Рішення

від 15.07.2021 по справі 280/2769/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2021 року Справа № 280/2769/21 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу Товариства з обмеженою відповідальністю М-Транс Логістік до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

06 квітня 2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю М-Транс Логістік (далі - позивач) Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 02.03.2021 №00026770709.

Ухвалою суду від 12.04.2021 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 11.05.2021.

Ухвалою суду від 11.05.2021 здійснено процесуальне правонаступництво, а саме замінено відповідача - Головне управління ДПС у Запорізькій області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Запорізькій області (пр.Соборний,166 м. Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ ВП 44118663).

Також, ухвалою суду від 11.05.2021 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 02.06.2021.

Ухвалою суду від 02.06.2021 судове засідання відкладено на 09.06.2021.

09.06.2021 в судовому засіданні оголошено перерву до 23.06.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки фактичної перевірки про порушення позивачем вимог ч.1, ч.8, ч.16 ст.15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального , в частині зберігання позивачем пального в період з 01.04.2020 по 18.08.2020 (включно) без отримання ліцензії на право зберігання пального не відповідають дійсності. Так, позивач зазначає, що відповідно до положень чинного законодавства України отримувати ліцензію на право зберігання пального суб`єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних цистерн/ємностей. Зазначає, що не є акцизним складом, зокрема, паливний бак, як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої. Позивач вказує на те, що паливно-мастильні матеріали, які придбавались позивачем для здійснення господарської діяльності у сфері вантажоперевезення, не перепродаються і не зберігаються у спеціальних визначених законом місцях для зберігання пального, а використовуються виключно для заправки наявних у позивача транспортних засобів. При цьому, розвантаження здійснюється в паливні баки автотранспортних засобів. Позивач вказував на те, що з акту перевірки не вбачається, що за місцем здійснення господарської діяльності виявлено паливо, у якій кількості та у якій ємності воно перебувало на зберіганні. За таких обставин, позивач вважає висновки контролюючого органу помилковими, а податкове повідомлення - рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що за результатами проведеної фактичної перевірки контролюючим органом було встановлено зберігання пального в період з 01.04.2020 по 18.08.2020 (включно) без отримання ліцензії на право зберігання пального та несвоєчасне подання повідомлення за Формою №20-ОПП про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, які рахуються на балансі підприємства. Відповідач зазначає, що під час здійснення фактичної перевірки місць зберігання ПММ на ТОВ М-Транс Логістік за адресою: Україна, Запорізька область, м.Запоріжжя, вул.Автопаркова, буд.5, згідно даних бухгалтерського обліку (рах.203 Паливо , актів списання дизельного пального, подорожніх листів автомобіля за період з 01 квітня 2020 року по 08 лютого 2021 року) фактичні залишки пального встановити не має можливості, оскільки відповідно до вищенаведених документів, а саме в актах списання дизельного пального не наведено коли, в які автомобілі було відвантажено дизельне паливо; в подорожніх листах автомобіля не заповнено рух пального (літрів) скільки видано, залишок при виїзді, залишки при поверненні. Також, відповідач вказував і на те, що в ході проведення фактичної перевірки при аналізі подорожніх листів автомобіля встановлено невідповідність показників спідометра автомобіля з фактичною витратою пального автомобіля. Відповідач також вказав на те, що положеннями Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України не передбачено відпуск (відвантаження) нафтопродуктів з автоцистерни безпосередньо в паливні баки транспортних засобів, оскільки за змістом положень зазначеної Інструкції таке відвантаження з автоцистерни відбувається в спеціальні резервуари. З урахуванням викладеного у відзиві, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що 27.01.2021 ГУ ДПС у Запорізькій області видано наказ №247-п Про проведення фактичної перевірки ТОВ М-Транс Логістік , яким наказано з 28 січня 2021 протягом 10 діб провести фактичну перевірку ТОВ М-Транс Логістік (код ЄДРПОУ 42849268) за адресою: Україна, Запорізька область, м.Запоріжжя, вул.Автопаркова, буд.5, за період з 01.04.2020 по день закінчення фактичної перевірки з питання здійснення контролю за додержанням суб`єктом господарювання вимог законодавства, які є обов`язковими при виробництві, обліку, зберіганні, використанні та транспортуванні пального; наявності супровідних документів на товар (прибуткових, товарно-транспортних, видаткових та акцизних накладних), виявлення порушень у сфері виробництва і обігу пального.

01.02.2021 ГУ ДПС у Запорізькій області складено Акт №920/08-01-07-03/42849268 про результати фактичної перевірки з питань дотримання законодавства, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі підакцизними товарами; вимог законодавства, яке регулює виробництво, придбання, зберігання та реалізацію пального; порядку приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів; установлених правил торгівлі підакцизними товарами, а також інших питань, що регулюють обіг підакцизних товарів в Україні.

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено, що ТОВ М-Транс Логістік за місцем провадження діяльності та об`єкту отримання пального за адресою: Україна, Запорізька область, м.Запоріжжя, вул.Автопаркова, буд.5, порушено вимоги:

ч.1, ч.8 ч.16 ст.15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального , а саме: зберігання пального в період з 01.04.2020 по 18.08.2020 (включно) без отримання ліцензії на право зберігання пального;

п.63.3 ст.63 Податкового кодексу України, платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку), а саме: несвоєчасне подання повідомлення за Формою №20-ОПП про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням які рахуються на балансі підприємства (11 об`єктів вказані у таб.1).

02.03.2021 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №00026770709, яким на позивача накладено суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 500000,00 грн.

Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення став висновок контролюючого органу про те, що позивачем порушено вимоги ч.1, ч.8 ч.16 ст.15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального , в частині зберігання пального період з 01.04.2020 по 18.08.2020 (включно) без отримання ліцензії на право зберігання пального.

Позивач обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги вказує на те, що на мав обов`язку отримувати відповідну ліцензію, оскільки не зберігав пальне та не здійснював його продаж.

Суд зазначає, що Закон України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України (далі - Закон №481).

Відповідно до положень статті 15 Закону №481, оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право оптової торгівлі пальним видаються терміном на п`ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.

Отже, чинним законодавством передбачено здійснення оптової торгівлі пальним та зберігання пального виключно за наявності відповідної ліцензії.

При цьому, за приписами статті 17 Закону №481, до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

Тобто, підставою для застосування до суб`єкта господарювання штрафу є здійснення оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії.

Суд зазначає, що стаття 1 Закону №481 містить визначення поняттям оптова торгівля пальним та місце зберігання пального , а саме:

місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування;

місце оптової торгівлі пальним - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для здійснення оптової торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що основним видом господарської діяльності ТОВ М-Транс Логістік є діяльність у сфері вантажного автомобільного транспорту.

При цьому, судом встановлено та не заперечувалось відповідачем, що ТОВ М-Транс Логістік у власній господарській діяльності використовує вантажні автомобільні транспорти - сідлові тягачі вантажні.

Також, судом встановлено, що для проведення господарської діяльності позивачем протягом перевіряємого періоду проводилась закупівля нафтопродуктів (дизельного палива) для потреб вантажних автомобілів.

Суд звертає увагу на те, що рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Натомість, відповідачем до матеріалів адміністративної справи не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що позивачем за адресою: м.Запоріжжя, вул.Автопаркова, 5, проводиться оптова/роздрібна торгівля пальним та/або позивач здійснює зберігання пального у кількості більше 5-ти літрів.

Суд зазначає, що відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження того, що ТОВ М-Транс Логістік взагалі за зазначеною адресою має хоча б одне місце зберігання пального у якому б відбувалось зберігання пального.

За таких обставин, оскільки відповідачем за допомогою належних та допустимих доказів не було доведено тієї обставини, що позивача протягом перевіряємого періоду здійснював оптову торгівлю пальним або зберігання такого пального, то відповідно відсутній склад правопорушення та відсутні підстави для застосування штрафних санкцій.

Також, суд звертає увагу і на те, що відповідачем належним чином не перевірено доводи позивача стосовно того, що розвантаження придбаного пального відбувалось безпосередньо у паливні баки транспортних засобів.

При цьому, посилання відповідача на положення Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, стосовно того, що розвантаження з автоцистерни нафтопродуктів може відбуватися лише в спеціальні резервуари, суд відхиляє, оскільки відповідачем, по-перше, не надано доказів на підтвердження того, що у позивача наявний резервуар, в який могло здійснюватися відвантаження нафтопродуктів.

По-друге, навіть якщо припустити, що позивачем та/або постачальником нафтопродуктів не дотримано вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, то таке порушення не є підставою для застосування штрафної санкції у розмірі 500000,00 грн., відповідно до положень статті 17 Закону №481.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, у зв`язку з чим таке рішення підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю М-Транс Логістік (69059, м.Запоріжжя, вул.Магара, буд.9, кв.18, код ЄДРПОУ 42849268) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 02.03.2021 №00026770709.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю М-Транс Логістік судовий збір в розмірі 7500,00 грн. (сім тисяч п`ятсот гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Новікова