Постанова

від 20.07.2021 по справі 500/82/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2021 рокуСправа № 500/82/21 пров. № А/857/9524/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідач - Качмара В.Я.,

суддів - Затолочного В.С., Курильця А.Р.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Партнерс до Головного управління ДПС у Тернопільській області та Державної податкової служби України про скасування рішень та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційними скаргами Головного управління ДПС в Тернопільській області та Державної податкової служби України на додаткове рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2021 року (суддя Баранюк А.З., м.Тернопіль),-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агро Партнерс (далі - ТОВ) звернулося до суду із позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі - Головне управління) та Державної податкової служби України (далі - ДПС) в якому просило:

скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 26.10.2020 №№2067720/42180070, 2067721/42180070 (далі - Комісія, ЄРПН, Реєстр, Рішення №№720, 721 відповідно) якими відмовлено у реєстрації податкової накладної від 16.04.2020 №1 та від 30.09.2020 №1 (далі - ПН) в ЄРПН;

зобов`язати ДПС прийняти та зареєструвати в Реєстрі ПН.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року позов задоволено.

29.03.2021 від ТОВ надійшло клопотання про відшкодування витрат на правову (правничу) допомогу, згідно з якою просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 10000 грн.

Додатковим рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2021 року заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Головного управління за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500 грн. Стягнуто з ДПС за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500 грн.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржили відповідачі, які із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати додаткове рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог повністю.

В доводах апеляційних скарг зазначають, що позивачем не надано ніяких документів, які підтверджують відображення доходів та витрат від цієї операції, відсутності попереднього розрахунку суми судових витрат, не відображено у акті прийому-передачі наданої професійної правничої допомоги, зокрема кількості витраченого часу на надання юридичної послуги. Крім того зауважують, що дана справа є незначної складності, категорія даних справ є типовою і велика кількість судової практики є в загальному доступі в мережі Інтернет.

Позивач відзиву на апеляційні скарги не подав.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Частково задовольняючи заяву про ухвалення додаткового судового рішення в частині вирішення питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, з врахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, ступеня складності предмета спору, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, а також з урахуванням заперечень Головного управління щодо заявленого розміру судових витрат, на відповідачів необхідно покласти понесені позивачем судові витрати на оплату правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції, в сумі 5000 грн, по 2500 грн з кожного відповідача.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частини другої статті 252 КАС заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 252 КАС суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Зі змісту позову видно, що позивач вказав, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу. Докази про понесення таких витрат ТОВ подало після ухвалення рішення суду у справі 29.03.2021 (т.1, а.с.33-44).

Згідно з частини першої статті 132 КАС судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статі 132 КАС передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.(ч.9 ст.139 КАС України).

За положеннями статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон №5076-VI) гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У частинах першій та другій статті 134 КАС зазначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частини третя-четверта статті 134 КАС).

Відповідно до частин п`ятої-сьомої статті 134 КАС розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З метою підтвердження судових витрат на професійну допомогу представником позивача надано копію договору доручення про надання правничої допомоги від 02.01.2021 року №02/01/ЮО (далі - Договір), додаткова угода до Договору від 02.01.2021, рахунок на оплату від 02.01.2021 №1, платіжне доручення від 25.01.2021 №427, опис проведених робіт адвокатом від 29.03.2021.

Згідно позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 4 лютого 2021 року у справі №280/1765/19 склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до практики ЄСПЛ, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Дослідивши долучені до матеріалів справи докази на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, необхідно зазначити, що суд першої інстанції вірно вказав на те, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 10000 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих послуг.

При цьому, суд звертає увагу, що дана справа є справою незначної складності, розгляд якої здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження та щодо розгляду вказаної категорії справи є усталена практика судів, що відповідно спростовує роботу адвоката щодо формування позиції захисту та не вимагає затрати значного часу на формування змісту та вимог позову. Крім того, судом першої інстанції при вирішенні питання про розподіл судових витрат були враховані заперечення Головного управління щодо розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, що є аналогічні тим, які наведені скаржником в цій апеляційній скарзі. ДПС таких заперечень подано не було.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів, з урахуванням критерію співмірності зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, та обсягом виконання відповідних робіт, апеляційний суд приходить до висновку, що сума витрат, пов`язаних з розглядом справи, на професійну правничу допомогу підлягає стягненню в розмірі 5000 грн по 2500 грн із кожного скаржників.

Наведені ж в апеляційних скаргах доводи не спростовують і не містять вагомих та обґрунтованих аргументів, які б давали підстави стверджувати про інше.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених вище правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанцій, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Головного управління ДПС у Тернопільській області та Державної податкової служби України залишити без задоволення, а додаткове рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді В. С. Затолочний А. Р. Курилець Повне судове рішення складено 20 липня 2021 року.