Ухвала

від 09.12.2020 по справі 757/52914/20-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/52914/20-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 міста Києва ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 42020101060000303 від 10.11.2020, про арешт майна,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Київської місцевої прокуратури № 6 міста Києва ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням, про арешт майна.

В обґрунтування клопотання посилається на те, СВ Печерського УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42020101060000303 від 10.11.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені особи на підставі підроблених документів, протиправного, шахрайським шляхом, заволоділи об`єктами нерухомості, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , паркомісця №№ № 3.46 та 3.47 за адресою: АДРЕСА_2 в, а також житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_3 та земельною ділянкою за вказаною адресою.

Допита в статусі потерпілої 12.11.2020 ОСОБА_4 показала, що у 31 жовтня 2016 року між нею та ПАТ «Позняки-жил-буд» укладено декілька договорів про участь у інветсуванні будівництва об`єкту нерухомості, а саме житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 в.

У подальшому ОСОБА_4 стала власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та двох паркомісць за №№ 3.46 та 3.47, які розташовані за вказаною адресою.

Крім того, у власності ОСОБА_4 на підставі договору дарування перебуває об`єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_3 та земельна ділянка за вказаною адресою.

У подальшому, 07.11.2020 ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , дізналася, що вищевказані об`єкти нерухомості протиправно вибули з її власності, на підставі підроблених документів, а саме квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 в якій мешкає ОСОБА_4 зі своїм чоловіком, паркомісця №№ № 3.46 та 3.47 за адресою: АДРЕСА_2 в, а також житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 та земельною ділянкою за вказаною адресою.

Так, квартира перебуває у власності ТОВ «Форис груп» (код ЄДРПОУ 43736965), у власності цієї ж юридичної особи перебувають паркомісця за № 3.46 та 3.47.

Ніяких договорів купівлі-продажу об`єктів нерухомості, розташованих за адресою: АДРЕСА_4 , а також паркомісць за вказаною адресою ОСОБА_4 не підписувала, жодним особами доручення на управління майном не надавала.

Жодного відношення до створення ТОВ «Форис груп» та ТОВ «ТД престо» ОСОБА_4 не має, про їх існування дізналася вперше 07.11.2020.

Прокурор в судове засідання не з`явився, від нього надійшла заява про розгляд клопотання без його участі. Клопотання підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити з підстав наведених судом вище.

Що стосується виклику в судове засідання підозрюваної, та власників майна, то суд вважає можливим застосувати положення ч. 2 ст. 172 КПК України, згідно яких клопотання про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, іншого власника майна, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання, приходить до наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що СВ Печерського УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42020101060000303 від 10.11.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені особи на підставі підроблених документів, протиправного, шахрайським шляхом, заволоділи об`єктами нерухомості, а саме квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , паркомісцями за №№ № 3.46 та 3.47 за адресою: АДРЕСА_2 в, а також об`єктом нерухомості, розташованим за адресою: АДРЕСА_3 та земельна ділянка за вказаною адресою.

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: забезпечення речових доказів.

Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Постановою прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 ОСОБА_3 від 12.11.2020 об`єкти нерухомого майна, а саме квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та паркомісця №№ № 3.46 та 3.47 за адресою: АДРЕСА_2 в визнано речовим доказом.

Прокурором доведено, що вказане майно могло бути набуто кримінально протиправним шляхом та отримано внаслідок вчинення кримінального правопорушення, тобто відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України, та у випадку не накладення арешту на вказане майно, це може призвести до подальшого відчуження або до інших наслідків, які можуть перешкоджати досудовому розслідуванню.

За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, приходжу до переконання, що клопотання слідчого про накладення арешту на майно підлягає задоволенню з метою збереження речових доказів, задля забезпечення дієвості та об`єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні, оскільки незастосування арешту може призвести до відчуження майна.

Приходячи до такого висновку, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

Таким чином, клопотання підлягає задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 107, 131, 132, 170173, 309 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на нерухоме майно - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1512550680000), паркомісця №№ № 3.46 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1512573080000) та 3.47 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1512600680000) за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 7в, які перебувають у власності ТОВ «Форис Груп» (код ЄДРПОУ 43736965) та заборонити службовим особам ТОВ «Форис Груп» (код ЄДРПОУ 43736965) або особам, які будуть діяти від їх імені або за їх дорученням (довіреністю), відчужувати, розпоряджатися вищевказаним об`єктом нерухомості.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала про накладання арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1