Постанова

від 13.07.2021 по справі 182/4322/15-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4859/21 Справа № 182/4322/15-ц Суддя у 1-й інстанції - Шестакова З. С. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2021 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Барильської А.П.,

суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.

секретар судового засідання - Кислиця І.В.

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2016 року , яке ухвалено суддею Шестаковою З.С. в м. Нікополь Дніпропетровської області , відомості щодо дати складання повного тексту рішення суду матеріали справи не містять, -

В С Т А Н О В И В:

В червні 2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_4 , якому на праві приватної власності належала земельна ділянка, площею 7,970 га, розташована на території Криничуватської сільської ради, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Після смерті батька позивача ОСОБА_4 відкрилась спадщина на земельну ділянку, площею 7,970 га призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташовану на території Криничуватської сільської ради .

На випадок своєї смерті ОСОБА_4 спадковим майном не розпорядився, однак спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 є позивач ОСОБА_1 , який доводиться сином померлого та відповідач по даній справі.

Після смерті ОСОБА_4 позивач не одразу звернувся з заявою до нотаріальної контори, так як не було можливості, а тому ним було пропущено строк для прийняття спадщини.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2013 року позивачу ОСОБА_1 надано чотири місяці додаткового строку для прийняття спадщини.

Враховуючи те, що позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України, тому просив суд визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку (пай), площею 7,970 га, розташовану на території Криничуватської сільської ради, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва після смерті батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочним рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку (пай), кадастровий номер 1222982800-05-016-0406, площею 7,970 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовануна території Криничуватської сільської ради в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Веселе Нікопольського району, Дніпропетровської області.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що вона не була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи в суді першої інстанції.

На думку апелянта судом першої інстанції не було враховано, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцями першої черги за законом були його рідні сини ОСОБА_1 , тобто позивач по справі та ОСОБА_6 , тобто чоловік відповідача, який прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 подавши 13 листопада 2009 року в установлений законом строк, на підставі рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від19 жовтня 2009 року, як спадкоємець першої черги, заяву про прийняття спадщини.

Натомість, позивач ОСОБА_1 спадщину після смерті батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , не прийняв, оскільки пропустив строк для прийняття спадщини.

При цьому відповідач ОСОБА_2 звертає увагу суду на те, що рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2013 року позивачу ОСОБА_1 надано чотири місяці додаткового строку для прийняття спадщини, проте в наданий судом строк позивач не звернувся до нотаріальної контори з заявою для прийняття спадщини. Позивач ОСОБА_1 в лютому 2015 року знову звернувся до суду першої інстанції з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2015 року позивачу було відмовлено, оскільки повторне визначення судом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини одним і тим же спадкоємцем законодавством не передбачено.

Відповідач ОСОБА_2 зазначає про те, що її чоловік ОСОБА_6 оформив спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_5 на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , отримавши свідоцтво про право на спадщину 14 липня 2010 року, однак оформити свідоцтво про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну ділянку площею 7,970 га, розташовану на території Криничуватської сільської ради Нікпольського району, Дніпропетровської області не встиг, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також відповідач вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми процесуального права, оскільки не було залучено до справи інших спадкоємців першої черги після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме його дітей: ОСОБА_7 та ОСОБА_3 .

Крім того, відповідач ОСОБА_2 зазначає про те, що суд першої інстанції помилково вважав, що позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі ст. 1268 ЦК України, оскільки позивач не проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини.

При цьому, відповідач звертає увагу суду на те, що вона, як спадкоємець першої черги за законом після смерті свого чоловіка ОСОБА_6 , разом з дітьми ОСОБА_7 та ОСОБА_3 звернулися до нотаріальної контори для оформлення спадщини. При оформленні спадщини між спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , здійснено поділ спадкового майна останнього на підставі договору про поділ спадкового майна від 11 листопада 2020 року. Зокрема, до спадкового майна ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , належала земельна ділянка площею 7,970 га, розташована на території Криничуватської сільської ради Нікпольського району, Дніпропетровської області, яку він успадкував після смерті свого батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка згідно договору поділу спадкового майна перейшла в порядку поділу до ОСОБА_3 та їй було видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 11 листопада 2020 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом її законних прав та інтересів, як спадкоємця після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 її батька ОСОБА_6 , яку не було залучено до участі у справі.

ОСОБА_3 вказує на те, що станом на момент звернення позивача до суду першої інстанції з позовом про визнання права власності в порядку спадкування за законом, тобто травень 2015 року, позивач ОСОБА_1 вважався таким, що не прийняв спадщину, оскільки йому рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2015 року було відмовлено у визначенні додаткового строку для прийняття спадщини, після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , так як повторне визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини одним і тим же спадкоємцем законодавством не передбачено . Натомість, як вбачається з матеріалів справи, батькоОСОБА_3 . ОСОБА_6 прийняв спадщину 13 листопада 2009 року після смерті діда ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, апелянт вказує й на те, що позивач ОСОБА_1 , не прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки не проживав з ним на момент відкриття спадщини, та безпідставно звернувся до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування за законом на підставі ст. 1268 ЦК України

Відзиви на апеляційні скарги не подані.

Заслухавши суддю-доповідача, відповідача ОСОБА_2 , її представника ОСОБА_8 , які кожен, окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, підтримали апеляційну скаргу ОСОБА_3 , апелянта ОСОБА_3 , її представника ОСОБА_8 , які кожен, окрмо, підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, підтримали апеляційну скаргу ОСОБА_2 , позивача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_9 , які кожен, окремо, заперечували проти задоволення апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 (а.с. 9).

За життя ОСОБА_4 належала на праві власності земельна ділянка площею 7,790 га, яка передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і розташована на території Криничуватської сільської ради, що підтверджується Державним Актом на право власності на земельну ділянку, серії ДП №9002945 (а.с. 8)

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що його батько ОСОБА_4 на випадок своєї смерті спадковим майном не розпорядився, спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 є позивач ОСОБА_1 , який доводиться сином померлого та відповідач по даній справі. Однак, після смерті ОСОБА_4 позивач не звернувся у встановлений законом строк з заявою до нотаріальної контори, так як не було можливості, а тому ним було пропущено строк для прийняття спадщини. Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2013 року позивачу ОСОБА_1 надано чотири місяці додаткового строку для прийняття спадщини.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем надано суду належні та допустимі докази визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Як вбачається з матеріалів справи, апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 обґрунтована тим, що вона не була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи в суді першої інстанції.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року за № 2147-VІІІ, яким викладено в нових редакціях тексти, зокрема, Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України ,в редакції від 18 березня 2004 року, провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчиненні окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Враховуючи те, що оскаржуване рішення суду ухвалено судом під час дії Цивільного процесуального кодексу України, в редакції від 18 березня 2004 року, питання щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи перевіряється відповідно до положень такого кодексу.

Згідно ст. 158 ЦПК України, в редакції від 18 березня 2004 року, розгляд судом цивільної справи відбувається у судовому засіданні з обов`язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 76 ЦПК України, в редакції від 18 березня 2004 року, судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.

Натомість, матеріали справи не містять доказів направлення судом першої інстанції судових повісток про дату, час та місце розгляду справивідповідачу ОСОБА_2 .

Таким чином, відповідач ОСОБА_2 не була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про направлення та вручення їй судової повістки про призначення справи до розгляду у порядку, визначеному ст. 76 ЦПК України, в редакції від 18 березня 2004 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляду справи за її відсутності, без обов`язкового належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи , у зв`язку з чим скасовує рішення суду на підставі п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України та ухвалює нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно ст.1216 ЦК України , спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Виходячи з вимог ст.1218 ЦК України , до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно ч.1 ст.1258 ЦК України , спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ст.1261 ЦК України , у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той із подружжя, який пережив, та батьки.

Частиною 1 статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. 1220 , 1221 , 1270 ЦК України ).

Частиною 1 ст. 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Оскільки суди, визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, не повинні вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину, адже спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, встановленому ст. 1269 ЦК України , та набути право на спадщину відповідно до ч. 5 ст. 1268, ст. 1296 - 1299 ЦК України .

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з даним позовом, позивач посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_4 , якому на праві приватної власності належала земельна ділянка, площею 7,970 га, розташована на території Криничуватської сільської ради, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Після смерті батька позивача ОСОБА_4 відкрилась спадщина на зазначену земельну ділянку, площею 7,970 га . На випадок свої смерті ОСОБА_4 спадковим майном не розпорядився, однак спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 є позивач ОСОБА_1 , який доводиться сином померлого та відповідач по даній справі. Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2013 року позивачу ОСОБА_1 надано чотири місяці додаткового строку для прийняття спадщини Однак, після смерті ОСОБА_4 та ухвалення рішення позивач не одразу звернувся з заявою до нотаріальної контори, так як не було можливості, а тому ним було пропущено строк для прийняття спадщини та, тому вважає, що він прийняв спадщину відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України , кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.15 та ч.1 ст.16 ЦК України , кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦПК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

При цьому, суд захищає лише порушені права, свободи та інтереси фізичних осіб, а тому позивач ОСОБА_1 реалізував своє право на оформлення спадкового майна шляхом звернення до суду з вимогою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті батька позивача ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2013 року позивачу ОСОБА_1 надано чотири місяці додаткового строку для прийняття спадщини з дня набрання рішення законної сили , проте в наданий судом строк позивач не звернувся до нотаріальної контори з заявою для прийняття спадщини (а.с. 116-117).

Позивач ОСОБА_1 в лютому 2015 року знову звернувся до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 відмолено, оскільки повторне визначення судом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини одним і тим же спадкоємцем законодавством не передбачено (а.с. 84).

На підставі вищевикладеного позивач ОСОБА_1 є таким, що не прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, чоловіку відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_6 рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2009 року встановлено додатковий строк до 07 грудня 2009 року для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 116-117).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 липня 2009 року, чоловік відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_6 , як син ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав свідоцтво про право власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 30).

Чоловік відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер (а.с. 83).

Згідно Договору про поділ спадкового майна від 11 листопада 2020 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Нікопольської державної нотаріальної контори відповідач ОСОБА_2 , як дружина ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , апелянт ОСОБА_3 , як донька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , як син ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , які є спадкоємцями за законом в рівних частках майна ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та відповідно до цього договору поділено спадкове майно ОСОБА_6 , який ІНФОРМАЦІЯ_2 помер (а.с. 122).

Відповідно до Договору про поділ спадкового майна від 11 листопада 2020 року спадкове майно ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 поділено з виділенням у власність житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 дружині ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом; земельної ділянки, площею 7,970 га, яка розташована на території Криничуватської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом у власність доньці ОСОБА_3 , земельної ділянки, площею 7,380 га, яка розташована на території Криничуватської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом у власність сину ОСОБА_7 (а.с. 122).

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що належними відповідачами у спорах про визнання права власності на спадкове майно є спадкоємці, які прийняли спадщину, або територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, у випадку відсутності таких спадкоємців.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_6 , який прийняв спадщину 13 листопада 2009 року після смерті діда ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 80).

Однак, суд першої інстанції не залучив ОСОБА_3 , як особу, права та інтереси якої зачіпаються у даній справі.

У зв`язку з чим, доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про порушення судом її законних прав та інтересів, як спадкоємця після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , який за життя прийняв спадщину ІНФОРМАЦІЯ_3 після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку не було залучено до участі у справі , заслуговують на увагу.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом за недоведеністю позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 є таким, що не прийняв спадщину у встановлений законом строку після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно платіжного доручення №AB1300686SJJ_17753597 від 03 лютого 2021 та NOERG4960M від 30 квітня 2021 року ОСОБА_3 сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги 3 867,51 грн., (а.с.134, 223), який відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з позивача на користь ОСОБА_3 , оскільки рішення суду ухвалено на її користь.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, згідно п.п. 3,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового рішення по справі про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - задовольнити.

Заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2016 року скасувати та постановити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 3 867 (три тисячі вісімсот шістдесят сім) гривень 51 (п`ятдесят одна) копійку.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 19 липня 2021 року.

Головуючий:

Судді: