Постанова
від 20.07.2021 по справі 915/1535/20
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД


П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2021 року м. ОдесаСправа № 915/1535/20

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів : Бєляновського В.В., Філінюка І.Г.

секретар судового засідання Арустамян К.А.

за участю представників сторін:

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Світ" - адвокат Стоянова Г.П., ордер ВЕ №1043973, дата видачі: 20.07.2021, свідоцтво МК №001291 від 01.12.2017.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Світ"

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.04.2021 (суддя суду першої інстанції - Семенчук Н.О., час і місце оголошення рішення: 12.04.2021 (повний текст складено - 20.04.2021), м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22, Господарський суд Миколаївської області)

по справі № 915/1535/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес Буд"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Світ"

про стягнення 750 500,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Антарес Буд звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом б/н від 08.12.2020 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельної компанії Світ боргу в сумі 750 500 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що помилково перерахував відповідачеві кошти на загальну суму 750500 гривень, заперечуючи наявність договірних або інших зобов`язальних взаємовідносин та посилаючись на ст.ст. 1212, 1213 ЦК України просив суд стягнути вказану суму з відповідача.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12.04.2021 позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Світ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес Буд" грошові кошти в сумі 750 500,00 грн та судовий збір в розмірі 11 257,50 грн.

Приймаючи відповідне рішення, суд першої інстанції зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази існування між сторонами будь-яких господарських правовідносин, на підставі яких у позивача існує обов`язок по перерахуванню відповідачу грошових коштів у загальному розмірі 750 500,00 грн., суд дійшов висновку, що відповідач набув грошові кошти без достатньої правової підстави, у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України, а отже відповідач зобов`язаний повернути позивачу безпідставно отримані кошти у сумі 750 500,00 грн., що є підставою для задоволення позовних вимог.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Світ" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.04.2021 по справі №915/1535/20.

Відповідач вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав: неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що між Відповідачем та Позивачем існувала домовленість про надання Відповідачем послуг з благоустрою території, про що свідчить наступне. Відповідачем надано Позивачу послуги з благоустрою території, а саме, були проведені роботи по прокладці напірної каналізації НК-1 методом горизонтального буріння, а також роботи по демонтажу тепломереж та влаштування КНС. По факту надання вказаних послуг, Відповідачем зареєстровано в ЄРПН податкові накладні: №42 від 01.07.2020 всього на суму 106 400,00 грн., в тому числі ПДВ 17 733,33 грн.; №43 від 01.07.2020 всього на суму 285 800,00 грн., в тому числі ПДВ 47 633,33 грн., №44 від 02.07.2020 всього на суму 358 300,00 грн., в тому числі ПДВ 59 716,67 грн.

Апелянт також вказав, що по факту надання зазначених послуг, Відповідачем виставлено рахунки на оплату: № 180 від 01.07.20 на суму 285 800,00 грн. ПДВ 20% 47633,33 грн.; №179 від 01.07.20 на суму 106 400,00 грн. ПДВ 20% 17733,33 грн.; №181 від 02.07.20 на суму 358 300,00 грн. ПДВ 20% 59716,67грн. За змістом виставлених Відповідачем рахунків, вони містять пропозицію Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Світ" Товариству з обмеженою відповідальністю "Антарес-Буд" придбати надані послуги, тобто ці рахунки є офертою укласти угоду (договір) надання послуг. Позивач 30.07.20 та 31.07.20 оплатив саме ці рахунки, отже, ТОВ "Антарес-Буд" прийняло пропозицію ТОВ "Будівельна компанія "Світ" оплатити вказані в рахунках виконані ним роботи.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що направлення рахунків зі сторони Відповідача та їх оплата Позивачем згідно платіжних доручень свідчать, що між сторонами укладений договір підряду/надання послуг у спрощений спосіб.

На думку апелянта, оскільки між сторонами існують зобов`язальні правовідносини, які суд першої інстанції не дослідив, можна дійти обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування до цих правовідносин положень статті 1212 Цивільного кодексу України, якою врегульовано поновлення порушених прав у випадках безпідставного переходу речей від однієї особи до іншої за відсутності належних підстав.

З огляду на викладене вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області у справі №915/1535/20 від 12.04.2021 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову TOB "Антарес Буд" до ТОВ "Будівельна компанія "Світ" про стягнення грошових коштів у сумі 750 500,00 грн. відмовити.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 915/1535/20 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді - Бєляновський В.В., Філінюк І.Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.05.2021.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи № 915/1535/20 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Світ" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.04.2021 по справі №915/1535/20 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Миколаївської області невідкладно надіслати матеріали справи № 915/1535/20 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

31.05.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 915/1535/20.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Світ" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.04.2021 по справі №915/1535/20 - залишено без руху; встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Світ" строк для усунення недоліків при поданні апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у сумі 16 886,25 грн - протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали; роз`яснено Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Світ", що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

14.06.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ "Будівельна компанія "Світ" надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги до якого додано докази сплати судового збору у встановленому законом розмірі. Таким чином, недоліки апеляційної скарги було усунуто.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Світ" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.04.2021 по справі №915/1535/20; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Світ" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.04.2021 по справі №915/1535/20; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 10.07.2021; призначено справу № 915/1535/21 до розгляду на 20 липня 2021 о 15:00; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; зупинено дію рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.04.2021 по справі №915/1535/20.

До Південнно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес Буд" надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Світ" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.04.2021 по справі №915/1535/20.

У даному відзиві позивач вказав, що він ніколи не замовляв у відповідача виконання будь-яких робіт та не замовляв придбавання будь-яких товарів. Таким чином, у позивача не було волевиявлення на перерахування грошових коштів за вказаними платіжними дорученнями на загальну суму 750500,00 грн. Відповідач, у свою чергу, не надав будь-яких письмових доказів фактичного замовлення та виконання робіт та перебування сторін у договірних відносинах.

Позивач вказує, що задля застосування до спірних правовідносин у справі статті 1212 Цивільного кодексу України, необхідно встановити факт наявності або відсутності між сторонами у справі правовідносин, які б свідчили про наявність або відсутність правових підстав для перерахування заявлених до стягнення грошових коштів. Стверджуючи про укладення договору, предметом якого було виконання робіт, відповідач повинен це доводити належними доказами. Так, відповідач не надає будь-якого письмового доказу погодження сторонами конкретно визначеного переліку робіт, їх вартості та строків виконання (кошториси, акти та ін ), Відповідач не зазначає навіть адресу виконання вказаних робіт.

Керуючись викладеним вище позивач просить апеляційну скаргу ТОВ Будівельна компанія Світ залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.04.2021 залишити без змін.

Разом з відзивом на апеляційну скаргу позивач надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

20.07.2021 у судовому засіданні прийняла участь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Світ" - адвокат Стоянова Г.П., представник позивача у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлявся належним чином.

Копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.06.2021, якою було призначено справу № 915/1535/21 до розгляду на 20 липня 2021 о 15:00, направлялася на електронну адресу позивача 02.07.2021 та була отримана ним у цей же день, що підтверджується роздруківками з електронної пошти.

Секретар судового засідання Арустамян К.А. телефонограмою від 05.07.2021 повідомила представника ТОВ Антарес Буд адвоката Левіт В.С. про дату, час та місце проведення судового засідання.

Як було встановлено вище, ТОВ Антарес Буд клопотало здійснювати розгляд справи за відсутності його представника.

Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду 22.06.2021, якою було призначено справу № 915/1535/21 до розгляду на 20 липня 2021 о 15:00, була оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України 25.06.2021. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України .)

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 20.07.2021, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Світ" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.04.2021 по справі №915/1535/20, до суду не повідомлялося.

Таким чином, колегія суддів вважає, що з метою розгляду апеляційної скарги у даній справі у строки, встановлені ГПК України, в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Світ" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.04.2021 по справі №915/1535/20 по суті, не дивлячись на відсутність представника позивача, повідомленого про судове засідання належним чином. Відсутність зазначеного представника у даному випадку не перешкоджає вирішенню спору та не повинно заважати здійсненню правосуддя у встановлений законом строк.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи Товариством з обмеженою відповідальністю Антарес Буд з 30.07.2020 по 31.07.2021 перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Світ" кошти в сумі 750 500 гривень, а саме:

- на підставі платіжного доручення № 714 30.07.2020 з поточного рахунку ТОВ Антарес Буд № НОМЕР_1 , відкритого в АТ Альфа-Банк у м. Києві, на поточний рахунок ТОВ Будівельна компанія Світ № НОМЕР_2 , перераховані кошти у розмірі 285800,00 гривень з призначенням платежу за послуги згідно рахунку № 180 від 01.07.20 ПДВ 20% 47633,33 грн.;

- на підставі платіжного доручення №716 31.07.2020 з поточного рахунку ТОВ Антарес Буд № НОМЕР_1 , відкритого в АТ Альфа-Банк у м. Києві, на поточний рахунок ТОВ Будівельна компанія Світ № НОМЕР_2 , перераховані кошти у розмірі 106400,00 гривень з призначенням платежу за благоустрій території згідно рахунку №179 від 01.07.20 ПДВ 20% 17733,33 грн.;

- на підставі платіжного доручення №717 31.07.2020 з поточного рахунку ТОВ Антарес Буд № НОМЕР_1 , відкритого в АТ Альфа-Банк у м. Києві, на поточний рахунок ТОВ Будівельна компанія Світ № НОМЕР_2 , перераховані кошти у розмірі 358300,00 гривень з призначенням платежу за послуги демонтажу згідно рахунку №181 від 02.07.20 ПДВ 20% 59716,67 грн.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Так само, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

За приписами частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, суд вважає необхідним зауважити, що застосування статті 1212 Цивільного кодексу України має відбуватись за наявності певних умов та відповідних підстав, що мають бути встановлені судом під час розгляду справи на підставі належних та допустимих доказів у справі.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13, від 02.09.2014 у справі № 910/1620/13, від 14.10.2014 у справі №922/1136/13 та від 25.02.2015 у справі № 910/1913/14, від 02.02.2016 у справі №6-3090цс15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.03.2018 у справі №904/5844/17.

Положення глави 83 застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз вказаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою: 1) законом, 2) іншими правовими актами, 3) правочином.

Безпідставно набуте майно повертається тому, за рахунок кого було набуте.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18.

Як вже було встановлено, позивачем перераховано відповідачу грошові кошти у сумі 750 500,00 грн. згідно платіжних доручень № 714 від 30.07.2020, № 716 від 31.07.2020, № 717 від 31.07.2020, підставою для відповідного списання з рахунку позивача і зарахування безготівкових коштів на рахунок відповідача вказано: за послуги згідно рахунку № 180 від 01.07.20, за благоустрій території згідно рахунку № 179 від 01.07.20, за послуги з демонтажу згідно рахунку № 181 від 02.07.20.

Щодо посилання апелянта, що сторони перебувають у договірних відносинах та з його боку позивачу надано послуги з благоустрою території, а саме, були проведені роботи по прокладки напірної каналізації, а також роботи по демонтажу тепломереж та влаштування КНС, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ГПК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як було зазначено вище, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на. набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною четвертою статті 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 173 Господарського Кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) мас право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку'.

Згідно статті 174 Господарського Кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об`єктів інтелектуальної власності та інших дій суб`єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно статті 181 Господарського кодексу України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Позивач та відповідач у даній справі є юридичними особами, тому при укладенні між ними будь-яких правочинів повинна дотримуватися письмова форма правочину.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

У даному випадку, відповідач стверджує, що між ним там позивачем було укладено договір підряду/надання послуг у спрощеній формі.

Колегія суддів зазначає, що відповідач не зазначає, який саме договір було укладено між сторонами спору та посилається як на норми, що стосуються договору підряду, так і на норми, що стосуються договору надання послуг.

Статтею 837 частинами 1, 2 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Стаття 844 частина 1 того ж Кодексу передбачає, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

Згідно ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Статтею 875 ЦК України передбачено: за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Статтею 882 того ж Кодексу передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Згідно ст. 901 ч. 1 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Апелянт вказує, що предмет договору підряду/надання послуг і його ціна, визначені в оплачуваних Позивачем рахунках, у чому вбачається погодження сторонами цих істотних умов договору, що не досліджено судом першої інстанції. Відсутність умови щодо строку виконаних робіт/надання послуг в даному випадку не свідчить, що договір є неукладеним. Адже ст. 846 ЦК України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюється у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

З огляду на такі посилання апелянта, він вказує, що між сторонами на його думку було укладено саме договір підряду у спрощеній формі.

Колегія суддів зазначає, що апелянт помилково ототожнює строк дії договору та строк виконання робіт, оскільки строк виконання робіт має бути обмежений строком дії договору, а строк дії договору може перевищувати строк виконання робіт.

Таким чином, апелянтом не було надано до суду жодних належних та допустимих доказів узгодження сторонами умови щодо строку дії договору, а отже відсутня одна із істотних умов договору та вже навіть на цій підставі не можна вважати укладеним договір підряду у спрощеній формі.

Окрім того, відповідач не надав будь-якого письмового доказу погодження сторонами певно визначеного переліку робіт, їх вартості та строків виконання (кошториси, акти та інше), відповідач не зазначає навіть адресу виконання вказаних робіт.

Посилання відповідача на те, що ним було надано Позивачу послуги з благоустрою території, а саме, були проведені роботи по прокладці напірної каналізації НК-1 методом горизонтального буріння, а також роботи по демонтажу тепломереж та влаштування КНС не приймаються колегією суддів, оскільки на підтвердження надання послуг апелянтом не було надано належних та допустимих доказів, зокрема, актів виконаних робіт.

Щодо посилання апелянта на податкові накладні № 42 від 01.07.2020, № 43 від 01.07.2020, № 44 від 02.07.2020, які були відображені позивачем у податковій звітності, колегія суддів зазначає наступне.

Проти вказаних доводів позивач заперечує, посилаючись на помилкове включення ним до податкового кредиту податкової декларації з ПДВ на суму 750 500,00 гривень, у зв`язку з чим листом від 26.02.2021 повідомлено особу, яка надає бухгалтерські послуги за договором про виявлену допущену помилку та необхідність надання уточнюючого розрахунку, за результатами чого позивачем подано до податкового органу уточнюючий розрахунок (а.с.102).

Окрім того, колегія суддів зазначає, що як доказ, податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте, не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару (або надання послуг) покупцю та його прийняття ним. Крім того, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару. (Аналогічну правову позицію викладено у Постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №916/922/19).

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів, суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

У відповідності ч.1 до ст.79 ГПК України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Керуючись матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що докази, надані позивачем, є більш вірогідними, ніж спростування відповідача, який не надав належних доказів на підтвердження зокрема замовлення позивачем робіт, доказів в підтвердження виконання відповідачем робіт.

Суд вважає, що виникнення у відповідача зобов`язання щодо повернення позивачу безпідставно набутого майна відповідає вимогам ст.1212 ЦК України, оскільки зазначені правовідносини виникають з моменту безпідставного збагачення набувача незалежно від того, знав він чи міг знати про безпідставність набуття майна.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази існування між сторонами будь-яких господарських правовідносин, на підставі яких у позивача існує обов`язок по перерахуванню відповідачу грошових коштів у загальному розмірі 750 500,00 грн., колегія дійшла до висновку, що відповідач набув грошові кошти без достатньої правової підстави, у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України, а отже відповідач зобов`язаний повернути позивачу безпідставно отримані кошти у сумі 750 500,00 грн., що є підставою для задоволення позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Приймаючи дане рішення, суд відповідно до ст. 86 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Висновки апеляційного господарського суду:

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.04.2021 по справі № 915/1535/20 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржене рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.04.2021 по справі № 915/1535/20 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Світ" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.04.2021 по справі № 915/1535/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 21.07.2021.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: В.В. Бєляновський

І.Г. Філінюк

СудПівденно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення20.07.2021
Оприлюднено21.07.2021
Номер документу98452172
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —915/1535/20

Постанова від 20.07.2021

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Богатир К.В.

Ухвала від 22.06.2021

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Богатир К.В.

Ухвала від 07.06.2021

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Богатир К.В.

Ухвала від 24.05.2021

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Богатир К.В.

Рішення від 12.04.2021

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Семенчук Н.О.

Ухвала від 31.03.2021

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Семенчук Н.О.

Ухвала від 05.03.2021

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Семенчук Н.О.

Ухвала від 01.02.2021

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Семенчук Н.О.

Ухвала від 20.01.2021

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Семенчук Н.О.

Ухвала від 04.01.2021

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Семенчук Н.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні