Рішення

від 19.07.2021 по справі 600/329/21-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/329/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МКЮВ до Державної митної служби України в особі Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю МКЮВ звернулось до суду з позовом до Державної митної служби України в особі Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення №UA500020/2021/000005/2 від 19 січня 2021 року Одеської митниці Державної митної служби України в особі уповноваженої співробітниці Відділу митного оформлення №1 митного поста Одеса Літвінової Валентини Анатоліївни, яким було скориговано митну вартість товару №1 з 1,8489 долара США до 4,02 долара США за 1 кг вантажу нетто та товару №2 з 2,9243 долара США до 4,02 долара США за 1 кг вантажу нетто.

В обґрунтування позову зазначено про відсутність у відповідача правових підстав для коригування митної вартості товару. Позивач зазначив, що при перевезенні вантажів морським транспортом, для запобігання ризику втрати оригіналів коносаментів, сторони міжнародного ділового товарообороту можуть використовувати повідомлення TELEX RELEASE , яке підтверджує можливість для покупця отримання вантажу без надання оригіналу коносаменту ( BILL OF LADING ), оскільки оригінал переданий перевізнику в порту відправки. Тобто, проставлення на примірнику коносаменту штампу TELEX RELEASE , який був поданий відповідачу для митного оформлення вантажу, посвідчило факт передання оригіналів коносаменту представнику перевізника, що, на думку позивача, звільняє його від обов`язку отримання оригіналу коносаменту. Крім цього, позивач вважає, що він не був зобов`язаний виділяти вартість перевезення товару з огляду на те, що поставка здійснювалась на умовах CFR, за яких таке виділення не робиться. Поряд з цим, поставка товару проводилась продавцем і була включена в загальну вартість товару.

Також позивач вказав, що згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту, який був наданий відповідачу для здійснення митного оформлення товару, ціна на товар включала в себе маркування та упаковки товару. Інших документів, які б підтверджували включення даного показника у загальну вартість товару, законодавство не передбачає. Інших витрат на перевезення вантажу позивач не мав. Зазначено, що відповідачу були надані всі документи, які стосувалися вартості перевезення заявленого до митного оформлення вантажу.

Крім цього, позивач вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність у наданих платіжних документах посилання на інвойс, відповідно до якого здійснюється оплата, оскільки відповідач не зазначив, яку саме норму права було порушено позивачем. У наданих платіжних документах на виконання вимог чинного законодавства та міжнародних правил оплати в міжнародній торгівлі зазначені всі необхідні реквізити, які дозволяють чітко і недвозначно ідентифікувати товар, за який проводиться оплата. Водночас позивач посилався на зовнішньоекономічний контракт, який є підставою для проведення оплати, яка не була би проведена банком у випадку порушення ним будь-яких вимог законодавства.

Позивач зазначив, що, виходячи з принципу послідовності, відповідач при виборі методу визначення митної вартості був зобов`язаний проводити консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. Застосування резервного методу можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх методів. Проте встановлених вимог законодавства відповідачем не було виконано, що призвело до ухвалення оскаржуваного рішення, без належних правових та фактичних підстав, і таке призвело до невиправданих фінансових витрат з боку позивача.

Ухвалою суду від 19 лютого 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше; встановлено строки для подання заяв по суті справи; у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю МКЮВ про залучення Товариство з обмеженою відповідальністю Сігейт як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, відмовлено; витребувано у Державної митної служби України в особі Одеської митниці належним чином засвідчені копії всіх документів, які стали підставою для прийняття рішення №UA500020/2021/000005/2 від 19 січня 2021 року про коригування митної вартості товарів, в тому числі митної декларації №UA500020/2020/239310 від 21 грудня 2020 року, яка також була покладена в основу прийнятого Державною митною службою України в особі Одеської митниці оскаржуваного рішення.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №UА500020/2021/001799 від 18 січня 2021 року, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: у наданому до митного оформлення коносаменті від 10 листопада 2020 року №ZYTC20101603 зазначені умови оплати фрахту FREIGHT COLLECT , тобто фрахт сплачено в порту відправлення. Проте до митного оформлення не надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно зовнішньоекономічного договору (контракту) від 26 вересня 2019 року №8 витрати на пакування входять у вартість товару. Однак у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо вказаної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. У наданих платіжних документах №IRVT-11302689701, IRVT-11398649601, IRVT-11428194201 відсутні посилання на інвойс, згідно якого здійснюється оплата, що унеможливлює ідентифікацію даного документу з партією товарів, що оцінюється. Зазначене унеможливило використання методу визначення митної вартості за ціною угоди. Натомість, за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - другорядний: резервний. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України і встановлено, що рівень митної вартості товарів у максимально наближений до митного оформлення час є більшим та становить по товару №1 - 4,02 дол. США /кг нетто (МД від 21 грудня 2020 року №UA500020/2020/239310) ніж заявлено декларантом 1,8489 дол. США /кг нетто; товару №2 - 4,02 дол. США/кг (МД від 21 грудня 2020 року №UА500020/2020/239310) ніж заявлено декларантом 2,9243 дол. США/кг нетто. Послідовно, розглядаючи обмеження щодо застосування наступних методів визначення митної вартості, визначених статтями 61-63 Митного кодексу України для митної вартості товару за ЕМД від 18 січня 2021 року №UА500020/2021/001799, був застосований резервний метод. Посадовою особою ВМО №1 митного поста Одеса складена картка відмови в митному оформлені №UА500020/2020/00028 відповідно до статті 256 Митного кодексу України. Товар був оформлений за ЕМД у митному режимі Імпорт від 20 січня 2021 року №UА500020/2021/002092 та випущений у вільний обіг. Різниця митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом при прийнятті рішення по коригування митної вартості товарів, склала загалом 89 971,47 грн.

Враховуючи наведене, відповідач вважає, що під час здійснення контролю митної-вартості товарів позивача та прийняття оскаржуваного рішення він діяв у відповідності до вимог законодавства, не порушував права та законних інтересів позивача, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

У поданій до суду відповіді на відзив позивач вказав на безпідставність доводів відповідача. На його думку, такі не спростовують доводів позовної заяви, наведених стосовно протиправності оскаржуваного рішення. Наполягав на задоволенні позовних вимог.

Правом подати заперечення відповідач не скористався.

Клопотань про розгляд цієї справи за участю сторін не надходило.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань товариство з обмеженою відповідальністю МКЮВ (код ЄДРПОУ 42098457) є юридичною особою, яке знаходиться за адресою: 58000, Чернівецька область, місто Чернівці, вул. Будівельників, буд. 26-А, кв. 54, із здійсненням таких видів діяльності: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 52.10 Складське господарство; 47.59 Роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.47 Оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами.

З матеріалів справи вбачається, що 18 січня 2021 року з метою митного оформлення товару ТОВ Сігейт на користь одержувача - ТОВ МКЮВ (на підставі договору про надання митно-брокерських послуг №0765/Б-2021 від 18 січня 2021 року) надано митному органу митну декларацію №UA500020/2021/001799, згідно з якою вартість ввезеного позивачем на митну територію України товарів складає 21132,00 доларів США за курсом валюти 28,0524, з них:

- вартість товару Меблі дерев`яні для столової, частково у розібраному стані, стіл обідний для столової кімнати, вставного 80 шт. упаковано у 240 картонних коробках становить 10080,00 доларів США;

- вартість товару меблі для сидіння з металевим каркасом оббиті, стілець для сидіння, всього 588 шт., упаковано у 186 картонних коробках становить 11052,00 доларів США.

З указаної декларації вбачається, що вартість товару визначена відповідно до основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

На виконання вимог, передбачених статтею 53 Митного кодексу України, разом з указаною декларацією ТОВ СІГЕЙТ було надано до митного органу такі документи:

- пакувальний лист від 28 жовтня 2020 року;

- рахунок-фактуру (інвойс) KIN05 від 28 жовтня 2020 року;

- коносамент (Bill of lading) ZYTC20101603 від 10 листопада 2020 року (зі штампом TELEX RELEASED );

- навантажувальний документ (Bordereau) 40914 від 11 січня 2021 року;

- сертифікат про походження товару 20С1328А0397/00129 від 10 листопада 2020 року;

- банківський платіжний документ, що стосується товару IRVT-11302689701 від 22 липня 2020 року;

- банківський платіжний документ, що стосується товару IRVT-11398649601 від 09 жовтня 2020 року;

- банківський платіжний документ, що стосується товару IRVT-11428194201 від 02 листопада 2020 року;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) (Доповнення №1) від 17 липня 2020 року;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються №8 від 26 вересня 2019 року;

- договір про надання послуг митного брокера 0765/Б-2021 від 18 січня 2021 року;

- копію митної декларації країни відправлення №020220200000686733 від 07 листопада 2020 року.

При перевірці указаних документів посадовою особою митниці було встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: у коносаменті від 10 листопада 2020 року №ZYТС20101603 зазначені умови оплати фрахту FREIGHT COLLECT , тобто фрахт сплачено в порту відправлення. Проте, до митного не надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Також згідно зовнішньоекономічного договору (контракту) від 26 вересня 2019 року №8 витрати на пакування входять у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Крім цього, у наданих платіжних документах IRVT-11302689701, IRVT-11398649601, IRVT-11428194201 відсутнє посилання на інвойс згідно якого здійснюється оплата що унеможливлює ідентифікацію даного документу з партією товарів, що оцінюється.

У зв`язку з цим 18 січня 2021 року о 19 год. 42 хв. відповідачем направлено декларанту повідомлення з вимогою у відповідності до частини третьої статті 53 Митного кодексу України про надання (за наявності) протягом 10 календарних днів додаткових документів: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як вбачається зі змісту листів Товариства з обмеженою відповідальністю МКЮВ №3/1 від 18 січня 2021 року, документи, які були подані для митного оформлення, є достатніми. Інші додаткові документи для митного оформлення в десятиденний термін подаватись не будуть. З урахуванням наведеного позивач просив завершити митне оформлення у строки, встановлені частиною першою статті 255 Митного кодексу України.

19 січня 2021 року Одеською митницею Держмитслужби з метою перевірки відповідності кількості та опису товарів даним, зазначеним у митній декларації, проведено частковий митний огляд товарів, задекларованих по митній декларації №UA500020/2021/001799, в ході проведення якого встановлено, що кількість та опис у доглянутих місцях відповідають відомостям, вказаним у митній декларації та товаросупровідних документах. Забезпечено ідентифікацію товарів шляхом здійснення цифрової фотозйомки.

За результатами розгляду митної декларації посадовою особою Одеської митниці Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2021/000005/2 від 19 січня 2021 року, яким скориговано вартість товарів, відповідно, з 10080,00 доларів США до 21917,04 доларів США та з 11052 доларів США до 15193,19 доларів США за 6 (шостим) резервним методом митної вартості.

Стосовно обставин прийняття вказаного вище рішення та джерел інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA500020/2021/000005/2 від 19 січня 2021 року зазначено наступне.

До митного оформлення для підтвердження митної вартості товарів були подані наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 26 вересня 2019 року №8, рахунок-фактура (інвойс) від 28 жовтня 2020 року KIN05 та інші документи. Відповідно до ч. 1 ст. 337 Митного кодексу (далі - Кодекс) визначено, що перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені Кодексом. У зв`язку з тим, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: коносаменті від 10 листопада 2020 року №ZYТС20101603 зазначені умови оплати фрахту FREIGHT COLLECT , тобто фрахт сплачено в порту відправлення. Проте, до митного не надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Також відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів те робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно зовнішньоекономічного договору (контракту) від 26 вересня 2019 року №8 витрати на пакування входять у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. У наданих платіжних документах IRVT-11302689701, IRVT-11398649601, IRVT-11428194201 відсутнє посилання на інвойс згідно якого здійснюється оплата що унеможливлює ідентифікацію даного документу з партією товарів, що оцінюється. Враховуючи вищезазначене, відповідно до частини 3 статті 53 МКУ зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст. 254 Митного кодексу України пред`являлась вимога надати переклад українською мовою документу за кодом: 9610 (копія митної декларації країни відправлення).

У відповідності до частини 6 статті 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

19 січня 2021 року декларантом ТОВ "МКЮВ" надіслано лист, яким повідомлено митний орган, що інших додаткових документів надати немає можливості. Відповідно до ч. 1 ст. 55 МКУ рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих (товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 МКУ, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Згідно частини 6 статті 54 митний (орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема, у разі:1) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та (відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) відповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ. Згідно частини 2 статті 58 МКУ метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які Імпортуються, не застосовується, (якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із (складових митної вартості, яка є обов`язковою при обчисленні. Відповідно до частини 3 статті 58 МКУ у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Відповідно до п.1 статті 59 МКУ у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 МКУ, за основу для 1 визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї країни і час експорту яких збігається з часом (експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. У митного органу відсутня Інформація щодо вартості операцій з ідентичними (товарами, тому відповідно до статті 59 МКУ неможливо застосувати метод за ціною договору щодо ідентичних товарів. В митному органі відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому відповідно до статей 59, 60 МКУ неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62,63 МКУ методи визначення Пітної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митному органі відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Відповідно до п. 1 статті 64 МКУ у разі, якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами 1 положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) - за резервним методом. За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - другорядний: резервний метод. За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - другорядний: резервний метод. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитспужби України встановлено, що рівень митної вартості товарів у максимально наближений до митного оформлення час є більшим та становить по товару №1 - 4,02 дол.США /кг нетто (МД від 21 грудня 2020 року №UA50020/2020/239310) ніж заявлено декларантом 1,8489 дол.США /кг нетто; товару №2- 4,02 дол.США/кг (МД від 21 грудня 2020 року №UA50020/2020/239310) ніж заявлено декларантом 2,9243 дол.США /кг нетто.

Крім цього, за результатами перевірки митної декларації або документа, що її замінює, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, митним органом сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2021/00028 у зв`язку з тим, що митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів була визначена з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Рекомендовано подання нової МД з урахуванням вимог рішення про коригування митної вартості №UA500020/2021/000005/2 від 19 січня 2021 року.

За таких обставин, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товарів №UA500020/2021/000005/2 від 19 січня 2021 року, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (далі - МК України).

Згідно статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин першої та другої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частиною першою та другою статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно положень статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

За змістом статті 55 МК України Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: ) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частин другої та третьої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно положень статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

При цьому, враховуючи фактичні обсяги партії товарів, для визначення митної вартості використовується найменша вартість із альтернативних, згідно наявної у митного органу інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції таких органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Витребування документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України, може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості товару, а саме: якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України: 1) містять розбіжності; 2) містять наявні ознаки підробки; 3) не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 4) не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Поряд з цим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Наведені висновки узгоджуються з правовим висновками, викладеними у подібних правовідносинах як Верховним Судом України у судових рішеннях від 31 березня 2015 року у справі №21-127а15, від 02 червня 2015 року у справі №21-498а15, так і Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №809/1884/16, від 14 серпня 2018 року у справі №826/5868/16.

Згідно частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Поряд з цим варто відзначити, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень (частина четверта статі 9, частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що при перевірці заявленої позивачем митної вартості товару відповідач дійшов висновку про те, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів. А саме: 1) у коносаменті від 10 листопада 2020 року №ZYТС20101603 зазначені умови оплати фрахту FREIGHT COLLECT , тобто фрахт сплачено в порту відправлення. Однак, до митного органу не надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. 2) згідно зовнішньоекономічного договору (контракту) від 26 вересня 2019 року №8 витрати на пакування входять у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. 3) у наданих платіжних документах IRVT-11302689701, IRVT-11398649601, IRVT-11428194201 відсутнє посилання на інвойс згідно якого здійснюється оплата, що унеможливлює ідентифікацію даного документу з партією товарів, що оцінюється.

Щодо тверджень відповідача про ненадання позивачем документів, які містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, то суд зазначає таке.

Частина десята статті 58 МК України визначає перелік витрат (складових митної вартості), з урахуванням яких повинна коригуватися ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари ввезені на митну територію у такому режимі, за умови, якщо вони не включались до цієї ціни.

До цих витрат, серед інших, віднесено і витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (пункт 5 частини десятої статті 58 МК України).

Частина друга статті 58 МК України містить заборону застосування основного методу визначення митної вартості, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна зі складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Загальними положеннями щодо митної вартості МК України передбачено перелік документів, якими декларант має підтвердити заявлену митну вартість товарів, зокрема: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; а якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно матеріалів справи, відповідно до пункту 1.1. Додаткової угоди №1 від 17 липня 2020 року до зовнішньоекономічного контракту №8 від 26 вересня 2019 року, які були надані відповідачу для здійснення митного оформлення товару, Продавець, тобто китайська фірма, зобов`язується поставити товар на умовах CFR Одеса , Україна, а Покупець, тобто позивач, прийняти товар та оплатити меблі на умовах Контракту.

За змістом Офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів, видання МТП № 560, в редакції з 01.01.2011 року, Інкотермс-2010 в договорі купівлі-продажу чітко визначає відповідні обов`язки сторін та зменшує ризик юридичних ускладнень. Метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі.

Відповідно до Інкотермс-2010 CFR термін "вартість і фрахт" означає, що продавець здійснив поставку, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в названий порт призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь які додаткові витрати, які виникають після відвантаження товару, переходять з продавця на покупця.

Отже, за угодою сторін поставка позивачу морським транспортом імпортованого товару здійснювалась на умовах CFR порт Одеса (вартість і фрахт) відповідно до Інкотермс-2010, що означає: продавець зобов`язаний сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення. Коли фрахт оплачується продавцем, по суті він оплачується покупцем, так як витрати по фрахту звичайно включаються продавцем в загальну ціну товару.

Таким чином, ціна імпортованого позивачем товару включала витрати на транспортування, і не підлягала коригуванню за правилами, визначеними частиною десятою статті 58 МК України.

На виконання вимог пункту 6 частини другої статті 53 МК України позивач підтвердив витрати на транспортування оцінюваних товарів доданими до митної декларації документами, в тому числі і коносаментом від 10 листопада 2020 року №ZYТС20101603, який не містив застереження про оплату фрахту отримувачем вантажу (митним органом цього не встановлено).

Таким чином, помилковими є твердження відповідача про неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товару за відсутності документів, що містять відомості про вартість транспортування вантажу, оскільки такі документи у даному випадку не вимагаються. Ціна, що підлягала оплаті за імпортований товар, включала витрати на його транспортування і не підлягала коригуванню за правилами, визначеними частиною десятою статті 58 МК України.

Указане вище узгоджується з позицією Верховного Суду в аналогічних правовідносинах у постанові від 27 травня 2021 року по справі №820/584/17.

Крім цього, суд звертає увагу на доводи позивача, які не були спростовані відповідачем у відзиві, про те, що у діловій практиці при перевезенні вантажів морським транспортом задля запобіганню ризику втрати оригіналів коносаментів сторони міжнародного ділового товарообороту використовують повідомлення « TELEX RELEASED» , яка підтверджує можливість для покупця отримання вантажу без надання оригіналу коносаменту (« BILL OF LADING» ), так як даний оригінал переданий перевізнику в порту відправки.

Судом встановлено, у матеріалах справи міститься - коносамент (Bill of lading) від 10 листопада 2020 року №ZYТС20101603 з проставленням штампу « TELEX RELEASED» , що свідчить факт передання оригіналів коносаменту представнику перевізника, що звільнило позивача від обов`язку отримання вказаного оригіналу. Зазначений документ і був поданий відповідачу для митного оформлення вантажу.

Відносно позиції відповідача про те, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо складової митної вартості товару - витрат на пакування, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, суд зазначає наступне.

Так, згідно підпункту в) пункту 1 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати, понесені покупцем: вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Отже, за змістом частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості понесені покупцем витрати на вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, лише у випадку якщо вони не включалися до такої ціни.

Указане узгоджується з позицією Верховного Суду в аналогічних правовідносинах у постанові від 29 квітня 2021 року по справі №815/2932/18, від 15 квітня 2021 року у справі №804/7757/16.

Як вбачається зі змісту контракту №8 від 26 вересня 2019 року (розділ 2) та Додаткової угоди №1 від 17 липня 2020 року до нього (пункт 2.1) ціна на товар установлюється в USD (доларах США) і включає в себе вартість маркування та упаковки, транспортні витрати на умовах CFR Одеса , Україна. Загальна сума контракту складає дев`яносто дев`ять тисяч доларів США (99000 USD) (пункт 2.2 Додаткової угоди №1 від 17 липня 2020 року).

Таким чином, оскілки відповідачу при здійсненні митного оформлення товару був наданий вказаний контракт та додаткова угода до нього, згідно яких ціна на товар включає в себе маркування та упаковку товару, а інших документів, які б підтверджували включення даного показника у загальну вартість товару законодавство не передбачає, то у відповідача були відсутні правові підстави для витребування у декларанта додаткових документів на підтвердження вартості пакування товару, вказаному в митній декларації, а в подальшому - і для здійснення коригування митної вартості товару з указаних вище мотивів.

Крім цього, варто зазначити, що виходячи з приписів частини другої статті 53 МК України пакувальний лист не є первинним документом, що підтверджує митну вартість товарів, та може бути прийнятий до уваги виключно як додаткова інформація.

Щодо зауважень відповідача про те, що у наданих платіжних документах IRVT-11302689701, IRVT-11398649601, IRVT-11428194201 відсутнє посилання на інвойс, згідно якого здійснюється оплата, що унеможливлює ідентифікацію даного документу з партією товарів, що оцінюється, то такі також є безпідставними, оскільки посилання на рахунок-фактуру (інвойс) в платіжному документі не є обов`язковим та не може вважатися безумовною обставиною, що не дає можливості підтвердити числові значення заявленої митної вартості товару, що поставлявся.

Наведене відповідає позиції Верховного Суду в аналогічних правовідносинах у постанові від 15 квітня 2021 року у справі №804/7757/16.

До того ж, як вбачається з указаних платіжних документів, в них, з-поміж іншого, зазначено про покупця та продавця товару і контракт, у зв`язку виконанням якого ці документи видані.

Враховуючи викладене, суд вважає неспростованими відповідачем доводи позивача про подання ним разом з митною декларацією до митного органу усіх належних документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару із зазначенням всіх необхідних числових значень складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості. Висновки відповідача про те, що надані позивачем документи містять розбіжності і не підтверджують заявлену за ціною договору митну вартість товару, - безпідставні та необґрунтовані.

Указане свідчить про незаконність оскаржуваного у цій справі рішення.

Також варто зазначити наступне.

Відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів у зв`язку із виявленням наведених вище розбіжностей декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Надаючи оцінку цим діям, що передували прийняттю оскаржуваного рішення, суд вважає їх безпідставними, оскільки виписка з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару не є тими документами, які б могли усунути виявлені, на думку митного органу, розбіжності.

Прийшовши до висновку про наявність розбіжностей у документах, поданих позивачем до митного оформлення, та вказавши на документи, які потрібно додатково надати декларанту на підтвердження заявленої ним митної вартості товару, відповідач не зазначив обставин, які ці документи повинні підтвердити.

У ході судового розгляду справи відповідач не довів, що витребувані митним органом у декларанта документи є документами, необхідними для усунення (спростування) саме тих розбіжностей, які мали місце на думку митного органу в документах, поданих позивачем до митного оформлення товару.

Поряд з цим в порушення вимог частини другої статті 55 МК України в оскаржуваному письмовому рішенні про коригування заявленої митної вартості товарів не наведено жодного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; не вказано з яких причин відповідач вважає, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару або неправильно визначено його митну вартість.

У ході судового розгляду справи митним органом як суб`єктом владних повноважень, усупереч наведеним вище нормам матеріального та процесуального права, не надано суду обґрунтованих доводів й, відповідно, не доведено наявності правових підстав для обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей на підтвердження правильності визначення ним митної вартості товару за ціною договору.

Враховуючи викладене, перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність критеріям, наведених у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про те, що при його прийнятті відповідач діяв не на підставі закону, який регулює спірні відносини; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень; недобросовісно й нерозсудливо.

Відтак, оскаржуване рішення є протиправними, а тому підлягає скасуванню.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору (контракту та додаткової угоди до нього).

Подані позивачем до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали вимогам статті 53 МК України.

Вирішуючи спір, суд також звертає увагу на те, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару зазначено про проведення з декларантом консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів, вказано причини неможливості застосування другого - п`ятого методів визначення вартості товару.

Натомість позивач у позовній заяві наголошував про не проведення з ним указаної консультації та вказував, що відповідач фактично поставив перед фактом декларанта про неможливість обрання другого-п`ятого методів та обрання ним резервного методу визначення митної вартості товару.

Суд зазначає, що в силу положень МК України указана консультація має надаватись з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товарів та дотримання обов`язку послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

В ході судового розгляду справи відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого приписами Кодексу адміністративного судочинства України покладеного обов`язок доводити правомірність своїх дій та рішень, на підставі належних та достовірних доказів не довів проведення з позивачем вказаної консультації та, відповідно, не спростовував доводів позивача про непроведення такої.

Отже, відповідачем не доведено дотримання встановленої законом процедури прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, що також свідчить про наявність правових підстав для визнання його протиправним та скасування.

Крім цього, з указаного оскаржуваного рішення також убачається, що митним органом митну вартість ввезеного позивачем товару було визначено: по товару №1 - 4,02 дол.США /кг нетто (МД від 21 грудня 2020 року №UA50020/2020/239310) ніж заявлено декларантом 1,8489 дол.США/кг нетто; по товару №2 - 4,02 дол.США/кг (МД від 21 грудня 2020 року №UA50020/2020/239310) ніж заявлено декларантом 2,9243 дол.США /кг нетто.

Отже, до уваги відповідачем бралась митна декларація від 21 грудня 2020 року №UA50020/2020/239310.

Однак, усупереч обов`язку, встановленого частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, доказувати правомірність (обґрунтованість) прийнятого рішення, у ході розгляду судом цієї справи відповідачем не було надано суду вказану МД від 21 грудня 2020 року №UA50020/2020/239310. При цьому така витребовувалась судом ухвалою від 19 лютого 2021 року (пункт 7 резолютивної частини ухвали).

Указане дає суду додаткові підстави для висновку про необґрунтованість оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості товару.

Отже, рішення №UA500020/2021/000005/2 від 19 січня 2021 року є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги, відповідно, - задоволенню.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що доводи відповідача є безпідставними та необґрунтованими, натомість позивач довів незаконність оскаржуваного рішення, тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Частиною першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявного у справі платіжного доручення №147 від 28 січня 2021 року позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 2270 грн 00 коп., то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Разом з цим, щодо тверджень у позові про те, що судові витрати у цій справі складаються також із витрат на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн, то такі суд оцінює критично та вважає безпідставними, оскільки як даний позов, так і відповідь на відзив підписані директором ТОВ МКЮВ ОСОБА_1 .

До того ж, розгляд даної справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін і професійна правнича допомога позивачу адвокатом не надавалась, що згідно положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для розподілу витрат на професійну правничу допомогу. У матеріалах справи відсутній договір про надання адвокатом правової допомоги ТОВ МКЮВ щодо оскарження Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2021/000005/2 від 19 січня 2021 року, акт виконаних, згідно такого договору, робіт та інші документи, необхідні для вирішення судом питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю МКЮВ до Державної митної служби України в особі Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Одеською митницею Державної митної служби Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2021/000005/2 від 19 січня 2021 року.

Стягнути з Одеської митниці Держмитслужби за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МКЮВ судові витрати у виді судового збору в розмірі 2270 грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 19 липня 2021 року.

Повне найменування учасників справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю МКЮВ (58000, м. Чернівці, вул. Будівельників 26а/54, ЄДРПОУ 42098457), відповідач - Одеська митниця Держмитслужби (65078, м. Одеса, вул. І. та Ю. Лип, 21А, ЄДРПОУ 43333459).

Суддя О.П. Лелюк