Постанова

від 08.07.2021 по справі 904/5299/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2021 року м.Дніпро Справа № 904/5299/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів : Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Кандиба Н.В.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ КРОХМАЛЕПАТОКОВИЙ КОМБІНАТ"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2021 та

на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2021 (суддя Красота О.І.)

у справі №904/5299/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТРЕЙД", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ КРОХМАЛЕПАТОКОВИЙ КОМБІНАТ", смт. Дніпровське

про стягнення 1 351 554,85 грн.

за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ КРОХМАЛЕПАТОКОВИЙ КОМБІНАТ", смт. Дніпровське

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТРЕЙД", м. Київ

про визнання недійсними п. 4, 5 додаткової угоди №22 від 03.09.2019 року до договору підряду на виконання робіт № ГП 070518 від 07.05.2018 року та стягнення штрафних санкцій в сумі 50000,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТТРЕЙД" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ КРОХМАЛЕПАТОКОВИЙ КОМБІНАТ" і просить суд стягнути 201 150,66 грн. - 3% річних за період з 01.10.2019 до 27.08.2020, 148 292,22 грн. - інфляційних витрат за період з 01.10.2019 по 31.07.2020, 1 002 111,97 грн. - пені за період з 01.10.2019 по 01.04.2020.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань за Договором підряду на виконання робіт №ІНЖ-000194 від 07.05.2018р. в частині оплати виконаних робіт.

21.10.2020 Приватне акціонерне товариство "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" звернулося до Господарського суду із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТРЕЙД" і просить суд визнати недійсними положення пункту 4 додаткової угоди № 22 від 03.09.2019 року до договору №ІНЖ-000194 підряду на виконання робіт №ГП070518 від 07.05.2018 року повністю, наступного змісту: «Керуючись частиною 3 статті 653 Цивільного кодексу України, Сторони дійшли згоди виключити пункт 3.5. Договору підряду на виконання робіт № ГП070518 (ІНЖ-000194) від 07 травня 2018 р. з дня укладення договору і набрання ним чинності, та із зазначеного моменту припинити всі зобов`язання передбачені відповідним пунктом договору» ; пункту 5 додаткової угоди № 22 від 03.09.2019 року до договору № ІНЖ-000194 підряду на виконання робіт №ГП070518 від 07.05.2018 року повністю, наступного змісту: «Керуючись частиною 3 статті 653 Цивільного кодексу України, Сторони дійшли згоди виключити пункт 6.3. Договору підряду на виконання робіт № ГП070518 (ІНЖ-000194) від 07 травня 2018 р. з дня укладення договору і набрання ним чинності, та із зазначеного моменту припинити всі зобов`язання передбачені відповідним пунктом договору» . Стягнути штраф 50000 грн. за Договором № ІНЖ-000194 підряду на виконання робіт №ГП070518 від 07.05.2018 року за порушення підрядником кінцевого строку виконання робіт з вини Підрядника більше ніж на 10 календарних днів, судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката та судовий збір.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані пункти 4, 5 Додаткової угоди №22 від 03.09.2019 до Договору підряду на виконання робіт №ІНЖ-000194 від 07.05.2018р. за своїм змістом суперечать вимогам ст. ст. 215, 229 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим Позивач за зустрічним позовом вказує на наявність правових підстав для визнання їх недійсними.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2021 первісний позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ КРОХМАЛЕПАТОКОВИЙ КОМБІНАТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТРЕЙД", 201 150,66 грн. - 3% річних за період з 01.10.2019 до 27.08.2020, 148 292,22 грн. - інфляційних витрат за період з 01.10.2019 по 31.07.2020, 1 002 111,97 грн. - пені за період з 01.10.2019 по 01.04.2020 та судовий збір у сумі 20 274,00 грн.

В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТРЕЙД" про компенсацію судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ КРОХМАЛЕПАТОКОВИЙ КОМБІНАТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТРЕЙД" 68 000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

Приватним акціонерним товариством "ДНІПРОВСЬКИЙ КРОХМАЛЕПАТОКОВИЙ КОМБІНАТ" подано апеляційну скаргу, згідно якої апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2021 та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2021 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову та про задоволення зустрічних позовних вимог ПрАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ КПК" в повному обсязі.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, має місце не відповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи та неправильне застосування норм матеріального права (неправильне тлумачення закону, незастосування закону, який підлягав застосуванню).

Наголошує на відсутності правових підстав для стягнення з відповідача за первісним позовом пені, 3% річних та інфляційних збитків.

Зауважує, що судом першої інстанції безпідставно не було застосовано наслідки спливу строку позовної давності до вимог позивача про стягнення пені.

Вважає необгрунтованою відмову суду в задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Поміж іншого, вказує на помилковість приведених судом розрахунків.

Стосовно відхилення зустрічних позовних вимог, наголошує на їх безпідставності з огляду на неврахування місцевим господарським судом експертного висновку № 27/19 від 27.11.2019.

Відносно підстав оскарження Додаткового рішення зазначає про порушення судом норм процесуального права, що виразилося в розгляді питання компенсації витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 68 000,00 грн. за відсутності ПрАТ Дніпровський КПК .

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.04.2021 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ КРОХМАЛЕПАТОКОВИЙ КОМБІНАТ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2021 та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2021 у справі №904/5299/20 залишено без руху та надано скаржнику строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору у сумі 29 909,98 грн.

На виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 26.04.2021 у справі №904/5299/20 апелянтом до матеріалів справи надано заяву про долучення до матеріалів справи оригіналу платіжного доручення.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.05.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ КРОХМАЛЕПАТОКОВИЙ КОМБІНАТ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2021 та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2021 у справі №904/5299/20; розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні з викликом сторін на 03.06.2021р. о 15 год. 00 хв.

24.05.2021 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТРЕЙД" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін. Крім того, просить відмовити апелянту у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу.

У судовому засіданні 03.06.2021 колегія суддів порадившись на місці, оголосила про перерву в судовому засіданні до 08.07.2021р. на 16:30.

18.06.2021 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТРЕЙД" надійшло клопотання про компенсацію витрат на правничу допомогу адвоката, в якому заявник просить стягнути з ПрАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ КРОХМАЛЕПАТОКОВИЙ КОМБІНАТ" витрати правничу допомогу адвоката в розмірі 26 000,00 грн.

29.06.2021 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТРЕЙД" надійшли доповнення до клопотання про компенсацію витрат на правничу допомогу адвоката від 18.05.2021, в яких заявник додатково просить стягнути з ПрАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ КРОХМАЛЕПАТОКОВИЙ КОМБІНАТ" витрати правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000,00 грн.

На підставі розпорядження керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку із перебуванням на лікарняному судді Кузнецова В.О., згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2021, визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Мороза В.Ф., суддів - Паруснікова Ю.Б., Чередко А.Є.

В судове засідання 08.07.2021 з`явилися представник апелянта (відповідача) та представник позивача.

Представник апелянта (відповідача) у судовому засіданні 08.07.2021 року підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд оскаржувані рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічні позовні вимоги в повному обсязі. Представник позивача, в свою чергу, проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві, просив суд оскаржувані рішення залишити без змін.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 07.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТТРЕЙД" (Підрядник) та Приватним акціонерним товариством "ДНІПРОВСЬКИЙ КРОХМАЛЕПАТОКОВИЙ КОМБІНАТ" (Замовник) укладено Договір підряду №ІНЖ-000194 на виконання робіт №ГП 070518 (а.с. 31-40 т. 1).

Відповідно до пункту 1.1 Договору, Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується на свій ризик, своїми силами, з власних матеріалів в установлений договором строк та відповідно до проектної документації та умов даного договору виконати підрядні (монтажні, інші роботи пов`язані з будівництвом) роботи на об`єкті Замовника ПАТ «Дніпровський КПК» -Будівництво нового цеху по виробництву модифікованого крохмалю, який розташований за адресою: 51650, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, смт. Дніпровське, вулиця Олександра Островського, 11, а Замовник зобов`язаний прийняти об`єкт та оплатити виконані обсяги робіт.

Згідно пункту 1.3 Договору перелік виконуваних робіт та матеріалів, їх склад і ціна узгоджені сторонами в Додатку №1 до цього договору, який є невід`ємною частиною до цього договору.

Пунктом 1.4 Договору встановлено, що склад та обсяги робіт можуть бути переглянуті в процесі виконання за домовленістю Сторін шляхом укладання додаткової угоди до Договору.

Забезпечення робіт матеріалами та устаткуванням здійснює Підрядник (пункт 2.1 Договору).

Відповідно до пункту 3.2 Договору датою закінчення виконання робіт буде вважатися день підписання підсумкового (остаточного) Акту приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно пункту 4.1 Договору, договірна ціна матеріалів та робіт, що є предметом даного договору, зазначається у Додатку №1, що є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що загальна вартість цього Договору складає 18 980 714,66 грн (з ПДВ), з яких вартість робіт за даним Договором складає 4 427 982, 55 грн (з ПДВ), вартість матеріалів за даним Договором складає 14 732 732,11 грн (з ПДВ).

Пунктом 4.4 Договору встановлено, що порядок оплати підрядних робіт за цим договором визначено сторонами в «Графіку фінансування робіт» , що є Додатком №3 до цього договору.

Згідно пункту 5.1.1 Договору, Підрядник зобов`язаний приступити до виконання робіт після отримання авансу згідно пункту 4.4 цього договору при умові своєчасного виконання Замовником своїх зобов`язань відповідно до пункту 5.3.6 та пункту 5.3.7 договору.

Відповідно до пункту 8.1 Договору, Підрядник передає Замовникові виконані роботи згідно акту приймання - передачі виконаних підрядних робіт.

Згідно пункту 8.2 Договору у процесі здачі-приймання підрядних робіт сторони перевіряють відповідність закінчених робіт умовам Договору, а в пункті 8.3 договору сторони встановили, що здача-приймання виконаних підрядних робіт згідно календарного графіку підрядних робіт здійснюється уповноваженими представниками сторін щомісяця до 25-го числа кожного місяця.

Відповідно до пункту 5.3.4 Договору, Замовник зобов`язаний протягом п`яти робочих днів з моменту отримання підписаного акту виконаних робіт на конкретний етап робіт згідно календарного графіку виконання, та остаточного акту виконаних робіт і необхідних супутніх документів, розглянути, підписати, скріпити їх печаткою, а також повернути Підряднику один примірник даних документів, або надати підряднику свої обґрунтовані заперечення і повідомити йому про виявлені відхилення від проекту чи інших відступах від умов договору.

Згідно пункту 5.3.1 Договору, Замовник зобов`язаний оплатити Підрядникові вартість робіт та матеріалів, порядок та строк яких передбачений умовами Договору.

Пунктом 5.3.2 Договору сторони встановили обов`язок Замовника прийняти роботи та матеріали в строк та умовах, визначених Договором, від Підрядника.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін. Жодна із сторін не має право розірвати договір без письмової згоди на це іншої сторони (пункту 12.1 договору).

Пунктом 12.2 договору передбачено, що строк його дії починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 12.1 та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Шляхом укладення Додатку №1 до Договору №ІНЖ-000194 підряду на виконання робіт №ГП 070518 від 07.05.2018 сторони дійшли згоди щодо вартості робіт та матеріалів на суму 18 980 714,66 грн (а.с. 41-42 т. 1).

Сторонами погоджено «Графік виконання робіт» (Додаток №2 до Договору) та «Графік фінансування робіт» (Додаток №3 до Договору) (а.с. 43-44 т. 1).

На виконання умов Договору, Позивач виконав підрядні роботи на суму 16 897 303,06 грн, що підтверджується Актами приймання виконаних будівельних робіт (а.с. 45-50 т. 1):

- №1 за вересень 2019 на суму 4 256 925,62 грн;

- №2 за вересень 2019 на суму 3 255 728,16 грн;

- №3 за вересень 2019 на суму 713 080,30 грн;

- №4 за вересень 2019 на суму 1 487 695,63 грн;

- №5 за вересень 2019 на суму 7 122 033,93 грн;

- №6 за вересень 2019 на суму 61 839,42 грн.

Відповідач частково оплатив виконані Позивачем роботи на суму 14 892 581,64 грн, а саме: 14.06.2018 перерахував 4 441 805,71 грн; 15.06.2018 - 3 000 000,00 грн, 20.06.2018 - 1500000,00 грн; 21.06.2018 - 1 500 000,00 грн; 03.08.2018 - 1 000 000,00 грн: 21.09.2018 - 1000000,00 грн; 14.02.2019 - 713 080,30 грн; 14.02.2019 - 1 737 695,63 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 51-58 т. 1).

Зазначені платежі здійснено згідно рахунків на оплату №133 від 23.05.2018, №70 від 12.02.2019, №69 від 12.02.2019.

Після укладення Договору Позивач та Відповідач, у зв`язку із необхідністю виконати додаткові роботи, підписали додаткові угоди №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11, №12, №13, №14, №15, №16, №17, №18, №19, №20, копії яких містяться в матеріалах справи. Умови додаткових угод є тотожними (а.с. 62-187 т. 1).

Відповідно до пунктів 3-4 Додаткових угод, 75,8 % (сімдесят п`ять цілих і вісім десятих відсотка) від вартості матеріалів, зазначеної у Додатку №1 «Договірна ціна» до цієї Додаткової угоди, та 30% (тридцять відсотків) від вартості робіт, зазначеної у Додатку №1 «Договірна ціна» до цієї Додаткової угоди, у вигляді авансу сплачується Замовником в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Підрядника протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання цієї Додаткової угоди. Замовник, протягом 5 (п`яти) банківських днів після підписання уповноваженими представниками сторін актів приймання-передачі виконаних робіт, сплачує на рахунок Підрядника 70% (сімдесят відсотків) вартості виконаних робіт, зазначеної в актах приймання-передачі виконаних робіт, та 24,2 % (двадцять чотири цілих і дві десятих відсотка) вартості матеріалів, зазначеної в актах приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно із пунктом 6 Додаткових угод, всі інші умови Договору залишаються без змін і сторони підтверджують свої зобов`язання по їх виконанню.

Сторони в додаткових угодах не передбачили будь-яких положень щодо прийняття виконаних робіт, а, отже, в цій частині зобов`язані керуватись положеннями Договору.

Шляхом укладення Додаткової угоди №1 від 09 липня 2018 до Договору (а.с. 62-63 т. 1), Позивач та Відповідач дійшли згоди затвердити додаток № 1 «Договірна ціна» із загальною вартістю робіт і матеріалів на суму 7 500 154,45 грн. до неї.

Позивач, в порядку виконання умов Додаткової угоди №1 від 09.07.2018, виконав взяті на себе зобов`язання, про що сторонами Договору складено: Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2019 на суму 5 199 900, 03 грн.; Акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2019 на суму 353 421,19 грн. (а.с. 65, 66 т. 1).

Відповідач сплатив лише частину коштів за виконані роботи у розмірі 4 240 679,92 грн, а саме:19.07.2018 перерахував 740 679, 92 грн; 19.07.2018 - 1300 000,00 грн; 20.07.2018 - 1000000,00 грн; 23.07.2018 - 1 200 000,00 грн. Зазначені кошти сплачені, згідно рахунку на оплату №212 від 09.07.2018 (а.с. 67-72 т. 1).

Відтак, розмір заборгованості з оплати виконаних будівельних робіт і вартості матеріалів за додатковою угодою №1 становить 1 312 641,30 грн.

Шляхом укладення Додаткової угоди №2 від 25 липня 2018 до Договору (а.с. 72-73 т. 1), Позивач та Відповідач дійшли згоди затвердити додаток № 1 «Договірна ціна» із загальною вартістю робіт і матеріалів на суму 7 961 803,38 грн до неї.

Позивач, в порядку виконання умов Додаткової угоди №2 від 25.07.2018, виконав взяті на себе зобов`язання, про що сторонами Договору складено Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2019 року на суму 5 600 798,61 грн.

Відповідач сплатив частину коштів за виконані роботи у розмірі 4 709 367,47 грн, а саме: 06.09.2018 перерахував 1 000 000,00 грн; 06.09.2018 - 1 209 367,47 грн; 07.09.2018 - 2 500 000,00 грн. Зазначені кошти сплачені згідно рахунку на оплату №250 від 26.07.2018.

Відтак, розмір заборгованості з оплати виконаних будівельних робіт і вартості матеріалів за додатковою угодою № 2 становить 891 431,14 грн.

Шляхом укладення Додаткової угоди №3 від 03 серпня 2018 року до Договору (а.с. 80-81 т. 1), Позивач та Відповідач дійшли згоди затвердити додаток № 1 «Договірна ціна» із загальною вартістю робіт і матеріалів на суму 3 814 255,00 грн до неї.

04 серпня 2018 між сторонами договору укладено додаткову угоду №6, відповідно до якої позивач та відповідач, керуючись п. 12.4,12.5 договору, затвердили додаток №1 «Договірна ціна» до додаткової угоди №3 від 03.08.2018 до договору в новій редакції на суму 3 974 351,90 грн.

Позивач, в порядку виконання умов додаткової угоди №6, виконав взяті на себе зобов`язання, про що сторонами складено: Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2019 на суму 1 283 197,68 грн; Акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2019 на суму 39 092,41 грн; Акт №3 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2019 на суму 1 716 354,36 грн.

Відповідач сплатив частину коштів за виконані роботи, а саме: 15.02.2019 перерахував 101 725,60 грн; 06.08.2018 - 1 200 000,00 грн; 07.08.2018 - 1 386 776,76 грн. Зазначені кошти сплачені згідно рахунків на оплату: №43 від 12.02.2019; №262 від 03.08.2018.

Відтак, розмір заборгованості з оплати виконаних будівельних робіт і вартості матеріалів за додатковою угодою № 6 становить 359 142,09 грн.

Шляхом укладення Додаткової угоди №4 від 08 серпня 2018 року до Договору (а.с. 93-94 т. 1), Позивач та Відповідач дійшли згоди затвердити додаток №1 «Договірна ціна» із загальною вартістю робіт і матеріалів на суму 946 790,68 грн до неї.

Позивач, в порядку виконання умов додаткової угоди №4 від 08.08.2018, виконав взяті на себе зобов`язання, про що сторонами складено Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2019 року на суму 876 540,63 грн.

Відповідач сплатив частину коштів за виконані роботи, а саме: 28.08.2018 перерахував 562 581,79 грн. Зазначені кошти сплачені згідно рахунку на оплату №270 від 08.08.2018.

Відтак, розмір заборгованості з оплати виконаних будівельних робіт і вартості матеріалів за додатковою угодою № 4 становить 313 958,84 грн.

В Додатковій угоді № 5 від 04 вересня 2018 року до Договору (а.с. 99-100 т. 1), Позивач та Відповідач дійшли згоди затвердити додаток № 1 «Договірна ціна» із загальною вартістю робіт і матеріалів на суму 5 283 749,93 грн до неї.

Позивач, в порядку виконання умов додаткової угоди №5 від 04.09.2018, виконав взяті на себе зобов`язання, про що сторонами складено: Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2019 року на суму 2 658 490,81 грн; Акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2019 року на суму 2 187 112,07 грн.

Відповідач сплатив частину коштів за виконані роботи за додатковою угодою №5, а саме: 04.10.2018 перерахував 874 584,82 грн; 05.10.2018 - 1 000 000,00 грн; 09.10.2018 - 1000000,00 грн. Зазначені кошти сплачено згідно рахунку на оплату №321 від 04.09.2018.

Відтак, розмір заборгованості з оплати виконаних будівельних робіт і вартості матеріалів за додатковою угодою № 5 становить 1 971 018,06 грн.

В Додатковій угоді № 7 від 04 вересня 2018 року до Договору (а.с. 108-109 т. 1), Позивач та Відповідач дійшли згоди затвердити додаток № 1 «Договірна ціна» із загальною вартістю робіт і матеріалів на суму 449 250,44 грн до неї.

Позивач, в порядку виконання умов додаткової угоди №5 від 04.09.2018 виконав взяті на себе зобов`язання, про що сторонами складено Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2019 року на суму 271 131,85 грн.

Відповідач сплатив частину коштів за виконані роботи, а саме: 01.10.2018 перерахував 261 097,48 грн. Кошти сплачено згідно рахунку на оплату №319 від 04.09.2018.

Відтак, розмір заборгованості з оплати виконаних будівельних робіт і вартості матеріалів за додатковою угодою № 7 становить 10 034,37 грн.

В Додатковій угоді № 8 від 04 вересня 2018 року (а.с. 114-115 т. 1), до Договору Позивач та Відповідач дійшли згоди затвердити додаток № 1 «Договірна ціна» із загальною вартістю робіт і матеріалів на суму 803 013,98 грн до неї.

Позивач, в порядку виконання умов додаткової угоди №8 від 04.09.2018 виконав взяті на себе зобов`язання, про що сторонами складено Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2019 року на суму 743 431,89 грн.

Відповідач сплатив частину коштів за виконані роботи, а саме: 30.10.2018 перерахував 572 779,56 грн. Зазначені кошти сплачено згідно рахунку на оплату №318 від 04.09.2018.

Відтак, розмір заборгованості з оплати виконаних будівельних робіт і вартість матеріалів за додатковою угодою № 8 становить 170 652,33 грн.

В додатковій угоді № 9 від 04 вересня 2018 року до Договору (а.с. 120-121 т. 1), Позивач та Відповідач дійшли згоди затвердити додаток № 1 «Договірна ціна» із загальною вартістю робіт і матеріалів на суму 191 730,72 грн до неї.

Позивач, в порядку виконання умов додаткової угоди №9 від 04.09.2018, виконав взяті на себе зобов`язання, про що сторонами складено Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2019 року на суму 177 504,67 грн.

Відповідач сплатив частину коштів за виконані роботи, а саме: 01.10.2018 перерахував 107 568,86 грн. Зазначені кошти сплачено згідно рахунку на оплату №320 від 04.09.2018.

Відтак, розмір заборгованості з оплати виконаних будівельних робіт і вартості матеріалів за додатковою угодою № 9 становить 69 935,81 грн.

В Додатковій угоді № 10 від 04 вересня 2018 року до Договору (а.с. 126-127 т. 1), Позивач та Відповідач дійшли згоди затвердити додаток № 1 «Договірна ціна., із загальною вартістю робіт і матеріалів на суму 347 111,37 грн до неї.

Позивач, в порядку виконання умов додаткової угоди №10 від 04.09.2018, виконав взяті на себе зобов`язання, про що сторонами складено Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2019 року на суму 321 356,37 грн.

Відповідач сплатив частину коштів за виконані роботи, а саме: 01.10.2018 перерахував 175 445,98 грн. Зазначені кошти сплачено згідно рахунку на оплату №322 від 04.09.2018.

Відтак, розмір заборгованості з оплати виконаних будівельних робіт і вартості матеріалів за додатковою угодою № 10 становить 145 910,39 грн.

В Додатковій угоді № 11 від 09 січня 2019 року до Договору (а.с. 133-134 т. 1), Позивач та Відповідач дійшли згоди затвердити додаток № 1 «Договірна ціна» із загальною вартістю робіт і матеріалів на суму 391 809,67 грн до неї.

Позивач, в порядку виконання умов додаткової угоди №11 від 09.01.2019, виконав взяті на себе зобов`язання, про що сторонами складено Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2019 року на суму 362 738,15 грн.

Відповідач сплатив частину коштів за виконані роботи, а саме: 15.02.2019 перерахував 235 479,02 грн. Зазначені кошти сплачено згідно рахунку на оплату №44 від 12.02.2019.

Відтак, розмір заборгованості з оплати виконаних будівельних робіт і вартості матеріалів за додатковою угодою № 11 становить 127 259,13 грн.

В Додатковій угоді № 12 від 09 жовтня 2018 року до Договору (а.с. 139-140 т. 1), позивач та відповідач дійшли згоди затвердити додаток № 1 «Договірна ціна» із загальною вартістю робіт і матеріалів на суму 130 036,45 грн до неї.

Позивач, в порядку виконання умов додаткової угоди №12 від 09.01.2019 виконав взяті на себе зобов`язання, про що сторонами складено Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2019 року на суму 91 728,72 грн.

Відповідач сплатив частину коштів за виконані роботи, а саме: 14.02.2019 перерахував 81 510,54 грн. Зазначені кошти сплачено згідно рахунку на оплату №442 від 10.10.2018.

Відтак, розмір заборгованості з оплати виконаних будівельних робіт і вартості матеріалів за додатковою угодою № 12 становить 10 218,18 грн.

В Додатковій угоді № 13 від 09 жовтня 2018 року до Договору (а.с. 145-146 т. 1), Позивач та Відповідач дійшли згоди затвердити додаток № 1 «Договірна ціна» із загальною вартістю робіт і матеріалів на суму 41 464,32 грн до неї.

Позивач, в порядку виконання умов Додаткової угоди №13 від 09.10.2019 виконав взяті на себе зобов`язання, про що сторонами складено Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2019 року на суму 38 387,75 грн.

Відповідач сплатив частину коштів за виконані роботи, а саме: 14.02.2019 перерахував 24 885,53 грн. Зазначені кошти сплачено згідно рахунку на оплату №443 від 10.10.2018.

Відтак, розмір заборгованості з оплати виконаних будівельних робіт і вартості матеріалів за додатковою угодою № 13 становить 13 502,22 грн.

В Додатковій угоді № 14 від 12 жовтня 2018 року до Договору (а.с. 151-152 т. 1), Позивач та Відповідач дійшли згоди затвердити додаток № 1 «Договірна ціна» із загальною вартістю робіт і матеріалів на суму 100 001,77 грн до неї.

Позивач, в порядку виконання умов додаткової угоди №14 від 12.10.2019, виконав взяті на себе зобов`язання, про що сторонами складено Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2019 року на суму 53 530,49 грн, однак відповідач не сплатив кошти за виконані роботи.

Відтак, розмір заборгованості з оплати виконаних будівельних робіт і вартості матеріалів за додатковою угодою № 14 становить 53 530,49 грн.

В Додатковій угоді № 15 від 12 жовтня 2018 року до договору (а.с. 155-156 т. 1), Позивач та Відповідач дійшли згоди затвердити додаток № 1 «Договірна ціна» із загальною вартістю робіт і матеріалів на суму 35 007,55 грн до неї.

Позивач, в порядку виконання умов додаткової угоди №15 від 12.10.2019, виконав взяті на себе зобов`язання, про що сторонами складено Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2019 року на суму 32 410,06 грн.

Відповідач сплатив частину коштів за виконані роботи, а саме: 14.02.2019 перерахував 21 129,70 грн. Зазначені кошти сплачено згідно рахунку на оплату №446 від 16.10.2018.

Відтак, розмір заборгованості з оплати виконаних будівельних робіт і вартості матеріалів за додатковою угодою № 15 становить 11 280,36 грн.

В Додатковій угоді № 16 від 12 жовтня 2018 року до Договору (а.с. 161-162 т. 1), Позивач та Відповідач дійшли згоди затвердити додаток № 1 «Договірна ціна» із загальною вартістю робіт і матеріалів на суму 93 001,14 грн до неї.

Позивач, в порядку виконання умов додаткової угоди №16 від 12.10.2018 виконав взяті на себе зобов`язання, про що сторонами складено Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2019 року на суму 86 100,63 грн.

Відповідач сплатив частину коштів за виконані роботи, а саме: 14.02.2019 перерахував 33 050,64 грн. Зазначені кошти сплачено згідно рахунку на оплату №447 від 16.10.2018.

Відтак розмір заборгованості з оплати виконаних будівельних робіт і вартості матеріалів за додатковою угодою № 16 становить 53 049,99 грн.

В Додатковій угоді № 17 від 12 жовтня 2018 року до Договору (а.с. 167-168 т. 1), Позивач та Відповідач дійшли згоди затвердити додаток № 1 «Договірна ціна» із загальною вартістю робіт і матеріалів на суму 237 980,77 грн до неї.

Позивач, в порядку виконання умов додаткової угоди №17 від 12.10.2018, виконав взяті на себе зобов`язання, про що сторонами складено Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2019 року на суму 186 120,56 грн.

Відповідач 14.02.2019 сплатив кошти в розмірі 237 980,77 грн згідно рахунку на оплату №50 від 12.02.2019.

Відтак, відповідачем по додатковій угоді №17 від 12.10.2018 здійснено переплату вартості наданих послуг на суму 51 860,21 грн.

В Додатковій угоді № 18 від 16 жовтня 2018 року до Договору (а.с. 172-173 т. 1), Позивач та Відповідач дійшли згоди затвердити додаток № 1 «Договірна ціна» із загальною вартістю робіт і матеріалів на суму 267 740,01 грн до неї.

Позивач, в порядку виконання умов додаткової угоди №18 від 16.10.2018, виконав взяті на себе зобов`язання, про що сторонами складено Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2019 року на суму 247 874,22 грн.

Відповідач сплатив частину коштів за виконані роботи, а саме: 14.02.2019 перерахував 147 740,40 грн. Зазначені кошти сплачено згідно рахунку №449 від 16.10.2018.

Відтак, розмір заборгованості з оплати виконаних будівельних робіт і вартості матеріалів за додатковою угодою № 18 становить 100 133,82 грн.

В Додатковій угоді № 19 від 16 жовтня 2018 року до Договору (а.с. 180-181 т. 1), Позивач та Відповідач дійшли згоди затвердити додаток № 1 «Договірна ціна» із загальною вартістю робіт і матеріалів на суму 45 000,54 грн до цієї додаткової угоди.

Позивач, в порядку виконання умов додаткової угоди №19 від 16.10.2018 виконав взяті на себе зобов`язання, про що сторонами складено Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2019 року на суму 41 661,59 грн.

Відповідач сплатив частину коштів за виконані роботи, а саме: 14.02.2019 перерахував 20 727,19 грн. Зазначені кошти сплачено згідно рахунку на оплату №450 від 16.10.2018.

Відтак, розмір заборгованості з оплати виконаних будівельних робіт і вартості матеріалів за додатковою угодою № 19 становить 20 934,40 грн.

В додатковій угоді №20 від 05 грудня 2018 року до Договору (а.с. 186-187 т. 1), Позивач та Відповідач дійшли згоди затвердити додаток № 1 «Договірна ціна» із загальною вартістю робіт і матеріалів на суму 309 769,61 грн до цієї додаткової угоди.

Відповідач 14.02.2019 сплатив позивачу по додатковій угоді №20 кошти у розмірі 192420,65 грн згідно рахунку №550 від 05.12.2018.

Позивачем не проводились роботи, згідно додаткової угоди №20 від 05.12.2018 у зв`язку з відсутністю такої необхідності

Відтак, відповідачем згідно додаткової угоди №20 від 05.12.2018 здійснено переплату в розмірі 192 420,65 грн.

Позивач, керуючись статтею 601 Цивільного кодексу України, здійснив зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме зарахування переплати по додатковій угоді №17 від 12.10.2018 у розмірі 51 860,21 грн та переплати по додатковій угоді №20 від 05.12.2018 у розмірі 192 420,65 грн в рахунок часткового погашення заборгованості по договору.

Сума заборгованості Відповідача за оплату виконаних Позивачем будівельних робіт і вартості матеріалів згідно Договору підряду та додаткових угод становить 7 386 073,48 грн (1760 440,56 грн (заборгованість відповідно до Договору) + 1312 641,30 грн (заборгованість згідно Додаткової угоди №1) + 891 431,14 грн (заборгованість відповідно до Додаткової угоди №2) + 313 958,84 грн (заборгованість відповідно до Додаткової угоди №4) + 1 971 018,06 грн (заборгованість відповідно до Додаткової угоди №5) + 350 142,09 грн (заборгованість відповідно до Додаткової угоди №6) + 10 034,37 грн (заборгованість відповідно до Додаткової угоди № 7) + 170 652,33 грн (заборгованість відповідно до Додаткової угоди №8) + 69 935,81 грн (заборгованість відповідно до Додаткової угоди №9) + 145 910,39 грн (заборгованість відповідно до Додаткової угоди № 10) + 127 259,13 грн (заборгованість відповідно до Додаткової угоди №11) + 10 218,18 грн (заборгованість відповідно до Додаткової угоди №12) + 13 502,22 грн (заборгованість відповідно до Додаткової угоди № 13) + 53 530,49 грн (заборгованість відповідно до Додаткової угоди №14) + 11 280,36 грн (заборгованість відповідно до Додаткової угоди № 15) + 53 049,99 грн (заборгованість відповідно до Додаткової угоди № 16) + 100 133,82 грн (заборгованість відповідно до Додаткової угоди № 18) + 20 934,40 грн (заборгованість відповідно до Додаткової угоди № 19).

03 вересня 2019 між Сторонами укладено Додаткову угоду №21 до Договору (далі - угода № 21, а.с. 203-204 т. 1)

Відповідно до частини 1 Угоди №21, Сторони засвідчують, визнають і підтверджують те, що згідно умов договору підряду на виконання робіт №ГП 070518 (ІНЖ 000194) від 07.05.2018 замовник здійснив оплату за роботи та матеріали в розмірі 32 080 114,32 грн.

Згідно частини 2 Угоди №21, Сторони погодились, що станом на 03.09.2019 заборгованість Замовника перед підрядником за договором становить 7 386 073,48 грн.

Сторони погодились, що загальна вартість фактично виконаних підрядником будівельних робіт за договором підряду на виконання робіт від 07.05.2018 становить 39466187,80 грн з урахуванням зміни вартості таких будівельних робіт на суму 3 437 196,63 грн. (частина 3 Угоди № 21).

Частиною 4 Угоди №21 сторони дійшли згоди, що заборгованість замовника перед підрядником за договором підряду на виконання робіт №ГП 070518 (ІНЖ 000194) від 07.05.2018 у розмірі 7 386 073,48 грн буде сплачена замовником до 30 вересня 2019 року.

03.09.2019 між Сторонами укладено Додаткову угоду № 22 (далі - Угода №22, а.с. 205-206 т. 1).

Відповідно до частини 1 Угоди №22 /Замовник підтверджує те, що після підписання цієї угоди у нього немає неврегульованих спорів із Підрядником з приводу виконання Договору підряду на виконання робіт №ГП 070518 (ШЖ 000194) від 07.05.2018, а також будь-яких невиконаних зобов`язань, зокрема по сплаті неустойки, пені, штрафів. інфляційних втрат, три відсотка річних, збитків тощо.

Згідно частини 3 Угоди №22 Замовник підтверджує те, що у нього відсутні будь-які майнові та/або фінансові вимоги (претензії) до підрядника щодо строків виконання підрядних робіт за Договором підряду на виконання робіт №ГП 070518 (ІНЖ 00194) від 07.05.2018, і такі роботи виконані Підрядником вчасно та без порушень умов договору.

Також, Сторонами були підписані Акти на закриття прихованих робіт від 24.06.2019, 28.06.2019, 03.07.2019, 08.07.2019, 09.07.2019, 10.07.2019, 12.07.2019, 15.07.2019, 16.07.2019, 17.07.2019, 18.07.2019, 19.07.2019, 22.07.2019, 24.07.2019, 25.07.2019, 26.07.2019, 29.07.2019, 30.07.2019, 31.07.2019 (а.с. 52-138 т. 3), які складалися поетапно та в процесі будівництва покрівлі об`єкта будівництва. Акти на закриття прихованих робіт складалися за участі: представника ТОВ «ТТРЕЙД» , представника технічного нагляду від замовника в особі Ковальчук Г.О. та представника генерального підрядника будівельної організації «ТОВ «ПК «ЗОРЯ ПОДІЛЛЯ» в особі начальника відділу капітального будівництва Янчук В.П (а.с. 207-250 т. 2, а.с. 3-46 т. 2).

Відповідно до пункту 3.2 Договору датою закінчення виконання робіт буде вважатися день підписання підсумкового (остаточного) Акту приймання-передачі виконаних робіт.

Сторонами у відповідності до пункту 3.2 Договору складено підсумковий акт приймання-передачі виконаних робіт №1 від 03 вересня 2019 (а.с. 47 т. 2) до Договору підряду на виконання робіт №ГП070518 (ІНЖ 000194) від 07 травня 2018 року, в якому зазначено, що роботи виконані в повному обсязі, претензій до об`ємів, якості, вартості та строків виконання робіт замовник до підрядника не має.

Проте, Відповідач повністю не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати боргу до 30.09.2019, у зв`язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Ттрейд" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" заборгованості у сумі 7 386 073,48 грн.

15.01.2020 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив рішення у справі №904/4661/19 про задоволення позову в повному обсязі та стягнув з Відповідача на користь Позивача заборгованості у розмірі 7 386 073,48 грн. та судовий збір у розмірі 110 791,11 грн.

28.01.2020 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив Додаткове рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.08.2020 у справі №904/4661/19 апеляційну скаргу ПрАТ Дніпровський крохмалепатоковий комбінат залишено без задоволення, рішення господарського суду від 15.01.2020 без змін.

26.08.2020 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2020 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 03.08.2020 видано накази, які передані Позивачем до виконання приватному виконавцю.

26.08.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Ю.О. винесено постанову №62893707 про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу Господарського суду Дніпропетровської області №904/4661/19 від 26.08.2020 щодо стягнення заборгованості з ПрАТ Дніпровський крохмалепатоковий комбінат на користь ТОВ ТТРЕЙД у сумі 7 386 073,48 грн., судового збору у розмірі 110 791,11 грн. (а.с. 79-81 т. 2).

28.08.2020 заборгованість списана з банківського рахунку ПрАТ Дніпровський крохмалепатоковий комбінат в порядку примусового виконання рішення суду (а.с. 82 т. 2).

31 серпня 2020 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Ю.О. перерахована сума заборгованості на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю ТТРЕЙД .

Позивач за первісним позовом звертаючись до суду, просив суд стягнути з Відповідача за первісним позовом 201 150,66 грн. - 3% річних за період з 01.10.2019 до 27.08.2020, 148292,22 грн. - інфляційних витрат за період з 01.10.2019 по 31.07.2020, 1 002 111,97 грн. - пені за період з 01.10.2019 по 01.04.2020, що і стало причиною виникнення спору.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання на підставі господарських договорів є господарсько-договірними зобов`язаннями; при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству (абзац другий ч. 4 ст. 179 ГК України): господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Аналогічні приписи закріплені ч.ч. 1, 2 ст. 180 ГК України, а саме, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства; господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Нормами статті 193 ГК України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо доводів скаржника з приводу необґрунтованості нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У частині 6 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до положень статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, звертаючись з позовом про стягнення неустойки, позивач повинен довести наявність правових підстав для притягнення боржника до такого виду цивільно-правової відповідальності (правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 21.05.2019 року у справі № 908/1473/18).

Відповідно до п. 6.2. Договору, у випадку невиконання зобов`язання з оплати понад 5 банківських днів у розмірі, порядку та строки передбачені Договором, Замовник зобов`язується сплатити на користь Підрядника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми грошового зобов`язання (заборгованості) за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р., згідно яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості.

Отже, з огляду на викладене, позивач має право нараховувати відповідачу пеню, 3 % річних та інфляційні втрати у випадку порушення останнім своїх грошових зобов`язань за договором.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем за первісним позовом своїх зобов`язань щодо своєчасної оплати виконаних робіт, позивачем за первісним позовом останньому нараховано пеню у розмірі 1 002 111,97 грн. за загальний період з 01.10.2019 до 01.04.2020.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем за первісним позовом нараховано відповідачу за первісним позовом 3% річних за загальний період прострочення з 01.10.2019 до 27.08.2020 у сумі 201 150,66 грн.

Також, позивачем за первісним позовом нараховано відповідачу за первісним позовом інфляційні витрати в сумі 148 292,22 грн. за період з 01.10.2019 до 31.07.2020.

Стосовно доводів апелянта про необґрунтованість розрахунку відповідачем розміру штрафних санкцій, процентів та інфляційного збільшення, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що обчислення пені, 3% річних та інфляційних втрат не потребує спеціальних знань, оскільки їх розмір визначається шляхом математичних розрахунків з урахуванням норм законодавства та умов договору, що віднесено до компетенції суду.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеною в Постанові від 02.07.2019р. у справі 925/1641/17.

Крім того, у Постанові Верховного Суду від 28.01.2019 у справі № 922/3782/17 викладений наступний правовий висновок: З огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем) .

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

Наявний в матеріалах справи розрахунок позивача щодо пені, 3% річних та інфляційних збитків, з яким погодився суд першої інстанції, був перевірений колегією суддів на предмет правильності та обгрунтованості розрахунків, арифметичних та методологічних помилок чи невідповідностей умовам договору та приписам законодавства України, виявлено не було, у зв`язку з чим, апеляційним судом відхиляються доводи апелянта у відповідній частині апеляційної скарги.

При цьому, твердження скаржника про нарахування пені з порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України спростовується наданим позивачем розрахунком пені, з якого вбачається його здійснення в межах 6 місячного строку нарахування.

Стосовно аргументів скаржника про те, що судом не було застосовано наслідки спливу строку позовної давності до вимог позивача про стягнення пені, колегія суддів наголошує, що згідно ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до ст. 256 ЦКУ, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Як передбачено ст. 257 ЦКУ загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Приписами п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України визначено, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини №3477-IV від 23.02.2006 визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За приписами частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме:

1) забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та

2) запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Високий суд, також вважає, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме:

1) забезпеченню юридичної визначеності та остаточності;

2) захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень (п.137 рішення від 09.01.2013 року за заявою № 21722/11 у справі Волков проти України ).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦКУ).

Отже, позовна давність є строком для пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

Формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини (зазначений висновок був сформований ще в Постанові ВСУ від 29 жовтня 2014 р. у справі № 6-152цс14).

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Між тим, для визначення початку перебігу виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) фактори. При цьому, правило ч. 1 ст. 261 ЦКУ містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення строку, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Аналогічні правові позиції Верховного Суду України викладені у справах №6-2469цс16 від 16.11.2016 року; №6-832цс15 від 28.09.2016 року; №6-2165цс15 від 14.09.2016 року; №6-152цс14 від 29.10.2014 року; №6-1503цс16 від 21.12.2016 року; №6-3029цс16 від 08.06.2016 року.

Статтею 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом загальних норм права заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.

При цьому законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності.

Зазначена правова позиція викладена у постанові ВСУ від 16 серпня 2017 року № 6-2667цс16, Першої судової палати Касаційного цивільного суду ВСУ від 07 листопада 2018 року (справа № 0907/2-7453/2011, провадження № 61-6321св18), Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 21 серпня 2018 року (справа № 288/1361/15-ц, провадження № 61-4212св18).

Більше того, 22.03.2017 р. розглядаючи справу № 6-3063цс16 ВСУ підтвердив правовий висновок викладений у постановах від 4 лютого, 18 березня, 24 червня 2015 року, 17 лютого 2016 року про те, що без заяви сторони у спорі позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, адже можливість застосування позовної давності пов`язана лише з наявністю про це заяви сторони.

Враховуючи той факт, що Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності… заява про її застосування може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного (позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 09.04.2019 по справі № 912/1104/18 та підтримана в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 вересня 2019 року по справі № 904/4342/18).

Крім того, за приписами ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Відповідач за первісним позовом помилково вважає, що початок відліку позовної давності має розпочинатися від строків зазначених у графіку фінансування робіт (додаток №3 до Договору), оскільки сторони шляхом укладення Додаткової угоди №21 від 03.09.2020 встановили, що останнім днем сплати заборгованості за Договором є 30.09.2019.

Відповідно до умов Додаткової угоди №21 від 03.09.2020, у позивача виникло право вимоги щодо стягнення 3% річних, інфляційних витрат та пені з 01.10.2019, тобто перебіг строку позовної давності за вказаних обставин розпочинається 01.10.2019.

Позивач за первісним позовом 29.09.2020 подав до господарського суду позовну заяву про стягнення 3% річних за період з 01.10.2019 по 27.08.2020, інфляційних витрат за період з 01.10.2019 по 31.07.2020, пені за період 01.10.2019 по 01.04.2020.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем за первісним позовом не пропущено строк позовної давності за вимогою про стягнення пені, відхиляючи доводи скаржника.

Враховуючи прострочення відповідачем грошового зобов`язання, зважаючи на те, що сторонами не визначено інший розмір процентів, перевіривши правильність розрахунків та межі граничного строку нарахування, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат і наявності підстав для їх задоволення в межах сум, визначених судом першої інстанції, а саме: 201 150,66 грн. - 3% річних за період з 01.10.2019 до 27.08.2020, 148 292,22 грн. - інфляційних витрат за період з 01.10.2019 по 31.07.2020.

Отже, рішення в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат ухвалене з дотриманням норм процесуального та матеріального права та не підлягає скасуванню.

Разом з тим, колегія суддів вважає за можливе зменшити заявлений до стягнення розмір пені з огляду на наступні обставини.

За правилами пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до частин 2-4 статті 13 Цивільного кодексу України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

За приписами частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України, встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 18.06.2019 у справі № 914/891/16).

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18).

Правова позиція Верховного Суду «щодо підстав для зменшення розміру штрафних санкцій» (пункт 13 постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17) наголошує, що за змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Таким чином вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Так, 26.02.2021 відповідачем за первісним позовом під час розгляду справи в суді першої інстанції у поданих письмових поясненнях було заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%.

Клопотання мотивовано тим, що зменшення пені є соціально значимими та винятковими, оскільки існує нагальна необхідність спрямування наявних коштів на здійснення поточних розрахунків за природний газ, електропостачання, водопостачання та забезпечення безперервного виробничого циклу з метою забезпечення безаварійного виробничого процесу в період тривалої заборгованості перед ПрАТ Дніпровський крохмалепатоковий комбінат з боку КП Дніпровець за послуги водопостачання та водовідведення населоному пункту в значному розмірі та тяжкий фінансовий стан ПрАТ Дніпровський крохмалепатоковий комбінат і збитковість за 2020 рік.

Крім того зазначено, що Позивач за первісним позовом не надав докази, які підтверджують понесення останнім збитків або можливість їх понесення, у зв`язку з несвоєчасним виконанням Відповідачем за первісним позовом прийнятих на себе зобов`язань.

Також, Відповідач за первісним позовом зазначає, що примусове стягнення заборгованості в загальному розмірі 1 351 554,85 грн. призведе до арешту коштів підприємства та неможливості виплат заробітної плати.

Згідно ч. 1 ст. 145 ГК України майновий стан суб`єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов`язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 ГК України суб`єкти господарювання відповідно до частини четвертої статті 175 цього Кодексу можуть, незалежно від статутної мети своєї діяльності, брати на себе зобов`язання про господарську допомогу у вирішенні питань соціального розвитку населених пунктів їх місцезнаходження, у будівництві й утриманні соціально-культурних об`єктів та об`єктів комунального господарства і побутового обслуговування, подавати іншу господарську допомогу з метою розв`язання місцевих проблем. Суб`єкти господарювання мають право брати участь у формуванні відповідних фондів місцевих рад, якщо інше не встановлено законом, та у виконанні робіт щодо комплексного економічного і соціального розвитку територій.

Приймаючи рішення про зменшення розміру неустойки, колегія суддів враховує:

- ступінь виконання зобов`язання (заборгованість відповідача за первісним позовом перед позивачем складала 7 386 073,48 грн., на яку і було здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, що є предметом спору у даній справі, але була погашена в повному обсязі 28.08.2020, тобто за місяць до дати звернення позивача з даним позовом 29.09.2020);

- поведінку сторін (відповідач за первісним позовом повідомив позивача про результати експертизи (експертний висновок № 27/19 від 27.11.2019) та в подальшому неодноразово запрошував для комісійного огляду об`єкта та виявлення причин пошкодження його окремих елементів (конструкцій) (т. 3 а.с. 99-115), але позивач проігнорував відповідні звернення, не надавши жодної відповіді. Такі дії позивача за первісним позовом не відповідали добросовісній поведінці учасників договірних відносин та не сприяли з`ясування предметності заявлених до нього відповідачем претензій, причин затримки останнім у виконанні грошових зобов`язань, які, як стверджує сам відповідач, були пов`язані саме з цими обставинами, дійсних причин виникнення дефектів в збудованому даху нового цеху);

- інтереси сторін (відповідач не може використовувати результат виконаних позивачем робіт за призначенням в повній мірі в силу окремих пошкоджень конструкції даху НЦВМК (т. 3 а.с.95-96, 102);

- майновий стан сторін (на підтвердження свого фінансового стану відповідач за первісним позовом надав звіт про фінансові результати за 2020 рік ПрАТ Дніпровський крохмалепатоковий комбінат , з якого вбачається, що за кодом рядка 2355 відображено збитковість в розмірі 3 989 000,00 грн. за період нарахування ТОВ ТТРЕЙД штрафних санкцій (т. 3 а.с. 151). Натомість, позивачем за первісним позовом доказів складного фінансового становища внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором, суду не надано);

Поміж іншого, колегія суддів враховує відсутність збитків у ТОВ ТТРЕЙД або можливість їх понесення у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийняти на себе зобов`язань і доказів зворотнього матеріали справи не містять.

При цьому, позивач за первісним позовом захищає свої майнові права та інтереси шляхом заявлення до суду вимог про стягнення з відповідача компенсаційних платежів (3% річних та інфляційних збитків), а також штрафних санкцій (пені).

Окремо слід наголосити на соціальній спрямованості діяльності ПрАТ Дніпровський крохмалепатоковий комбінат по безперебійному забезпеченню водою та водовідведенням населення, підприємств, установ та організацій смт. Дніпровське.

Так, 01.10.2017 року між ПрАТ Дніпровський крохмалепатоковий комбінат (надалі Постачальник) та Комунальним підприємством Дніпровець Дніпровської селищної ради (Споживач) було укладено:

- договір № СОЦ-000010 про надання послуг з постачання в комунікаційні мережі Споживача води холодної пожежно-питної якості, що вимірюється в метрах кубічних (м3) і відповідає нормативам ДСанПіН (п. 1.1. Договору) (т. 3 а.с. 142-145). Згідно акту звірки взаємних розрахунків за період 2020р. у КП ДСР Дніпровець значиться заборгованість перед ПрАТ Дніпровський КПК за вказаним договором в розмірі 5 381 270,98 грн. (т. 3 а.с. 150);

- договір № СОЦ-000011 про надання послуг з водовідведення та каналізації, шляхом прийняття на свої очисні споруди всіх видів стоків Споживача, що вимірюються в метрах кубічних (м3) (п. 1.1. Договору) (т. 3 а.с. 146-148). Згідно акту звірки взаємних розрахунків за період 2020р. у КП ДСР Дніпровець значиться заборгованість перед ПрАТ Дніпровський КПК за вказаним договором в розмірі 3 831 749,02 грн. (т. 3 а.с. 149).

Варто наголосити, що згідно з частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Одним із його елементів є справедливість.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

За частинами першою - третьою статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватися на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18.

Як зазначила у своїй Постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) Велика Палата Верховного Суду: господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань (п. 8.32).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц (п. 8.35).

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (п. 8.37).

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання (п. 8.38).

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав (п. 8.41).

Вказана правова позиція знайшла свою підтримку в подальшому у Постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 26.01.2021 у справі № 916/880/20.

При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що: Аргументи скаржника стосовно того, що суди, зменшуючи розмір штрафних санкцій, не оцінили, чи є цей випадок винятковим, Суд відхиляє, оскільки, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені у статті 300 ГПК України, вважає, що застосоване у частині третій статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що суд користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (п. 6.7 Постанови).

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, з огляду на необхідність дотримання розумного балансу між інтересами боржника і кредитора, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за можливе зменшити визначений до стягнення розмір пені з 1 002 111,97 грн. до 350 000,00 грн.

Стосовно перегляду рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог Приватного акціонерного товариства Дніпровський крохмалепатоковий комбінат , апеляційний суд зазначає наступне.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач за зустрічним позовом посилався на те, що після укладення додаткових угод № 21 та № 22 від 03.09.2019 року позивачем за первісним позовом були виявлені неякісно виконані роботи з будівництва нового цеху по виробництву модифікованого крохмалю, що розташований за адресою: 51650, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, смт. Дніпровське, вулиця Олександра Островського, 11, які відповідач за зустрічним позовом зобов`язаний своїми силами і за власний рахунок переробити для забезпечення їх належної якості. Вказане підтверджується висновком №27/19 експертного будівельно-технічного дослідження за результатами обстеження покрівель будівлі нового цеху по виробництву модифікованого крохмалю ПАТ Дніпровський крохмалепатоковий комбінат від 27.11.2019 року. Позивач за зустрічним позовом зазначав, що станом на момент укладення додаткових угод не був обізнаний про приховані недоліки в роботі відповідача за зустрічним позовом.

У зв`язку з чим, позивач за зустрічним позовом звертаючись до суду з даним позовом просив суд визнати недійсними положення:

- пункту 4 додаткової угоди № 22 від 03.09.2019 року до договору №ІНЖ-000194 підряду на виконання робіт №ГП070518 від 07.05.2018 року повністю, наступного змісту: «Керуючись частиною 3 статті 653 Цивільного кодексу України, Сторони дійшли згоди виключити пункт 3.5. Договору підряду на виконання робіт № ГП070518 (ІНЖ-000194) від 07 травня 2018 р. з дня укладення договору і набрання ним чинності, та із зазначеного моменту припинити всі зобов`язання передбачені відповідним пунктом договору» ;

- пункту 5 додаткової угоди № 22 від 03.09.2019 року до договору № ІНЖ-000194 підряду на виконання робіт №ГП070518 від 07.05.2018 року повністю, наступного змісту: «Керуючись частиною 3 статті 653 Цивільного кодексу України, Сторони дійшли згоди виключити пункт 6.3. Договору підряду на виконання робіт № ГП070518 (ІНЖ-000194) від 07 травня 2018 р. з дня укладення договору і набрання ним чинності, та із зазначеного моменту припинити всі зобов`язання передбачені відповідним пунктом договору» .

Стягнути штраф 50 000,00 грн. за Договором № ІНЖ-000194 підряду на виконання робіт №ГП070518 від 07.05.2018 року за порушення підрядником кінцевого строку виконання робіт з вини Підрядника більше ніж на 10 календарних днів, судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката та судовий збір.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як визначено частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Аналогічні приписи містить частина 1 статті 180 Господарського кодексу України, згідно якої зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Укладений між сторонами договір підряду №ІНЖ-000194 на виконання робіт №ГП 070518 від 07.05.2018 року є за своєю правовою природою договором підряду. Вказані відносини врегульовані Розділом 61 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 839 Цивільного кодексу України встановлено, що підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

03 вересня 2019 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 21 до Договору підряду, в якій сторони дійшли згоди, що заборгованість замовника перед підрядником становить 7 386 073,48 грн. та буде сплачена до 30 вересня 2019 року та Додаткову угоду № 22, відповідно до якої Замовник підтверджує те, що у нього відсутні будь-які майнові та/або фінансові вимоги (претензії) до Підрядника щодо строків виконання підрядних робіт за Договором підряду на виконання робіт №ГП 070518 від 07.05.2018, і такі роботи виконані підрядником вчасно та без порушень умов договору.

Звертаючись до суду з даним позовом Позивач за зустрічним позовом посилався на неправильне сприйняття ним фактичних обставин відносно якості виконання робіт, що істотно вплинуло на волевиявлення при укладені Додаткових угод № 21 та № 22 від 03.09.2019, які за твердженням Позивача за зустрічним позовом, були укладені під дією помилки і така помилка стосується властивостей результату і якостей робіт Відповідача за зустрічним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Як передбачено ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В своїй постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 577/5321/17 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зробив правовий висновок, підтриманий Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, що правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту.

Апеляційний суд зазначає, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Частина 1 статті 229 Цивільного кодексу України визначає, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

При цьому, наявність такої можливості не є абсолютною підставою для визнання правочину недійсним, а істотною визнається помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Колегія суддів зазначає, що однією з обов`язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв`язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону у суду немає правових підстав для задоволення позову.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 16.10.2019 року у справі № 525/505/16-ц).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.06.2019р. у справі № 922/1500/18 та від 31.10.2019р. у справі № 916/1134/18.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів (правовий висновок Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в постанові від 16.10.2020 у справі 910/12787/17).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі суддів Касаційного цивільного суду, наведеної в постанові від 18.12.2020 у справі № 520/9320/17, юридична необізнаність не є підставою для визнання договору недійсним.

Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача оспорюваними правочинами (їх частинами) є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. ст. 73 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до приписів ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апеляційний суд наголошує, що обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відтак на позивача покладений обов`язок обгрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення, і має істотне значення, подальше виконання такого договору, тривалість такого виконання та наслідки.

Так, важливим елементом свободи договору є воля та її зовнішній вираз - волевиявлення.

Правові наслідки недійсності окремих частин правочину встановлені статтею 217 Цивільного кодексу України, згідно якої недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини, тобто умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому.

Позивачем за зустрічним позовом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї позиції, що при укладені додаткових угод № 21 та № 22 від 03.09.2019 дійсно мала місце помилка, яка полягала у неправильному сприйнятті ним фактичних обставин правочинів, а також що вона має істотне значення, в той час як укладаючи додаткові угоди № 21 та № 22 від 03.09.2019, сторони адекватно сприймали їх зміст та наслідки, погодивши усі істотні умови даних правочинів.

При цьому, апеляційним судом не приймаються доводи апелянта щодо належності доказу в обґрунтування позовних вимог - експертного висновку № 27/19 від 27.11.2019, та його безпідставне неврахування судом першої інстанції при ухваленні рішення, з огляду на таке.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з виконанням/невиконанням відповідачем за первісним позовом прийнятого на себе грошового зобов`язання за договором та зобов`язання позивача за первісним позовом в частині дотримання строків виконання робіт, а також наявності/відсутності підстав для визнання недійсним пунктів 4 та 5 додаткової угоди № 22 від 03.09.2019 року до договору №ІНЖ-000194 підряду на виконання робіт №ГП070518 від 07.05.2018 року.

Так, позивачем у даній справі заявлено до стягнення з Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ КРОХМАЛЕПАТОКОВИЙ КОМБІНАТ" 201 150,66 грн. - 3% річних за період з 01.10.2019 до 27.08.2020, 148 292,22 грн. - інфляційних витрат за період з 01.10.2019 по 31.07.2020, 1 002 111,97 грн. - пені за період з 01.10.2019 по 01.04.2020.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань за Договором підряду на виконання робіт №ІНЖ-000194 від 07.05.2018р. в частині оплати виконаних робіт, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 7 386 073,48 грн.

15.01.2020 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив рішення у справі №904/4661/19 про задоволення позову в повному обсязі та стягнув з ПрАТ ДНІПРОВСЬКИЙ КРОХМАЛЕПАТОКОВИЙ КОМБІНАТ на користь ТОВ ТТРЕЙД суму боргу в розмірі 7386073,48 грн. та судовий збір у розмірі 110 791,11 грн.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.08.2020 у справі №904/4661/19 апеляційну скаргу ПрАТ Дніпровський крохмалепатоковий комбінат залишено без задоволення, рішення господарського суду від 15.01.2020 без змін.

Відповідно до частини другої ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив в законну силу.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Водночас, Верховний Суд у постанові від 18.12.2019р. у справі № 761/29966/16-ц зробив наступний правовий висновок що преюдиція при встановленні фактів судовим рішенням у іншій справі має місце лише тоді, коли в у ній брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Отже, законодавство визнає преюдиційними тільки фактичні обставини справи (факти), установлені судом в результаті оцінки доказів, що знайшли відображення в тексті судового рішення. Преюдиційне значення можуть мати лише факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які зазначені в резолютивній частині рішення. Тому не мають преюдиційного значення правова кваліфікація встановлених судом обставин, оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішенням; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті ж самі особи, які брали участь у попередній справі.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.02.2020 по справі №904/8484/16 та по справі №904/7905/16 від 03.03.2020.

За приписами ч. 5, 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, з огляду на той же самий суб`єктний склад та набрання законної сили рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2020 у справі №904/4661/19, встановлені у тій справі обставини щодо несвоєчасного виконання відповідачем за первісним позовом своїх грошових зобов`язань за договором є преюдиційними.

За змістом ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку експертному висновку №27/19 від 27.11.2019, апеляційний суд також зазначає, що експертиза проводилася без вивчення та врахування експертами проектної документації, вказаний висновок не містить посилання на використані методи дослідження експертом, не деталізує, які саме пошкодження конструкцій даху не могли бути виявленні при звичайному способі прийняття робіт, не розкриває причин виникнення виявлених недоліків та однозначно не доводить наявність вини саме підрядника).

В той же час, даний доказ і не підтверджує наявність обставин, з приводу яких, як зазначає відповідач за первісним позовом, він помилився, на час вчинення угоди № 22 від 03.09.2019, адже експертний висновок не відповідає на питання: чи правильно сприймав ПрАТ Дніпровський КПК предмет правочину та інші умови останнього .

При цьому, саме експертне дослідження було виконано на замовлення ПрАТ Дніпровський КПК , а не призначене судом під час розгляду справи.

Необхідно також наголосити, що навіть висновок судового експерта для господарського суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється господарським судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу (стаття 104 ГПК України).

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зустрічні позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Дніпровський крохмалепатоковий комбінат задоволенню не підлягають, з підстав недоведеності та необґрунтованості факту порушення відповідачем за зустрічним позовом прав та охоронюваних законом інтересів позивача за зустрічним позовом, в аспекті ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, за викладених в позовній заяві обставин.

Інші доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема ст.ст. 174, 177, 182, 194 ГПК України, апеляційним судом не оцінюються, оскільки наведені ПрАТ Дніпровський КПК обставини не вплинули на правильність вирішення даної справи.

В силу приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України: судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Необхідно акцентувати увагу на п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, в якому зазначено: за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості та забезпечує ефективне поновлення в правах.

Принцип справедливості судового розгляду в рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі Белле проти Франції (Bellet V. France, заява №23805/94) ЄСПЛ зазначив, що ст. 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним, з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.

ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.

Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 (див., mutatismutandis, рішення у справі Шенк проти Швейцарії (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 р., серія A № 140, с. 29, п. 46).

Відповідно до п. 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Мала проти України від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014: Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах Проніна проти України (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та Нечипорук і Йонкало проти України (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року)

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

При цьому, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 277 ГПК України).

На підставі вищевикладеного, враховуючи допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права при оцінці наявності підстав для зменшення заявленої до стягнення пені та необгрунтування мотивів відхилення наданих відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) доказів в підтвердження існування таких підстав, що свідчить про неповноту встановлених обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржуване рішення суду в частині стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача пені в розмірі 1 002 111,97 грн. - зміні, шляхом зменшення суми стягненої пені до 350 000,00 грн.

В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2021 у справі №904/5299/20 апеляційний суд залишає без змін.

При цьому, частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Так як апеляційну скаргу задоволено частково, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2021 у справі №904/5299/20 було змінено, то підлягає скасуванню і додаткове рішення додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2021 у справі №904/5299/20, яким було вирішено питання щодо розподілу судових витрат в частині відшкодування за рахунок відповідача за первісним позовом витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 68 000,00 грн.

Водночас, виходячи з приписів ч. 14 ст. 129 ГПК України наведені обставини зумовлюють здійснення апеляційним судом розподілу судових витрат.

При вирішення питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, понесених позивачем за первісним позовом в суді першої інстанції в розмірі 68 000,00 грн. та в суді апеляційної інстанції, що сукупно становлять 36 000,00 грн., колегія суддів виходить з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "ТТРЕЙД" в позовній заяві було зазначено, що орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу становитиме 70 000,00 грн. Також у першій заві по суті, а саме у відзиві на зустрічну позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "ТТРЕЙД" зазначило, що витрати на правничу допомогу адвоката орієнтовно становитимуть 43 000,00 грн.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТТРЕЙД" подало заяву №04/12/2020-2 від 04.12.2020 у відповідності до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, в якій зазначило, що позивачем за первісним позовом після розгляду справи буде подано заяву про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу адвоката з відповідними доказами понесення таких витрат.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2021 первісний позов було задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ КРОХМАЛЕПАТОКОВИЙ КОМБІНАТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТРЕЙД" 201 150,66 грн. - 3% річних за період з 01.10.2019 до 27.08.2020, 148 292,22 грн. - інфляційних витрат за період з 01.10.2019 по 31.07.2020, 1002111,97 грн. - пені за період з 01.10.2019 по 01.04.2020 та судовий збір у сумі 20 274,00 грн. В задоволенні зустрічних позовних вимог - відмовлено.

В подальшому, після ухвалення судового рішення позивач за первісним позовом 31.03.2021 звернувся до суду із заявою про стягнення з відповідача за первісним позовом судових витрат пов`язаних з розглядом справи у розмірі 68 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 08.09.2020 між Адвокатським бюро "Малеванчук та Партнери" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТТРЕЙД" укладено Договір №08/09 про надання (правничої) допомоги згідно умов Договору, Клієнт доручає, Адвокатському бюро надавати йому правову (правничу) допомогу шляхом представництва, захисту, здійснення інших видів правової (правничої) допомоги та дій, що мають юридичне значення, згідно законодавства про види адвокатської діяльності, а Адвокатське бюро зобов`язується виконувати отримані від Клієнта доручення від імені та за рахунок Клієнта в порядку та на умовах, визначених Договором.

Згідно п. 3.1. Договору, оплата за надання правової та/або правничої допомоги на підставі даного Договору здійснюється у формі гонорару (винагороди).

Гонорар Адвокатського бюро погоджується за взаємною домовленістю Сторін. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, а також порядок оплати фактичних витрат Адвокатське бюро за виконання доручень Клієнта визначаються додатковою угодою до даного Договору, яка є невід`ємною його частиною та набуває чинності з дня її підписання (п. 3.3. Договору).

Додатковою угодою №1 від 08.09.2020 до Договору №08/09 про надання правової (правничої) допомоги від 08.09.2020 визначено.

1. Вартість (винагорода/гонорар) правової (правничої) допомоги, яка полягає в представництві інтересів Клієнта щодо стягнення з приватного акціонерного товариства ДНІПРОВСЬКИЙ КРОХМАЛЕПАТОКОВИЙ КОМБІНАТ пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання по Договору №ІНЖ-000194 підряду на виконання робіт №ГП 070518 від 07 травня 2018 в розмірі 7 386 073,48 грн., який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю ТТРЕЙД та Публічним акціонерним товариством ДНІПРОВСЬКИЙ КРОХМАЛЕПАТОКОВИЙ КОМБІНАТ .

Сторонами визначена в таких розмірах:

1.1. Підготовка позовної заяви про стягнення з Приватного акціонерного товариства ДНІПРОВСЬКИЙ КРОХМАЛЕПАТОКОВИЙ КОМБІНАТ пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат по Договору №ІНЖ-000194 підряду на виконання робіт №ГП 070518 від 07 травня 2018 - 15 000,00 грн.

1.2. Підготовка відповіді на відзив на позовну заяву Клієнта 10 000,00 грн.

1.3. Підготовка заперечення на клопотання відповідача 5 000,00 грн.

1.4. Підготовка відзиву на зустрічну позовну заяву 18 000,00 грн.

1.5. Підготовка заперечення на відповідь на відзив за зустрічною позовною заявою 10000,00 грн.

1.6. Підготовка заперечення на клопотання позивача за зустрічною позовною заявою 5000,00 грн.

1.6. Участь в судовому засіданні Господарського суду Дніпропетровської області 10000,00 грн. (одне судове засідання незалежно від того чи відбулося засідання з причин, які не залежали від АДВОКАТСЬКОГО БЮРО МАЛЕВАНЧУК та ПАРТНЕРИ ).

1.7. Розмір гонорару (винагороди) за складання інших процесуальних документів (клопотань, заяв, адвокатських запитів) в процесі судового розгляду (вирішення спору) визначається додатково.

Між Клієнтом на Адвокатським бюро підписано Акт №22/09/20 від 22.09.2020, №22/03/21 від 22.03.2021, №26/03/21 від 26.03.2021 прийому-передачі робіт наданих послуг до Договору на загальну суму 68 000,00 грн.

Також Адвокатським бюро виставлено Клієнту рахунок-фактуру №22/09 від 22.09.2020, рахунок-фактуру №22/03 від 22.03.2020, рахунок-фактуру №26/03 від 26.03.2021.

Позивачем за первісним позовом сплачено на рахунок Адвокатського бюро згідно з Договором вартість послуг в загальному розмірі 68 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №726 від 18.12.2020, №952 від 23.03.2021, №998 від 29.03.2021.

Скаржник в своїх апеляційній скарзі зазначав, що вирішення питання про розподіл вказаних витрат на професійну правничу допомогу відбувалося в суді першої інстанції без повідомлення та участі уповноваженого представника Приватного акціонерного товариства ДНІПРОВСЬКИЙ КРОХМАЛЕПАТОКОВИЙ КОМБІНАТ , чим було порушено принцип рівності сторін та позбавлено його можливості подати обгрунтовані заперечення щодо заявленого до відшкодування розміру судових витрат.

В свою чергу, Додатковою угодою №3 від 13.05.2021 до Договору №08/09 про надання правової (правничої) допомоги від 08.09.2020 визначено.

1. Вартість (винагорода/гонорар) правової (правничої) допомоги, яка полягає в представництві інтересів Клієнта у Центральному апеляційному господарському суді при розгляді апеляційної скарги приватного акціонерного товариства ДНІПРОВСЬКИЙ КРОХМАЛЕПАТОКОВИЙ КОМБІНАТ на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2021 у справі №904/5299/20, Сторонами визначена в таких розмірах:

1.1. Вивчення апеляційної скарги та проведення правового аналізу справи - 4 000,00 грн.

1.2. Підготовка відзиву на апеляційну скаргу ПрАТ ДНІПРОВСЬКИЙ КПК - 12000,00 грн.

1.3. Участь в судовому засіданні Центрального апеляційного господарського суду - 10000,00 грн. (одне судове засідання незалежно від того чи відбулося засідання з причин, які не залежали від АДВОКАТСЬКОГО БЮРО МАЛЕВАНЧУК та ПАРТНЕРИ ).

1.4. Вартість (винагород/гонорар) правової (правничої) допомоги за підготовку інших процесуальних документів, надання додаткових консультацій визначається Сторонами у Акті прийому-передачі наданих послуг.

Між Клієнтом на Адвокатським бюро підписано Акти №18/05/21 від 18.05.2021 та №09/06/21 від 09.06.2021 прийому-передачі робіт наданих послуг до Договору на загальну суму 36 000,00 грн.

Також Адвокатським бюро виставлено Клієнту рахунок-фактуру №18/05 від 18.05.2021 та рахунок-фактуру №09/06 від 09.06.2021.

Позивачем за первісним позовом сплачено на рахунок Адвокатського бюро згідно з Договором вартість послуг в загальному розмірі 36 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1307 від 18.05.2021 та №1444 від 10.06.2021.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку (дії/бездіяльність) обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.

У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 сформувала правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у додатковій постанові від 05.08.2019 у справі № 911/1563/18, зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Водночас, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені не тільки з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірною, у порівнянні з ринковими цінами, вартістю адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 07.11.2019р. у справі №905/1795/18, від 13.02.2020р. у справі №910/2170/18, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Колегія суддів зауважує, що при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд керується не тільки положеннями ч. 4 та 5 ст. 129 ГПК України, а й виходить з критеріїв розумності, необхідності, неминучості та співвідношення ціни послуг до ринкових цін .

Згідно ч. 1 ст. 48 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність у період між конференціями адвокатів регіону функції адвокатського самоврядування у регіоні виконує рада адвокатів регіону. Рада адвокатів регіону підконтрольна і підзвітна конференції адвокатів регіону.

Відповідно до п.п. 1, 3, 7 та 11 ч. 4 цієї статті Закону Рада адвокатів регіону: представляє адвокатів регіону; забезпечує виконання рішень конференції адвокатів регіону, здійснює контроль за їх виконанням; сприяє забезпеченню гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних і соціальних прав адвокатів; виконує інші функції відповідно до цього Закону, рішень конференції адвокатів регіону, Ради адвокатів України, з`їзду адвокатів України.

Рішенням Ради адвокатів Харківської області від 21.03.2018 №17 було вставлено рекомендовану (мінімальну) ставку адвокатського гонорару за годину роботи.

Так, зокрема було визначено застосування рекомендованих ставок адвокатського гонорару за годину роботи в розмірі 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день оплати.

Станом на день оплати позивачем за первісним позовом послуг за Актами №22/09/20 від 22.09.2020, №22/03/21 від 22.03.2021, №26/03/21 від 26.03.2021 прийому-передачі робіт наданих послуг до Договору №08/09 про надання правової (правничої) допомоги від 08.09.2020 за Додатковою угодою №1 від 08.09.2020 та за Актами №18/05/21 від 18.05.2021 та №09/06/21 від 09.06.2021 прийому-передачі робіт наданих послуг до Договору №08/09 про надання правової (правничої) допомоги від 08.09.2020 за Додатковою угодою №3 від 13.05.2021, Законом України Про державний бюджет України на 2020 рік від 14.11.2019 № 294-IX було встановлено такі показники прожиткового мінімуму на одну особу на місяць для працездатних осіб: з 1 січня 2020 року - 2102 гривні, з 1 липня - 2197 гривень, з 1 грудня - 2270 гривень; а Законом України Про державний бюджет України на 2021 рік від 15.12.2020 № 1082-IX було встановлено такі показники прожиткового мінімуму на одну особу на місяць для працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень.

Разом з тим, рішенням Ради адвокатів Харківської області від 21.03.2018 №17 також визначено рекомендовані ставки адвокатського гонорару у справах по Господарському процесуальному кодексу України в таких розмірах: складання позовної заяви від 4 000 грн.; участь у судовому розгляді справи від 16 000 грн. + 2 000 грн. (за другий і наступний судодень).

В даному випадку розмір гонорару не прив`язується до погодинної оплати праці, а вже включає в себе повний комплекс дій по супроводженню справи в суді першої інстанції. Понаднормовій же оплаті, якщо справу не буде вирішено в межах одного судового засідання, підлягає другий і наступні судодні, а не години.

Крім того: за правовий аналіз правочину передбачено такі ставки: від 1000 грн. за годину; за усну консультацію з вивченням документів - від 500 грн.; за надання правової письмової інформації, письмового роз`яснення з правових питань та підготовки аналітичної довідки щодо судової практики від 1000 грн.; за складання документів, звернень, заяв, скарг, інше: від 500 грн. за стор., а за складання індивідуальних документів - від 1 200 грн.

Варто зазначити, що приблизно аналогічні ставки адвокатського гонорару затверджено також рішенням Ради адвокатів Чернігівської області №57 від 16 лютого 2018 року.

І хоча рішення Ради адвокатів області за своєю юридичною природою носять рекомендаційний характер, останні можуть прийматись судом до уваги (правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду наведений у додатковій постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18).

Таким чином, детально проаналізувавши рекомендовану вартість послуг з професійної правничої допомоги та їх фактичне понесення Товариством з обмеженою відповідальністю "ТТРЕЙД", колегія суддів доходить до висновку, що їх розмір є завищеним по відношенню до ринкової ціни.

Рішення Ради адвокатів Харківської області від 21.03.2018 №17 опубліковане на офіційному веб-сайті Ради адвокатів Харківської області та є у відкритому доступі в мережі інтернет, а отже позивач за первісним позовом не міг бути не обізнаним щодо цих обставин.

Натомість, вирішивши скористатися правничою допомогою та обравши собі для цих цілей Адвокатське бюро МАЛЕВАНЧУК та ПАРТНЕРИ , Товариство з обмеженою відповідальністю "ТТРЕЙД" усвідомлено погодилося з його розцінками адвокатського гонорару та узгодило це в укладених між цими сторонами договорі №08/09 про надання правової (правничої) допомоги від 08.09.2020, Додаткових угодах №1 від 08.09.2020 та №3 від 13.05.2021 до Договору.

З приводу наданої заявнику послуги з підготовки позовної заяви про стягнення з Приватного акціонерного товариства ДНІПРОВСЬКИЙ КРОХМАЛЕПАТОКОВИЙ КОМБІНАТ пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат по Договору №ІНЖ-000194 підряду на виконання робіт №ГП 070518 від 07 травня 2018 - 15 000,00 грн., апеляційний суд зазначає, що адвокат Малеванчук І.В. приймав участь в якості представника позивача при розгляді справи №904/4661/19 про стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача заборгованості у розмірі 7 386 073,48 грн., на підставі якої обраховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати, що є предметом спору у даній справі №904/5299/20 та був обізнаний з матеріалами справи. При цьому, в основу позовної заяви покладено наявність аналогічних обставин з посиланням на відповідні докази, якими обгрунтовувалися позовні вимоги у справі №904/4661/19.

Відтак, з огляду на не специфічний предмет позову та фактичні обставини справи, можна констатувати відсутність критерію неминучості понесених витрат, оскільки написання позовної заяви не потребувало значного обсягу часу та не вимагало особливої юридичної і технічної роботи, і такі дії не були зумовлені будь-якими складнощами надання такої послуги адвокатом, який супроводжував справу на всіх етапах.

Таким чином, розумним розміром вартості витрат в цій частині судом визнається 7500,00 грн..

З цих же міркувань та з урахуванням зазначених обставин є необгрунтованими витрати з підготовки: відповіді на відзив на позовну заяву в розмірі 10 000,00 грн, відзиву на зустрічну позовну заяву в розмірі 18 000,00 грн., заперечення на відповідь на відзив за зустрічною позовною заявою в розмірі 10 000,00 грн., а тому апеляційний суд задовольняє їх частково в сумах: 3 000,00 грн, 6 000,00 грн та 3 000,00 грн. відповідно.

Окремо слід наголосити, що підготовка заперечення на клопотання відповідача в розмірі 5 000,00 грн. та підготовка заперечення на клопотання позивача за зустрічною позовною заявою в розмірі 5 000,00 грн. взагалі не розкривають змісту за які саме заперечення та на які клопотання заявником понесено вказані витрати, при тому, що особа відповідача у справі №904/5299/20 збігається з особою позивача за зустрічною позовною заявою у даній справі, що за таких умов, достатньо переконливо ставить під сумнів можливість подвійного стягнення витрат за одну послугу з ПрАТ ДНІПРОВСЬКИЙ КРОХМАЛЕПАТОКОВИЙ КОМБІНАТ на користь ТОВ "ТТРЕЙД".

Крім того, вартість складання такого роду процесуального документу також явно не відповідає рекомендованим ставкам, визначеним Радою адвокатів області, відтак обгрунтованим визнається розмір - 2 000,00 грн.

В свою чергу, заявником не зазначено вмотивованих підстав для визначення вартості відповідних послуг щодо участі в судовому засіданні незалежно від того чи відбулося засідання з причин, які не залежали від АДВОКАТСЬКОГО БЮРО МАЛЕВАНЧУК та ПАРТНЕРИ в розмірі 10 000,00 грн., в той час, як було зазначено вище, середня ринкова ціна адвокатського гонорару за послуги з участі в судовому засіданні в господарському суді апеляційної інстанції починається від 2 000,00 грн., внаслідок чого, витрати на такі послуги підлягають частковому відшкодуванню, а саме в сумі 3 000,00 грн.

Аналогічний підхід застосовується й до визначення справедливого (розумного та необхідного) розміру понесених витрат за правничу послугу, що полягала в участі адвоката в судовому засіданні при розгляді справи Господарським судом Дніпропетровської області.

Апеляційний суд зазначає, що надання послуги з вивчення апеляційної скарги та проведення правового аналізу справи вартістю 4 000,00 грн. не було зумовлено необхідністю понесення таких витрат з огляду на те, що адвокат Малеванчук І.В. приймав участь в якості представника позивача за первісним позовом при розгляді справи №904/4661/19 Господарським судом Дніпропетровської області та був обізнаний з матеріалами справи та правовою позицією відповідача (позивача за зустрічним позовом), яка не змінилася в апеляційній скарзі, доводи якої суттєво не відрізняються від доводів зустрічної позовної заяви.

За таких обставин, колегія суддів вбачає підстави для компенсації наведених витрат в розмірі 2 000,00 грн.

Стосовно витрат ТОВ "ТТРЕЙД", що полягали в оплаті правничої послуги з підготовки відзиву на апеляційну скаргу ПрАТ ДНІПРОВСЬКИЙ КПК - 12 000,00 грн., то з урахуванням усього вищенаведеного, апеляційний суд задовольняє клопотання частково та присуджує їх на користь заявника в розмірі 5 000,00 грн.

Підсумовуючи усе вищевикладене, необхідно зауважити, що хоча обумовлення такого розміру судових витрат на правничу допомогу відповідає досягнутим домовленостям між ТОВ "ТТРЕЙД" та Адвокатським бюро МАЛЕВАНЧУК та ПАРТНЕРИ , відповідає їх потребам та інтересам, проте, з огляду на специфіку та складність справи, результат її вирішення, обсяг, вид та зміст наданих послуг, апеляційний суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, констатує, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним, надання частини послуг не була підтверджена відповідними доказами, витрати на послуги з надання правничої допомоги не були неминучими, а отже не вбачається розумна необхідність понесення судових витрат у заявленому до відшкодування розмірі на суму 68 000,00 грн. у суді першої інстанції та 36 000,00 грн. в суді апеляційної інстанції у даній справі.

На підставі приписів ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Таким чином, з огляду на: встановлені судом обставини фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу, їх підтвердження відповідними доказами, наявними в матеріалах справи, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх пропорційності до предмета спору, а також рівня ринкових цін наданих адвокатських послуг, враховуючи доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, та дотримуючись балансу інтересів сторін, колегія суддів вбачає наявність достатніх правових підстав для присудження на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТРЕЙД" витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції на суму 24 500,00 грн. та 13 000,00 грн. - у суді апеляційної інстанції, одночасно відмовляючи в решті вимог.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, понесених ПрАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ КРОХМАЛЕПАТОКОВИЙ КОМБІНАТ", апеляційний суд виходить з такого.

Згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 цієї статті інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, як передбачено ч. 9 цієї статті у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача за первісним позовом (апелянта), а зміна рішення суду першої інстанції полягала у зменшенні визначеного до стягнення розміру пені, а не внаслідок неправильного вирішення справи, таким чином, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені ПрАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ КРОХМАЛЕПАТОКОВИЙ КОМБІНАТ" у даній справі, залишаються за ним.

Керуючись статтями 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ КРОХМАЛЕПАТОКОВИЙ КОМБІНАТ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2021 та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2021 у справі №904/5299/20 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2021 у справі №904/5299/20 в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ КРОХМАЛЕПАТОКОВИЙ КОМБІНАТ", (51650, смт. Дніпровське, Верхньодніпровський район, Дніпропетровська область, вул. Олександра Островського, буд.11, ЄДРПОУ 00383372) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТРЕЙД", (03037, м. Київ, пр. Валерія Лобановського, буд.56/12, офіс 6.3, 38080119) пені в розмірі 1 002 111,97 грн. - змінити, зменшивши суму пені до 350 000,00 грн.

Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2021 у справі №904/5299/20 - скасувати.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ КРОХМАЛЕПАТОКОВИЙ КОМБІНАТ", (51650, смт. Дніпровське, Верхньодніпровський район, Дніпропетровська область, вул. Олександра Островського, буд.11, ЄДРПОУ 00383372) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТРЕЙД", (03037, м. Київ, пр. Валерія Лобановського, буд.56/12, офіс 6.3, ЄДРПОУ 38080119) 350 000,00 грн. - пені, 24 500,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції та 13 000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

В решті вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТРЕЙД" про стягнення пені та витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2021 у справі №904/5299/20 залишити без змін.

Залишити за Приватним акціонерним товариством "ДНІПРОВСЬКИЙ КРОХМАЛЕПАТОКОВИЙ КОМБІНАТ" понесені ним судові витрати у справі.

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати наказ на виконання даної постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 19.07.2021

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя А.Є. Чередко