Постанова

від 19.07.2021 по справі 902/160/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2021 року Справа № 902/160/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Німецьке підприємство "Автострада" на рішення Господарського суду Вінницької області від 17 травня 2021 року в справі №902/160/21 (суддя - Яремчук Ю.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айболит"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Автострада"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача

ПІК "Віртген Україна"

про стягнення 70342 грн 81 коп..

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Айболит (надалі - Позивач) звернулося в Господарський суд Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-Німецьке підприємство Автострада (надалі -Відповідач) про стягнення з Відповідача 70342 грн 81 коп. шкоди, а саме: 63502 грн 81 коп. витрат за пошкоджений автомобіль, 3840 грн за заміну рекламного оформлення лівої сторони автомобіля (надпис швидка медична допомога), 3000 грн як вартість проведеної оцінки.

В обгрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на те, що водій Відповідача керував фрезою дорожньою Wirtgen W200F д.н.з. НОМЕР_1 по зустрічній смузі руху не дотримався безпечного інтервалу та допустив зіткнення (бокове) з автомобілем Fiat Doblo д.н.з. НОМЕР_2 в наслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, даний факт правопорушення зафіксовано в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПА № 396245. Позивач після подій у ДТП звернувся до суб`єкта оціночної діяльності - ОСОБА_1 із замовленням оцінки вартості відновлювального ремонту автомобіля. Відповідно до Звіту № А09-14 від 8 вересня 2020 року вартість матеріального збитку, завданого Позивачу, який є власником автомобіля FIAT DOBLO унаслідок ДТП складає 63 502 грн 81 коп. та вартість проведеної оцінки - 3000 грн. Позивач вказує, що 29 січня 2021 року з метою досудового врегулювання спору та стягнення отриманих збитків направлено запит до Відповідача, який залишено без задоволення, що і стало підставою звернення з позовом до суду.

За заявою представника Відповідача, до участі в справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ПІК "Віртген Україна" (надалі - Третя особа).

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 17 травня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 67 342 грн 81 коп. вартості відновлювального ремонту автомобіля, 3 000 грн витрат на проведення експертного дослідження. Також даним судовим рішенням покладено на Відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 2270 грн.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив, зокрема з того, що з матеріалів справи вбачається, що постановою Черкаського апеляційного суду від 27 листопада 2020 року в справі №704/716/20 ОСОБА_2 (водій Відповідача) визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Згідно звіту № А 09-14 про оцінку автомобіля від 8 вересня 2020 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля FIAT DOBLO реєстраційний номер НОМЕР_3 в результаті пошкодження його колісного транспортного засобу при ДТП, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коєфецієнту фізичного зносу (Сврз) і втрата товарної вартості становить 63 502 грн 81 коп..

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні вказав, що оціночне дослідження пошкодженого автомобіля здійснювалося суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, а тому встановлено, що вартість матеріального збитку (відновлювального ремонту), завданого Позивачу у зв`язку з пошкодженням його автомобіля в результаті його пошкодження під час ДТП становить 63 502 грн 81 коп.. Зазначене Відповідачем заперечується, але не спростовується, тому в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підтверджені доказами.

При цьому, місцевим господарським судом зазначено, що згідно звіту № А09-14 від 8 вересня 2020 року про оцінку автомобіля Fiat Doblo реєстраційний номер НОМЕР_4 , - вартість заміни рекламного оформлення лівої сторони автомобіля (надпис швидка медична допомога) включена окремо у вартість ремонту в розмірі 3 840 грн, що слідує із ремонтної калькуляції від 8 вересня 2020 року та також підлягає до задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а.с.89-91), в якій, з підстав, висвітлених в ній, просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи дану апеляційну скаргу Відповідач вказує, що до позовної заяви не додано жодних доказів повідомлення Відповідача про проведення експертної оцінки, що свідчить про проведення її однобоко та суб`єктивно. На сторінці 2 звіту про оцінку міститься професійна думка оцінювача імовірної ринкової вартості об`єкта, тобто дана величина не є сталою та може змінюватися часом та вказується про те, що думка оцінювача дійсна тільки на дату оцінки, фактично строк дії звіту від 8 вересня 2020 року про оцінку автомобіля закінчився. Крім того, апелянт вказав, що подані Позивачем докази щодо повідомлення Відповідача про проведення експертного дослідження не можуть досліджуватися та прийматися судом з огляду на порушенням вимог статті 80 ГПК України при їх поданні до суду першої інстанції.

Також, Відповідач в своїй апеляційній скарзі вказує про те, що у фіскальному чеку міститься лише напис куди: м. Вінниця кому ТОВ , без будь-якої ідентифікації особи якій направляється повідомлення.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16 червня 2021 року справу №902/160/21 прийнято до провадження суду в складі колегії суддів: головуючий суддя Василишин А.Р., судді Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б.. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача та запропоновано Позивачу в строк протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали надати до відділу канцелярії та документообігу суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання Відповідачу.

На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив від Позивача, в котрому Позивач, заперечив проти доводів апеляційної скарги Відповідача та просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому, Позивач зазначив, що Відповідач не навів жодного належного заперечення на спростування доводів позовної заяви та встановлених обставин справи. На переконання Позивача, проведений звіт є достатнім доказом вартості відновлювльного ремонту, рішення суду, яким доведено вину працівника Відповідача у скоєному ДТП, є доказом який встановлює вину та протиправну поведінку водія Відповідача.

Північно-західний апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України: у суду апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно частини 2 статті 270 ГПК України: розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Частиною 3 статті 270 ГПК України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

В силу дії частини 10 статті 270 ГПК України: апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб , крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно частини 13 статті 8 ГПК України: розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Разом з тим, суд констатує, що види справ, що не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження визначені в частині 4 статті 247 ГПК України.

Суд констатує, що дана справа № 902/160/21 не підпадає під дані винятки.

Водночас, суд констатує, що згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", з 1 січня 2021 року встановлено прожитковий мінімуму на одну працездатну особу в розмірі 2270 грн Відтак, максимальна ціна позову, що підлягає під дію частини 10 статті 270 ГПК України складає 227000 грн 00 коп. (що є більшою сумою, ніж сума позовних вимог в даній справі).

З огляду на вищевказане, колегія апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи на предмет їх підставності та предметності в розрізі вимог частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, ухвалила рішення здійснювати розгляд даної скарги без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно, ухвалою суду від 16 червня 2021 року було повідомлено сторін про те, що розгляд справи №902/160/21 буде проводитися в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи, постанова по даній справі буде виготовлена до 30 липня 2021 року включно.

Відтак, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, суд прийшов до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 20 серпня 2020 року, близько 15 год. 00 хв. на а/д Н-16, 164 кв.+600 м. ОСОБА_2 керував фрезою дорожньою Wirtgen W200F д.н.з. НОМЕР_1 по зустрічній смузі руху не дотримався безпечного інтервалу та допустив зіткнення (бокове) з автомобілем Fiat Doblo д.н.з. НОМЕР_2 в наслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Даний факт правопорушення зафіксовано в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПА № 396245.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 27 листопада 2020 року в справі № 704/716/20 ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, а провадження по справі закрито на підставі статті 38 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення (а.с. 7).

Так Позивачем зазначається, що гусенична спецтехніка фреза дорожня Wirtgen W200F д.н.з. НОМЕР_1 якою керував ОСОБА_2 не має полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Водночас ОСОБА_2 у протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що власником фрези дорожньої Wirtgen W200F д.н.з. НОМЕР_1 , є Третя особа. Фреза дорожня Wirtgen W200F під час вчинення ДТП перебувала під керуванням ОСОБА_2 , який працює машиністом Відповідача.

Автомобіль Fiat Doblo д.н.з. НОМЕР_2 належить Позивачу, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Позивач, після подій у ДТП звернулося до суб`єкта оціночної діяльності - ОСОБА_1 із замовленням оцінки вартості відновлювального ремонту автомобіля.

Відповідно до Звіту № А09-14 від 8 вересня 2020 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля FIAT DOBLO реєстраційний номер НОМЕР_2 Позивача унаслідок ДТП складає 63 502 грн 81 коп.. Вартість проведеної оцінки склала 3000 грн.

29 січня 2021 року Позивач з метою досудового врегулювання спору та стягнення отриманих збитків направлено запит до Третьої особи, який залишений без задоволення.

Позивач посилаючись на те, що постановою Черкаського апеляційного суду в справі №704/716/20 визнано вину ОСОБА_2 у вчиненні ДТП, враховуючи обставини заподіяння дорожньо-транспортною пригодою технічних пошкоджень автомобілю, звернувся до суду з позовом про стягнення з Відповідача збитків.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої, другої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Статтею 1167 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Порядок і умови відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, визначені статтями 1187, 1188 Цивільного кодексу України.

Згідно із частинами другою, п`ятою статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

В силу дії частини першої статті 1188 Цивільного кодексу України що: шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до статей 1166, 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Зважаючи на предмет доведення Позивачем в позовній заяві обставин відшкодування шкоди та заперечення Відповідача наведені в апеляційній скарзі щодо відсутності доказів, які б свідчили про розмір збитків чи шкоди в площинні норм діючого законодавства України, яке регулює порядок та підстави відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, колегія суддів досліджуючи наявні в матеріалах справи судові акти щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності зазначає таке.

Системний аналіз вищеописаних положень законодавства дає підстави для висновку, що обов`язок відшкодувати завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки шкоди виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

При цьому вина у завданні шкоди, згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 1188 Цивільного кодексу України, є обов`язковою умовою для покладення на винну особу відповідальності за майнову шкоду, завдану внаслідок взаємодії транспортних засобів іншому учаснику дорожньо-транспортної пригоди.

Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року в справі №522/11610/15-ц (провадження № 61-13624св18), в постанові Верховного Суду від 18 листопада 2019 року в справі № 344/9572/16-ц (провадження № 61-17552св18), в постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року в справі справа № 345/4614/16-ц (провадження № 61-31818св18).

Вимогами процесуального законодавства суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Тобто, за відсутності встановлення вини учасників ДТП, яке сталося за взаємодії джерел підвищеної небезпеки, до моменту розгляду в суді справи про відшкодування відповідної шкоди, суд, який розглядає справу зобов`язаний установити усі вищезазначені обставини ДТП, зокрема винну особу або ступінь вини кожного з учасників ДТП, для правильного застосування статті 1188 Цивільного кодексу України.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю.

Пред`явлення позову одним із власників джерела підвищеної небезпеки до іншого не надає йому перевагу у змагальності сторін і не звільняє від обов`язку доведення своїх позовних вимог.

Колегія суддів дослідивши зміст постанови Черкаського апеляційного суду від 27 листопада 2020 року в справі № 704/716/20, констатує що судом апеляційної інстанції було винесено судове рішення, яким ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, а провадження по справі закрито на підставі статті 38 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення (а.с. 7).

Частиною 4 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до частини 6 статті 75 ГПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно встановивши вину водія Відповідача у вчиненні ДТП, зважаючи на предмет позовних вимог про відшкодування збитків, колегія суддів досліджує докази на підтвердження розміру та обставин відшкодування Позивачем механічних пошкоджень автомобіля, яких він зазнав під час дорожньо-транспортної пригоди.

Судом встановлено, що власником транспортного засобу фрези дорожньої Wirtgen W200F д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 є Відповідач.

Як слідує з листа № 113 від 3 лютого 2021 року, фреза дорожня самохідна на гусеничному ходу Wirtgen W 200 передана Відповідачу 16 червня 2020 року за договором купівлі продажу товару від 28 лютого 2020 року № 219/2020УКР (а.с. 26).

З даного вбачається, що водій Відповідача не лише не вчинив ДТП, але й у протоколі про адміністративне правопорушення надав недостовірні відомості відносно власника транспортного засобу (як вказано вище в даній постанові, вказав у даному протоколі, що транспортний засіб належить Третій особі).

Згідно звіту № А 09-14 про оцінку автомобіля від 8 вересня 2020 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля FIAT DOBLO реєстраційний номер НОМЕР_3 в результаті пошкодження його колісного транспортного засобу при ДТП, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коєфецієнту фізичного зносу (Сврз) і втрата товарної вартості становить 63 502 грн 81 коп. (а.с. 10-15).

Даний звіт було складено суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем Іващенком Сергієм Миколайовичем, який має відповідне свідоцтво на проведення даного виду діяльності (№ 6987 від 13 листопада 2008 року; а.с. 22).

Водночас, як вбачається зі звіту, оцінка здійснювалася відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092 (далі - Методика).

Відповідно до пунктів 1.6, 8.1 та 8.3 Методики, відновлювальний ремонт (або ремонт) це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.

Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобовязати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір таких збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Враховуючи оціночне дослідження пошкодженого автомобіля суб`єкта оціночної діяльності, відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, колегія суддів приходить до висновку про доведеність Позивачем вартості матеріального збитку (відновлювального ремонту), завданого Позивачу у зв`язку з пошкодженням його автомобіля в результаті його пошкодження під час ДТП станом на 8 вересня 2020 року в розмірі 63502 грн 81 коп..

Що ж стосується доводів апеляційної скарги Відповідача про неповідомлення представників Відповідача та Третьої особи про огляд пошкодженого транспортного засобу, то колегія суддів вважає такі доводи безпідставними та необгрунтованими з огляду на таке.

Позивачем в підтвердження обставин повідомлення Відповідача про проведення експертної оцінки, долучено до матеріалів справи електронні повідомлення від 26 серпня 2020 року № 000009, №000011 та телеграми від 26 серпня 2020 року, які свідчать про те, що Позивач, в передбачений Методикою спосіб, повідомив Відповідача про дату, час та місце огляду автомобіля для визначення суми матеріального збитку після ДТП та просив направити своїх представників 1 вересня 2020 року в м. Черкаси, вул. Громова, 165А о 10:00 год., на огляд автомобіля Фіат НОМЕР_2 (а.с. 56-57).

Що ж стосується заперечень Відповідача, наведених в апеляційній скарзі, щодо того, що такі докази були подані з порушенням вимог статті 80 ГПК України, а саме не з позовною заявою, то колегія суддів зауважує таке.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач отримавши позовну заяву з додатками подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив факт повідомлення Відповідача про проведення експертної оцінки, що на його переконання, є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог (а.с. 43-44).

Відповідно, після отримання цих заперечень Позивач користуючись правом наданим йому статтею 166 ГПК України (відповідь на відзив) 13 квітня 2021 року подав до суду свої заперечення з приводу зазначеного Відповідачем у відзиві на позовну заяву, долучивши до такої відповіді докази на підтвердження обставини, вказаних Позивачем у відповіді на відзив (а.с. 33, 56-59).

Суд апеляційної інстанції констатує, що у відповідності до статті 166 ГПК України, у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення; відповідь на відзив підписується позивачем або його представником; відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Окрім того, судова колегія зазначає, що в матеріалах справи міститься лист Позивача адресований Відповідачу, в якому зазначається про проведену оцінку пошкодженого автомобіля та надано докази направлення звіту № А 09-14 від 8 вересня 2014 року, рішення суду, рахунок фактуру (а.с. 27).

Також колегія суду, зважаючи на заперечення Відповідача висвітлені в апеляційній скарзі щодо достовірності звіту про оцінку пошкодженого автомобіля Позивача, констатує, що матеріали справи не містять жодних доказів оскарження звіту про оцінку майна в передбаченому законом порядку.

Крім того, звертаючи увагу на дослідницьку частину висновку (в якій здійснювалося порівняння із ринковою вартістю) апелянт залишає поза увагою сам висновок експерта, де вказано, що за результатами дослідження встановлено, вартість матеріального збитку завданого власнику Fiat Doblo реєстраційний номер НОМЕР_4 становить 63502 грн 81 коп. (а.с. 13).

Згідно з частиною 1 статтею 104 ГПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Тобто, висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів. Висновок експерта не є обов`язковим для суду, оскільки жоден доказ не має заздалегідь установленої сили. Експертний висновок оцінюється судом сукупно з іншими доказами.

Метою оцінки є з`ясування можливості використання даного висновку як джерела фактів, на яких ґрунтується вирішення справи по суті, і водночас самих цих фактів як доказів. Як будь-які інші докази, висновок експерта оцінюється на предмет його допустимості, належності, достовірності та достатності для вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції враховуючи факт не оскарження в встановленому порядку Відповідачем звіту про оцінку від 8 вересня 2020 року, наголошує і на факті того, що Відповідачем не спростовано належними і допустимими доказами достовірність вказаного звіту і оцінки, що в ньому дана. Також апелянт не скористався своїм правом надати свій розрахунок завданих ним збитків. підтверджений відповідними доказами, що в сукупності вказує на безпідставність та необгрунтованість таких тверджень.

При цьому, згідно звіту № А09-14 від 8 вересня 2020 року про оцінку автомобіля Fiat Doblo реєстраційний номер НОМЕР_4 , вартість заміни рекламного оформлення лівої сторони автомобіля (надпис швидка медична допомога) включена окремо у вартість ремонту в розмірі 3 840 грн, що слідує із ремонтної калькуляції від 8 вересня 2020 року (рахунок - фактура № 28 серпня 2020 року).

За загальними правилом частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т.п.).

Покласти відповідальність на особу, яка заподіяла шкоду внаслідок користування джерелом підвищеної небезпеки підприємства, з яким перебувала у трудових відносинах на підставі трудового договору (договору підряду), можливо лише в тому разі, якщо буде доведено, що ця особа заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя та четверта статті 1187 Цивільного кодексу України).

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року по справі №910/20622/17.

Враховуючи, що на момент вчинення ДТП, ОСОБА_2 вина якого встановлена та не потребує доказування постановою суду, працював водієм Відповідача та виконував трудові обов`язки, саме Відповідач повинен відшкодувати шкоду, завдану його працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

За положеннями статті 73 ГПК України наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи встановлюються на підставі доказів. Доказами ж є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює відповідні обставини. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Разом із цим, закріплений у процесуальному законі принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Підсумовуючи усе вищеописане колегія суддів приходить до висновку, що в діях водія Відповідача наявні усі елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка порушення Правил дорожнього руху, вина водія (встановлена обставини на підставі судового рішення, що не потребує повторного доведення), що призвело до ДТП, розмір збитків, який підтверджений звітом про визначення вартості матеріального збитку, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою і збитками внаслідок ДТП, яка сталася з вини водія Відповідача, автомобіль Позивача зазнав механічних пошкоджень.

З огляду на все вищезазначене, позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме в частині стягнення завданих збитків в розмірі 67 342 грн 81 коп., що становлять вартість відновлювального ремонту автомобіля Позивача, який зазнав механічних пошкоджень в результаті ДТП, що сталася з вини водія Відповідача

Крім того, Позивач також просив суд стягнути з Відповідача 3 000 грн витрат на проведення експертного дослідження.

Відповідно до статті 127 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

На підтвердження понесених витрат на підготовку експертизи Позивач надав заявку рахунок-фактуру № 743 від 9 вересня 2020 року на суму 3000 грн, акт виконаних робіт № 743 від 9 вересня 2020 року на суму 3 000 грн (а.с. 60-61).

Враховуючи, що витрати, пов`язані із залученням експерта та проведенням експертизи підтвердженні належними і допустимими доказами та враховуючи, що здійснення експертизи було необхідним для встановлення вартості нанесеної шкоди, зважаючи на встановлення в даній постанові усіх елементів складу цивільного правопорушення та з огляду на повне задоволення судом позовних вимог Позивача до Відповідача витрати у сумі 3 000 грн підлягають відшкодуванню Позивачу за рахунок Відповідача.

З огляду на усе вищевстановлене, колегія суддів приходить до висновку, що доказами, наявними в матеріалах справи, підтверджується завдання Позивачу матеріальних збитків в розмірі 63502 грн 81 грн (що становить вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача, який зазнав механічних пошкоджень в результаті ДТП, що сталася з вини водія Відповідача), 3 840 грн понесених Позивачем витрат на за заміну рекламного оформлення лівої сторони автомобіля (надпис швидка медична допомога) та 3000 грн витрат на підготовку експертизи, а тому стягує з Відповідача на користь Позивача 70342 грн 81 коп..

Дане рішення було прийняте і місцевим господарським судом.

Відповідно приймаючи таке рішенні Північно-західний апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання Відповідача, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на Відповідача згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 270, 269-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Німецьке підприємство "Автострада" на рішення Господарського суду Вінницької області від 17 травня 2021 року в справі №902/160/21 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 17 травня 2021 року в справі №902/160/21 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

5. Справу №902/160/21 повернути Господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.