Постанова

від 14.07.2021 по справі 923/1297/14

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2021 року м. ОдесаСправа № 923/1297/14 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Лавриненко Л.В., Мишкіної М.А.

секретар судового засідання: Мамчич Р.О.

за участю представників учасників справи:

арбітражний керуючий Сашин О.А. особисто;

від ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі - Шаповал Д.В., самопредставництво

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу арбітражного керуючого Сашина Олександра Андрійовича

на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 30.03.2021

у справі №923/1297/14

за заявою Каховської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області

до Комунального підприємства "Наш дім"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 06.11.2014 порушено справу про банкрутство Комунального підприємства "Наш дім" (далі - КП "Наш дім"), введено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Марченка Сергія Олександровича, тощо.

Постановою Господарського суду Херсонської області від 30.01.2015 визнано банкрутом КП "Наш дім" та відкрито стосовно нього ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Марченка Сергія Олександровича.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 03.12.2015 усунуто арбітражного керуючого Марченка Сергія Олександровича від виконання обов`язків ліквідатора КП "Наш дім".

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 12.05.2016 призначено арбітражного керуючого Сашина Олександра Андрійовича ліквідатором банкрута КП "Наш дім".

Ухвалою від 16.07.2020 Господарський суд Херсонської області задовольнив клопотання Головного управління ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі, відсторонив арбітражного керуючого Сашина Олександра Андрійовича від виконання обов`язків ліквідатора у справі № 923/1297/14 про банкрутство КП "Наш Дім" та призначив арбітражного керуючого Косенка Сергія Георгійовича ліквідатором банкрута.

У вересні 2020 арбітражний керуючий Сашин О.А. надав до суду першої інстанції звіт про нарахування основної грошової винагороди за період з 01.04.2019 по 16.07.2020 та відшкодування витрат в ліквідаційній процедурі станом на 16.07.2020.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 30.03.2021 у задоволенні заяви про схвалення звіту арбітражного керуючого Сашина О.А. про нарахування основної грошової винагороди за період з 01.04.2019 по 16.07.2020 та відшкодування витрат понесених в ліквідаційній процедурі - відмовлено повністю.

В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції зазначив, що подача 22.03.2019 ліквідатором Сашиним О.А. до суду звіту про завершення ліквідації та подання ліквідаційного балансу банкрута із клопотанням про їх затвердження, ліквідацію банкрута та закриття провадження у справі свідчать про виконання ліквідатором усіх своїх обов`язків щодо майна банкрута, здійснення розрахунків з кредиторами, та про відсутність необхідності у здійсненні діяльності арбітражного керуючого як ліквідатора, не враховуючи дій, які він має вчинити до моменту виключення підприємства-банкрута з Єдиного державного реєстру підприємств.

Як відзначено судом першої інстанції, зловживання арбітражного керуючого Сашина О.А. своїми повноваженнями були викриті кредиторами саме під час розгляду його звіту про нарахування винагороди та здійснених витрат, який ним було подано до суду 22.03.2019 року разом із звітом ліквідатора та ліквідаційним балансом банкрута, про що викладено в ухвалі господарського суду у цій справі від 28.03.2019 року.

Отже, за твердженням місцевого господарського суду, починаючи з 28.03.2019 господарський суд перейшов до стадії затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, але не зміг цього зробити через виявлені матеріально-правові зловживання ліквідатора Сашина О.А. та його процесуальні зловживання, що змусили учасників справи переглядати більшість зроблених Сашиним О.А. витрат та розтрат коштів ліквідаційної маси, призначення до розгляду звіту про нарахування винагороди та витрат ліквідатора.

Суд першої інстанції погодився із твердженнями кредиторів, що підтверджені судовими рішеннями у справі, що подальша участь Сашина О.А. у цій справі носить характер зловживання процесуальними правами, які мали на меті затягування процесу розгляду справи та перешкоджання кредиторам у встановленні суті правопорушень, що вчинені Сашиним О.А. як ліквідатором банкрута. У цих відносинах і подальшій процедурі арбітражний керуючий виступав у процесуальному статусі відповідача та правопорушника, який вчинив шахрайські дії стосовно майна ліквідаційної маси, а не як ліквідатор, що виконує роботу керівника банкрута та дії в інтересах кредиторів і публічного правопорядку.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога Сашина О.А. відшкодувати його витрати за час з 01.04.2019 до часу його усунення від обов`язків ліквідатора є безпідставною та не ґрунтується на нормах права як Кодексу України з процедур банкрутства, так і з точки зору загальних норм та принципів цивільного права. Вимога сплатити кошти особі за час здійснення нею протиправної поведінки та дій на шкоду іншим учасникам справи не відповідає принципам справедливості та є нерозумною.

Місцевий господарський суд також зазначив, що раніше нараховані та сплачені Сашину О.А. грошові суми винагород та компенсації витрат за виконання обов`язків ліквідатора до 31.03.2019 року цілком охоплюють, покривають та винагороджують його діяльність як ліквідатора.

Не погодившись із даним рішенням арбітражний керуючий Сашин О.А. звернувся з апеляційною скаргою до Південно-західного апеляційного господарського суду в якій просить ухвалу Господарського суду Херсонської області від 30.03.2021 скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати основну грошову винагороду арбітражного керуючого в сумі 292 222 грн за період з 01.04.2019 по 16.07.2020 та витрати в сумі 55 100 грн.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права з огляду на таке.

Так, за твердженням апелянта, є необґрунтованими твердження суду першої інстанції з приводу укладення арбітражним керуючим правочинів з шахрайською метою та завдання шкоди кредитором, оскільки таке не підтверджується жодними доказами.

Щодо подання 22.03.2019 звіту про завершення ліквідаційної процедури, скаржник зазначає, що ліквідатором була подана заява про залишення без розгляду звіту ліквідатора про припинення провадження у справі, оскільки даний звіт був поданий передчасно. Дане твердження ґрунтується на тому що 10 січня 2019 року господарський суд Херсонської області розглянув заяву кредитора Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та визнав грошові вимоги до боржника, з яких недоїмка зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 704 388,39 грн, з віднесенням до другої черги задоволення, у ліквідатора з`явився обов`язок дозаявити вимоги про покладення субсидіарної відповідності на засновника та орган уповноважений управляти майном, до того ж вина відповідачів (засновників банкрута) вже доказана. Так, 19.09.2019 ліквідатором була подана повторна заява про покладення субсидіарної відповідальності.

З вищенаведеного, як вважає скаржник, вбачається, що суд не об`єктивно підкреслює, що подача звіту про завершення ліквідаційної процедури свідчить про виконання ліквідатором усіх своїх обов`язків щодо майна банкрута, здійснення розрахунків з кредиторами та про відсутність необхідності у здійсненні діяльності арбітражного керуючого як ліквідатора, оскільки ліквідатор не міг передбачити, що суд визнає вимоги кредитора через 5 років після порушення справи про банкрутство, чим змусить ліквідатора подати заяву про залишення без розгляду звіт та ліквідаційний баланс банкрута та підготувати та подати повторну заяву про покладення субсидіарної відповідальності на засновника.

Апелянт також зазначає, що посилаючись на судові рішення, якими визнано недійсними укладені арбітражним керуючим Сашиним О.А. правочини, суд першої інстанції жодним чином не обґрунтував та не встановив, що ліквідатор мав на меті завдати шкоди кредиторам.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.06.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №923/1297/14 за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Сашина Олександра Андрійовича на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 30.03.2021 та призначено справу до розгляду на 14.07.2021.

До суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В обґрунтування своїх заперечень кредитор зазначає, що ухвалою Господарського суду Херсонської області від 28.03.2019 року по справі №923/1297/14 встановлено, що 22.03.2019 року ліквідатор арбітражний керуючий Сашин O.A. надав до суду звіт та ліквідаційний баланс, звіт про нарахування і виплату основної та додаткової грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат в ліквідаційній процедурі станом на 01.03.2019 року.

Отже, як вважає кредитор, починаючи з цієї дати процедура ліквідації банкрута вважається завершеною, провадження у справі перейшло до стадії, визначеної приписами ст. 65 Кодексу України з процедур банкрутства, розгляд звіту ліквідатора, який подається після завершення всіх розрахунків з кредиторами.

Посилаючись на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2020 у цій справі, кредитор зазначає, що питання сплати грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого Сашина O.A. за виконання повноважень ліквідатора боржника за період з 12.05.2016 по 31.03.2019 повністю вирішено.

Кредитор зазначає, що не погодившись із розподіленими ліквідатором коштами, кредиторами в межах справи про банкрутство було подано позовні заяви до ліквідатора та третіх осіб, про визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника. Такі заяви були розглянуті Господарським судом Херсонської області та Південно-західним апеляційним господарським судом, прийняті відповідні рішення яким частково задоволено позовні вимоги про визнання недійсними правочинів (договорів) укладеним ліквідатором.

Підставою для визнання правочинів недійсними, як зазначає кредитор, стали неправомірні дії ліквідатора, що суперечать законодавству України. Так, апеляційний господарський суд погодився з твердженням кредиторів, що ліквідатором при укладенні договору повноваження використані без урахування приписів закону щодо вимог діяти розсудливо, з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), завдав шкоди кредиторам понад 200 тис. гривень.

Зазначене, на переконання кредитора, підтверджує, що арбітражний керуючий Сашин O.A. з 01.04.2019 по день його усунення від виконання обов`язків 16.07.2020 року не здійснював повноважень ліквідатора, отже його перебування на посаді ліквідатора не пов`язане з виконанням функцій керівника банкрута та управлінню і розпорядженню майном банкрута, оскільки така діяльність була завершена поданням до суду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута - 22.03.2019 року.

Під час судового засідання від 14.07.2021 арбітражний керуючий Сашин О.А. підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволені.

Представник ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі надав пояснення у відповідності до яких просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Херсонської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 16.09.2021 арбітражний керуючий Сашин О.А. надав до суду першої інстанції звіт про нарахування основної грошової винагороди за період з 01.04.2019 по 16.07.2020 та відшкодування витрат в ліквідаційній процедурі станом на 16.07.2020

У даному звіті арбітражним керуючим Сашиним О.А. зазначено, що , 14 червня 2016 року, на засіданні комітету кредиторів було погоджено що, основна винагорода арбітражного керуючого становить чотири мінімальні заробітні плати, на місяць. Оскільки на час подання даного звіту, заборгованість по основній грошовій винагороді станом на 31 березня 2019 року нарахована та погашена, арбітражним керуючим нарахована основна грошова винагорода за виконання повноважень ліквідатора за період з 01 квітня 2019 року по 21 жовтня 2019 року, за редакцією Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а з 21 жовтня 2019 року, у відповідності до приписів Кодекс України з процедур банкрутства. Арбітражний керуючий Сашин О.А. зазначив, оскільки рішення комітету кредиторів, що відбулося 14 червня 2016 року не суперечить Кодексу України з процедур банкрутства, він з 21 жовтня 2019 року, продовжує нараховувати основну винагороду в розмірі погодженому на засіданні комітету кредиторів 14 червня 2016, а саме чотири мінімальні заробітні плати, на місяць.

За розрахунком арбітражного керуючого Сашина О.А. основна грошова винагорода за період з 01 квітня 2019 року по 16 липня 2020 року становить 292 222 грн.

Арбітражний керуючий Сашин О.А. також зазначив, що поніс витрати ліквідатора за період з квітня 2019 по липень 2020 у розмірі 50 964, 88 грн, які складаються, зокрема з поштових витрат, вартість проїзду для виконання обов`язків покладених законом на арбітражного керуючого, добових на відрядження, послуг на зв`язок місцевий, мобільний, інтернет, господарських витрат.

У звіті арбітражним керуючим Сашиним О.А. зазначено, що 16 липня 2020 року, листом № 02-01/74/289 кредиторам було запропоновано розглянути звіт про врахування основної грошової винагороди та відшкодування витрат, однак кредитори на засідання комітету кредиторів не прибули, а кредитор ГУ ПФУ в Херсонській області надіслав відповідь про відмову взяти участь у зборах комітету кредиторів.

З урахуванням наведеного арбітражний керуючий Сашин О.А. просив місцевий господарський суд розглянути звіт про нарахування основної грошової винагороди, відшкодування витрат в ліквідаційній процедурі, та схвалити його в наступних розмірах: грошова винагорода за період з 01 квітня 2019 року - 16 липня 2020 року в розмірі 292 222 грн та витрати за період з 1 квітня 2019 року - 16 липня 2020 року у розмірі 50 964,88 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо необґрунтованості поданого арбітражним керуючим Сашиним О.А. звіту та відмовив у задоволенні заяви про схвалення звіту арбітражного керуючого Сашина О.А. про нарахування основної грошової винагороди за період з 01.04.2019 по 16.07.2020 та відшкодування витрат понесених в ліквідаційній процедурі.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає таке.

За приписами ст. 12 Кодексу з процедур банкрутства арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право, зокрема отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.

Статтею 30 Кодексу з процедур банкрутства визначено, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.

Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Витрати арбітражного керуючого, пов`язані з виконанням ним повноважень у справі, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Кодексом, крім витрат на страхування його професійної відповідальності за заподіяння шкоди, а також витрат, пов`язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.

Кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

Арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у процедурі банкрутства фізичної особи) чи комітету кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - перед забезпеченим кредитором.

Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у процедурі банкрутства фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором.

Приписами ст. 12 Кодексу з процедур банкрутства визначено, що арбітражний керуючий зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися вимог законодавства; 2) здійснювати заходи щодо захисту майна боржника; 3) проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника та подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію; 4) подавати відомості, документи та інформацію щодо діяльності арбітражного керуючого у порядку, встановленому законодавством; 5) розкривати інформацію про фінансовий стан боржника та хід провадження у справі про банкрутство на спеціалізованій сторінці веб-сайту державного органу з питань банкрутства (у закритій частині сторінки), до якої забезпечується доступ конкурсних і забезпечених кредиторів, а також (з моменту прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури) поточних кредиторів, та забезпечувати оновлення такої інформації не менше одного разу на місяць у порядку, визначеному державним органом з питань банкрутства; 6) створювати умови для проведення перевірки додержання арбітражним керуючим вимог законодавства; 7) здійснювати заходи щодо забезпечення охорони державної таємниці відповідно до встановлених законодавством вимог; 8) надавати державному реєстратору в електронній формі через веб-портал електронних сервісів відомості, необхідні для ведення Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства; 9) вживати заходів до недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів та невідкладно повідомляти суду про наявність такого конфлікту інтересів; 10) надсилати до органів Національної поліції чи прокуратури повідомлення про факти порушення законодавства, виявлені в діяльності працівників підприємств та організацій, що містять ознаки дії (бездіяльності), переслідуваної у кримінальному чи адміністративному порядку; 11) виконувати інші повноваження, передбачені законодавством.

Під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено).

У відповідності до ст. 60 Кодексу з процедур банкрутства ліквідатор виконує свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 61 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; аналізує фінансовий стан банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, які звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Кодексом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту; заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов`язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових актів підлягають обов`язковому зберіганню; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному реєстратору в електронній формі через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості, необхідні для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства; у разі провадження банкрутом діяльності, пов`язаної з державною таємницею, вживає заходів з ліквідації режимно-секретного органу; веде реєстр вимог кредиторів; подає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", інформацію до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення; здійснює дії щодо скасування реєстрації випуску акцій, передбачені законодавством, якщо організаційно-правовою формою юридичної особи - банкрута є акціонерне товариство; здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Відтак, чинне законодавство, яке регулює провадження у справі про банкрутство наділяє ліквідатора як певними правами, так й обов`язками. При цьому, ліквідатор у справі про банкрутство має самостійний статус як особа, що за рішенням суду зобов`язана належним чином виконувати свої повноваження в ході ліквідаційної процедури.

При реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий зобов`язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів. Крім того, дії арбітражного керуючого мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів інших учасників провадження у справі про банкрутство, виходячи з основоположних засад цивільного законодавства (пункт 6 ст. 3 Цивільного кодексу України). Відповідна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 07.03.2018 у справі №24/5005/10848/2012.

Згідно з ст. 65 Кодексу України з процедур банкрутства після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс.

Ліквідація боржника - це припинення існування суб`єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом. Ліквідаційна процедура, як стадія провадження у справі про банкрутство, є однією з найбільш ймовірних та прогнозованих процедур, які застосовуються до неплатоспроможного боржника та є механізмом виведення з ринку нерентабельних та неперспективних підприємств.

Звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх необхідних заходів ліквідаційної процедури, вчинення адекватних дій щодо виявлення кредиторів та активів боржника, за результатами розгляду яких суд приймає ухвалу про ліквідацію боржника та закриття провадження у справі.

Подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що 22.03.2019 арбітражним керуючим Сашиним О.А. було подано на затвердження до суду першої інстанції звіт та ліквідаційний баланс, отже, подавши такий звіт арбітражний керуючий Сашин О.А. вважає, що провів усі дії, що входять до обов`язків ліквідатора у ліквідаційній процедурі.

Як свідчать наявні матеріали справи, після подання до суду першої інстанції звіту та ліквідаційного балансу, арбітражний керуючий Сашин О.А. фактично не здійснював жодних повноважень, які покладеного на арбітражного керуючого у ліквідаційній процедурі.

Арбітражний керуючий Сашин О.А. не вчиняв жодних дій, які б свідчили про виконання останнім повноважень ліквідатора боржника, які передбачені ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства.

При цьому, колегія суддів відзначає, що саме лише виконання арбітражним керуючим Сашиним О.А. повноважень ліквідатора, без вчинення відповідних дій на виконання таких повноважень, не може бути безумовною підставою для нарахування та виплати грошової винагороду та відшкодування витрат.

Слід також відзначити, що за приписами ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор не менш як один раз на місяць подає комітету кредиторів звіт про свою діяльність, інформацію про фінансовий стан і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури та під час проведення ліквідаційної процедури, про використання коштів боржника, а також іншу інформацію на вимогу комітету кредиторів.

Однак, у наявних матеріалах справи відсутні докази на підтвердження виконання арбітражним керуючим Сашиним О.А. обов`язків визначених ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, а саме подання не менш як один раз на місяць комітету кредиторів звіту про свою діяльність.

Дана обставина, на переконання колегії суддів, також свідчить про те, що арбітражний керуючий Сашин О.А., після подання звіту та ліквідаційного балансу, не виконував жодних повноважень ліквідатора боржника.

При цьому, матеріли справи свідчать про те, що тривалість ліквідаційної процедури, та відповідно, неможливість розгляду судом першої інстанції поданого арбітражним керуючим звіту та ліквідаційного балансу були спричинені розглядом судами першої, апеляційної та касаційної інстанції звіту арбітражного керуючого Сашина О.А. про нарахування і виплату основної та додаткової грошової винагороди здійснення та відшкодування витрат в ліквідаційній процедурі, позовів про визнання недійсними правочинів, що були укладені арбітражним керуючим Сашиним О.А., скарги на дії ліквідатора та відсторонення арбітражного керуючого Сашина О.А.

Колегія суддів не приймає до уваги заперечення арбітражного керуючого Сашина О.А. з посиланням на те, що ним було подано до суду першої інстанції заяву про покладення субсидіарної відповідальності, з огляду на таке.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що 19.09.2019 арбітражним керуючим Сашиним О.А. було подано до суду першої інстанції заяву про покладання субсидіарної відповідальності на засновника боржника та його орган управління майном, стягнення з них грошових коштів у розмірі 2 241 077,05 грн.

Свою заяву ліквідатор обґрунтував тим, що 10.01.2019 Господарський суд Херсонської області розглянув заяву кредитора ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та визнав у розмірі суми податкового боргу 1 280 037,21 грн, у тому числі: недоїмка зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 704 388,39 грн з віднесенням до другої черги задоволення; штрафні санкції та пеня в сумі 575 648,82 грн з віднесенням до шостої черги задоволення; витрати на сплату судового збору в сумі 3524,00 грн з віднесенням до першої черги задоволення, у нього виникли підстави для звернення з заявою про покладення субсидіарної відповідальності на засновника боржника та його орган управління майном.

Судова колегія зауважує, що ухвала, з якою арбітражний керуючий Сашин О.А. пов`язує виникнення у нього підстав для звернення з заявою про покладення субсидіарної відповідальності, була прийнята судом першої інстанції 10.01.2019. Втім, з заявою про покладення субсидіарної відповідальності, арбітражний керуючий Сашин О.А. звернувся до суду лише 19.09.2019, тобто через дев`ять місяців після її винесення. При цьому, жодних обґрунтованих пояснень з приводу необхідності такого тривалого періоду часу задля підготування та подання відповідної заяви до суду, арбітражний керуючий Сашин О.А. не навів.

Ухвалою від 07.11.2019 Господарський суд Херсонської області заяву арбітражного керуючого Сашина О.А. про покладення субсидіарної відповідальності на засновника боржника Каховську міську раду та його орган управління майном Виконавчий комітет Каховської міської ради, та про стягнення з них грошових коштів у розмірі 2 241 077,05 грн залишив без розгляду на підставі ч. 4 ст. 226 ГПК України.

Слід також відзначити, що арбітражним керуючим Сашиним О.А. вже подавалась до суду першої інстанції, у межах цієї справи, заява про покладання субсидіарної відповідальності на осіб, винних у доведенні до банкрутства боржника. Ухвалою від 13.11.2017 року заяву задоволено, стягнуто з Каховської міської ради на користь боржника 2 565 642,11 грн. Зазначені кошти в сумі 2 565 642,11 грн стягнуто та зараховано на ліквідаційний рахунок банкрута, до ліквідаційної маси.

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що дії арбітражного керуючого Сашина О.А., які полягають у подання повторної заяви про покладення субсидіарної відповідальності, з урахуванням залишення її судом першої інстанції без розгляду, не можуть свідчить про виконання арбітражним керуючим Сашиним О.А. повноважень, які були необхідними та обґрунтованими, та навпаки призвели до збільшення строків ліквідаційної процедури.

Колегія суддів приймає до уваги, що у серпні 2019 ГУДФС у Херсонській області, АРК та м.Севастополі звернулося до Господарського суду Херсонської області, у межах даної справи про банкрутство, з заявою в якій просило визнати недійсним з моменту вчинення договір, укладений між ліквідатором боржника та ПП Шаховим С.М., спростувати майнові дії КП "Наш дім" в особі ліквідатора щодо взяття на себе зобов`язання здійснення плати за збереження архіву підприємства згідно договору у розмірі 79 907 грн тощо.

За результатами розгляду даної заяви судами першої та апеляційної інстанцій прийняті рішення про задоволення заяви в частині визнання недійсним договору відповідального зберігання, укладеного між КП "Наш дім" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Сашина Олександра Андрійовича та ФОП Шаховим С.М. та зобов`язання ФОП Шахова С.М. повернути до складу ліквідаційної маси КП "Наш дім" грошові кошти в сумі 79 907,00 грн.

Також, у серпні 2019 ГУ Пенсійного фонду України в Херсонській області звернулося до Господарського суду Херсонської області з заявою в якій, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило визнати недійсним з моменту вчинення договір від 02.01.2018, укладений між ліквідатором боржника арбітражним керуючим Сашиним О.А. та ФОП Скалько І.Д., тощо.

Розглянувши дану заяви суди першої та апеляційної інстанцій прийняли рішення про задоволення заяви в частині визнання недійсним договору.

До того ж, у грудні 2019 ГУ Пенсійного фонду України в Херсонській області звернулося до Господарського суду Херсонської області з заявою в якій просило визнати недійсним з моменту вчинення договір від 01.08.2018 укладений між ліквідатором КП "Наш дім" арбітражним керуючим Сашиним О.А. та ТОВ "Сістем Компані Менеджмент", зобов`язати ТОВ "Сістем Компані Менеджмент" повернути на ліквідаційний рахунок КП "Наш дім" плату за послуги у розмірі 115 274,10 грн, тощо.

За результатами розгляду даної заяви судами першої та апеляційної інстанцій прийняті рішення про задоволення заяви в частині визнання недійсним правочину та зобов`язання ТОВ "Сістем Компані Менеджмент" повернути на ліквідаційний рахунок КП "Наш дім" плату за послуги у розмірі 115 274,10 грн.

Приймаючи вказані рішення суди дійшли висновку, що оспорювані правочини були укладені арбітражним керуючим Сашиним О.А. без обговорення та погодження з кредиторами. Сторонами під час укладення спірних договорів недодержано вимог, які встановлені ч.5 ст. 203 ЦК України, дані договори не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, укладені всупереч інтересів кредиторів, які правомірно очікують погашення свої грошових вимог до боржника за рахунок ліквідаційної маси, що в свою чергу є підставою для визнання їх недійсними у відповідності до приписів ст. 215 ЦК України.

З огляду на вищевикладене колегія суддів зазначає, що вказані спори з приводу оскарження кредиторами правочинів вчинених арбітражним керуючим Сашиним О.А., виникли у зв`язку із діями вчиненими арбітражним керуючим, а саме укладенням таких правочинів, що в свою чергу також спричинило неможливість розгляду звіту та ліквідаційного балансу, та призвело до збільшення строків ліквідаційної процедури.

Із поданого арбітражним керуючим Сашиним О.А. звіту вбачається, що заявлені до затвердження витрати в ліквідаційній процедурі складаються, зокрема з поштових витрат, вартість проїзду для виконання обов`язків покладених законом на арбітражного керуючого, добових на відрядження, послуг на зв`язок місцевий, мобільний, інтернет, господарських витрат.

Втім, з огляду на попередні висновки суду, на переконання колегії суддів, понесення арбітражним керуючим Сашиним О.А. таких витрат не вимагалось, оскільки вони були пов`язані з розглядом та затвердженням звіту арбітражного керуючого про затвердження основної грошової винагороди та відшкодування витрат в ліквідаційній процедурі, а також спорів щодо укладених арбітражним керуючим Сашиним О.А. правочинів.

Колегія суддів наголошує, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Так, принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що затвердження звіту арбітражного керуючого Сашина О.А. про нарахування основної грошової винагороди за період з 01.04.2019 по 16.07.2020 та відшкодування витрат в ліквідаційній процедурі станом на 16.07.2020, у даному випадку, не буде відповідати принципам добросовісності, розумності та справедливості, оскільки за відсутності здійснення арбітражним керуючим Сашиним О.А. жодних повноважень (дій) у ліквідаційній процедурі, після подання звіту та ліквідаційного балансу, призведе до безпідставного та необґрунтованого покладення на боржника та кредиторів додаткових витрат.

Судова колегія також звертає увагу на те, що 22.03.2019 арбітражний керуючий Сашин О.А. подав до суду першої інстанції звіт про нарахування і виплату основної та додаткової грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат в ліквідаційній процедурі.

За результатами розгляду даного звіту судом першої та апеляційної інстанцій вирішено задовольнити його частково, затвердити основну винагороду арбітражного керуючого Сашина О.А. за виконання повноважень ліквідатора КП "Наш дім" за період з 12.05.2016 року по 31.03.2019 року у розмірі 425 518,90 грн, а також витрати за період з 12.05.2016 року по 31.03.2019 року на загальну суму 60 957,24 грн, тощо.

Зважаючи на такі обставини, колегія суддів виходить з того, що попередньо затверджена та виплачена винагорода арбітражного керуючого Сашина О.А. є достатньою та такою, що відповідає обсягу виконаних арбітражним керуючим дій (повноважень) під час виконання обов`язків ліквідатора боржника, у зв`язку з чим погоджується із подібними висновками суду першої інстанції.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на остаточний висновок суду.

Разом з цим, колегія суддів не погоджується із мотивами викладеними у оскаржуваній ухвалі, зокрема з приводу того, що арбітражний керуючий виступав у процесуальному статусі відповідача та правопорушника, який вчинив шахрайські дії стосовно майна ліквідаційної маси, а не як ліквідатор, що виконує роботу керівника банкрута та дії в інтересах кредиторів і публічного правопорядку.

Так, за приписами ст. 190 КК України шахрайством є заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.

Відповідно до ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

За змістом статті 11 Загальної декларації прав людини, кожна людина, обвинувачена у вчиненні злочину, має право вважатися невинною доти, поки її винність не буде встановлена в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду, при якому їй забезпечують усі можливості для захисту.

Відповідно до частини 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Враховуючи зазначені вище норми законодавства України та міжнародного законодавства (ратифікованого Україною), принцип презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, передбачає невинуватість особи до тих пір, доки її вину не буде доведено в порядку, передбаченому законодавством України, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Судова колегія зазначає, що наявні матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що арбітражного керуючого Сашина О.А. за вироком суду було визнано винним у вчиненні шахрайських дій стосовно майна боржника.

Відтак, висновки суду першої інстанції з приводу того, що арбітражний керуючий виступав у процесуальному статусі відповідача та правопорушника, який вчинив шахрайські дії стосовно майна ліквідаційної маси, є передчасними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, що зумовлює зміну мотивувальної частини оскаржуваної ухвали.

За приписами ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Статтею 277 ГПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи наведене колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвалу Господарського суду Херсонської області від 30.03.2021 по справі №923/1297/14 слід змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Херсонської області від 30.03.2021 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

У решті ухвалу Господарського суду Херсонської області від 30.03.2021 по справі №923/1297/14 залишити без змін.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 19.07.2021.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Лавриненко Л.В.

Суддя Мишкіна М.А.