Постанова

від 13.07.2021 по справі 500/4245/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/4245/20 пров. № А/857/9792/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Судової-Хомюк Н.М., Шинкар Т.І.

з участю секретаря судового засідання Максим Х.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну приватного підприємства Граніт-Гарант на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року ухвалене суддею Мартиць О.І. в місті Тернополі о 11 год. 09 хв. у справі № 500/4245/20 за адміністративним позовом приватного підприємства Граніт-Гарант до Управління Держпраці у Чернівецькій області про скасування постанови

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ЧВ-10749/20424/НД/СПТД-ФС/020 від 21.10.2021 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскарженою постановою до позивача застосовано штраф у сумі 80000 грн. за створення перешкод у проведенні перевірки.

Позивач вважає, що такі твердження відповідача не відповідають дійсності, оскільки позивач знаходиться за адресою: вул. 15 Квітня, 6, м. Тернопіль, однак відповідач здійснив перевірку за адресою: вул. Головна, 246-В, м. Чернівці, де надають охоронні послуги товариству з обмеженою відповідальністю СЕ Борднетце-Україна окремі працівники позивача. Зважаючи на цю обставину позивач оперативно не міг надати відповідачу документи, які були необхідні для проведення перевірки. Вимогу відповідача про надання документів, для дослідження під час перевірки, у строк до 28.09.2020 року, позивач отримав 25.09.2020 року. 28.09.2020 року позивач повідомив відповідача про те, що документи, які просив надати відповідач позивач підготував. Отже, позивач вважає, що не створив перешкод для проведення перевірки своєї діяльності з питань дотримання законодавства про працю та зайнятість населення.

Крім того, позивач звертає увагу на ту обставину, що місцезнаходженням позивача є вул. 15 Квітня, 6, м. Тернопіль, тому вважає, що відповідач діяв за межами території на яку поширюються його повноваження.

Позиція відповідача зводиться до того, що позивач не надав документів, які просив надати відповідач, в межах інспекційного відвідування діяльності позивача, на предмет дотримання законодавства про працю та зайнятість населення. Тому, відповідач зробив висновок про те, що позивач створив перешкоди для здійснення перевірки та наклав на позивача штраф в сумі 80000 грн.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив позивач, подавши апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити адміністративний позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи і порушив норми матеріального права та виходить з мотивів, які аналогічні тим, що позивач навів у позовній заяві.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що Управління Держпраці у Чернівецькій області 16.09.2020 року видало наказ № 223 про проведення інспекційного відвідування приватного підприємства Граніт-Гарант , місце реєстрації - вул. 15 квітня, 6 м. Тернопіль, місцезнаходження - вул. Головна, 246-В, м. Чернівці, на предмет дотримання вимог законодавства про працю, укладення трудових договорів та оформлення трудових відносин з працівникам, тривалістю 10 (десять) робочих днів у період з 17.09.2020 року по 30.09.2020 року. Того ж дня відповідач видав направлення не перевірку.

17.09.2020 року відповідач висунув позивачу вимогу про надання/поновлення документів № ЧВ-10749/20/424/ПД в якій зазначено, що у присутності працівника ПП Граніт-Гарант Лаврусь Сергія Ігоровича та інспектора праці Гончара Олега Анатолійовича проводилось інспекційне відвідування ПП Граніт-Гарант за місцем здійснення діяльності вул. Головна, 246-В, м. Чернівці з 11:00 год. до 12:30 год. 17.09.2020 року, у зв`язку з відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю та неможливістю проведення інспекційного відвідування, зобов`язано директора приватного підприємства Граніт-Гарант у строк до 10:00 год. 28.09.2020 року надати документи необхідні для проведення інспекційного відвідування.

Вимогу про надання/поновлення документів № ЧВ-10749/20/424/ПД від 17.09.2020 року позивач отримав 25.09.2020 року.

28.09.2020 року позивач надіслав відповідачу лист, який відповідач отримав 01.10.2020 року, про те, що позивач підготував для відповідача необхідні для перевірки документи.

30.09.2020 року Управління Держпраці у Чернівецькій області склало акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування № ЧВ-10749/20/424/НД, оскільки документів необхідних для проведення інспекційного відвідування, позивач не надав.

21.10.2020 року відповідач розглянув справу про накладення штрафу та на підставі акта про неможливість проведення інспекційного відвідування від 30.09.2020 року № ЧВ-10749/20/424/НД прийняв постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ЧВ-10749/20424/НД/СПТД-ФС/020 у сумі 80000,00 грн.

Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав документів, які витребовував відповідач, та які були необхідними для проведення перевірки, внаслідок чого створив перешкоди для проведення перевірки. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що адреса: вулиця Головна, 246-В, в м. Чернівці є місцем діяльності позивача, а тому відповідач мав повноваження на проведення перевірки.

Апеляційний суд не погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, перевіряючи рішення суб`єкта владних повноважень, спершу, суд має дати йому оцінку з позиції чи прийняте воно у межах повноважень суб`єкта прийняття, на підставі, та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно з ч. 1 ст. 4 цього ж Закону державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням ПП Граніт-Гарант є вул. 15 квітня, 6 м. Тернопіль. За цією адресою, як стверджує позивач, знаходиться керівництво позивача та документи господарської діяльності.

Відповідно до Положення про Управління Держпраці у Чернівецькій області, Управління є територіальним органом державної служби з питань праці, що їй підпорядковується.

Повноваження Управління Держпраці у Чернівецькій області поширюються на територію Чернівецької області.

Апеляційний суд встановив те, що Управління Держпраці у Чернівецькій області провело перевірку позивача за адресою: вул. Головна, 246-В, м. Чернівці, де працівники позивача надають охоронні послуги ТзОВ СЕ Борднетце-Україна .

При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що працівники товариства, виконуючи посадові обов`язки на виконання функцій та завдань товариства виконують умови трудового договору, а не здійснюють господарську діяльність товариства, яка полягає, крім іншого і в організації трудового процесу цих же працівників.

Зазначений висновок апеляційного суду ґрунтується на тому, що ч. 1 ст. 4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності місце проведення державного нагляду (контроль) пов`язує безпосередньо із місцем провадження господарської діяльності саме суб`єктом господарювання або його відокремленим підрозділом, а не із місцем перебування працівників суб`єкта господарювання, чи місцем виконання ними трудових функцій.

Вказане дозволяє апеляційному суду зробити висновок про те, що Управління Держпраці у Чернівецькій області не встановило факту провадження господарської діяльності позивачем або його відокремленими підрозділами на території, що належить до юрисдикції відповідача, а тому не було наділене повноваженнями щодо перевірки позивача за місцем виконання посадових обов`язків окремими працівниками.

Враховуючи наведені вище міркування, апеляційний суд вважає, що відповідач прийняв оскаржене рішення не в межах своїх повноважень, що є, на думку апеляційного суду, самостійною та достатньою підставою для скасування такого рішення.

Інші аргументи сторін не спростовують висновків апеляційного суду, оскільки відсутність повноважень на проведення перевірки є підставою для скасування рішення прийнятого за результатами такої перевірки.

Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а тому зробив невірний висновок про відмову в задоволенні позову.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та задовольнити адміністративний позов, скасувавши постанову про накладення штрафу на позивача за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ЧВ-10749/20424/НД/СПТД-ФС/020 від 21.10.2021 року.

Що стосується розподілу судових витрат, то апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Апеляційний суд встановив те, що за подання адміністративного позову позивач сплатив 2102 грн., а за подання апеляційної скарги 3153,50 грн.

Таким чином, на користь відповідача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 4729,50 грн.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного підприємства Граніт-Гарант задовольнити.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року у справі № 500/4245/20 скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Чернівецькій області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ЧВ-10749/20424/НД/СПТД-ФС/020 від 21.10.2021 року.

Стягнути на користь приватного підприємства Граніт-Гарант за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернівецькій області судовий збір в сумі 4729 (чотири тисячі сімсот двадцять дев`ять) гривень 50 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. М. Судова-Хомюк Т. І. Шинкар Повний текст постанови складений 20.07.2021 року