Постанова

від 20.07.2021 по справі 540/1623/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/1623/20 Головуючий в 1 інстанції: Варняк С.О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Косцової І.П.,

суддів - Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, третя особа - Фермерське господарство Гербера про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

22.06.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області від 30 квітня 2020 року № 5725-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" та зобов`язати відповідача надати йому відповідний дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю), розташованої на території Благодатненської сільської ради Скадовського району Херсонської області із земель державної власності, що перебувають у користуванні фермерського господарства Гербера , кадастровий номер 6524784000:14:010:0004.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ним було подано заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Рішенням від 30 квітня 2020 року №5725-СГ йому було відмовлено у задоволенні заяви, оскільки ФГ ГЕРБЕРА було засноване для здійснення підприємницької діяльності на іншій земельній ділянці та у заявника відсутнє право користування зазначеною земельною ділянкою. Позивач вважає, що надана відмова суперечить вимогам ч.7 ст.118 ЗК України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року позов задоволено.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що підстави, визначені Держгеокадастром в оскаржуваному рішенні для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не відповідають законодавству, а інші підстави визначені не були. В свою чергу, судом визначено, що за наслідком скасування оскаржуваного рішення належним способом захисту порушених прав позивача буде саме зобов`язання Держгеокадастру надати позивачевіф дозвіл на розробку проекту землеустрою.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень).

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального права, Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області просить скасувати його та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначив, що рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою винесено у відповідності до вимог ч.7 ст.118 ЗК України. Оскільки позивачем не було надано документів у підтвердження законності підстав отримання засновником ФГ Гербера зазначеної у пп. 5.5 п. 5 Статуту цього господарства земельної ділянки площею 50,00 га ріллі із земель резервного фонду на землях Олександрійської сільської ради Скадовського району Херсонської області для ведення фермерського господарства, та в Головному управлінні такі документи також відсутні, підстав для надання дозволу на розробку проектної документації у Управління не було.

ОСОБА_1 та Фермерське господарство Гербера своїм правом на подання відзиву не скористались.

У відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 є членом фермерського господарства ГЕРБЕРА , що підтверджується статутом цього господарства в редакції затвердженій загальними зборами членів від 05 лютого 2014 року № 3 та зареєстрованого в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26 травня 2014 року (а.с. 16-20).

18 січня 2011 року фермерським господарством ГЕРБЕРА укладено із Скадовською районною державною адміністрацією договір оренди земельної ділянки площею 24,2833 га, кадастровий номер 6524784000:14:010:0004, строком на 10 років із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства (а.с. 11-12).

18 березня 2020 року на загальних зборах членів Фермерського господарства ГЕРБЕРА , яке оформлено протоколом №12, прийнято рішення надати згоду членам фермерського господарства - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на виділення безоплатно у порядку ст. 7. 12, 13 Закону України Про фермерське господарство , у приватну власність із земель фермерського господарства ГЕРБЕРА земельну ділянку у розмірі земельної частки (паю) по Благодатненській сільській раді Скадовського району (а.с. 24).

20 березня 2020 року головою Фермерського господарства "ГЕРБЕРА" оформлено та нотаріально посвідчено заяву про надання згоди на поділ земельної ділянки площею 24,2833 га, кадастровий номер 6524784000:14:010:0004 та згоду щодо припинення права користування в частині земельної ділянки, яка буде передаватися у власність громадянам: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 у розмірі, що не перевищує середнього розміру земельної частки (паю) Благодатненської сільської ради Скадовського району Херсонської області (а.с. 13).

03 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) із земель державної власності, що перебувають у користуванні фермерського господарства ГЕРБЕРА (а.с. 10).

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 30.04.2020 року №5725-СГ ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Благодатненської сільської ради Скадовського району Херсонської області, в розмірі земельної частки (паю), із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, на підставі частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам Закону України Про фермерське господарство , зокрема ФГ ГЕРБЕРА було засноване для здійснення підприємницької діяльності на іншій земельній ділянці та у заявника відсутнє право користування зазначеною земельною ділянкою (а.с. 9).

Законність вказаного наказу є предметом спору у справі, що розглядається..

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та позиція суду апеляційної інстанції щодо доводів апеляції та висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для їх часткового задоволення, з огляду на таке.

Згідно з пунктом "а" частини 3 статті 22 ЗК України громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства передаються у власність та надаються у користування землі, віднесені до категорії земель сільськогосподарського призначення, якими визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

У свою чергу, частинами 1-2 статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 6 статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Частиною 7 вказаної статті Кодексу встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що частина 7 статті 118 ЗК України визначає вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у тому числі, для ведення особистого селянського господарства, якими є: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою та техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Правові висновки аналогічного змісту містяться у постановах Верховного Суду від 27.02.2018у справі №545/808/17 та від 17.04.2018 у справі №812/1557/17.

Як свідчать матеріали справи, при прийнятті спірного наказу про відмову позивачеві у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, відповідач зазначав про невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам Закону України Про фермерське господарство , зокрема ФГ ГЕРБЕРА було засноване для здійснення підприємницької діяльності на іншій земельній ділянці та у заявника відсутнє право користування зазначеною земельною ділянкою.

Разом з цим, детально проаналізувавши положення статті 118 ЗК України, судова колегія зазначає, що вказана норма не містить таких підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, як відсутність права користування зазначеною земельною ділянкою у заявника.

Посилання ж відповідача у спірному наказі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 04.05.2020 року №5725-СГ як на підставу правомірності його прийняття на невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам Закону України Про фермерське господарство , колегія суддів оцінює критично, позаяк приписами п.а) ч.3 ст.22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно ст. 31 ЗК України, землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

В силу вимог ст.32 Земельного кодексу України, громадянам України, членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Пунктом а) частини 1 статті 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної в таких розмірах: для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

Як встановлено ч.2 ст.13 Закону України Про фермерське господарство передбачено, що членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Отже, як вірно зауважив суд першої інстанції, вказаними правовими нормами прямо передбачено та презюмується право громадян - членів фермерського господарства на отримання безоплатно у власність земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю), що може відбуватись як із земель державної чи комунальної власності, так і із земель, які раніше були надані їм у користування.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, Статутом Фермерського господарства ГЕРБЕРА передбачено, що фактично функціонування ФГ здійснюється на земельній ділянці, яка орендується фермерським господарством на строк 10 років з дня реєстрації (18.01.2011). Також Статутом вказана земельна ділянка підлягає паюванню в розмірі земельної частки (паю) між членами ФГ відповідно до Закону України Про фермерське господарство .

Звертаючись до відповідача із відповідною заявою, ОСОБА_1 просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою на частину земельної ділянки, яка використовується фермерським господарством ГЕРБЕРА на правах оренди, для ведення фермерського господарства. Право безоплатно отримати земельну ділянку для ведення фермерського господарства надано кожному члену фермерського господарства.

За вказаного вище, підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, на які посилався відповідач у спірному наказі відповідача, не є такими, що передбачені нормами ЗК України.

До того ж, на думку колегії суддів, судом першої інстанції було обґрунтовано враховано, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність або користування.

Відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів: звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України; затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.

Частиною 10 статті 118 ЗК України визначено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, посилання відповідача в оскаржуваному наказі, як на підставу для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, а саме: у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, спростовується зазначеними вище доказами.

З огляду на встановлені обставини справи, на підставі наведених вище норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, у суду першої інстанції були наявні усі підстави для задоволення частини позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області від 04.05.2020 року № 5725-СГ Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою .

Отже, висновок суду попередньої інстанції про протиправність спірного наказу ГУ Держгеокадастру в Херсонській області та наявність передбачених нормами чинного законодавства підстав для його скасування є обґрунтованим.

Що стосується вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

На законодавчому рівні поняття дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Поряд з цим, згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №К(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

В свою чергу, завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 22.12.2018 у справі N 804/1469/17, від 14.08.2019 у справі N 0640/4434/18, від 12.09.2019 у справі N 0640/4248/18 та від 28.11.2019 року по справі N 803/1067/17.

Зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність всіх підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

В контексті обставин спору та встановлених обставин справи, судова колегія зазначає, що застосування такого способу захисту є передчасним, оскільки суд не досліджував, чи є мотиви відмови вичерпними і чи дотримано позивачем усі інші умови для надання дозволу. За таких обставин у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення.

Отже, у цій справі наразі відсутні підстави для зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, оскільки обставинами справи не підтверджено, що відповідачем здійснена повна перевірка наявності чи відсутності підстав для надання такого дозволу.

Не врахування судом першої інстанції зазначених обставин призвело до неправильного вирішення спору, а відтак рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно до положень ст. 317 КАС України з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що хоч і повноваження ГУ Держгеокадастру щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою у даному випадку не є дискреційними, проте належним способом захисту, відновлення прав позивача за даних фактичних обставин необхідно визнати саме зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про надання йому відповідного дозволу.

Такий висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 10.10.2019 по справі N 814/1959/17 та від 28.11.2019 року по справі N 803/1067/17, яка згідно ч. 4,5 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів та ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України є обов`язковою для всіх суб`єктів владних повноважень та враховується іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

До того ж колегія суддів звертає увагу на доводи апеляційної скарги стосовно того, що відповідно до Указу Президента України від 15.10.2020 року № 449 Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин та постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 року № 1113 Деякі заходи щодо прискорення реформ у фері земельних відносин та наказу Головного управління Держгеокадастру вХерсонській області від 11.12.2020 року № 43 Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність , земельну ділянку з кадастровим номером 6524784000:14:010:0004 передано до комунальної власності Скадовської міської ради Скадовської територіальної громади Скадовського району Херсонської області.

Відтак, станом на даний час, як зауважує апелянт - ГУ Держгеокадастру у Херсонській області не є розпорядником даної земельної ділянки.

Суд апеляційної інстанції враховує, що такі обставини не були повідомлені відповідачем суду першої інстанції та наказ Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області від 11.12.2020 року № 43 Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність було прийнято вже після ухвалення судового рішення, однак, з огляду на те, що в частині задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача прийняти наказ про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою суд першої інстанції припустився помилки, обравши спосіб захисту порушених прав позивача без належного дослідження усіх обставин для можливості обрання такого, колегія суддів вважає доцільним врахувати й зазначену апелянтом обставину щодо того, що відповідач у справі на даний час не є розпорядником земельної ділянки на яку позивач бажає отримати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, яка в подальшому матиме вплив на виконання рішення у справі.

З урахуванням всього викладеного вище, апеляційний суд дійшов висновку, що способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача у даному конкретному випадку, - є зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ст.242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 317 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалює нове рішення, якщо встановить невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Оскільки судом першої інстанції при винесенні вказаного рішення вірно встановив всі обставини справи, проте дійшов помилкових висновків щодо зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, керуючись п. 3 ч.1 ст. 317 КАС України, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції у відповідній частині та прийняти нове судове рішення.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області задовольнити.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року в частині зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області (надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю), розташованої на території Благодатненської сільської ради Скадовського району Херсонської області із земель державної власності, що перебувають у користуванні фермерського господарства Гербера , кадастровий номер 6524784000:14:010:0004 - скасувати.

Ухвалити у скасованій частині нове рішення, яким вимоги ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Херсонській області (код ЄДРПОУ 39766281, вул. Університетська, 136-а, м. Херсон, 73036) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) від 03 квітня 2020 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) із земель державної власності, що перебувають у користуванні фермерського господарства ГЕРБЕРА , з урахуванням висновків суду.

В іншій частині рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя Косцова І.П. Судді Осіпов Ю.В. Скрипченко В.О.