застосована за таких обставин у їх сукупності:

- особа, щодо якої здійснюється люстрація, у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року обіймала посаду (посади) працівника правоохоронного органу, який складав та/або своєю дією сприяв складенню рапортів, протоколів про адміністративне правопорушення, повідомлень про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, обвинувальних актів стосовно учасників масових акцій протесту;

- участь порушника в масових акціях протесту має бути встановлена та доведена;

- учасник масових акцій протесту повинен бути притягнутий до адміністративної відповідальності за дії, які вчинені ним під час таких акцій протесту та, в подальшому, повинен бути звільнений від такої відповідальності відповідно до положень Закону №743-VII та Закону №737-VII;

- звільнення від адміністративної відповідальності має відбутись за заявою порушника згідно з рішенням суду в порядку, визначеному Законами №743-VII та №737-VII.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі №813/1030/15.

У свою чергу, як було вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується постановою Апеляційного суду Херсонської області від 03 березня 2014 року, ОСОБА_2 правомірно визнано винним у порушенні п.2.4 Правил дорожнього руху і призначено адміністративне стягнення в межах санкції ст. 122-2 КУпАП. При цьому, ні в матеріалах справи, ні в ході судових засідань про факт порушення ОСОБА_2 правил дорожнього руху в період проведення мирних акцій протесту і безпосередньої участі ОСОБА_2 в цих мирних акціях протесту не вказувалось.

Виходячи з цього, колегія суддів зазначає, що складання позивачем у межах своєї компетенції протоколу про адміністративне правопорушення не є вчинком, що дискредитує звання рядового і начальницького складу.

Крім того, як було встановлено судом, та не спростовується апелянтом, позивача звільнено з органів внутрішніх справ на підставі п.10 ч.2 ст. 3 Закону України "Про очищення влади" без проведення перевірки, передбаченої цим законом.

Водночас, колегія суддів не вважає помилковим довід апелянта про те, що звільнення позивача здійснено в межах процедури, яка не передбачає проведення вказаної перевірки, оскільки Закон України "Про очищення влади" передбачає процедуру звільнення без проведення перевірки тільки за ч.1 ст. 3 цього Закону.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 17 липня 2020 року у справі №809/934/15.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність звільнення позивача на підставі п.10 ч.2 ст. 3 Закону України "Про очищення влади", оскільки відповідачем не було дотримано процедуру звільнення з органів внутрішніх справ, а саме: не було проведено перевірку.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування до позивача положень Закону №1682-VII.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що спірні накази про звільнення позивача, крім посилання на п.10 ч.2 ст. 3 Закону України "Про очищення влади", містять також посилання на п.66 Положення №114 як підставу звільнення.

Колегія суддів зауважує, що недотримання норм чинного законодавства під час складання протоколу вказує на порушення службової дисципліни та є підставою для притягнення винної особи до дисциплінарної відповідальності.

Підстави звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу, в тому числі за порушення дисципліни, вчинення адміністративного чи кримінального правопорушення, встановлені Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114 (далі Положення №114).

Пунктом 66 Положення №114 визначено, що особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог п.62 цього Положення.

Відповідно до п.62 Положення №114 звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров`я придатні до військової служби.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV (далі Дисциплінарний статут) визначено, що службовою дисципліною є дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

За змістом ст. 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку тощо.

Види дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни наведені в ст. 12 Дисциплінарного статуту, найсуворішим з яких є звільнення з органів внутрішніх справ, що застосовується як крайній захід дисциплінарного впливу.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано ст. 14 Статуту.

Зокрема, з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органів внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Водночас, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в залежності від підстави звільнення, для особи настають різні юридичні наслідки, оскільки при застосуванні Закону України "Про очищення влади" до особи застосовуються інші обмеження та відповідно наслідки, чим при звільненні за вчинення діяння, що дискредитує звання рядового і начальницького складу (п.66 Положення №114). Законодавство не передбачає одночасне застосування до особи наслідків звільнення за різними підставами.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 17 липня 2020 року у справі №809/934/15.

У справі №800/186/17 Верховний Суд дійшов висновку, що застосовані люстраційним законодавством заходи не можуть вважатися заходами юридичної відповідальності, оскільки не є санкцію за конкретне протиправне діяння. Їхня мета полягала у відновленні довіри до органів державної влади, а не притягненні до відповідальності відповідних посадових осіб.

Водночас, відповідачами не доведено, а судом не встановлено допущення позивачем винних та протиправних діянь, які були б належною та достатньою підставою для застосування до позивача приписів Закону України "Про очищення влади", зокрема, п.10 ч.2 ст. 3.

Отже, з огляду на встановлені обставини справи та норми чинного законодавства у їх сукупності та взаємозв`язку, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно виходив з необхідності дотримання принципу індивідуальної вини при проведенні люстраційних заходів, гарантування права на захист, презумпції невинуватості, чого не було дотримано відповідачами при винесенні наказів про звільнення позивача, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних наказів.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції у вказаній частині позовних вимог.

Оскільки апеляційна скарга не містить жодних доводів на спростування висновків суду першої інстанції в частині поновлення позивача в органах внутрішніх справ на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу з обслуговування стаціонарного поста №1 батальйону дорожньо-патрульної служби ДАІ з обслуговування стаціонарних постів та забезпечення супроводження УМВС (м. Херсон), а також в частині стягнення на користь позивача грошового забезпечення (середній заробіток) за час вимушеного прогулу, колегія суддів, керуючись приписами ч.1 ст. 308 КАС України не надає правової оцінки рішенню суду першої інстанції у вказаній частині.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 липня 2021 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.