Ухвала

від 08.07.2021 по справі 757/36441/21-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/36441/21-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2021 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Києві) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 42021110000000157 від 23.06.2021, про арешт майна, -

В С Т А Н О В И В :

У провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Києві) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 42021110000000157 від 23.06.2021, за погодженням з прокурором, про арешт майна.

Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

У судове засідання прокурор/слідчий не з`явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином, через канцелярію суду подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, вимоги підтримує та просить задовольнити.

На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Частиною 1 статті 172 КПК України передбачено окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використаннісвоїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що слідчий суддя, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації особою, яка подала клопотання, її процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді, ураховуючи, що підстав для визнання явки представника сторони обвинувачення обов`язковою не має, вважаю за можливе розглянути клопотання у її відсутність.

Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

У провадженні другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Києві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за № 42021110000000157 від 23.06.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснює група прокурорів Київської обласної прокуратури.

Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_4 , працюючи відповідно до наказу начальника Головного управління Національної поліції в Київській області від 29.01.2021 № 17 о/с на посаді слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Фастівського районного управління поліції ГУНП в Київській області (далі слідчий СВ Фастівського РУП ГУНП в Київській області), маючи спеціальне звання «лейтенант поліції», являється відповідно до абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» працівником правоохоронного органу та відповідно до пункту 2 примітки до ст. 368 КК України є службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий є службовою особою органу Національної поліції України, уповноважений, в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.

Статтею 40 КПК України визначено, що слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності. Слідчий уповноважений приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених ст. 284 цього Кодексу.

Окрім цього, відповідно до ст. 284 КПК України саме слідчий уповноважений самостійно приймати рішення про закриття кримінального провадження, якщо у кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру.

У відповідності до ст. ст. 3, 22 Закону України «Про запобігання корупції» поліцейському, як суб`єкту на якого поширюється дія цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб.

Здійснюючи свої повноваження як слідчий СВ Фастівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_4 , будучи працівником правоохоронного органу та службовою особою, яка займає відповідальне становище та зобов`язаним відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, всупереч присязі працівника поліції, порушуючи обмеження щодо використання службового становища, встановлені ст. ст. 3, 22 Закону України «Про запобігання корупції», усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно, з корисливих мотивів, використав надані йому владу та службове становище для одержання неправомірної вигоди, тобто вчинив корупційний злочин у сфері службової діяльності, за наступних обставин.

Так, 21.05.2021 слідчий СВ Фастівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_4 внесено відомості, що містяться у матеріалах зареєстрованих у журналі Єдиного обліку Фастівського районного управління поліції ГУНП в Київській області за № 36625 від 27.05.2020 про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021111310000801 за фактом заволодіння ОСОБА_5 протягом квітня травня 2021 року грошовими коштами, належними ОСОБА_6 на загальну суму 180 000 гривень та 4000 доларів США шляхом зловживання довірою останнього.

Здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021111310000801 від 21.05.2021 доручено слідчому СВ Фастівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_4 .

В подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 04.06.2021 у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на вимагання та одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_5 як особи можливо причетної до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021111310000801, 05.06.2021 ОСОБА_4 , після відібрання пояснення у ОСОБА_5 з приводу можливого заволодіння останнім шляхом шахрайства грошовими коштами ОСОБА_6 на загальну суму 180 000 гривень та 4000 доларів США, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на отримання неправомірної вигоди від останнього, діючи умисно, з корисливих мотивів, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, висунув вимогу ОСОБА_5 про необхідність надання ним неправомірної вигоди в розмірі 9000 грн. за більш лояльне відношення та не проведення слідчих дій з свідками у кримінальному провадженні № 12021111310000801. Вказану вимогу від ОСОБА_4 ОСОБА_5 проігнорував. Під час вказаної розмови ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_4 про те, що він не має на даний час вказаних грошових коштів.

У подальшому, 10.06.2021 приблизно о 16:00 годині ОСОБА_4 перебуваючи у місті Миронівка Київської області, точної адреси в ході досудового розслідування не встановлено, повідомив ОСОБА_5 , про необхідність надання ним неправомірної вигоди в розмірі 2000 доларів США за непритягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження № 12021111310000801.

З метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_5 , 01.07.2021 близько 13 год. 30 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи в салоні автомобіля «Volkswagen Jetta», д.н.з. НОМЕР_1 , біля продуктового магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , з метою приховування свого злочинного умислу, схилив ОСОБА_5 до написання розписки, про начебто повернення раніше позичених грошових коштів у розмірі 54 000 грн. особі на ім`я ОСОБА_7 . Далі, діючи умисно, з корисливих мотивів, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, ОСОБА_4 одержав від ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 54 000 гривень в якості неправомірної вигоди за непритягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження № 12021111310000801, які поклав до своєї шкіряної папки.

У подальшому, слідчим другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Києві) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, у ході огляду місця події із шкіряної папки вилучено вказані грошові кошти у сумі 54 000 гривень.

Таким чином, ОСОБА_4 , підозрюється в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за невчинення такою службовою особою, в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

01.07.2021 о 13:37 год ОСОБА_4 затримано співробітниками правоохоронних органів у порядку ст. 208 КПК України.

02.07.2021 старшим слідчим другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_3 за погодженням із начальником відділу Київської обласної прокуратури повідомлено про підозру ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 3 ст. 368 КК України. Відповідно до ст. 12 КК України вказане кримінальне правопорушення є тяжким, та встановлено, що в разі доведення вини підозрюваного, останній може понести покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Слідчий вказує, що метою арешту є спеціальна конфіскації майна, як такого, що отримане внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від нього.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України..

Так, згідно інформаційної довідки № 264076193 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, ОСОБА_4 належить наступне майно, а саме:

- 1/6 земельної ділянки, пай № 1662, розташована за адресою: Київська область, Миронівський р., Карапишівська селищна рада, кадастровий номер 3222982600:03:002:0016, площею 2,7234 га належить на праві приватної власності ОСОБА_4 ;

- квартира АДРЕСА_2 , площею 52, 3 кв.м., яка на праві приватної власності належить ОСОБА_4 ;

- земельна ділянка, розташована за адресою: Київська область, Миронівський р., Карапишівська селищна рада, кадастровий номер 3222982600:03:002:0116, площею 1,3799 га належить на праві приватної власності ОСОБА_4 ;

- АДРЕСА_3 , загальною площею 78,7 кв.м., належить на праві приватної власності ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. 10 ст. 171 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що з метою забезпечення можливої спеціальної конфіскації майна та недопущення його відчуження, вбачається наявність правових підстав для накладення арешту на рухоме/нерухоме майно, корпоративні права.

Приходячи до такого висновку, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

У зв`язку з чим, клопотання підлягає задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 107, 131, 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Клопотання - задовольнити.

Накласти арешт на майно, яке належить на праві власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , із забороною розпоряджатися ним будь-яким чином, у тому числі здійснювати його відчуження у будь-який спосіб та вчиняти з ним будь-які правочини, а саме на:

- 1/6 земельної ділянки, пай № 1662, розташована за адресою: Київська область, Миронівський р., Карапишівська селищна рада, кадастровий номер 3222982600:03:002:0016, площею 2,7234 га;

- квартиру АДРЕСА_2 , площею 52, 3 кв.м.;

- земельну ділянку, розташовану за адресою: Київська область, Миронівський р., Карапишівська селищна рада, кадастровий номер 3222982600:03:002:0116, площею 1,3799 га;

- 1 АДРЕСА_4 , загальною площею 78,7 кв.м. .

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1