Рішення

від 20.07.2021 по справі 923/806/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2021 року, м. Херсон, справа № 923/806/21

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. , розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрекотек"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплогазмережа"

про стягнення 28 462 грн,

у с т а н о в и в:

Дії та аргументи Позивача

15.06.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю Укрекотек звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Теплогазмережа про стягнення 12 777,60 грн основної заборгованості, 4 048,22 грн річних та 11 636,18 грн інфляційних за договором купівлі-продажу № 22/12 від 22.12.2016.

У якості обґрунтування власної позиції Позивач вказав, що на виконання договору він передав Відповідачу товар - транспортний засіб ГАЗ-2705 вартістю 51 240 грн за актом прийому-передачі від 30.12.2016, проте той його вартість товару в повному обсязі не сплатив, у зв`язку з чим заборгував 12 777,60 грн. У зв`язку з несплатою вартості товару Позивач нарахував 4 048,22 грн річних та 11 636,18 грн інфляційних.

Процесуальні дії та рішення суду

Ухвалою від 18.06.2021 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення та виклику учасників справи. Цією ж ухвалою суд установив Відповідачу строки для подачі процесуальних заяв. Проте, Відповідач відзив на позов не надав.

При вирішенні питання порядку подачі доказів з метою їх подальшої оцінки при винесенні даного рішення, суд зазначає, що Позивач дотримав вимоги частини 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України щодо подачі доказів разом із позовною заявою, а тому названі вище письмові докази прийняті судом до розгляду.

Суд також констатує, що сторонами не заявлено будь-яких процесуальних клопотань.

Установлені судом обставини

22.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Укрекотек , виступаючим у якості Продавця, та Товариством з обмеженою відповідальністю Теплогазмережа , як Покупцем, укладений договір купівлі-продажу транспортного засобу № 22/12 (т.1, а.с.10-12), за умовами якого:

- Продавець зобов`язується передати, а Покупець - прийняти за встановленою ціною та в обумовлені терміни транспортний засіб марки та моделі ГАЗ-2705 1999 року випуску, державний номер НОМЕР_1 за ціною 51 240 грн (пункт 1.1.);

- право власності на товар виникає у Покупця з моменту проведення повного розрахунку за товар (пункт 1.2.);

- Продавець має право вимагати від Покупця провести розрахунок за товар в порядку та на умовах, визначених договором (пункт 2.2.1.);

- Покупець зобов`язується оплатити товар за ціною, зазначеною в рахунку-фактурі, відповідно до строків, визначених в договорі (пункт 3.1.1);

- розрахунок за товар здійснюється протягом 10 банківських днів на підставі рахунка-фактури, виставленого продавцем (пункт 5.1.);

- днем оплати є день зарахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця (пункт 4.2.).

30.12.2016 за актом прийому-передачі транспортного засобу Продавець передав, а Покупець прийняв товар. Акт підписаний обома сторонами та скріплений печатками (т.1, а.с.13).

30.12.2016 Позивач виставив рахунок-фактуру № СФ-0000049 на загальну суму 51 240 грн (т.1, а.с.14).

Як слідує з виписок банку про оплату (т.1, а.с. 18-24) на виконання умов договору Відповідач сплатив:22.02.2017 - 2 000 грн, 21.12.2017 - 10 762,40 грн, 28.03.2019 - 3 600 грн, 16.08.2019 - 10 100 грн, 23.08.2019 - 500 грн, 12.12.2019 - 1 500 грн, 17.12.2019 - 10 000 грн. Всього Відповідач здійснив оплату на загальну суму 38 462,40 грн.

За обрахунками Позивача Відповідачем станом на час розгляду справи в суді вартість отриманого товару не сплачена в повному обсязі, а тому заборгованість складає 12 777,60 грн.

Отже, за вказаних обставин та доказів Позивач підтвердив наявність договірних відносин з Відповідачем щодо продажу товару, його вартість, а також несплачену суму вартості товару.

Оцінка суду установлених обставин та положень законодавства

Щодо правової природи договору та договірних відносин

Установлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору, свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов`язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов`язань (майново-господарських зобов`язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на підставі вказаного договору (правочину), з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір купівлі-продажу.

Зокрема, згідно з приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає майно (товар) і зобов`язується сплатити за нього певну грошову суму.

Водночас, відповідно до частини 1 статті 692 того ж Кодексу покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором не встановлений інший строк оплати.

Отже, за умовами договору Позивач взяв на себе зобов`язання передати транспортний засіб, а Відповідач - прийняти його та сплатити вартість у сумі 51 240 грн протягом 10 банківських днів на підставі рахунка-фактури.

Статтею 193 ГК України встановлені загальні правила виконання господарських зобов`язань, за якими суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1); кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2); не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань (частина 7).

У спорі Відповідач не здійснив оплату товару у повному обсязі, чим порушив взяті на себе зобов`язання та заборгував 12 777,60 грн.

Окреслені у статті 193 ГК України правила та принципи господарювання, які корелюються із загальними засадами цивільного законодавства, вказаними у пункті 6 статті 3 ЦК України (справедливість та добросовісність) та засадами зобов`язань, визначеними у частині 3 статті 509 ЦК України (добросовісність, розумність, справедливість), означають, що цивільні права мають здійснюватися, а обов`язки виконуватися не тільки відповідно до їх призначення, а й справедливо та добросовісно, з урахуванням правил господарювання, з метою досягнення загальногосподарського інтересу.

У пункті 8.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Суд надав правові висновки стосовно застосування вказаних правових положень та вказав, що ці принципи втілюються у нормах права та умовах договорів і регулюють конкретні ситуації таким чином, що кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки - захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

У даному контексті суд також зазначає, що безпосередньо сутність справедливості виражається у ментальних уявленнях, що є добро і зло, правда і неправда, а добросовісність означає необхідність сумлінної, чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав, а також дотримання належної турботливості і ставлення до процесу виконання зобов`язання з урахуванням захищених законодавством прав та інтересів іншої сторони.

Отже, зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання, мають ґрунтуватися на засадах добросовісності та справедливості; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, з урахуванням інтересів другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. І напроти, відсутність потрібної турботливості може вказувати на вину боржника, котра відіграє роль суб`єктивної умови відповідальності.

Водночас, суд не абсолютизує наведені принципи по відношенню до поведінки Відповідача, оскільки вона може бути наслідком не тільки суб`єктивних, але і об`єктивних причин. Проте, з огляду на положення статті 74 Господарського процесуального кодексу України він повинен довести наявність відповідних причин.

У свою чергу, Відповідач не надав доказів існування об`єктивних причин та обставин, які б вказували на вжиття ним усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов`язання.

З огляду на викладене суд вважає, що Відповідач несумлінно поставився до виконання зобов`язання з оплати товару, проявив необачність стосовно виконання, а тому його дії є несправедливими та недобросовісними по відношенню до Позивача.

Щодо відповідальності за невиконання грошового зобов`язання

Вирішуючи правомірність нарахованих та заявлених до стягнення річних у сумі 4 048,22 грн та інфляційних у сумі 11 636,18 грн, суд зазначає, що у відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд зазначає, що при розрахунку річних Позивачем допущена помилка, а саме не враховано кількість днів у 2020 році - 366 та здійснено ділення на 365, замість 366.

Суд, здійснив власний розрахунок річних за період, визначений Позивачем, а саме з 18.01.2017 по 09.06.2021за формулою: річні = (заборгованість) х 3%х (кількість прострочених днів): 365(366), у зв`язку з чим річні складають:

-51 240 грн (за період з 18.01.2017 по 21.02.2017) х 3% х 35 днів : 365 днів = 147,40 грн;

- 49 240 грн (за період з 22.02.2017 по 20.12.2017) х 3% х 302 дні : 365 днів = 1 222,23 грн;

- 38 477,60 грн (за період з 21.12.2017 по 27.03.2019) х 3% х 462 дні : 365 днів = 1 461,09 грн;

- 34 877,60 грн (за період з 28.03.2019 по 15.08.2019) х 3% х 141 день : 365 днів = 404,20 грн;

- 24 777,60 грн (за період з 16.08.2019 по 22.08.2019) х 3% х 7 днів : 365 днів = 14,26 грн;

- 24 277,60 грн (за період з 23.08.2019 по 11.12.2019) х 3% х 111 днів : 365 днів = 221,49 грн;

- 22 777,60 грн (за період з 12.12.2019 по 16.12.2019) х 3% х 5 днів : 365 днів = 9,36 грн;

- 12 777,60 грн (за період з 17.12.2019 по 31.12.2019) х 3% х 15 днів : 365 днів = 15,75 грн;

- 12 777,60 грн (за період з 01.01.2020 по 31.12.2020) х 3% х 366 днів : 366 днів = 383,33 грн;

- 12 777,60 грн (за період з 01.01.2021 по 09.06.2021) х 3% х 160 днів : 365 днів = 168,03 грн.

Таким чином на підставі здійсненого розрахунку стягненню підлягає сума річних 4 047,14 грн, як сума чисел 147,40 грн, 1 222,23 грн, 1 461,09 грн, 404,20 грн, 14,26 грн, 221,49 грн, 9,36 грн, 15,75 грн, 383,33 грн та 168,03 грн, натомість стягнення 1,08 грн річних задоволенню не підлягає.

Суд здійснив арифметичний розрахунок інфляційних за періоди та на залишок сум боргу, які визначив Позивач, а саме з 22.02.2017 по 20.12.2017 на суму боргу 49 240 грн, з 21.12.2017 по 27.03.2019 - на 38 477,60 грн та з 17.12.2019 по 30.04.2021 на суму боргу 12 777,60 грн за формулою: сума заборгованості х індекс інфляції за період - сума заборгованості, у зв`язку з чим інфляційні складають:

- індекс інфляції за період з 22.02.2017 по 20.12.2017 становить 111,318804% з розрахунку: 101,8% (у березні 2017) х 100,9% (в квітні 2017) х 101,3% (в травні 2017) х 101,6% (в червні 2017) х 100,2% (в липні 2017) х 99,9%(в серпні 2017) х 102% (у вересні 2017) х 101,2% (в жовтні 2017) х 100,9% (в листопаді 2017) х 101% (в грудні 2017).

- інфляційне збільшення на суму заборгованості 49 240 грн за період з 22.02.2017 по 20.12.2017 становить 5 573,38 грн з розрахунку: 49 240 х 111,318804% - 49 240 грн.

- індекс інфляції за період з 21.12.2017 по 27.03.2019 становить 112,432112% з розрахунку: 101,5% (в січні 2018) x 100,9%(в лютому 2018) x 101,1%(в березні 2018) x 100,8% (в квітні 2018) x 100% (в травні 2018) x 100% (в червні 2018) x 99,3% (в липні 2018) x 100% (в серпні 2018) x 101,9% (у вересні 2018) x 101,7% (в жовтні 2018) x 101,4% (в листопаді 2018) x 100,8% (в грудні 2018) x 101% (в січні 2019) x 100,5% (в лютому 2019) x 100,9% (в березні);

- інфляційне збільшення на суму заборгованості 38 477,60 грн за період з 21.12.2017 по 27.03.2019 становить 4 783,58 грн з розрахунку: 38 477,60 х 112,432112% - 38 477,60 грн.

- індекс інфляції за період з 17.12.2019 по 30.04.2021 становить 110,011684% з розрахунку: 100,2% (в січні 2020) х 99,7% (в лютому 2020) х 100,8% (в березні 2020) х 100,8% (в квітні 2020) х 100,3% (в травні 2020) х 100,2% (в червні 2020) х 99,4% (в липні 2020) х 99,8% (в серпні 2020) х 100,5% (у вересні 2020) х 101% (в жовтні 2020) х 101,3% (в листопаді 2020) х 100,9% (в грудні 2020) х 101,3% (в січні 2021) х 101% (в лютому 2021) х 101,7% (в березні 2021) х 100,7% (в квітні 2021);

- інфляційне збільшення на суму заборгованості 12 777,60 грн за період з 17.12.2019 по 30.04.2021 становить 1 279,25 грн з розрахунку: 12 777,60 грн х 110,011684% - 12 777,60 грн.

На підставі розрахунків сума інфляційних становить 11 636,21 грн, як сума чисел 5 573,38 грн, 4 783,58 грн та 1 279,25 грн.

За таких обставин стягненню підлягає сума інфляційних, заявлених Позивачем, а саме 11 636,18 грн, оскільки суд не може самостійно збільшити суму стягнення.

Таким чином, Відповідач, порушивши грошове зобов`язання, повинен, за вказаних правових приписів та договірних умов, сплатити Позивачу інфляційні та річні у вказаних сумах.

Висновки суду з предмету судового розгляду

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, з урахуванням факту несплати Відповідачем 12 777,60 грн основної заборгованості, 4 047,14 грн річних та 11 636,18 грн інфляційних у добровільному порядку, доведеністю Позивачем власних вимог, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в цих сумах.

Натомість вимога про стягнення 1,08 грн річних задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

Судовими витратами у даній справі є витрати Позивача на сплату судового збору відповідно до платіжного доручення № 341 від 11.06.2021 у сумі 2 270 грн, які згідно з приписами статті 129 ГПК України підлягають стягненню з Відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у сумі 2 269,77 грн, що складає 99,99 % співвідношення заявленої до стягнення суми та задоволеної судом.

Щодо направлення поштової кореспонденції

Стаття 242 ГПК України зобов`язує суд направити відповідний процесуальний документ рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Проте за змістом наказу голови Господарського суду Херсонської області № 01.02-04/38 від 21.05.2021 в суді наявне неналежне фінансування на здійснення відправки кореспонденції, а тому направлення процесуальних документів вказаним способом унеможливлене.

З метою забезпечення прав учасників судового процесу на отримання інформації стосовно судового розгляду справи відправка поштової кореспонденції здійснюється судом електронною поштою на відповідні адреси сторін. Паперові копії направляються учасникам справи при наявності фінансування та відновленні направлення поштової кореспонденції в суді. Разом з цим, учасники справи можуть отримати паперові копії рішення нарочно безпосередньо в суді.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 126, 129, 238 та 240 ГПК України,

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Теплогазмережа (73000, м. Херсон, бульвар Мирний, 3, офіс 419; ідентифікаційний код 38727791) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрекотек" (73000, м. Херсон, Карантинний острів, 1; ідентифікаційний код 36838117) - 12 777,60 грн основної заборгованості, 4 047,14 грн річних,11 636,18 грн інфляційних та 2 269,77грн компенсації по сплаті судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Направити електронну копію рішення на електронну пошту Позивача за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 та Відповідача за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.К. Закурін