Рішення

від 13.07.2021 по справі 443/1891/20

ЖИДАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №443/1891/20

Провадження №2/443/852/21

РІШЕННЯ

іменем України

13 липня 2021 рокуЖидачівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Сливки С.І.,

за участю секретаря судових засідань Кушнір М.І.,

представника позивача адвоката Яременка І.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м.Жидачеві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Жидачівської міської ради Львівської області про визнання права власності на частину будинку в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом в якому просить визнати за нею право власності на 2/3 частини житлового будинку та господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 , за винятком самочинно побудованої прибудови а3 загальною площею 17,8 кв.м., в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Позовні вимоги мотивує тим, що позивачка проживає в АДРЕСА_1 . Згідно Свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок від 06.10.1987 року, виданого Жидачівською районною радою народних депутатів, цілий житловий будинок з приналежними до нього будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 (стара адреса: АДРЕСА_1 ) належав колгоспному двору, головою якого був чоловік позивачки - ОСОБА_3 . Зазначає, що згідно витягу із погосподарської книги с. Пчани від 02.07.2020 року №635, станом на 30.06.1990 року в АДРЕСА_1 проживали та були зареєстровані: ОСОБА_3 - голова домогосподарства; ОСОБА_1 - дружина; ОСОБА_2 - син. Стверджує, що позивачка, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 станом на 15 квітня 1991 року не втратили права на будинок після припинення колгоспного двору, а їхні частки у даному будинку були рівними, тобто по 1/3 частині будинковолодіння.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивачки ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина, до складу якої входила належна йому частина житлового будинку та господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 . Зазначає, що згідно довідки Вільховецької сільської ради №957 від 21.09.2020 року, ОСОБА_2 був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом з ним за даною адресою проживали і були зареєстровані позивачка та батько - ОСОБА_3 . Заповіту від ОСОБА_2 за даними виконкому Вільховецької сільської ради не посвідчувалося. Заповіту ОСОБА_2 не залишав, то спадкування відбулося за законом.Стверджує, що оскільки позивачка та ОСОБА_3 постійно проживали із сином на час відкриття спадщини, не заявляли про відмову від спадщини, то на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України, вважалися такими, що її прийняли у рівних частинах, однак юридично не оформили, тому маючи кожен свою 1/3 частину будинку та успадкувавши порівну 1/3 частину будинку, що належала їхньому синові, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 стали фактичними співвласниками будинку та господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 , а фактична частка кожного становила Ѕ частину будинковолодіння.

Позивач зазначає, що у серпні 2004 року ОСОБА_3 звернувся у Вільховецьку сільську раду із заявою, щодо оформлення права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 , що перебував у власності членів колгоспного двору на підставі якої, виконком Вільховецької сільської ради у своєму рішенні №58 від 20.08.2004 року, вирішив оформити право власності та видати свідоцтво про право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 на ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . 02.11.2004 року Вільховецькою сільською радою було видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно Серія НОМЕР_1 , а саме на житловий будинок в АДРЕСА_1 .

Згідно цього свідоцтва ОСОБА_3 та позивачка стали частковими співвласниками будинку, а частка кожного становила по 1/3 будинку. Право власності на зазначені частини будинку було зареєстроване Стрийським МБТІ. Оскільки ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а рішення Вільховецької сільської ради №58 «Про оформлення права власності» було прийнято пізніше 20.08.2004 року, то він фізично не міг отримати Свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Саме тому 1/3 частина будинку залишилася зареєстрованою за колгоспним двором.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Пчани помер чоловік позивачки ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина до складу якої увійшла половина житлового будинку та господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , де 1/3 частина будинку належна покійному на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно та 1/6 частина будинку фактично ним успадкована після смерті сина - ОСОБА_2 . На випадок своєї смерті ОСОБА_3 залишив заповіт, посвідчений та зареєстрований у Вільховецькій сільській раді за №71. Зазначений заповіт був складений в користь сина ОСОБА_4 , який проживав в с. Новосілки - Гостинні Самбірського району Львівської області. Позивач стверджує, що нотаріально-посвідченою заявою від 05.03.2020 року ОСОБА_4 підтвердив, що спадщину після смерті свого батька - ОСОБА_3 не прийняв і не заперечує проти видачі свідоцтва про право на спадщину позивачці.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер, який не прийняв спадщину, що підтверджується Витягом зі спадкового реєстру.

Позивачка стверджує, що проживала із своїм чоловіком - ОСОБА_3 в с. Пчани на час його смерті, не заявляла про відмову від спадщини, а тому на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України, вважається такою, що її прийняла, однак юридично не оформила та зазначає, що маючи свою 1/3 частину будинку та фактично успадкувавши 1/6 частину будинку після смерті сина та 1/2 частину після смерті чоловіка, позивачка стала фактичним власником цілого будинку та господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 .

21.12.2020 року позивачка звернулася в Жидачівську державну нотаріальну контору для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті свого чоловіка - ОСОБА_3 , відносно половини будинку, однак нотаріус відмовив у його видачі, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок в АДРЕСА_1 .

Тому, позивач змушена звертатися до суду із вказаним позовом, з метою захисту свої майнових прав.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 22.12.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 28.05.2021 року замінено відповідача на належного - Жидачівську міську раду Стрийського району Львівської області.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задоволити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, у відзиві на позовну заяву вказав про відсутність інформації, яка б була підставою для заперечення позову, тобто фактично визнав позов, а також просить проводити розгляд справи без його участі.

Оскільки відповідач визнав позовні вимоги, наслідки визнання позову йому зрозумілі, визнання позову не суперечить закону, не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб, суд відповідно до ч.4 ст.200, ст.206 ЦПК України, ухвалює судове рішення в підготовчому судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини і вважає, що позов є підставним та підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що згідно Свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок від 06.10.1987 року, виданого Жидачівською районною радою народних депутатів, цілий житловий будинок з приналежними до нього будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 (стара адреса: АДРЕСА_1 ) належав колгоспному двору, головою якого був чоловік позивачки - ОСОБА_3 (а.с.11).

Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 , 12 вересня 1959 року у с.Тейсарів Жидачівського району Львівської області зареєстрованошлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (а.с.8).

Як видно з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження №00028530704 від 13.11.2020 року, батьками ОСОБА_2 є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с.9).

Згідно витягу із погосподарської книги с. Пчани від 02.07.2020 року №635, станом на 30.06.1990 року в АДРЕСА_1 проживали та були зареєстровані: ОСОБА_3 - голова домогосподарства; ОСОБА_1 - дружина; ОСОБА_2 - син (а.с.12).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивачки ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_3 , виданим Вільховецькою сільською радою Жидачівського району Львівської області від 24.02.2004 року (а.с.13).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входила належна йому частина житлового будинку та господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 .

Згідно довідки Вільховецької сільської ради №957 від 21.09.2020 року, ОСОБА_2 був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом з ним за даною адресою проживали і були зареєстровані матір - ОСОБА_1 та батько - ОСОБА_3 . Заповіту від ОСОБА_2 за даними виконкому Вільховецької сільської ради не посвідчувалося (а.с.14).

Оскільки заповіту ОСОБА_2 не залишав, то спадкування відбулося за законом.

Як вбачається з інформаційної довідки зі Спадкового реєстру, спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заводилась (а.с.15).

Відповідно до рішення Вільховецької сільської ради №58 від 20.08.2004 року, вирішено оформити право власності та видати свідоцтво про право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 на ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с.16).

Згідно Свідоцтво про право власності на нерухоме майно Серія НОМЕР_1 , виданою Вільховецькою сільською радою на житловий будинок в АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 належать по 1/3 частці житлового будинку (а.с.17).

Право власності на зазначені частини будинку було зареєстроване Стрийським МБТІ 24.11.2004 року в книзі 1, номер запису 51, реєстраційний номер 8187695, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №5570820 від 24.11.2004 року (а.с.18).

1/3 частина житлового будинку в АДРЕСА_1 , стара адреса: АДРЕСА_1 , залишилася зареєстрованою за колгоспним двором, що підтверджується довідкою Стрийського МБТІ №869 від 18.05.2020 року (а.с.25).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік позивачки ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_4 , виданим повторно Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Жидачівського районного управління юстиції у Львівській області від 19.11.2015 року (а.с.19).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина до складу якої увійшла половина житлового будинку та господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , де 1/3 частина будинку належна покійному на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно Серія НОМЕР_1 від 02.11.2004 року та 1/6 частина будинку фактично ним успадкована після смерті сина - ОСОБА_2 .

ОСОБА_3 залишив заповіт від 17.05.2005 року, посвідчений та зареєстрований у Вільховецькій сільській раді за №71, за яким усе своє майно заповів своєму сину ОСОБА_4 (а.с.20).

Заповіт ОСОБА_3 , на момент смерті заповідача не змінено і не скасовано, що підтверджується Витягом зі спадкового реєстру №62475862 від 14.11.2020 року (а.с.21).

Як вбачається із заяви ОСОБА_4 від 05.03.2020 року, посвідченої секретарем Новосілко-Гостиннівської сільської ради Самбірського району Львівської області, зареєстрованого в реєстрі за №44, останній підтвердив, що спадщину після смерті свого батька - ОСОБА_3 не прийняв і не заперечує проти видачі свідоцтва про право на спадщину на користь ОСОБА_1 (а.с.22).

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_5 від 10.03.2020 року, виданого Новосілко - Гостиннівською сільською радою Самбірського району Львівської області (а.с.23).

Згідно Витягу зі спадкового реєстру №62475860 від 14.11.2020 року, спадкова справа, після смерті ОСОБА_3 , померлого, ІНФОРМАЦІЯ_2 не заводилась (а.с.24).

Матеріалами справи встановлено, що єдиним спадкоємцем після смерті смерті ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є ОСОБА_1

Постановою завідувача Жидачівською ДНК Матусека В.В. від 21.12.2020 року (а.с.34) ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її чоловіка - ОСОБА_3 , оскільки відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , що належав померлому і є спадковим майном.

Відповідно до ст.ст.1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із вимогами ст.ст.1268, 1269, 1270 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку не заявив про відмову від спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має право протягом шестимісячного строку подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Матеріалами справи встановлено, що нерухоме майно, яке є предметом спору у даній справі - житловий будинок та господарській споруди, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується такими доказами:

-Свідоцтвом про право особистої власності на жилий будинок від 06.10.1987 року, виданого Жидачівською районною радою народних депутатів, згідно якого цілий житловий будинок з приналежними до нього будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 (стара адреса: АДРЕСА_1 ) належав колгоспному двору, головою якого був - ОСОБА_3 (а.с.12);

-витягом з погосподарської книги села с. Пчани від 02.07.2020 року №635 з якого вбачається, що станом на 30.06.1990 року в АДРЕСА_1 проживали та були зареєстровані: ОСОБА_3 - голова домогосподарства; ОСОБА_1 - дружина; ОСОБА_2 - син (а.с.10);

-рішенням Вільховецької сільської ради №58 від 20.08.2004 року, згідно якого вирішено оформити право власності та видати свідоцтво про право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 на ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с.16);

-Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно Серія НОМЕР_1 , виданою Вільховецькою сільською радою та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, з якого видно, що житловий будинок в АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 належать на праві власності по 1/3 частки (а.с.17-18);

Згідно з даними технічного паспорт житловий будинок побудовано у 1960 році (а.с.26-30).

Згідно із ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку, шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268 - 1270 ЦК України. За змістом ст. 392 ЦК України, належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.

Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у вигляді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296,1297 ЦК України) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).

Водночас, згідно з роз`ясненнями, викладеними Міністерством юстиції України у своєму листі № 19-32/319 Щодо порядку оформлення документів в разі смерті власника нерухомого майна , зазначено, що у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності, на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Крім того, п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав від 07 лютого 2014 року № 5 з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Наведене, з урахуванням зазначених вище норм ЦК України, а також позицій Пленуму Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дає обґрунтовані підстави вважати, що позивач має право на звернення до суду з позовом про визнання права власності у порядку спадкування за законом щодо нерухомого майна - житлового будинку та господарських споруд, згідно технічного паспорту від 26 березня 2020 року, що розташовані у АДРЕСА_1 .

Як вбачається з п. 6 постанови Пленум Верховного суду України №20 від 22.12.95 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності , спори щодо майна колишнього колгоспного двору мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних . Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Враховуючи зазначені норми ЦК України, роз`яснення постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7та листа ВССУ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту порушеного права, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ в нотаріальному порядку, право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом положень ст. 392 ЦК України право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку та в інший спосіб такі перешкоди не можуть бути усунуті.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.

Пунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. За відсутності у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Отже, відсутність факту офіційного визнання перешкоджає належному володінню користуванню та розпорядженню успадкованим майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивача. При цьому, в даному випадку, нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину з-за відсутності у нього правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Відсутність у позивача правовстановлюючого документу на вказане вище нерухоме майно, що належало померлим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (спадкове майно), перешкоджає її в реалізації спадкових прав, зокрема, - оформленню спадщини нотаріусом.

Відтак, враховуючи вище вказане, вимога про визнання за позивачем права власності на житловий будинок та господарські споруди, згідно технічного паспорту від 26 березня 2020 року, що розташовані у АДРЕСА_1 підлягає до задоволення.

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, враховуючи, що відповідач позов визнав, дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на 2/3 частини житлового будинку та господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 , за винятком самочинно побудованої прибудови а3 загальною площею 17,8 кв.м., в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16 липня 2021 року.

Головуючий суддя С.І Сливка