Ухвала

від 16.06.2021 по справі 405/1255/21

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 405/1255/21

1-кс/405/608/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2021 року слідчий суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання заступника начальника ВРЗЗС СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13серпня 2020року№12020120000000268, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, про арешт майна,

встановив:

слідчий за погодженням з прокурором звернувся до суду з клопотанням, в якому просить накласти арешт на речі, які вилучені 18 лютого 2021 року під час проведення обшуку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування клопотання слідчий вказав, що в кінці березня 2020 року невстановлені особи, шляхом обману розповідаючи про надання допомоги від алкогольної залежності в реабілітаційному центрі, завербували гр. ОСОБА_4 , з метою трудової експлуатації та використовуючи його уразливий стан перемістили та примушували працювати на території Кіровоградської області.

Допитаний в якості потерпілого ОСОБА_4 повідомив, що наприкінці березня 2020 року він перебував в м. Рівне, та шукав собі заробітки та житло. Перечитуючи місцеву газету «Вісник» натрапив на приватне оголошення, щодо безкоштовного лікування від нарко і алкозалежності, а також були вказані номер телефону та адреса, за якими він зателефонував. Йому відповів чоловік який представився ОСОБА_5 , якому він розповів про своє скрутне матеріальне становище та те що зловживає спиртними напоями і не має постійного місця проживання. На що він повідомив, що може допомогти з його проблемою, а саме надати житло та належне лікування від алкозалежності безкоштовно, на що він погодився і хвилин через 30 за ним приїхали три раніше невідомі особи на легковому автомобілі та відвезли до будинку розташованого біля Пивзаводу в м. Рівному. Після чого вони йому розповіли що в центрі він має прийняти віру Господа, прийняти покаяння і в нього все налагодиться, де знаходиться цей центр ніхто не сказав. На їх пропозицію він погодився і дійсно хотів вилікуватись, оскільки вже одного разу був у ребеліатаційному центрі в Житомирській області смт. Баранівка, де йому допомагали як медично так і психологічно, після чого перестав вживати спиртні напої, але через деякий час знову почав вживати спиртні напої, а тому вважав що і в даному центрі допоможуть вилікуватись від алкогольної залежності. Наступного дня, в ранковий час його та чоловіка на ім`я ОСОБА_6 посадили до автомобіля здається «БМВ» чорного кольору, де також перебував ще оди чоловік на ім`я ОСОБА_7 з яким вони сіли на заднє сидіння, а на передньому сидінні було 2 молодих чоловіки, які їх відвезли до м. Мала Виска Кіровоградської області. Коли вони проїхали близько 200 км то він запитав в чоловіків «Чому вони їдуть так далеко?», на що дані чоловіки повідомили, щоб не мали змогу втекти.

По приїзду до центру, вони опинилися в Кіровоградській області в м. Мала Виска по вулиці Кондратюка, 7, в християнській церкві. Територія була огороджена, на території був двоповерховий будинок та господарські будівлі. Вони зайшли до будівлі і їх зустріли особи на ім`я ОСОБА_5 в якого було прізвисько « ОСОБА_8 » та ОСОБА_9 , котрі повідомили, що вони являються пасторами та головними в центрі. Після чого повідомили, що вони нададуть йому професійну медичну допомогу в лікуванні алкозалежності і що постійно він має каятися і вірувати в Бога. Він погодився, йому показали ліжко де буду жити та підписав папери про його згоду на лікування. Окрім нього в центрі проживало ще 17 чоловіків та 4 жінки. Більшість з реабілітантів вели бродяжницький спосіб життя, не мали постійного заробітку, всі потрапили до центру за складних життєвих обставин відсутності житла, зловживання спиртними напоями та наркотичними засобами. Окрім ОСОБА_5 та ОСОБА_9 на території також були ще 2 його помічника на ім`я ОСОБА_10 , а іншого чоловіка не пам`ятає, котрі їм допомагали та наглядали за ними. Коли він тільки приїхав до м. Мала Виска то на прохання ОСОБА_5 віддав йому своє посвідчення інваліда 3 групи загального захворювання яке він поклав до сейфу, а також забирають там телефони. Наступного ранку ОСОБА_5 та ОСОБА_9 повідомили, що він має йти на роботу працювати, але він відповів що має травму ноги і те що потрібно працювати йому ніхто не говорив, у відповідь вони йому повідомили, що з вірою усе пройде і він має працювати на благо церкви. Всі без виключення повинні виконувати різні роботи, працювати по господарству, будувати та робити іншу тяжку роботу. ОСОБА_5 та ОСОБА_9 розподіляли всім «наряди», що кому потрібно робити. Після чого їх відвезли до села Мануйлівка Маловисківського району на легковому автомобілі, там розташоване досить значне за розмірами їхнє господарство, де займаються вирощуванням значної кількості корів, кіз, овець, також там був розташований ставок, котрий також належить їм і де ловлять рибу. Робота була тяжкою, вони будували огорожі з очерету, заливали фундамент, зводили будівлі, поралися по господарству та доглядали за тваринами, виконували іншу роботу котру їм накажуть, пиляли та рубали дрова. Вони були на постійному контролі наглядачів, котрі постійно за ними слідкували і контролювали роботу. Вони мали постійно працювати, була одна перерва на обід і все. Харчували переважно кашею 3 рази на день і давали 3 кусочки хліба а в обід давали суп чи борщ. У понеділок та п`ятницю взагалі не давали їсти говорили що необхідно поститись, у зв`язку з чим приходилось інколи їсти сирий кормовий буряк котрий давали тваринам. Ввечері їх забирали назад до центру в м. Мала Виска, після вечері вони молилися і о 22.00 год. лягли спати згідно розпорядку. Двері постійно зачиняються, ніхто територію центру не мав право покинути, засоби зв`язку у всіх забирали, а телефони мали лише наглядачі. Їм постійно наголошували, щоб вони тут проживали і що вони не знайдуть собі кращого життя, а тут вони себе знайдуть в житті і в них все налагодиться, вилікуються і почнуть нове життя. Наступного ранку їх підняли близько 06:00 год., молились і все було за схожою схемою, ОСОБА_5 і ОСОБА_9 розподіляв кому куди необхідно їхати на роботу. Окрім господарства в селі Мануйлівка Маловисківського району, особи які перебували в центрі працювали також і по найму на фермерських господарствах ОСОБА_11 та лісництві, керівництво яких завчасно домовлялося з ОСОБА_5 та ОСОБА_9 про виділення людей з числа осіб, котрі знаходяться на так званому лікуванні, для роботи на різних об`єктах (ліс, поля, городи, приватне будівництво та ін.), гроші за роботу отримували безпосередньо ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , їм жодних коштів не давали. Жив він в центрі у невеликій кімнаті де проживало 7 осіб на двохярусних ліжках. ОСОБА_5 та ОСОБА_9 чинили переважно психологічний тиск та погрожували застосуванням фізичної сили. Коли він там перебував то до нього фізичної сили не застосовували, але якщо хтось не слухав їх то вони могли залишити без їжі. Перебуваючи в даному реабілітаційному центрі він та інші особи ніякого медичного та психологічного лікування не отримували, а лише працювали на осіб які тримали реабілітаційний центр і заробляли їм грошові кошти. Крім того більшість була не місцевих і вони не мали засобів зв`язку, а тому більшість змирилась з тим що там відбувалось. Пробувши там близько двох тижнів та зрозумівши, що жодного лікування тут не отримає, а умови перебування в центрі були незадовільні та переживаючи за своє здоров`я та життя він наважився піти звідти, так як потребував медичного лікування від алкозалежності, а також мав проблеми з ногою. Він підійшов до ОСОБА_9 та повідомив, що вже не може працювати і що йому потрібна кваліфікована медична допомога, ОСОБА_9 повідомив, що йому не потрібно йти, що всі питання він залагодить і щоб залишався, про те він зрозумів, що нічого не зміниться і що тут більшість людей знаходяться досить довгий час не мають родичів, і не мають куди піти жити та перебувають під впливом та обіцянками наглядачів. Не зважаючи на слова ОСОБА_9 він наполіг що буде залишати цент і що більше не буде тут працювати, тоді ОСОБА_9 надав йому лист паперу та продиктував зміст заяви, що він залишає центр та має на протязі дня покинути територію Маловисківського району, а також те що не має жодних претензій до них. Написавши дану заяву забрав свої документи та добрався до м. Кропивницького.

Встановлено, що Благодійний центр соціальної реабілітації для осіб, залежних від наркотичних засобів та алкогольних напоїв «Благодать», код ЄДРПОУ 33418174, юридична адреса: Кіровоградська область, м. Мала Виска, вул. Кондратюка, 6-В, являє собою окрему двоповерхову житлову будівлю. В даній будівлі, протягом останніх близько 6-ти років поспіль функціонує реабілітаційний центр з лікування алко та наркозалежних осіб. Так вказують, що в даному реабілітаційному центрі перебувають особи різної статті та віку (від молодих людей до чоловіків та жінок похилого віку), які потребують лікування та всі є мешканцями інших обласних центрів. Люди, які проживають в даному Благодійному центрі «Благодать» всі без виключення повинні виконувати різного роду роботи, по господарству, на будівництві та інші. Встановлено, що керівники даної установи орендують одне з водоймищ, розміщених в районі с. Мануйлівка Маловисківського району, поблизу якого утримують досить значне за розмірами господарство, де займаються вирощуванням тварин.

Причетними доскоєння даногокримінального правопорушенняє засновники ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та іншіособи яківступили зними взлочинну змову,серед яких: ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,який проживаєта зареєстрований: АДРЕСА_1

З метою фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, 18 лютого 2021 року, з 09 год. 05 хв. по 10 год. 21 хв., проведено обшук домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого, виявлено та вилучено:

- мобільний телефон «Meizu M5 Note» IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 з сім-картою НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ;

- аркуш паперу, з рукописними записами, по змісту з приводу розподілу коштів;

- мобільний телефон «Nokia» IMEI1: НОМЕР_5 , IMEI2: НОМЕР_6 з сім-картками НОМЕР_7 , НОМЕР_8 .

В ході досудового розслідування по даному кримінальному провадженню вищевказані речі, вилучені в ході обшуку за місцем проживання гр. ОСОБА_14 , 19.02.2021 визнано речовими доказами, по вказаному кримінальному провадженню, оскільки вони могли бути як знаряддям так і предметом вчинення злочину, а отже всі вищевказані вилучені речі мають значення для кримінального провадження.

За допомогою вилучених мобільних телефонів, ОСОБА_14 підтримував зв`язок з іншими фігурантами у справі, а саме з ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Окрім цього, в ході обшуку, зі слів самого ОСОБА_14 , вилучений мобільний телефон «Nokia» IMEI1: НОМЕР_5 , IMEI2: НОМЕР_6 з сім-картками НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , використовувався ним і іншими учасниками, як службовий телефон БЦ «Благодать».

Слідчим вказується про існування сукупності підстав та розумних підозр вважати, що вилучені в ході обшуку речі, є доказом злочинної діяльності ОСОБА_14 та інших учасників угрупування.

Слідчий вважає, що перелічені в клопотанні речі могли зберегти на собі сліди вчинення кримінальних правопорушень, а тому їх повернення ОСОБА_14 може сприяти втраті вказаних слідів, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Слідчий в судове засідання не з`явився, звернувся з заявою, в якій просить розглянути клопотання у його відсутність та задовольнити.

Власник майна, його представник в судове засідання не з`явились, від представника надійшла заяву у якій він просить розглянути клопотання у їх відсутність.

У зв`язку із неявкою усіх учасників кримінального провадження - фіксація судового засідання, відповідно ч. 4 ст. 107 КПК України за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в Кіровоградській області здійснюється досудове слідство кримінального провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13серпня 2020року№12020120000000268, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами у кримінальному провадженні є матеріальні об`єкти, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Так, 18.02.2021 на підставі ухвали слідчого судді від 12.02.2021 проведено обшук домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого вилучено перелічене в клопотанні майно, яке постановою слідчого від 19.06.2021 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

З поданого слідчим клопотання видно, що досудове слідство здійснювалось в тому числі і відносно ОСОБА_14 .

При вирішенні питання про арешт майна слідчим суддею зауважується, що досудове слідство розпочато 13.08.2020, 18.02.2021 проведено ряд обшуків у кримінальному провадженні в ході яких вилучено речі, документи, які за версією слідства є речовими доказами та маються значення для кримінального провадження, проте станом на 16.06.2021, тобто після спливу 4 місяців про підозру жодній особі не повідомлено, тому слідчим суддею ставиться під сумнів можливістю використання вилучених в ході обшуку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , речей як доказу у кримінальному провадженні. Окрім цього, у заяві про розгляд клопотання за відсутності слідчим вказується, що відносно вилучених мобільних телефонів проводяться негласні слідчі (розшукові) дії, проте як вже було зазначено, після вилучення мобільних телефонів пройшов значний проміжок часу, тому до вказаного обгрунтування слідчий суддя відноситься критично, оскільки не зрозуміло в чому саме полягає таке тривале проведення НС(р)Д відносно вилучених мобільних телефонів.

Відповідно до рішення Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації» перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Зберігання майна в якості речових доказів у кримінальному провадженні може бути необхідним в інтересах належного відправлення судочинства, що є легітимною метою в «загальних інтересах» суспільства (Смірнов (Smirnov), п. 57, та «East West Alliance Limited», п. 188). При цьому має існувати розумне пропорційне співвідношення між використаними засобами та метою, яку прагнуть досягти будь-якими заходами, що застосовуються державою, у тому числі тими, що призначені для здійснення контролю за користуванням майном особи. Ця вимога виражена у визначенні «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи (рішення у справі «Едвардс проти Мальти» (Edwards v. Malta), № 17647/04, п. 69, від 24 жовтня 2006 року, з подальшими посиланнями, та вищезгадане рішення у справі Смірнов (Smirnov).

Згідно зст.28КПК Українипід часкримінального провадженнякожна процесуальнадія абопроцесуальне рішенняповинні бутивиконані абоприйняті врозумні строки.Розумними вважаютьсястроки,що єоб`єктивно необхіднимидля виконанняпроцесуальних дійта прийняттяпроцесуальних рішень.Розумні строкине можутьперевищувати передбаченіцим Кодексомстроки виконанняокремих процесуальнихдій абоприйняття окремихпроцесуальних рішень. Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.

У п.116 рішення ЄСПЛ від 12.03.2009 у справі «Вергельський проти України» зазначено: «розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів (див., серед багатьох інших, п.67 рішення у справі «Пелісьє і Сассі проти Франції»).

Дотримання розумних строків кримінального провадження є основоположним завданням оперативного розслідування будь-якого злочину, закріпленим у ст. 2 КПК, що відображає вимоги ст. 6 ЕКПЛ щодо права кожного на справедливии? та публічнии? розгляд и?ого справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Відповідно до позиції ЄСПЛ, у кримінальних справах «розумний строк», про який йдеться у ч. 1 ст. 6, може починати відлік не тільки з моменту висунення офіційного обвинувачення. Це може відбутися раніше, ніж справа потрапить до суду (справа «Девеєр проти Бельгії» від 27.02.1980 р.); з дня, коли виписано ордер на арешт; з дати, коли зацікавлену особу було офіційно повідомлено, що проти неї порушено кримінальну справу; з дати, коли було почато досудове слідство (справи «Вемхов проти ФРН» від 25.06.1968 р., «Ноймастер проти Австрії» від 27.06.1968 р., «Рингейзен проти Австрії» від 16.07.1971 р.). «Обвинувачення» для цілей ч. 1 ст. 6 КЗПЛ можна визначити як офіційне повідомлення компетентною владою особи, що є підстави стверджувати про вчинення нею кримінального злочину.

Враховуючи викладене, слідчий суддя не вбачає підстав для накладення арешту на вилучене в ході обшуку, у зв`язку з чим тимчасово вилучене майно підлягає невідкладному поверненню власнику.

Керуючись ст.ст.170-173, 369- 372 КПК України,

постановив:

відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

Зобов`язати заступника начальника ВРЗЗС СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_3 , або іншого слідчого, який входить до групи слідчих у кримінальному провадженні №заступника начальника ВРЗЗС СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_3 невідкладно повернути власнику речі, які вилучені 18.02.2021 під час проведення обшуку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала підлягає негайному виконанню слідчим, прокурором.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_15 Тьор