Рішення

від 25.06.2021 по справі 462/6088/20

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/6088/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2021 року м Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого - судді Невойта П.С.,

секретаря с/з Семків Х.І.,

справа № 462/6088/20, пров. 2/466/762/21,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до підприємства об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) підприємство Рокс-Львів Дорожньої профспілкової організації Львівської залізниці про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

у с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до підприємства об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) підприємство Рокс-Львів Дорожньої профспілкової організації Львівської залізниці та просить суд ухвалити рішення про стягнення з підприємство Рокс-Львів Дорожньої профспілкової організації Львівської залізниці на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі, середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення та компенсацію за невикористану відпустку.

Свої вимоги мотивує тим, що він з 01.08.2004 по 14.07.2020 працював на підприємстві об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) підприємство Рокс-Львів Дорожньої профспілкової організації Львівської залізниці та займав посаду заступника директора даного підприємства.

Відповідно до наказу №17-К/ТР від 13 липня 2020 року його з 14.07.20 звільнено з посади заступника директора підприємства за угодою сторін, згідно пункту 1 статті 36 КЗпП України.

На час звільнення відповідач мав заборгованість перед позивачем по виплаті заробітної плати за фактично відпрацьовані робочі дні 2020 та виплаті компенсації за 105 календарних днів невикористаної щорічної відпустки. При зверненні до відповідача з відповідною заявою, йому надано відповідь про те, що на підприємстві відсутні кошти, можливості розрахуватися немає.

Оскільки кошти йому не виплачені, змушений звернутися до суду за захистом порушеного права.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

Ухвалою від 15.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою від 22.03.2021 витребувано у підприємства об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) підприємство Рокс-Львів Дорожньої профспілкової організації Львівської залізниці, належним чином завірені копії документів, а саме: детальний розрахунок про нарахування заробітної плати ОСОБА_1 за травень, червень, липень 2020 року до дати звільнення та копії заяв ОСОБА_1 про надання відпусток і накази по підприємству про надання відпустки ОСОБА_1 за останні два місяці до дня звільнення, якщо такі заяви були подані та видавалися відповідні накази.

05.05.2021 на адресу суду відповідачем надано витребовувані документи.

В судове засідання 17.06.2021 позивач ОСОБА_1 не прибув, однак у заяві просить розгляд справи проводити у його відсутності. Свої вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 будучи раніше в судовому засіданні пояснила, що через відсутність грошових коштів виникла заборгованість з розрахунку перед ОСОБА_1 . В судове засідання 17.06.2021 не прибула, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі сторін, суд вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів, відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України та провести заочний розгляд справи.

Так, як сторонами подано докази на підставі яких ґрунтуються позовні вимоги на заперечення, сторонами не заявлено клопотань про витребування інших доказів та скористалися правом подачі відзиву на позовну заяву, суд дійшов переконання про розгляд справи у відсутності сторін на підставі наявних доказів.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд дійшов такого.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом ( ст. 81 ЦПК України).

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.

Суд встановив, що позивач ОСОБА_1 з 01.08.2004 і до 14.07.2020 працював на підприємстві об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) підприємство Рокс-Львів Дорожньої профспілкової організації Львівської залізниці та займав посаду заступника директора даного підприємства, що стверджується записом у трудовій книжці, копія якої міститься в матеріалах справи /арк.спр.9-11/.

Відповідно до наказу №17-К/ТР від 13 липня 2020 року ОСОБА_1 з 14.07.2020 звільнено з посади заступника директора підприємства за угодою сторін, згідно пункту 1 статті 36 КЗпП України /арк.спр.8/.

Відповідно до ст.7 ч.4 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищене законом.

Частинами 1, 7 ст.43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із ст. 2 КЗпП України право громадян на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Положеннями ст.3 КЗпП України визначено, що трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю.

Відповідно до ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що йому належать, проводиться в день звільнення.

Положеннями ч.1 ст.117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно довідки від 26.01.2021 підприємства об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) підприємство Рокс-Львів Дорожньої профспілкової організації Львівської залізниці Герасиму І.Б. нараховано 30.12.2020 згідно відомості №20123ОСТ697293 в сумі 8844,51грн. /заробітна плата за червень-липень 2020/ та 14.01.2021 нараховано 56656,71грн. /компенсація за невикористані відпустки при звільненні/ згідно відомості №210114СТ819156 /арк.спр.32,34,35/. Фактично позивач отримав картку з нарахованими коштами 15.01.2021 року після судового засідання, т.я. про це дізнався від представника відповідача в судовому засіданні.

Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таке ж роз`яснення цієї норми права, крім наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, надав і Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу.

При обчисленні середнього заробітку слід керуватися ст.27 Закону України Про оплату праці та п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, згідно з якими середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

При цьому, відповідно до п.5 розд.IV порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абз.1 п.8 розді.IV порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середньогодинна) заробітна визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

З огляду на викладене при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень порядку.

Такий розрахунок відповідає змісту зазначених вище норм права та практиці їх застосування, зокрема, Постанові Верховного Суду України від 01.03.2017р. у справі №635/2084/16-ц та Постанові Верховного Суду від 02.08.2019р. у справі №755/17855/16-ц.

Виходячи з аналізу зазначених норм, для визначення середнього заробітку за час затримки розрахунку слід враховувати кількість робочих днів затримки.

Так, середньоденна заробітна плата позивача складає 710,95грн. (нарахована 11052,63грн./травень + 4900,00 грн./червень = 15952,63 грн. Відрпацьовано 20 роб.днів. 15952,63 : 20 = 797,63 грн.) Період затримки розрахунку 127 робочих дні.

Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку за цей період складає: 797,63грн. х 127 дні = 101299 (сто одну тисячу двісті девяносто девять гривень).

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що позивач дійсно перебував у трудових відносинах із відповідачем і з 01.08.2004 по 14.07.2020, йому не було своєчасно виплачено розрахунок при звільненні, а тому суд вважає за необхідне позов задовольнити та стягнути з відповідача 101299 (сто одну тисячу двісті девяносто девять гривень) середній заробіток за весь період затримки розрахунку.

На підставі ч.1ст.141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути судовий збір на користь держави в розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 77, 81, 141, 259, 263-266, 268, ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

позовні вимоги задовольнти частково.

Стягнути з підприємства об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) підприємство Рокс-Львів Дорожньої профспілкової організації Львівської залізниці на користь ОСОБА_1 101299 (сто одну тисячу двісті девяносто девять гривень) середній заробіток за весь період затримки розрахунку.

У решті у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з підприємства об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) підприємство Рокс-Львів Дорожньої профспілкової організації Львівської залізниці на користь держави 908 грн. судового збору.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Підприємство об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) підприємство Рокс-Львів Дорожньої профспілкової організації Львівської залізниці, код ЄДРПОУ 32711812, місцезнаходження: м.Львів, вул.Городоцька, 81

Повний текст рішення виготовлений 25.06.2021.

Суддя П. С. Невойт