Постанова

від 15.07.2021 по справі 808/733/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2021 року

м. Київ

справа № 808/733/17

адміністративне провадження № К/9901/27933/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

секретар судового засідання - Титенко М.П.,

за участі:

представників позивача - не з`явився,

представника відповідача - Воєводіної С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області, як відокремленого підрозділу ДПС України на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 року (головуючий суддя Лазаренко М.С.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року (головуючий суддя Лукманова О.М., судді: Божко Л.А., Дурасова Ю.В.) у справі №808/733/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Промінтрейд до Головного управління ДПС у Запорізькій області, як відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Промінтрейд (надалі - позивач, підприємство, товариство, платник податків) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, як відокремленого підрозділу ДПС України (надалі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21 лютого 2017 року №0001561402 та №0001571402.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків податкового органу про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Зазначає, що на підтвердження здійснених господарських операцій позивачем надано всі необхідні первинні документи. Вважає безпідставним посилання податкового органу на ознаки фіктивності чи протиправності господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Вказує на те, що діяльність жодного з контрагентів-постачальників позивача не визнана фіктивною, а тому вважати такі операції нереальними є неприпустимим.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 року, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року, адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 21 лютого 2017 року №0001561402 та №0001571402.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з реальності господарських взаємовідносин між позивачем і його контрагентами та відсутністю кримінальних проваджень відносно контрагентів позивача.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права. Вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку скаржника, полягають у нереальності здійснення господарських операцій, та непідтвердження таких операцій відповідними первинними документами. Посилається на лише документальне оформлення первинних документів без фактичного здійснення господарської діяльності за укладеними договорами між позивачем та іншими суб`єктами господарювання з підстав відсутності достатньої кількості трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для виконання умов укладених договорів. Зауважує на наявність недоліків у первинних документах. Звертає увагу на наявність кримінальних проваджень відносно посадових осіб контрагентів позивача.

Позивачем 26 липня 2018 року надано до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити та залишити без змін судові рішення першої та апеляційної інстанцій.

Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з таких мотивів.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства, з питань нарахування, сплати, ведення обліку по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 30 травня 2014 року по 1 листопада 2016 року, за результатами якої складено акт від 10 листопада 2016 року №113/08-29-14-00/39232583.

На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення- рішення від 24 листопада 2016 року №0002038291400, яким позивачу визначено грошові зобов`язання з податку на прибуток в сумі 3072796,50 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 2916653 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 156143,5 грн; №0002048291400, яким донараховано податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 4861087,50 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 3240725 грн та за штрафними санкціями у сумі 1620362,50 грн; №0001081304, яким визначено податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1466,25 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 848,81 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 380,30 грн та пені 237,14 грн; №0001091304, яким донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів на загальну суму штрафних санкцій 510 грн.

Прийняті податкові повідомлення-рішення від 24 листопада 2016 року №0002038291400 та №0002048251400 оскаржено позивачем в адміністративному порядку, за результатами якого на підставі положень підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 30 травня 2014 року по 1 листопада 2016 року, що стали предметом оскарження, за наслідками якої складено акт від 10 лютого 2017 року № 30/08-01-14-02/39232583 (надалі - акт перевірки).

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 21 лютого 2017 року №0001571402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 4 050 906,25 грн та №0001561402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну 3018 436,76 грн.

Перевіркою встановлено порушення товариством вимог пунктів 138.2, 138.4, 138.6, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5 П(С)БО, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, що призвело до заниження податку на прибуток підприємства, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 2 940 365 грн; пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в наслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму на загальну суму 3 240 725 грн.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 15 грудня 2014 року між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Арутис-С (постачальник) укладено договір поставки. На підтвердження факту придбання товарів позивачем надано податкові та видаткові накладні, банківські виписки по рахунку, оборотно-сальдові відомості по рахунку № 631, товарно-транспортні накладні.

Між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фирус-Мет (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 5 січня 2015 року № 05/01Як. На підтвердження виконання умов договору позивачем надано податкові та видаткові накладні, банківські виписки по рахунку, оборотно-сальдові відомості по рахунку №631, товарно-транспортні накладні.

6 лютого 2015 року між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Верін Компані (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 06-02/15. На підтвердження виконання умов договору позивачем надано податкові та видаткові накладні, банківські виписки по рахунку, оборотно-сальдові відомості по рахунку №631, товарно-транспортні накладні.

Між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Авангард Спец Буд (постачальник ) укладено договір поставки від 16 березня 2015 року № 16-03. На підтвердження виконання умов договору позивачем надано податкові та видаткові накладні, банківські виписки по рахунку, оборотно-сальдові відомості по рахунку №631, товарно-транспортні накладні.

9 березня 2015 року між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Метал України (постачальник) укладено договір поставки № 09-03. На підтвердження виконання умов договору позивачем надано податкові та видаткові накладні, банківські виписки по рахунку, оборотно-сальдові відомості по рахунку №631, товарно-транспортні накладні.

Між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ліон-Абсолют (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 6 травня 2015 року №0605. На підтвердження виконання умов договору позивачем надано податкові та видаткові накладні, банківські виписки по рахунку, оборотно-сальдові відомості по рахунку №631, товарно-транспортні накладні.

8 червня 2015 року між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Мередіан-15 (постачальник ) укладено договір поставки №8-06/15. На підтвердження виконання умов договору позивачем надано податкові та видаткові накладні, банківські виписки по рахунку, оборотно-сальдові відомості по рахунку №631, товарно-транспортні накладні.

Між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Проект Комерц (постачальник ) укладено договір поставки від 1 липня 2015 року №8-06/15. На підтвердження виконання умов договору позивачем надано податкові та видаткові накладні, банківські виписки по рахунку, оборотно-сальдові відомості по рахунку №631, товарно-транспортні накладні.

Також у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з Товариствами з обмеженою відповідальністю Техно-Збуд та Інтер-Збуд , розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі за виписаними податковими накладними.

Приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про підтвердження господарських операцій між позивачем та наведеними контрагентами.

Водночас, податковий орган у касаційній скарзі наполягає на відсутності реальності господарських операцій.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає про таке.

За приписами підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Таким чином, законодавцем чітко зазначено, що право платника податку на податковий кредит виникає в періоді, в якому відбулося придбання товарів (робіт, послуг) або зроблена попередня оплата, але це право повинне бути підтверджене належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наведених положень випливає, що обов`язковою умовою віднесення витрат підприємства на оплату товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість є наявність господарських операцій з придбання цих товарів (робіт, послуг) підкріплена належними документами та зв`язок цих витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість з господарською діяльністю платника.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Частиною першою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами статті 1 Закону №996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, платіжні доручення, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Суди досліджуючи наявність кримінальних проваджень відносно посадових осіб контрагентів позивача, дійшли висновку про підтвердження реальності здійснення господарських операцій.

Верховний Суд визнає, що сам факт порушення кримінальної справи чи наявність обвинувальних вироків щодо посадових осіб господарюючих суб`єктів не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Однак, судом апеляційної інстанції не досліджено та не встановлено обставини, встановлені у кримінальних провадженнях відносно контрагентів позивача

Податковий орган під час розгляду справи неодноразово наполягав на фіктивності підприємств.

В Єдиному реєстрі судових рішень міститься ухвала Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 вересня 2020 року у справі №335/7832/17 за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №3201508000000047 від 25 червня 2015 року про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень за частиною 2 статті 112, частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України у зв`язку із закінченням строків давності. В судовому рішення зазначено, що ОСОБА_1 , здійснюючи керівництво Товариством з обмеженою відповідальністю Промінтрейд , здійснювала підроблення, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, складала та видавала завідомо неправдивих офіційних документів від імені підприємства, що призвело до ненадходження до бюджету коштів у великому розмірі в сумі 3131405,58 грн. В ухвалі Апеляційного суду Запорізької області від 07.07.2017 в цьому кримінальному проваджені (справа № 335/7185/17), зазначено, що слідчим відділом прокуратури Запорізької області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32015080000000047 від 25.06.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, яким було встановлено, що в період грудня 2014 року - липня 2015 року ОСОБА_1 , здійснюючи керівництво ТОВ Промінтрейд , проводила фінансово-господарську діяльність товариства в сфері оптової торгівлі побутовими електротоварами й електронною апаратурою (код КВЕД 46.43). Директор ТОВ Промінтрейд ОСОБА_1 , на виконання свого злочинного умислу щодо ухилення від сплати податків, запровадила наступну схему. Так, в період 2014-2015 років ОСОБА_1 придбавала за готівкові кошти, проконвертовані через розрахункові рахунки підприємств з ознаками фіктивності, антифрикційний графіт на території України у невстановлених під час досудового розслідування осіб. Зазначені операції ОСОБА_1 не відображені у бухгалтерському та податковому обліку ТОВ Промінтрейд . В подальшому із придбаного за готівкові кошти антифрикційного графіту фізичною особою ОСОБА_2 , на замовлення ОСОБА_1 , в приміщенні гаражу № НОМЕР_1 гаражного кооперативу Запорожець за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дослідна станцій, буд. 3-в, за допомогою станків та обладнання, здійснювалось виробництво антифрикційних графітових заготовок, які в подальшому від імені ТОВ Промінтрейд протягом 2014-2015 років реалізовувались на ПАТ Мотор Січ . Таким чином протягом грудня 2014 року - липня 2015 року у ТОВ Промінтрейд виникали податкові зобов`язання по сплаті податку на додану вартість в особливо великих розмірах. З метою заниження податкових зобов`язань по сплаті податку на додану вартість, ОСОБА_1 застосувала схему ухилення від сплати податків шляхом відображення в податковому обліку завідомо недостовірних відомостей щодо нібито купівлі у ТОВ ЛЮН-АБСОЛЮТ (ЄДРПОУ 39629729), ТОВ МЕТАЛ УКРАЇНИ (ЄДРПОУ 36688049),ТОВ АВАНГАРД СПЕЦ БУД (ЄДРПОУ 39470561), ТОВ ВЕРІН КОМПАНІ (ЄДРПОУ 39411457), ТОВ ФИРУС-МЕТ 2007 (ЄДРПОУ 39436225), ТОВ МЕРЕДІАН-15 (ЄДРПОУ 39754847), ТОВ АРУТИС-С (ЄДРПОУ 39444498) та ТОВ ПРОЕКТ КОМЕРЦ (ЄДРПОУ 38942855) антифрикційних графітових заготовок, антифрикційних заготовок, втулок антифрикційного графіту, які насправді фактично не відбувалися та мали нереальний характер. Фактичний загальний розмір сум ПДВ по цих операціях складає 3131405,58гривень.

Наведені обставини не досліджені судами та не надано таким обставинам належну правову оцінку. Не досліджено та не надано належну правову оцінку і первинним документам на предмет підписання їх вказаними особами на виконання укладених договорів між позивачем та вказаними контрагентами.

В судових рішеннях лише зазначено про укладання договорів між позивачем та зазначеними суб`єктами господарювання, натомість судами не досліджено які посадові особи підписували первинні документи за такими господарськими відносинами.

Разом з тим, первинні документи, підписані зазначеними особами, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставними, а виписані податкові накладні не можна вважати належно оформленими документами податкової звітності.

З матеріалів справи вбачається, що податковий орган неодноразово звертав увагу суду на наявність кримінальних проваджень відносно посадових осіб контрагентів позивача, проте, судами попередніх інстанцій не досліджено зазначені обставини, на які посилався податковий орган під час розгляду цієї справи. Дослідження таких обставин має значення для правильного вирішення спору, оскільки наведені матеріали містять відомості щодо фіктивності саме суб`єктів господарювання, які є контрагентами позивача у цій справі.

Факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена рішенням суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому відображення в податковому обліку наслідків такої господарської операції є безпідставним.

Верховний Суд зазначає, що господарські операції для формування податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належними та допустимими первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентом, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Однак, судом апеляційної інстанції не досліджено обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами.

Окрім наведеного слід зазначити, що за податковою інформацією контрагенти позивача не мають достатньої кількості працівників, основних фондів, технічних можливостей, тощо для виконання укладених угод, що важливо встановити судам.

Судом апеляційної інстанції не досліджено матеріальні, фінансові, трудові ресурси, технічні та технологічні можливості таких контрагентів для виконання договірних зобов`язань, залучення контрагентами з цією метою третіх осіб та, відповідно, понесення ними витрат, пов`язаних із таким залученням.

При оцінці податкових наслідків господарських операцій суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податків норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів сторін має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок (надання послуг), перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Суд повинен надати належну правову оцінку доводам позивача та відповідача, якими вони мотивують свою правову позицію у справі, оцінити представлені учасниками провадження докази у сукупності та надати належне обґрунтування щодо причин відхилення певних доказів, надання переваги тим чи іншим доводам або доказам.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у даній справі дослідженню підлягає саме реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті; взаємозв`язок між отриманими товарами (послугами) та використанням їх у господарській діяльності.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли передчасного висновку про підтвердження господарських операцій позивача та правомірність формування податкового кредиту за вказаними операціями.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанції не відповідають нормам матеріального права.

Водночас, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи, Товариства з обмеженою відповідальністю Промінтрейд (ідентифікаційний код юридичної особи 39232583) на підставі рішення Господарського суду Запорізької області про припинення юридичної особи у зв`язку з визнанням її банкрутом від 11 грудня 2018 року у справі №908/680/17.

За вимогами частини першої статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

За приписами пункту п`ятого частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі: у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб`єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Водночас, положеннями частини 2 статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо суд першої або апеляційної інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи - сторони в спірних правовідносинах, що не допускають правонаступництва, після ухвалення рішення не може бути підставою для застосування положення частини першої цієї статті.

Враховуючи, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили незаконні рішення, у зв`язку із припиненням юридичної особи позивача та враховуючи що спірні правовідносини не допускають правонаступництва, провадження у справі необхідно закрити, а ухвалені у справі судові рішення скасувати.

Керуючись статтями 47, 189, 238, 241-243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області, як відокремленого підрозділу ДПС України задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року у справі №808/733/17 скасувати.

Провадження у справі №808/733/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Промінтрейд до Головного управління ДПС у Запорізькій області, як відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підляг

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник