Рішення

від 19.07.2021 по справі 683/3150/20

СТАРОКОСТЯНТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 683/3150/20

2/683/394/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2021 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Сагайдак І.М.

секретаря Повзун С.В.

з участю: представника позивачки ОСОБА_1 -

адвоката Вонсовича М.М.

представника відповідача ТОВ Енселко Агро -

Хвостанцевої А.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинів цивільну справу №683/3150/20; 2/683/394/2021 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Енселко Агро про усунення перешкод у користуванні земельної ділянки шляхом її повернення та скасування державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі,

в с т а н о в и в:

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Енселко Агро (далі - ТОВ Енселко Агро ) і просить усунути перешкоди в користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою площею 1,786 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6824282300:03:021:0099, яка розташована на території Григорівської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, та повернути їй вказану земельну ділянку, а також скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію додаткової угоди від 02 березня 2015 року до договору оренди землі від 20 жовтня 2020 року.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, вказує, що вона є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,786 га, кадастровий номер 6824282300:03:021:0099, яка розташована на території Григорівської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області.

20 жовтня 2014 року між нею та ТОВ Енселко Агро було укладено договір оренди землі, за умовами якого вона передала відповідачу в оренду належну їй земельну ділянку з кадастровим номером 6824282300:03:021:009927 на строк 5 років. 07 листопада 2014 року вказаний договір оренди землі було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а отже строк дії вказаного договору оренди землі закінчився 06 листопада 2019 року.

Після закінчення строку оренди ТОВ Енселко Агро не повернуло їй земельну ділянку, а продовжує безпідставно користуватись нею, хоча вона зверталась із вимогою повернути їй земельну ділянку, оскільки вона має намір самостійно її обробляти.

19 листопада 2020 року вона дізналась, що строк оренди належної їй земельної ділянки продовжено до 07 листопада 2026 року на підставі додаткової угоди від 02 березня 2015 року до договору оренди землі від 20 жовтня 2020 року.

Вказує, що додаткову угоду від 02 березня 2015 року до договору оренди землі від 20 жовтня 2020 року вона із відповідачем не укладала та не підписувала, а відтак вказана додаткова угода до договору оренди земельної ділянки є не укладеною.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Вонсович М.М. позов підтримав, просить його задовольнити, посилаючись на те, що ОСОБА_1 додаткову угоду від

02 березня 2015 року до договору оренди землі від 20 жовтня 2020 року не підписувала, свого волевиявлення на укладення угоди не надавала, а тому вказана угода є такою, що неукладена. Оскільки відповідач використовує земельну ділянку без будь-яких правових підстав, тому просить захистити порушене право позивачки у обраний нею спосіб.

Представник відповідача ТОВ Енселко Агро - Хвостанцева А.Ф. проти позову заперечила, просить у його задоволенні відмовити з підстав, викладених у відзиві. Вказує, що додаткова угода від 02 березня 2015 року укладена відповідно до вимог чинного законодавства, містить підпис власника земельної ділянки, яка з 2015 року по 2020 рік особисто отримувала орендну плату у значно більшому розмірі, який передбачено саме додатковою угодою, а не договором оренди землі від 20 жовтня 2020 року.

Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,786 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6824282300:03:021:0099, яка розташована на території Григорівської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області .

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 16 серпня 2014 року державним нотаріусом Старокостянтинівської державної нотаріальної контори Макаренко Т.Г., зареєстрованого в реєстрі за №1-1389, державним реєстратором 16 серпня 2014 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вищезазначену земельну ділянку, номер запису про право власності 6703403.

На підставі договору оренди землі від 20 жовтня 2014 року ОСОБА_1 передала ТОВ Енселко Агро в строкове платне користування на 5 років, належну їй земельну ділянку площею 1,786 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6824282300:03:021:0099, яка розташована на території Григорівської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області.

Право оренди за даним договором зареєстровано 07 листопада 2014 року, номер запису про інше речове право 7611250.

За умовами додаткової угоди від 02 березня 2015 року до договору оренди землі від 20 жовтня 2014 року ОСОБА_1 передала ТОВ Енселко Агро в строкове платне користування на строк до 07 листопада 2026 року, належну їй земельну ділянку площею 1,786 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6824282300:03:021:0099, яка розташована на території Григорівської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області.

Згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи №СЕ-19/123-21/2475-ПЧ від 05 травня 2021 року Хмельницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України підпис в графі Від орендодавця на додатковій угоді від 02 березня 2015 року до договору оренди землі від 20 жовтня 2014 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Відповідно до ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Частиною 1 статті 13 Закону України Про оренду землі від 06 жовтня 1998 року №161-ХІV встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ч.1 ст.14 Закону №161-ХІV, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

В силу ч.1 ст.15 Закону №161-ХІV, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та

відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови у строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Згідно з ч.2 ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Із положень ч.1 ст.391 ЦК України слідує, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України).

Право на звернення осіб до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів урегульовано ст. 4 ЦПК України.

Як передбачено ч.ч. 1, 2 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Правочином є вольова дія учасників цивільних відносин, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Указані цивільно-правові результати мають бути досягнути внаслідок правомірних дій суб`єктів цивільного права.

У двосторонньому правочині волевиявлення сторін повинно бути взаємним (зустрічним) і спрямованим на досягнення спільної мети. Такі правочини називаються договорами.

Цивільне законодавство встановлює презумпцію свободи договору, яка полягає насамперед у вільному волевиявленні особи на вступ у договірні відносини, а також у вільному визначенні особою умов договору, в яких фіксуються взаємні права та обов`язки його сторін.

Норми чинного законодавства також закріплюють презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

У разі неспростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за цим правочином, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Підставами для визнання правочину недійсним є недодержання однією стороною чи всіма сторонами вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, в тому числі вимог щодо змісту правочину та волевиявлення його учасників.

Якщо правочин суперечить нормам чинного законодавства, то його може бути визнано судом недійсним відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України. Такий правочин не створює юридичних

наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, тому кожна сторона зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, в порядку реституції.

Договір є укладеним, якщо сторони з дотриманням установленої законом форми досягли згоди (домовленості) щодо всіх істотних умов договору.

Статтею 207 ЦК України встановлено загальні вимоги до письмової форми правочину, зокрема зміст правочину має бути зафіксований у документі, підписаному сторонами.

Отже, підпис є невід`ємним елементом (реквізитом) письмової форми договору, наявність підпису підтверджує наміри та волевиявлення сторін, а також забезпечує їх ідентифікацію.

За змістом норм Закону №161-ХІV договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Недотримання письмової форми договору оренди землі свідчить про те, що сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору. Цей договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а зазначені в ньому умови не є такими, що регулюють договірні відносини.

Право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном. Таке право є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Закон визначає право власника майна вимагати усунення будь-яких порушень свого права від інших осіб у спосіб, який власник вважає прийнятним. Одним із таких способів захисту порушеного права є вимога про усунення перешкод у здійсненні права користування майном. Таке право власника забезпечується за допомогою негаторного позову.

Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та законами України, у тому числі ст.ст.15, 16 ЦК України та ст.4 ЦПК України, і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право порушується, не визнається або оспорюється.

За змістом ст. 5 ЦПК України застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності, тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.

В справах, у яких позивачі звертаються до суду з вимогами про визнання договорів оренди недійсними, посилаючись на те, що вони не підписували ці договори та не погоджували їх умови, наразі, відповідачі фактично користуються належними їм земельними ділянками та відмовляються повернути їх власникам, ефективним способом захисту права, яке позивачі як власники земельних ділянок, вважають порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним їм майном, зокрема шляхом заявлення вимоги (негаторного позову) про повернення таких земельних ділянок.

Оскільки позивачі не підписували договори оренди землі, то сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору. Такі договори є неукладеними, тобто такими, що не відбулися, а, наведені в них умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочини, які не вчинено (договори, які не укладені), не можуть бути визнані недійсними. Наслідки недійсності правочину (реституція) не застосовуються до правочинів, які не вчинено.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 червня 2020 року (справа №145/2047/16-ц, провадження №14-499цс19), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказувала, що вона не підписувала додаткову угоду від 02 березня 2015 року до договору оренди землі від 20 жовтня 2014 року та не уповноважувала сторонніх осіб на такі дії.

Такі доводи позивачки підтверджуються висновком судово-почеркознавчої експертизи №СЕ-19/123-21/2475-ПЧ від 05 травня 2021 року.

Отже, судом беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 оспорювану додаткову угоду до договору оренди землі не підписувала, таку додаткову угоду підписано іншою невстановленою особою, отже сторони не досягли згоди щодо умов додаткової угоди, такий правочин у формі додаткової угоди до основного договору є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Враховуючи, що додаткову угоду від 02 березня 2015 року до договору оренди землі від 20

жовтня 2014 року ОСОБА_1 не підписувала, а строк дії договору оренди землі від 20 жовтня 2014 року закінчився 07 листопада 2019 року, в зв`язку із чим спірна земельна ділянка знаходиться у фактичному користуванні ТОВ Енселко Агро без установлених законом підстав, тому в порядку усунення перешкод позивачці у здійсненні права власності на належну їй земельну ділянку ТОВ Енселко Агро має повернути позивачці належну їй земельну ділянку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.3 ст.26 цього Закону відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

З огляду на викладене, суд також дійшов висновку про скасування державної реєстрації іншого речового права (права оренди) ТОВ Енселко Агро щодо спірної земельної ділянки, що зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі додаткової угоди від 02 березня 2015 року до договору оренди землі від 20 жовтня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Енселко Агро , номер запису про інше речове право 7611250, оскільки вказана додаткова угода між сторонами укладена не була, а відтак сторони не набули за даним правочином відповідних прав та обов`язків, в тому числі і щодо строку дії договору оренди землі, в зв`язку із чим не може бути офіційного визнання і підтвердження державою факту набуття відповідачем права користування спірною земельною ділянкою.

При розподілі судових витрат суд відповідно до положень ст.141 ЦПК України враховує пропорційність задоволених вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема , чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес (ч.3 ст.141 ЦПК України).

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Встановлено, що ОСОБА_1 в зв`язку із розглядом даної справи понесла витрати по сплаті судового збору в сумі 840 грн. 80 коп., що підтверджується квитанцією від 15.12.2020 року (а.с.1), а також витрати по оплаті судово-почеркознавчої експертизи в сумі 2250 грн. 24 коп., що підтверджується квитанцією від 26 квітня 2021 року (а.с.98). Ці витрати є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, тому приймаються судом до уваги.

Оскільки позов задоволено у повному обсязі, тому з ТОВ Енселко Агро на користь ОСОБА_1 слід стягнути 840 грн. 80 коп. судового збору, сплаченого останньою при подачі позову, а також 2250 грн. 24 коп. витрат, понесених на проведення експертизи, а всього 3091 грн. 04 коп. судових витрат.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні належною їй земельною ділянкою площею 1,786 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6824282300:03:021:0099, шляхом повернення ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки Товариством з обмеженою відповідальність Енселко Агро .

Скасувати державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю Енселко Агро щодо земельної ділянки площею 1,786 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6824282300:03:021:0099, що зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі додаткової угоди від 02 березня 2015 року до договору оренди землі від 20 жовтня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Енселко Агро , номер запису про інше речове право 7611250.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Енселко Агро на користь ОСОБА_1 3091 грн. 04 коп. судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Енселко Агро , місцезнаходження: вул. Центральна,59 с. Сахнівці Старокостянтинівського району Хмельницької області, 31134, код ЄДРПОУ 37083810.

Повний текст рішення складено 13 липня 2021 року.

Суддя: