Постанова

від 14.07.2021 по справі 454/983/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

14 липня 2021 року

м. Київ

справа № 454/983/19

провадження № 61-3016св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Великомостівська міська рада Сокальського району Львівської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Великомостівської міської ради на постанову Львівського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Великомостівської міської ради Сокальського району Львівської області про визнання протиправним рішення та зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст вимог

У квітні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Великомостівської міської ради Сокальського району Львівської області (назву якої на підставі рішення Великомостівської міської ради Сокальського району Львівської області від 23 квітня 2021 року № 141 змінено на - Великомостівська міська рада Львівської області) в якому просив скасувати, як протиправний, пункт третій рішення Великомостівської міської ради Сокальського району Львівської області від 17 жовтня 2018 року № 307 в частині відмови в наданні йому у власність земельної ділянки площею 0,0914 га, кадастровий номер 4624810600:10:001:0311, яка знаходиться на АДРЕСА_1 та зобов`язати Великомостівську міську раду винести на повторний розгляд чергової сесії міської ради заяву про надання у власність зазначеної земельної ділянки.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 05 листопада 2019 року під головуванням судді Адамовича М. Я. провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Великомостівської міської ради Сокальського району Львівської області про визнання протиправним рішення міської ради - закрито, з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що такий спір не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Вказував, що у позивача на даний час відсутній приватний інтерес, оскільки земельна ділянка площею 0,0914 га, кадастровий номер 4624810600:10:001:0311, яка знаходиться на АДРЕСА_1 не передана ОСОБА_1 у власність.

Постановою Львівського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Увалу Сокальського районного суду Львівської області від 05 листопада 2019 року скасовано, справу за позовом ОСОБА_1 до Великомостівської міської ради про визнання протиправним рішення та зобов`язання до вчинення дій направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Скасувавши ухвалу місцевого суду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що земельні спори за участі фізичної особи можуть розглядатися як у порядку адміністративного, так і цивільного судочинства. Частина 1 статті 118 ЗК України передбачає особливості набуття земельної ділянки у власність (її приватизацію) громадянами у разі, якщо вказана земельна ділянка перебуває у їх правомірному користуванні. Оспорювання рішення органу місцевого самоврядування у даному випадку поглинається спором про речове, приватне право, яке належить особі до звернення до органу місцевого самоврядування. Таке право виникає і в результаті реалізації рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, але його захист відбувається у порядку цивільного судочинства (стаття 15 ЦПК України) у спосіб, характерний для приватноправових відносин.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2021 року представник Великомостівської міської ради Сокальського району Львівської області - міський голова Ройко Я. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову скасувати, а ухвалу місцевого суду залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки апеляційного суду помилкові.

Представник заявника зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував тієї обставини, що земельна ділянка, про яку йдеться у цій справі не була передана ОСОБА_1 і у його користуванні не перебувала, а тому питання про право цивільне не вирішувалось.

Зазначає, що отримання особою дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про її надання у власність чи користування, а скасування рішення про надання відповідного дозволу не є порушенням речового права, якщо тільки немає обставин, що свідчать про наявність у цієї особи або інших заінтересованих осіб речових прав щодо такої земельної ділянки, отже спір підлягає вирішенню не в порядку цивільного, а в порядку адміністративного судочинства.

Суд апеляційної інстанції, при ухваленні оскаржуваної постанови, помилково посилався на правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 707/1580/15-ц (провадження № 14-70цс18) адже у вказаній справі було встановлено інші фактичні обставини. У вказаній справі мова ішла про земельну ділянку, яка перебувала у користуванні особи до звернення до органів місцевого самоврядування з відповідною заявою та до суду, крім того на ній був споруджений житловий будинок позивача.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Сокальського районного суду Львівської області .

05 травня 2021 року цивільна справа № 454/983/19 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 червня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що рішенням Великомостівської міської ради Сокальського району Львівської області ІІІ сесії VІІІ скликання від 18 грудня 2017 року № 49 Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку, господарських будівель і споруд на вулиці Молодіжній в м. Великі Мости громадянину ОСОБА_1 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення, з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності з подальшою передачею в оренду, орієнтовною площею 0,09 га на АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 після погодження у встановленому порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та отримання витягу, про присвоєння кадастрового номера земельної ділянки, подати на затвердження на чергову сесію ради.

Рішенням Великомостівської міської ради Сокальського району Львівської області ХVсесії VІІІ скликання від 17 жовтня 2018 року № 307 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд громадянину ОСОБА_1 :

затверджено проект землеустрою жителям м. Великі Мости щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,0914 га на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4624810600:10:001:0311;

земельну ділянку переведено з категорії земель сільськогосподарського призначення (угіддя - рілля) в категорію земель житлової та громадської забудови, встановивши цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та змінити цільове призначення земельної ділянки з 16.00 (землі запасу) на цільове призначення 02.01 - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, згідно додатку № 1;

відмовлено ОСОБА_1 в наданні у власність земельної ділянки з кадастровим номером 4624810600:10:001:0311 площею 0,0914 га, що на АДРЕСА_1 відповідно до діючого Положення про порядок передачі в оренду громадянам земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд , затвердженого сесією Великомостівської міської ради від 05 грудня 2014 року № 640 та рішенням від 18 грудня 2017 року № 48 та № 49.

Земельна ділянка площею 0,0914 га, кадастровий номер 4624810600:10:001:0311, яка знаходиться на АДРЕСА_1 не передана у власність.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього кодексу.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (частина сьома статті 118 ЗК України).

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частина дев`ята статті 118 ЗК України).

Згідно з частиною десятою статті 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 206/4712/17 (провадження № 14-96цс19) зроблено правовий висновок про те, що отримання особою дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про її передання у власність чи у користування. А скасування рішення про надання відповідного дозволу не є порушенням речового права, якщо тільки немає обставин, які свідчать про наявність у цієї особи або інших заінтересованих осіб речових прав щодо такої земельної ділянки.

У разі прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність, подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися не в порядку адміністративної юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 2-а-207/11 (К/9901/39190/18) (провадження № 11-1087апп18).

Разом із тим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 617/1315/15-ц (провадження № 14-219цс18) міститься висновок про те, що на стадії формування земельної ділянки особа, яка прагне отримати цю ділянку у власність, з одного боку, та відповідний орган державної влади чи місцевого самоврядування, уповноважений приймати рішення щодо надання відповідної ділянки у власність, з іншого боку, перебувають в адміністративних відносинах. Рішення суб`єкта владних повноважень про передання земельної ділянки у власність є актом, необхідним для набуття у власність цього об`єкта у майбутньому - з моменту державної реєстрації відповідного цивільного права.

Допоки на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, який прийняв рішення щодо передання земельної ділянки у власність, особа не зареєструвала відповідне речове право на цю ділянку, за участі такого суб`єкта існує публічно-правовий спір, який належить до юрисдикції адміністративного суду, крім випадку, якщо певне речове право на ту ж ділянку чи на її частину на момент прийняття вказаного рішення належить іншій особі.

У справі, яка є предметом касаційного перегляду, ОСОБА_1 , отримавши дозвіл на розробку проекту землеустрою та рішення органу місцевого самоврядування про затвердження проекту землеустрою, звернувся до суду з позовом на захист своїх інтересів щодо отримання земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у власність.

Рішенням Великомостівської міської ради, після затвердження проекту землеустрою, у наданні у власність бажаної земельної ділянки позивачу було відмовлено.

Наявність існуючого речового права позивача або інших осіб на цю земельну ділянку судами попередніх інстанцій не встановлено.

Отже, з урахуванням того, що ОСОБА_1 отримав лише дозвіл на розробку проекту землеустрою, який був затверджений, проте позитивного рішення про передачу йому у власність бажаної земельної ділянки не приймалось, обставин щодо наявності певного речового права на цю ділянку чи на її частину на момент прийняття оспорюваного рішення у позивача чи іншої особи судами не встановлено, колегія суддів вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, у зв`язку з чим колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскарженої постанови з залишенням в силі ухвали місцевого суду, яка прийнята з урахуванням зазначених обставин та з додержанням норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги про те, що спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства є такими, що заслуговують на увагу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною першою статті 413 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки апеляційним судом скасовано законну і обґрунтовану ухвалу суду першої інстанції, постанова апеляційного суду відповідно до положень статті 413 ЦПК України підлягає скасуванню із залишенням в силі ухвали районного суду.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги та залишення в силі ухвали Сокальського районного суду Львівської області від 05 листопада 2019 року, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати, понесені ним за подання касаційної скарги у розмірі 2 270 грн.

Керуючись статтями 141, 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Великомостівської міської ради Львівської області задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року скасувати, ухвалу Сокальського районного суду Львівської області залишити в силі.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Великомостівської міської ради Львівської області 2 270 грн судового збору, сплаченого у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

О. С. Ткачук