Рішення

від 05.05.2021 по справі 761/39883/20

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/39883/20

Провадження № 2/761/3276/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді: Саадулаєв А.І.,

за участю секретаря судових засідань: Корнійчук Є.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду цивільну справу за позовом

позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),

відповідач-1: Державне підприємство РЕЗЕРВ (код ЄДРПОУ: 37270208, місцезнаходження: 01135, м. Київ, вул. Павла Пестеля, буд. 4),

відповідач-2: Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація (код ЄДРПОУ: 37405111, місцезнаходження: 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 24),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державне агентство резерву України (код ЄДРПОУ: 37472392, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 28),

предмет позову: визнання трудових відносин припиненими, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

У грудні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Державного підприємства РЕЗЕРВ (далі - відповідач 1), Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач 2), про визнання припиненими трудових відносин та виключення відомостей з реєстра, в якому просив визнати припиненими з 01.04.2013 року трудові відносини між ОСОБА_1 та Державним підприємством РЕЗЕРВ , у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 з посади директора (керівника) Державного підприємства РЕЗЕРВ за власним бажанням в порядку статті 38 КЗпП України з внесенням відповідних даних у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зобов`язати Шевченківську районну в місті Києві державну адміністрацію в особі відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань запис про керівника (директора) Державного підприємства РЕЗЕРВ - Качуро Олега Борисовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.04.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 12.07.2011 р. позивач працював директором ДП РЕЗЕРВ . На підставі наказу Державного агентства резерву України № 24-к від 19.03.2013 року та наказу ДП РЕЗЕРВ № 07-к від 20.03.2013 року, позивач був звільнений з 01.04.2013 року з посади директора ДП РЕЗЕРВ за власним бажанням. Проте, станом на день подачі даної позовної заяви у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, директором ДП РЕЗЕРВ зазначений - ОСОБА_1 .

Позивач вважає, що вказана бездіяльність ДП РЕЗЕРВ порушує його права, оскільки фактичне припинення трудових відносин між ним та відповідачем, створює недостовірне уявлення у третіх осіб щодо керівництва ДП РЕЗЕРВ , саме позивачем. Більш того, на даний час позивач займається підприємницькою діяльністю і є директором (учасником) приватних господарських товариств. У зв`язку з цим, до нього почали звертатись банківські установи з вимогою, щоб він надав декларацію про свої доходи за останні роки, оскільки, ОСОБА_1 , нібито, є публічним діячем в розумінні Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення , тому що в ЄДР до цього часу зазначена інформація, що він є директором Державного підприємства РЕЗЕРВ . Враховуючи зазначене, позивач вважає, що його права підлягають захисту в судовому порядку.

Ухвалою суду від 14 грудня 2020 року відкрито провадження у справі.

23.02.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача-2. У відзиві на позовну заяву представник відповідача 2 зазначив, що наказу засновника ДП Резерв Державного агентства резерву України про звільнення ОСОБА_1 як керівника підприємства державному реєстратору не подавалося, а з 26.11.2012 ОСОБА_1 являється головою ліквідаційної комісії ДП Резерв . Також зазначає, що трудові відносини ОСОБА_1 з ДП Резерв припинені ще 02.04.2013, а вимоги позивача не ґрунтуються на правдивій інформації. Просить відмовити в задоволенні позову.

На адресу суду надійшли пояснення від третьої особи, в яких зазначено, що у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 з посади директора ДП РЕЗЕРВ , Держрезерв наказом від 01.04.2013 № 53 звільнено ОСОБА_1 від виконання обов`язків голови ліквідаційної комісії ДП РЕЗЕРВ , та відповідно ОСОБА_4 призначено головою ліквідаційної комісії.

У судове засідання, яке відбулося 05.05.2021, учасники не направили своїх представників, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Від представника позивача та представника відповідача-2 надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності.

У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, наказом Державного агентства резерву України № 112-к від 12.07.2011 року та наказом Державного підприємства РЕЗЕРВ № 24-к від 12.07.2011 року, ОСОБА_1 був призначений на посаду директора ДП РЕЗЕРВ де працював там до 01.04.2013 року. Вказана інформація підтверджується копією наказу Держрезерву № 112-к від 12.07.2011 року та копією наказу ДП РЕЗЕРВ № 24-к від 12.07.2011 року.

На підставі наказу Державного агентства резерву України № 24-к від 19.03.2013 року та наказу ДП РЕЗЕРВ № 07-к від 20.03.2013 року, позивач був звільнений з 01.04.2013 року з посади директора ДП РЕЗЕРВ за власним бажанням.

Наказом Державного агентства резерву України від 01.04.2013 № 53, ОСОБА_1 було звільнено від виконання обов`язків голови ліквідаційної комісії ДП РЕЗЕРВ та відповідно ОСОБА_4 призначено головою ліквідаційної комісії.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, станом на день подачі позовної заяви, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, директором ДП РЕЗЕРВ зазначений - ОСОБА_1 .

Як зазначає позивач, вказана бездіяльність ДП РЕЗЕРВ порушує його права, оскільки фактичне припинення трудових відносин між ним та відповідачем, створює недостовірне уявлення у третіх осіб щодо керівництва ДП РЕЗЕРВ , саме позивачем. Більш того, на даний час позивач займається підприємницькою діяльністю і є директором (учасником) приватних господарських товариств. У зв`язку з цим, до нього почали звертатись банківські установи з вимогою, щоб він надав декларацію про свої доходи за останні роки, оскільки, ОСОБА_1 , нібито, є публічним діячем в розумінні Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення , тому що в ЄДР до цього часу зазначена інформація, що він є директором Державного підприємства РЕЗЕРВ .

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Державне агентство резерву України здійснює свою діяльність відповідно до Положення про Державне агентство резерву України, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 № 517. Згідно з Положенням Держрезерв є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України і який реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву.

Державне агентство резерву України в розумінні Закону України Про управління об`єктами державної власності є уповноваженим органом управління.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 6 Закону України Про управління об`єктами державної власності , уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань призначають на посаду та звільняють з посади керівників державних унітарних підприємств, у яких не утворено наглядову раду, установ, організацій та господарських структур, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, та в яких не утворено наглядову раду, укладають і розривають з ними контракти, здійснюють контроль за дотриманням їх вимог.

Єдиним учасником (засновником) ДП РЕЗЕРВ є Державне агентство резерву України, якому належить 100 % частки статутного капіталу підприємства.

Тобто призначення та звільнення директора ДП РЕЗЕРВ , здійснюється Державним агентством резерву України.

Згідно з ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням даної норми, Конституційний суд України у рішеннях від 07.07.2004 р. № 14-РП/2004, від 16.10.2007 р. № 8-рп/2007, та від 29.01.2008 р. № 2-рп/2008 зазначив, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю Конституційний суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Як відомо, в Україні заборонена примусова праця. Про цю заборону згадується і в Конвенції Міжнародної організації праці № 29. Отже, якщо керівник має бажання розірвати трудовий договір примусити працювати його не можна. Важливо лише, щоб при звільненні керівника від трудових обов`язків та відповідальності була дотримана процедура такого звільнення.

Відповідно до статті 3 КЗпП України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до п. 2 ст. 22 КЗпП України, відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.

За змістом ст. 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, вільний вибір виду діяльності.

Як зазначалось раніше, на підставі наказу Державного агентства резерву України № 24-к від 19.03.2013 року та наказу ДП РЕЗЕРВ № 07-к від 20.03.2013 року, позивач був звільнений 01.04.2013 року з посади директора ДП РЕЗЕРВ за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України. Після звільнення, позивач отримав трудову книжку, підприємство здійснило з ним відповідні розрахунки, тобто починаючи з 01.04.2013 року трудові відносини між ОСОБА_1 та ДП РЕЗЕРВ були фактично припиненні.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позивачем доведено обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, а тому вимоги позивача в частині визнання припиненими трудових відносин є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

У той же час, розглядаючи позовні вимоги стосовно зобов`язання відповідача 2 вилучити запис з реєстру щодо керівника, суд керуються наступним.

Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі, серед іншого, судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу

Таким чином, суд не вбачає законних підстав для задоволення вимог щодо зобов`язання відповідача 2 виключити запис з реєстру щодо керівника позивача, оскільки в розумінні норм статті 4 ЦПК України дана вимога є передчасною, так як права позивача в даному випадку не порушені, оскільки, у даному випадку саме наявність вказаного рішення суду є підставою для вилучення запису про керівника ДП РЕЗЕРВ Качура О.Б. а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача 1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн., для підтвердження яких позивачем додано: копію договору про надання правової допомоги від 30 листопада 2020 року, копію додатку до договору, копію акта приймання-передачі надання послуг від 02 грудня 2020 року, копію довідки від 02.12.2020, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордера.

Вказані докази є належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності достатніми для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу пропорційно задоволених вимог у розмірі 4500,00 грн.

Керуючись ст. ст. 51, 38 КЗпП України, ст.ст. 8, 55 Конституції України, Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 263-265, 268, 273, 274, 279 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства РЕЗЕРВ , Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державне агентство резерву України, про визнання припиненими трудових відносин та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати припиненими з 01.04.2013 року трудові відносини між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Державним підприємством РЕЗЕРВ (код ЄДРПОУ 37270208, юридична адреса: 01135, м. Київ, вул. Павла Пестеля, буд. 4), у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 з посади директора (керівника) Державного підприємства РЕЗЕРВ за власним бажанням в порядку статті 38 КЗпП України з внесенням відповідних даних у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного підприємства РЕЗЕРВ (код ЄДРПОУ: 37270208, місцезнаходження: 01135, м. Київ, вул. Павла Пестеля, буд. 4) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі - 840 грн. 80 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: А.І.Саадулаєв