Постанова
від 15.07.2021 по справі 532/919/20
ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 532/919/20 Номер провадження 22-ц/814/1272/21Головуючий у 1-й інстанції Тесленко Т. В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Кузнєцової О.Ю., Прядкіної О.В., при секретарі судового засідання: Ряднині І.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства Форас-Ленд в особі директора Левченко Оксани Олександрівни на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 17 березня 2021 року (ухвалене суддею Тесленко Т.В., повний текст складено суддею 26.03.2021 року) у справі за позовною заявою Приватного підприємства Форас-Ленд в особі директора Левченко Оксани Олександрівни до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2020 року Приватне підприємство Форас-Ленд в особі директора Левченко Оксани Олександрівни звернувся до Кобеляцького районного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації. В обґрунтування позовної заяви зазначив, що 06 травня 2020 року о 16:31 год. громадянином ОСОБА_1 на своїй сторінці у фейсбуці було викладено публікацію де відобразив недостовірну інформацію про діяльність компанії чим порушив їх права та ділову репутацію, а саме під назвою: Чи заживемо, як королі? ( Приватне підприємство Форас-Ленд м. Полтава збирається викупляти сільськогосподарську землю у жителів Сухинівки та Лісного - це близько 470 га земель запасу! Сільська рада ще не встигла перевести землі під сільгосппризначення та ще тільки збирається роздати землю жителям, але підприємство вже заключає з ними договори оренди з викупом та береться до роботи! Є чутки, що свої корпоративні права на 450 га Сухинівської землі вони вже продали іншій фірмі, яка в свою чергу ходить під власниками підприємства, відомого як Королівський смак … Принаймні, договори, які вони укладають, цього не виключають. ). Також, зазначив, що близько тижня тому гр. ОСОБА_1 під їх відеороликом на сайті wwwyoutube/com розмістив коментар де відобразив недостовірну інформацію про діяльність компанії чим порушив їх права на ділову репутацію, а саме: Відбувається справжній дерибан землі! Яку, імовірно, спочатку викуплять за нікчемну ціну, потім самі продадуть! Ця фірма вже незаконно заключає договори оренди з жителями, знищує кущі на території Сухинівської сільської ради, не маючи на це ніяких законних прав та повноважень! Нещодавно сільська рада отримала повноваження розпоряджатися та видавати земельні ділянки, що були за межами двох населених пунктів (с. Сухинівка та с. Лісне Кобеляцького району). Землі жителям цих сіл ще не роздали, рішення не приймалися, документація не виготовлялася, але вони як поперед батька в пекло, поспішають приступити до обробітку землі.

Земля там зовсім не родюча - солонці і пісок, тож якими хімікатами вони будуть її труїти - невідомо. Також, чарівна пані ОСОБА_2 погрожувала місцевим фермерам великою війною, якщо вони будуть себе неправильно вести.

Посилається на те, що у 2019 році між ПП Форас-Ленд та Сухинівською сільською радою, Кобеляцького району, Полтавської області були укладені договори на виконання робіт щодо виготовлення проектної та технічної документації на земельні ділянки, які знаходяться на території Сухинівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області. Під час проведення загальних зборів жителів с. Сухинівка, громадянам, які бажають отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства ПП Форас-Ленд було запропоновано підписання договорів оренди земельних ділянок за їх бажанням.

Позивач зазначив, що ОСОБА_1 було поширено інформацію щодо підприємства, яка має негативний характер, оскільки повідомляє третім особам про порушення підприємством загальновизнаних правил співжиття, прийнятих у суспільстві вимог та принципів етики і моралі та такою, що на переконання ОСОБА_3 порушує немайнові права підприємства на честь, гідність та ділову репутацію та не є оціночним судженням, вказаною вище інформацією відповідач створив негативну соціальну оцінку її особи в очах оточуючих, чим завдав шкоди її немайновим інтересам, порушивши її права честь, гідність та ділову репутацію.

В зв`язку з чим, позивач прохала суд визнати недостовірною та такою, що порушує права ПП Форас-Ленд на повагу та ділову репутацію, наступну інформацію, розповсюджену ОСОБА_1 06 травня 2020 року на своїй сторінці у фейсбук та у коментарі під їхнім відео роликом на www youtube.com каналі, та зобов`язати спростувати поширену відносно ПП Форас-Ленд недостовірну інформацію, шляхом викладення спростування на сторінці у фейсбуці та принесення вибачень на найближчих зборах жителів с. Сухинівка, Кобеляцького району, Полтавської області; стягнути з ОСОБА_1 на користь ПП Форас-Ленд моральну шкоду за розповсюдження недостовірної інформації в розмірі 100 000,00 грн. та судові витрати.

РішеннямКобеляцького районного суду Полтавської області від 17 березня 2021 року в задоволенні позову Приватного підприємства Форас-Ленд в особі директора Левченко Оксани Олександрівни до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації - відмовлено.

Стягнуто з позивача Приватного підприємства Форас-Ленд в особі директора Левченко Оксани Олександрівни (38701, Полтавська область, Полтавський район, с. Коваленківка, вул. Молодіжна,10, Код ЄДРПОУ 40039321), на користь відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) понесені ним судові витрати, а саме з надання йому правничої допомоги в розмірі 6000,00 (шість тисяч грн 00 коп.) грн.

З вказаним рішеннямсуду не погодилося Приватне підприємство Форас-Ленд в особі директора Левченко Оксани Олександрівнита подало на нього апеляційну скаргу, в якій прохали скасувати рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 17 березня 2021 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Посилається на те, що судом не повністю з`ясовано обставини справи, та не взято до уваги пояснення відповідача, який зазначив, що саме він є автором спірної публікації. Вказує, що під час розгляду вказаної справи судом порушено принцип змагальності сторін, оскільки суддя неодноразово перебивала та зупиняла сторін під час пояснення їхніх вимог і заперечень. Посилається на те, що такі судження як: підприємство вже заключає з ним договори оренди з викупом , пані ОСОБА_2 погрожувала місцевим фермерам , Приватне підприємство Форас-Ленд м. Полтава збирається викупляти сільськогосподарську землю не є оціночними судженнями. Вказує, що тягар доказування достовірної негативної інформації про позивачів покладається на відповідачів, а на позивачів покладено лише обов`язок доказування факту поширення такої інформації відповідачами. Вважає, що у діях Відповідача наявний склад цивільного правопорушення, яке формує негативну ділову інформацію для підприємства, руйнує імідж та репутацію його директора - ОСОБА_4 , а відтак є такими, що порушує право Позивача на повагу до його честі, гідності і ділової репутації. Крім того, зазначила, що оскільки поширення неправдивої інформації свідчить про принизливе ставлення Відповідача до Позивача, тому вона має право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн. Посилається на те, що рішення суду в частині стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правову допомогу є також необґрунтованими, оскільки відповідачем не надано платіжних документів на підтвердження оплати послуг із надання правової (правничої) допомоги, що є підставою для відмови у задоволенні вимог Відповідача про стягнення на його користь судових витрат з Позивача.

Від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній спростовуючи доводи викладені в апеляційній скарзі та підтримуючи рішення суду першої інстанції, прохав апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Від апелянта ПП Форас-Ленд надійшла відповідь на відзив, в якій остання спростовуючи доводи які викладені у відзиві прохала апеляційну скаргу задовольнити, витрати з оплати судового збору та витрати пов`язані з розглядом справи покласти на Відповідача.

Судове засідання проводилось в порядку письмового провадження за відсутності сторін по справі, з дотриманням принципу гласності судового процесу та забезпеченням сторонам права на своєчасне та повне отримання інформації про хід та результати розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку , що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено , що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України , суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_4 є директором ПП Форас-Ленд з надання послуг згідно з кведом 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

06 травня 2020 року громадянином ОСОБА_1 на своїй сторінці у фейсбуці було викладено публікацію під назвою : Чи заживемо, як королі? ( Приватне підприємство Форас-Ленд м. Полтава збирається викупляти сільськогосподарську землю у жителів Сухинівки та Лісного - це близько 470 га земель запасу! Сільська рада ще не встигла перевести землі під сільгосппризначення та ще тільки збирається роздати землю жителям, але підприємство вже заключає з ними договори оренди з викупом та береться до роботи! Є чутки, що свої корпоративні права на 450 га Сухинівської землі вони вже продали іншій фірмі, яка в свою чергу ходить під власниками підприємства, відомого як Королівський смак … Принаймні, договори, які вони укладають, цього не виключають. ).

Також відповідачем під відеороликом на сайті www.youtube.com розмістив коментар про діяльність позивача, а саме: Відбувається справжній дерибан землі! Яку, імовірно, спочатку викуплять за нікчемну ціну, потім самі продадуть! Ця фірма вже незаконно заключає договори оренди з жителями, знищує кущі на території Сухинівської сільської ради, не маючи на це ніяких законних прав та повноважень! Нещодавно сільська рада отримала повноваження розпоряджатися та видавати земельні ділянки, що були за межами двох населених пунктів (с. Сухинівка та с. Лісне Кобеляцького району). Землі жителям цих сіл ще не роздали, рішення не приймалися, документація не виготовлялася, але вони як поперед батька в пекло, поспішають приступити до обробітку землі. Земля там зовсім не родюча - солонці і пісок, тож якими хімікатами вони будуть її труїти - невідомо. Також, чарівна пані ОСОБА_2 погрожувала місцевим фермерам великою війною, якщо вони будуть себе неправильно вести. (а.с.10, 11).

Відмовляючи ПП Форас-Ленд у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не є розповсюдником негативної інформації, поширеної про особу позивача, яку він вважає недостовірною, а публікації, що були викладені ним в інтернет мережі є оціночними судженнями, думкою або критичною оцінкою, поглядом коментатора, що не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності. Окрім цього, публікуючи свої коментарі в мережі Інтернет відповідач ОСОБА_1 реалізував своє право на свободу вираження поглядів, можливість донести свої думки до широкого загалу, а також і до посадових осіб органів місцевого самоврядування. Тому, з урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що в задоволенні позову ПП Форас-Ленд в особі директора ОСОБА_4 слід відмовити.

Разом з цим місцевий суд зазначив, що оскільки в задоволенні позову ПП Форас-Ленд в особі директора Левченко О.О. відмовлено, то судові витрати, пов`язані з розглядом справи у розмірі 6000,00 грн, слід покласти на позивача.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе та членів своєї сім`ї та права вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування моральної шкоди, нанесеної збором, зберіганням, використанням та поширенням недостовірної інформації. Конституцією України , а саме ст.34 кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Разом з тим, відповідно до ст.68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьблять її гідність, честь чи ділову репутацію.

Відповідно до ст. 297 , 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності, честі та недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності, честі та ділової репутації.

Таким чином, позов про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування і заборону розповсюдження недостовірної інформації вправі пред`явити фізична особа відносно якої поширена недостовірна інформації, що порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права

Відповідно до частини першої статті 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу .

Згідно положень частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Конституція України передбачає, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Кожен має право на повагу до його гідності.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Основний закон держави, гарантують кожному право на захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.

Найпоширенішим і водночас найдієвішим способом захисту честі, гідності та ділової репутації є судовий.

Пленум Верховного Суду України у пункті 15 постанови від 27 лютого 2009 року №1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи роз`яснив судам, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до п.19 Постанови Пленуму роз`яснено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Згідно із частиною другою статті 30 Закону України Про інформацію оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

Отже, слід відрізняти деякі висловлювання, які хоч і мають характер образи, однак в цілому контексті є оцінюючими судженнями з урахуванням вживаних слів та виразів з використанням мовно-стилістичних засобів.

Судження - це те саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з практики Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки інформації чи ідей , які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає демократичного суспільства ( Карпюк та інші проти України , № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 06 жовтня 2015 року).

Системний аналіз норм права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини вказує на те, що фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав. Недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію особи, може бути визнана лише інформація, що є фактичним твердженням, а не оціночним судженням.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно врахував, що у розумінні статті 277 ЦК України висловлювання, які викладені відповідачем на своїй сторінці у фейсбук та у ютубі не є негативною інформацією поширеною про особу позивача, яку він вважає недостовірною, а публікації, що були викладені ним в інтернет мережі є оціночними судженнями, думкою або критичною оцінкою, поглядом коментатора, що не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно зазначив, що публікуючи свої коментарі в мережі Інтернет відповідач ОСОБА_1 реалізував своє право на свободу вираження поглядів, можливість донести свої думки до широкого загалу, а також і до посадових осіб органів місцевого самоврядування.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що інформація висловлена відповідачем про визнання якої недостовірною та такою, що порушує честь, гідність та ділову репутацію позивача ПП Форас-Ленд в особі директора Левченко О.О. є оціночним судженням, що є вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, а тому не є недостовірною інформацією, що підлягає судовому захисту шляхом її спростування, згідно визначеного статтею 277 ЦК України порядку та не є предметом судового захисту.

Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду в частині розподілу судових витрат, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких відносяться і витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України), відповідно до п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України: у разі задоволення позову покладаються на відповідача; у разі відмови в позову - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, з наданих матеріалів справи вбачається, що відповідачем понесено судові витрати на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн (а.с. 27-31, 32-33, 34), однак сторона відповідача прохала суд стягнути лише 6000,00 грн.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16).

Адвокатом Коломійцем Євгеном Євгеновичем надано суду Договір № 1 від 15.07.2020 про надання правової допомоги, Додаток до вказаного договору, де зазначено розцінки його послуг, акт приймання-передавання послуг на правову допомогу на суму 10 000,00 грн (ознайомлення з письмовими доказами - 1000,00 грн; написання відзиву на позов - 4000,00 грн; аванс за участь адвоката у 2-х судових засіданнях - 4000,00 грн) (а.с. 27-31, 32-33, 34).

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що змінена адвокатом Коломійцем Є. Є. сума судових витрат на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн є співмірною з вимогами ст. 137 ЦПК України та відповідає складності цієї справи.

Тому дійшов правильного висновку про стягнення з позивача на користь відповідача понесені ним судові витрати, а саме з надання йому правничої допомоги в розмірі 6000,00 грн (шість тисяч грн 00 коп.).

За таких обставин, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи , а тому задоволенню вони не підлягають.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Форас-Ленд в особі директора Левченко Оксани Олександрівни - залишити без задоволення.

Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 17 березня 2021 року - залишити без змін .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 19 липня 2021 року.

Головуючий суддя :


Г.Л. Карпушин

Судді:


О.Ю. Кузнєцова
О.В. Прядкіна

Дата ухвалення рішення15.07.2021
Оприлюднено20.07.2021

Судовий реєстр по справі —532/919/20

Постанова від 15.07.2021

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Карпушин Г. Л.

Ухвала від 04.06.2021

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Карпушин Г. Л.

Ухвала від 25.05.2021

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Карпушин Г. Л.

Ухвала від 11.05.2021

Цивільне

Полтавський апеляційний суд

Карпушин Г. Л.

Ухвала від 02.04.2021

Цивільне

Кобеляцький районний суд Полтавської області

Тесленко Т. В.

Рішення від 26.03.2021

Цивільне

Кобеляцький районний суд Полтавської області

Тесленко Т. В.

Рішення від 17.03.2021

Цивільне

Кобеляцький районний суд Полтавської області

Тесленко Т. В.

Ухвала від 21.09.2020

Цивільне

Кобеляцький районний суд Полтавської області

Тесленко Т. В.

Ухвала від 27.05.2020

Цивільне

Кобеляцький районний суд Полтавської області

Тесленко Т. В.

Ухвала від 18.05.2020

Цивільне

Кобеляцький районний суд Полтавської області

Тесленко Т. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні