Рішення

від 19.07.2021 по справі 910/1372/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.07.2021Справа № 910/1372/21 Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., за участю секретаря судового засідання Голуба О.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Новатон Україна

до Акціонерного товариства Київметробуд в особі відокремленого підрозділу Автобаза Акціонерного товариства Київметробуд

про стягнення 91 855, 96 грн.

За участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 19.07.2021.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Новатон Україна звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Київметробуд в особі відокремленого підрозділу Автобаза Акціонерного товариства Київметробуд про стягнення 91 855, 96 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем обов`язку з оплати вартості отриманого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2021 розгляд справи вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче провадження у справі призначено на 12.04.2021.

05.04.2021 від позивача через канцелярію суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача за наявними матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2021 продовжено строк підготовчого провадження у справі, розгляд справи відкладено на 17.05.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 розгляд справи відкладено на 07.06.2021.

25.05.2021 від відповідача через канцелярію суду надійшли письмові пояснення, в яких просив в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.07.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2021 в судовому засіданні оголошено перерву на 19.07.2021.

Представник позивача у судове засідання 19.07.2021 не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні 19.07.2021 надав свої усні пояснення та просив у задоволені позову відмовити.

В судовому засіданні 19.07.2021 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

УСТАНОВИВ:

На підставі усної домовленості між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець), позивачем було поставлено відповідачу різні автомобільні запчастини, мастило та інші комплектуючі для транспортних засобів, що підтверджується видатковими накладними долученими позивачем до позовної заяви, які підписані сторонами без зауважень. Претензій щодо якості та кількості поставленого товару від відповідача не надходило.

Позивач зазначає, що згідно видаткових накладних та Акта звіряння розрахунків, підписаного між позивачем та відповідачем, за останнім рахується заборгованість у розмірі 88 124, 13 грн.

Відповідач свої зобов`язання щодо сплати відповідачу вказаної суми за поставлений товар не виконав, у зв`язку з чим позивач направив відповідачу листа від 17.11.2020 вих. № 395 щодо сплати заборгованості у розмірі 88 124, 13 грн.

Позивач зазначає, що відповідач умови щодо виконання усного договору стосовно оплати за поставлений товару не виконав, хоча строк оплати за поставлений товар настав, лист вимогу про сплату боргу залишив без реагування, що і стало підставою для звернення з даним позовом.

Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Згідно ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд звертає увагу на те, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 21 січня 2018 року у справі №5-249кс15.

Позивач в позовній заві зазначає, що строк оплати за поставлений товар настав.

Відповідач у письмових поясненнях заперечує проти вказаного з тих підстав, що між сторонами склались позадоговірні відносини, які щодо строку за поставлений товар повинні регулюватись приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно абз. 2 п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань від 17.12.2013 № 14 днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

На підтвердження направлення відповідачу листа вимогу від 17.11.2020 вих. № 395 щодо повернення коштів за поставлений товар, позивач долучив до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 23.11.2020.

Відповідно до вимог Правил надання послуг поштового зв`язку , затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 року, розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) видається відправникові з додержанням вимог Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг і підтверджує факт надання послуги відділенням зв`язку.

За приписами п. 59, 61 зазначених вище Правил внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля.

Таким чином, належним доказом на підтвердження направлення позивачем відповідачу листа вимоги від 17.11.2020 № 395 є опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), надані в оригіналі.

З рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за трек кодом 0100186068461, який наданий позивачем як доказ направлення відповідачу вимогу про сплату боргу, вбачається, що позивачем направлявся відповідачу рекомендований лист, який вручений адресату 23.11.2020. Однак, ідентифікувати який саме лист направлявся не можливо.

Таким чином, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за трек кодом 0100186068461 не є належним доказом направлення позивачем відповідачу листа від 17.11.2020 вих. № 395 щодо сплати заборгованості на суму 88 124, 13 грн.

З урахуванням зазначеного господарський суд приходить до висновку, що в розумінні ч. 2 ст. 530 ЦК України, строк оплати за вимогами позивача щодо стягнення з відповідача 88 124, 13 грн не настав, що є підставою для відмови в задоволені позову про стягнення основної суми грошових коштів.

Крім основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь інфляційних втрат в розмірі 2868, 10 грн та 3% річних в розмірі 863, 73 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань від 17.12.2013 року № 14 (далі - Постанова) грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому право кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Згідно з п. 1.2 Постанови правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 ЦК України.

Згідно з п. 1.3 Постанови з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до п. 1.10 Постанови за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов`язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Як вбачається з пунктів 3.1, 3.2 Постанови, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з п. 4.1 Постанови сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, враховуючи, що строк оплати щодо повернення грошових коштів в розумінні ст. 530 ЦК України у відповідача не настав, вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат є безпідставними.

Відповідачем до письмових пояснень від 21.05.2021 вих. № 2105/21-2 додано договір поставки від 02.01.2020 № 296/003/2020 укладеного між позивачем та відповідачем.

Суд дослідивши вказаний договір поставки зазначає, що його предметом є поставка паливо мастильних матеріалів згідно специфікацій, а підставою позову є поставка за усною домовленістю сторін запчастин та інших комплектуючих для транспортних засобів, тому договір поставки від 02.01.2020 № 296/003/2020 не стосується обставин викладених в позовній заяві та не є належним доказом по даній справі.

Судові витрати позивача по справі у відповідності до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ :

В задоволені позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 20.07.2021.

Суддя І.В. Алєєва